Діагностика агресивності старшокласників

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Діагностика агресивності старшокласників

курсова робота з психології 
ЗМІСТ

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Те, що люди часто здійснюють небезпечні агресивні дії, навряд чи підлягає обговоренню. Проте питання про те, чому вони роблять подібні дії, довго було предметом серйозної дискусії. Висловлювалися різко відмінні один від одного погляди відносно причин виникнення агресії, її природи і чинників, що впливають на її вияви. При всій різноманітності суперечливих теоретичних обґрунтувань, що висувалися, більшість з них підпадає під одну з чотирьох наступних категорій. Агресія відноситься насамперед до: 1) природженим спонукам або завдаткам; 2) потребам, що активізуються зовнішніми стимулами; 3) пізнавальним і емоційним процесам; 4) актуальним соціальним умовам в поєднанні з попереднім навчанням.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в необхідності емпіричного та теоретичного вивчення проблеми агресії.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження курсової роботи виступає дослідження психологічного механізму агресії.

Предмет дослідження. Предметом дослідження курсової роботи є діагностика агресивності старшокласників.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми діагностики агресивності старшокласників.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• проаналізувати агресію як стан людської психіки, визначити основні мотиви агресії, а також теоретичне обґрунтування проблеми агресії у працях вітчизняних та зарубіжних психологів;
• провести емпіричне дослідження агресивної поведінки старшокласників.

Гіпотезу даного курсового дослідження можна сформулювати таким чином:

Агресивна поведінка людини є більше результатом соціального впливу, а також впливу умов в яких проживає даний індивід, ніж результатом вродженої схильності людини до агресивних дій.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дане дослідження можна в практичній роботі психолога на підприємстві, в установі, організації.

Розділ 1. Агресивність старшокласників та її діагностика як психологічна проблема

1.1 Поняття агресії

У буденній мові слово "агресія" означає множину різноманітних дій, які порушують фізичну або психічну цілісність іншої людини (або групи людей), завдають їй матеріального збитку, перешкоджають здійсненню її намірів, протидіють її інтересам чи ж ведуть до її знищення. Розрізнення агресивних і неагресивних дій шляхом опису відповідних поведінкових актів має мало сенсу. Так, порушення цілісності тіла у разі хірургічного втручання не є агресією, проте воно є нею у разі нападу з ножем в руках.

Розрізнення великої кількості схожих і несхожих один на одного способів поведінки лише тоді досягають своєї мети, коли наслідки, до яких прагне суб'єкт, здійснюючи дію, можна звести до одного спільного знаменника – навмисного спричинення шкоди іншій людині. Вже в 1939 році в своїй монографії "фрустрація і агресія" Ж.Доллард, Л.Дуб, Н.Міллер, О.Моурер, Р.Сирс у визначенні агресії відвели місце наміру пошкодити іншому своєю дією: "акт, цільовою реакцією якого є нанесення шкоди організму" [33].

Згодом такі автори, як А.Басс, А.Бандура, Р.Уолтерс спробували описати агресію як спричинення шкоди. Проте більшість дослідників визнали таке визначення незадовільним і відмовилися від нього, бо воно веде до розгляду ненавмисного нанесення шкоди в якості агресії, а цілеспрямованої шкідливої дії, що не досягла, проте, своєї мети, як неагресивної поведінки.

"Агресія може бути визначена як специфічно орієнтована поведінка, направлена на усунення або подолання всього того, що загрожує фізичній і (або) психічній цілісності живого організму."

"Ми вважаємо, що мотивом агресії є таке нанесення шкоди іншим або інтересам інших, яке усуває джерела фрустрації, внаслідок чого очікується сприятливе емоційне зрушення. Досягнення такого зрушення є метою мотивованої агресією поведінки."

Обидва наведених вище визначення – одне з яких належить зоопсихологу (Л.Валзеллі), а автором іншого є фахівець в області когнітивної психології мотивації (Н.Корнадт) – містять вказівку на спонукальні умови агресивних дій. Згідно обом визначенням, агресія завжди є реакцією ворожості на створену іншим фрустрацію (перешкода на шляху до мети, шкода інтересам суб'єкта ) незалежно від того, чи була ця фрустрація, у свою чергу, зумовлена ворожими намірами чи ні. Проте, ця обставина – приписуються джерелу фрустрації ворожі наміри чи не приписуються – має вирішальне значення.

