Експериментальне дослідження мотивів учбової діяльності молодших школярів

 

Рисунок 2.2

Результати діагностичного дослідження за методикою “Мотиви учіння”.

Аналіз результатів за методикою “Мотиви учіння” (М. Гінзбург) показав, що домінуючим типом мотивів у молодших школярів є позиційний мотив (24%), який пов’язаний з прагненням зайняти нове становище у взаєминах з дорослими. Наступними по значенню виступають мотив високої оцінки (21%), ігровий мотив та соціальний мотив (19%).

Отримані дані показали, що для дітей - шестирічок початкової школи найменш характерним є тип мотивації учіння, пов’язаний з інтересом до знань і потребою в їх вивченні. Учбово-пізнавальний мотив посів одну із найнижчих позицій. На нього вказали усього 10% досліджуваних. Діти зі сформованими учбово-пізнавальними мотивами становлять лише невеликий відсоток порівняно з дітьми зі сформованими соціальними мотивами. Таким чином, учбово-пізнавальний та зовнішній мотиви поступаються за значенням серед провідних мотивів учіння молодших школярів.

Це дає змогу стверджувати, що  на початку навчання у школі провідне значення для дитини мають соціальні та позиційні мотиви (підвищення соціального статусу, прагненням зайняти нове становище у взаєминах з оточуючими дорослими, похвала батьків, налагодження бажаних стосунків з однолітками).

Значну мотиваційну роль відіграють і одержувані учнями оцінки. На початкових етапах навчання одержані оцінки сприймаються учнями як оцінки за їх старання, а не за якість виконаної роботи.

Для близько 20% першокласників переважаючим ще залишається ігровий мотив, неадекватно перенесений у нову навчальну сферу.

Є окрема група учнів, що вчаться з примусу (6%). Примус – це зовнішній мотив, але він може перетворитися на внутрішню мотивацію. Навчання за таким мотивом набуває характеру захисної дії, є значною мірою примусовим і, як правило, мало продуктивним. Звичайно, елемент “примусу” може бути в навчанні навіть тоді, коли основними спонуками до нього є соціально цінні прагнення. Але тоді він відіграє другорядну роль.

 

 

Таблица 2.3

Методика вивчення мотивації навчання у учнів початкової школи (із застосуванням анкети)

№ з/п	Типи мотивів	Кількість учнів	% частка
	Внутрішні мотиви	7	39
	Зовнішні позитивні мотиви	4	22
	Зовнішні негативні мотиви	7	39
	Разом	18	100

Рисунок 2.4

Результати діагностичного дослідження за методикою вивчення мотивації навчання у учнів початкової школи

У першому класі переважають зовнішні мотиви над внутрішніми (61% проти 39%). При цьому серед зовнішніх мотивів частка негативних більше (39% проти 22%).

Проаналізуємо, які мотиви є домінуючими для учнів

Таблица 2.5

Методика вивчення мотивації (із застосуванням анкети)

Домінуючи мотиви	Число учнів	% частка
внутрішні	5	27,8
зовнішні позитивні	4	22,2
зовнішні негативні	2	11,1
не домінують	7	38,9
Разом	18	100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.6

Методика вивчення мотивації (із застосуванням анкети)

Серед учнів першого класу дуже велика група дітей, у яких немає домінуючих мотивів до навчання. Зовнішні негативні мотиви домінують у 11,1% учнів, зовнішні позитивні - у 22,2%, внутрішні - у 27,8%. Отже, припущення про те, що за період навчання в початковій школі мотивація до навчання зазнає змін від зовнішньої до внутрішньої виявилася вірною.

У першому класі у дітей переважає зовнішня мотивація до навчання, при чому негативні мотиви сильніше позитивних.

Що стосується домінування мотивів, то 38,9% учнів не визначають домінування мотивів. Ця група є «групою ризику». Педагогу дуже важливо вести з ними роботу, спрямовану на усвідомлення  необхідності знань для життя.

Для свідомості дитини, що навчається в початковій школі, найбільш значимі такі широкі соціальні мотиви, як мотиви самовдосконалення. Дитина усвідомлює суспільну значимість навчання, і це створює особистісну готовність до навчання у школі.