Разом з тим можливі і такі випадки агресії, які не є реакцією на фрустрацію, а виникають "мимоволі", з бажання перешкодити, нашкодити кому-небудь, обійтися з кимсь несправедливо, кого-небудь образити. Тому необхідно розрізняти реактивну і спонтанну агресію. Ряд важливих відмінностей відзначив С.Фешбах, розмежувавши одну від одної експресивну, ворожу та інструментальну агресію. Експресивна агресія є мимовільним вибухом гніву і люті, який нецілеспрямований і швидко припиняється, причому джерело порушення спокою не обов'язково піддається нападу (типовим прикладом можуть служити напади впертості у маленьких дітей). Найбільш важливе розрізнення ворожої та інструментальної агресії. Метою першої є головним чином нанесення шкоди іншому, тоді як друга направлена на досягнення мети нейтрального характеру, а агресія використовується при цьому лише як засіб (наприклад, у разі шантажу, виховання шляхом покарання, пострілу в бандита, що захопив заручників).

Інструментальну агресію Фешбах підрозділяє на індивідуально і соціально мотивовану, можна також говорити про самокорисливу і безкорисливу, або антисоціальну і просоціальну агресії.

Важливість цих відмінностей В.Рул підтвердив певними експериментальними даними. Випробовувані повинні були прочитати щось на зразок свідчень учасника про три випадки агресії, пов'язані з втраченим гаманцем, і висловити свою думку про те, чи є ця агресія правомірною і чи заслуговує покарання. У першому випадку розповідач доходить до фізичного зіткнення з безчесною людиною, що знайшла гаманець ради того, щоб повернути гаманець законному власнику (просоціальна інструментальна агресія). У другому він відбирає гаманець і залишає його собі (антисоціальна інструментальна агресія), в третьому – ударяє людину, що привласнила гаманець, спонукувана моральним обуренням (ворожа агресія). Як показали результати, 16-17 школярі вважають просоціальну інструментальну агресію правомірнішою і менш заслуговуючою покарання, ніж ворожу, а цю останню правомірнішою і менш заслуговуючою покарання, ніж антисоціальну [33].

Нерідко агресія, що виникає як інструментальна, набуває компонентів ворожості, наприклад якщо її жертва чинить опір. З цього розгляду складності і багатоликості агресивних дій стає зрозуміло, чому, з одного боку, ці дії можуть бути дуже схожими на дії допомоги, а з іншого – належати до сфери діяльності влади. Останнє особливо характерно для інструментальних про- або антисоціальних форм агресії, направлених на те, щоб примусити жертву зробити щось таке, що вона сама по собі робити не буде. Як джерела влади в таких випадках застосовується примушення або насильство. Проте мотиваційні цілі діяльності влади і ворожої агресії були і залишаються абсолютно різними.

1.2. Природа  і структура агресії у вітчизняній  і зарубіжній літературі

Існує безліч теоретичних обґрунтувань виникнення агресії, її природи і чинників, що впливають на її прояв. Але всі вони підпадають під наступні чотири категорії. Агресія відноситься до:

1. Природжених спонукань і завдатків.
2. Потреб, що активізуються зовнішніми стимулами.
3. Пізнавальних і емоційних процесів.
4. Актуальних соціальних умов у поєднанні з попереднім навчанням.

Розглянемо найбільш відомі теоретичні положення.

 І. Теорія ваблення (психоаналітичний підхід).

Основоположником цієї теорії є Зиґмунд Фрейд. Він вважав, що агресивна поведінка за своєю природою інстинктивна і неминуча. У людині існує два найбільш могутні інстинкти: сексуальний (лібідо) та інстинкт ваблення до смерті (танатос). Енергія першого типу направлена на зміцнення, збереження і відтворення життя. Енергія ж другого типу направлена на руйнування і припинення життя. Він стверджував, що вся людська поведінка є результатом складної взаємодії цих інстинктів, і між ними існує постійне напруження. З огляду на те, що існує гострий конфлікт між збереженням життя (еросом) і його руйнуванням (танатосом), інші механізми (зсув) служать меті направляти енергію танатосу зовні, в напрямку від "Я". А якщо енергія танатосу не буде звернута зовні, то це незабаром приведе до руйнування самого індивідуума. Таким чином, танатос побічно сприяє тому, що агресія виводиться назовні і прямує на інших.

Зменшити вірогідність появи небезпечних дій може зовнішній прояв емоцій, супроводжуючих агресію [34].

ІІ. Екологічний підхід.

Нове звучання ця тема одержала завдяки роботам К.Лоренца, який дотримувався еволюційного підходу до агресії, що був схожий з позицією З.Фрейда.

Згідно Лоренцу, агресія бере початок перш за все з природженого інстинкту боротьби за виживання, який присутній у людей так само, як і в інших живих істот. Він уважав, що агресивна енергія, що має своїм джерелом інстинкт боротьби за виживання, генерується в організмі спонтанно, безперервно, в постійному темпі, регулярно накопичуючись з часом. Таким чином розгортання явно агресивних дій є сумісною функцією:

1. Кількості накопиченої агресивної енергії.
2. Наявність стимулів, що полегшують розрядку агресії.

Але, чим більша кількість агресивної енергії є в даний момент, тим менший стимул потрібен для того, щоб агресія виплеснулася зовні, тобто агресивна поведінка може виплеснутися спонтанно.

Лоренц відзначав, що окрім природженого інстинкту боротьби всі живі істоти наділені можливістю пригнічувати свої прагнення, тобто мають стримуюче начало, яке перешкоджає нападу на представників свого виду. А люди, у свою чергу, володіють слабшим стримуючим началом, ніж тварини. Звідси, технічний прогрес (зброя масового знищення) може привести до знищення людини як виду.

Послаблення агресії можливе шляхом різних дій. Також Лоренц стверджував, що любов і дружні відносини можуть виявитися несумісними з вираженням відкритої агресії і можуть блокувати її прояви.

ІІІ. Фрустраційна теорія (гомеостатична модель).

Ця теорія, запропонована Д.Доллардом, протиставляється двом вище описаним. Тут агресивна поведінка розглядається як ситуативний, а не еволюційний процес. Основні положення цієї теорії звучать так:

• Фрустрація завжди приводить до агресії в якій-небудь формі.
• Агресія завжди є результатом фрустрації [33].

Відносно спонукання до агресії вирішальне значення мають три чинники:

1. Ступінь очікуваного суб'єктом задоволення від майбутнього досягнення мети;
2. Сила перешкоди на шляху досягнення мети;
3. Кількості послідовних фрустрацій.

Тобто, чим більшою мірою суб'єкт передчуває задоволення, чим сильніше перешкода і чим більша кількість реакцій блокується, тим сильніше буде поштовх до агресивної поведінки. А якщо фрустрації слідують одна за одною, то їх сила може бути сукупною і це може викликати агресивну реакцію більшої сили.

Коли з'ясувалося, що індивідууми не завжди реагують агресією на фрустрацію, Доллард і співавтори дійшли висновку, що подібна поведінка не виявляється в той же момент фрустрації перш за все із-за загрози покарання. В цьому випадку відбувається "зсув", в результаті якого агресивні дії прямують на іншу людину, напад на яку асоціюється з найменшим покаранням.

Таким чином, людина, якої утримує від агресивності проти фрустратора сильний страх покарання, вдається до зсуву своїх наладок, направляючи на інші мішені – на тих осіб, по відношенню до яких у даного індивідуума не діє стримуючий чинник.

Які ж чинники ослабляють агресивну мотивацію? Відповідь на це питання слід шукати в процесі катарсису, тобто такі акти агресії, які не приносять шкоди, знижують рівень спонукання до агресії (образа, агресивні фантазії, удар по столу кулаком – акти агресії, які знижують рівень спонукання до подальшої сильнішої агресії) [33].

ІV. Теорія соціального навчання (біхевіоральна модель).

На відміну від інших, ця теорія свідчить, що агресія є засвоєною поведінкою в процесі соціалізації через спостереження відповідного образу дій і соціальне підкріплення. Тобто йде вивчення людської поведінки, орієнтованої на зразок.

Ця теорія була запропонована Балдурою і представлена в роботі у вигляді таблиці 1.1., що пояснює засвоєння, провокацію і регуляцію агресивної поведінки.

Таблиця 1.1

Теорія соціального навчання Балдури [35]

Агресія, що набуває за допомогою:	Біологічних чинників (наприклад, гормони, нервова система) Навчання (наприклад, безпосередній досвід, спостереження)
Агресія провокується:	Дією шаблонів (наприклад, збудження, увага) Неприйнятним зверненням (наприклад, нападки, фрустрація) Спонукальними мотивами ( наприклад, гроші, захоплення) Інструкціями (наприклад, накази) Ексцентричними переконаннями (наприклад, параноїдальними переконаннями)
Агресія регулюється:	Зовнішнім заохоченням і покаранням (наприклад, матеріальна винагорода, неприємні наслідки) Вікарним підкріпленням (наприклад, спостереження за тим, як заохочують або карають інших) Механізмами саморегуляції (наприклад, гордість, провина)