Висновки до ІІ розділу

Результати емпіричного дослідження показують очевидну важливість і необхідність формування мотиваційної системи учнів, яка визначатиме характер учіння та динаміку розумового розвитку.

За даними дослідження стає зрозумілим, що у більшості дітей шести річного віку навчальна мотивація, в чистому вигляді, знаходиться на низькому рівні. Мотивація навчання сформована більше, як соціальне розуміння щогось абстрактного. Так дитина ходить до школи, так вона навчається, але для когось, мається на увазі вплив батьків.

З огляду на це першочерговим завданням навчально-виховного процесу у початковій школі є подолання негативного ставлення учнів до шкільного навчання, формування далекоглядної мети учіння, виховання у молодших школярів правильної організації самостійного оволодіння знаннями, уміння помічати власні навчальні недоліки, застосовувати пізнавальні здібності та свідомо керувати своєю учбовою діяльністю.

Якісний аналіз отриманих експериментальних даних дає змогу внести конструктивні пропозиції вчителям початкової ланки освіти з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня.

Спираючись на реально існуючі мотиви учіння дітей, ми підібрали доцільні рекомендації педагогічного впливу з метою як найкраще розкрити учням теоретичне й практичне значення навчального матеріалу, враховуючи індивідуальний підхід до учнів із позитивним, байдужим і негативним ставленням до навчальної роботи, беручи до уваги труднощі, що можуть трапитись у тих чи інших учнів, їх уникнення, як забезпечення емоційного контакту з учнями.

Мета розвивальних занять полягала у формуванні позитивної навчальної мотивації, підвищенні самооцінки молодших школярів, розвитку саморегуляції, у формуванні навичок керування психічними функціями (див. Дод. Г).

Серед основних завдань сучасної школи дуже гостро стоїть питання пошуку нових шляхів формування стійкої позитивної мотивації учбової діяльності, без якої діяльність учня в навчально-виховному процесі буде неефективною.

ВИСНОВКИ

Проблема мотивації і мотивів поведінки та діяльності – одна із стрижневих у психології. Мотивація – одне з базових понять, що використовується для пояснення рушійних сил поведінки, діяльності людини. Мотиваційна сфера – ядро особистості, що включає систему мотивів (мотивацію) у їх супідрядному взаємозв’язку (ієрархії).

Дослідження мотивів у психології відбувається за різними напрямками, а саме через складання їхніх класифікацій, феноменологічний опис, побудову структури окремих мотивів. Таким чином, класифікаційний, феноменологічний і структурний підходи, маючи власну специфіку, є взаємодоповнюючими та взаємопроникаючими.

Ефективність учбової діяльності безпосередньо залежить від мотивів, які спонукають учня до активності і визначають її спрямованість. Будучи невід’ємним компонентом учіння, мотивація чинить вплив як на перебіг, так і на ефективність діяльності школярів. Учбова діяльність дитини стимулюється не одним мотивом, а цілою системою різноманітних мотивів, які переплітаються, доповнюють один одного, перебувають у певному співвідношенні між собою.

Як правило, навчальна діяльність дитини стимулюється не одним мотивом, а цілою системою різноманітних мотивів, які переплітаються, доповнюють один одного, знаходяться в певному співвідношенні між собою.

Якщо надії малюка на радість шкільного життя справджуються, зміцнюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом учіння. Коли ж мотив, заради якого учень вчиться, змінюється, це принципово позначається і на усій його навчальній діяльності. У малюків, які вступають до школи, відмінності в підготовці разючі: один почав читати ще в 5 років, для іншого - книжка лише іграшка; один нетерпляче чекає першого вересня, а другий - як злякане пташеня, що потрапило в клітку. Як же орієнтуватися у цій різноманітності? Вдумливий учитель користується своїми безвідмовними інструментами - умінням спостерігати, створювати ситуації, що потребують саморегуляції поведінки дитини, спонукають до висловлювань, виявлення своїх почуттів.

Досвід, помножений на чуйне ставлення до дитини, робить багатьох учителів гарними діагностами, допомагає розібратися в мотивах, які характеризують дії тих чи інших дітей, бачити „зону найближчого розвитку", тобто „проектувати” особистість.

Таким чином, мотивація - це одна з найважливіших умов, що забезпечує успішне формування в учнів знань, слугує для них джерелом отримання нової інформації та осмислення її, розвитку мовлення та самостійного розуміння матеріалу.

У процесі сприйняття об’єкту поряд зі сприйманням беруть участь пам’ять і мислення. Перед загальноосвітніми школами стоїть одне з першочергових завдань: забезпечити успішне вивчення предметів, домогтися вільного володіння набутими знаннями. В цьому допомагає формування позитивних мотивів.

Мотиваційна сфера - ядро особистості. На початку свого шкільного життя, маючи внутрішню позицію школяра, він хоче вчитися. Причому вчитися добре, відмінно. Серед різноманітних соціальних мотивів навчання, мабуть, провідними є мотиви «доставити радість батькам», «хочу більше знати», «на уроці цікаво». Маючи знання, учень отримує високі оцінки, які, в свою чергу - джерело інших заохочень, запорука його емоційного благополуччя, предмет гордості. Коли дитина вчиться, його хвалять і вчитель, і батька, його ставлять у приклад іншим дітям. Більш того, у класі, де думка вчителя - не просто вирішальне, але єдине авторитетну думку, до якого всі вважаються, ці аспекти виходять на перший план. І хоча в якійсь мірі абстрактне для учня початкової школи поняття «добре працювати» або далека перспектива отримати освіту у ВНЗ безпосередньо спонукати його до навчання не можуть, проте соціальні мотиви важливі для особистісного розвитку школяра, і в дітей, добре успішних з першого класу, вони досить повно представлені в їх мотиваційних схемах.

1. У даній роботі було  здійснено аналіз наукової літератури у різних напрямках:

- дослідженя мотивів навчання школярів початкової школи, особливості їх динаміки;

- особливості формування  навчальної мотивації у молодших  школярів;

- праці відомих психологів  та вчених які займались даною  проблематикою;

2. За допомогою опрацювання  теоретичного матеріалу були  підібрані методики для проведення  дослідження;

3. Було проведено емпіричне дослідження за результатами якого було виявлено зміна домінуючих мотивів від зовнішніх до внутрішніх протягом навчання в початковій школі. У загальній масі учнів переважають також внутрішні мотиви. Це свідчить про те, що дитячий садок і сім'я створили необхідну грунт для навчання дітей у школі.

4. Для більш повного вивчення мотивації учнів початкової школи також можна провести дослідження мотивації навчання у дітей з різною успішністю в першому, другому і третьому класах, вивчити ставлення до школи учнів різних класів.

На закінчення хочеться відзначити, мистецтво виховання все-таки полягає в створенні правильного поєднання «розуміються» мотивів і мотивів «реально діючих» і разом з тим в умінні вчасно надати більш високе значення успішному результату діяльності, щоб цим забезпечити перехід до більш високого типу внутрішніх мотивів , які керують життям особистості.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів: Посіб. для вчителів. – К. : Рад. шк., 1974. – 120 с.

2. Балл Г.А. Теория учебных задач: психолого-педагогический аспект. -М: Педагогика, 1990, - 183 с.

3. Битянова М., Азарова Т., Афанасьєва Е., Васильева Н. Работа психолога в начальной школе. – М.: Совершенство, 1998. – 352 с.

4. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка // Изучение мотивации детей и подростков. - М.: Педагогика, 1972. - 352с.

5. Боцманова М.Э., Захарова А.В. Самооценка как фактор нравственной саморегуляции в младшем школьном возрасте // Новые исследования по психологии. – М.: Педагогика, 1988. – № 2. – С. 27-30.

6. Бушуева Н. Шестирічки: формування повноцінної навчальної мотивації // Дошкільне виховання. – № 9. – 2007. – С. 11-13.

7. Васильева Т.А., Лукьяненко О.Д. Работа с учащимися, имеющими низкий уровень учебной мотивации // Школа и производство. – 2007. – № 8. – С. 44-46.

8. Вікова і педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2008. – 400 с.

9. Вилюнас В.К. Теория деятельности и проблемы мотивации // А.Н.Леонтьев и современная психология. – М., 1983. – С. 191-200.