Гендерні відносини у системi професійної взаємодії працiвників органiв внутрiшнiх справ

НАЦІОНАЛЬНА АКДЕМІЯ  ВНУТРІШНІХ СПРАВ

 

 

 

 

 

 

КУДРЯ ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

 

 

 

УДК 340.:342.92

 

 

 

 

 

гендернІ відносинИ У СИСТЕМІ  професійнОЇ взаємодіЇ праЦІВників  ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

 

 

 

 

 

 

19.00.06 –  юридична  психологія

 

 

 

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних  наук

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2011

 

Дисертацією є рукопис

 

Робота виконана на кафедрі  практичної психології Національної академії внутрішніх справ, МВС України

 

 

Науковий керівник

кандидат психологічних  наук, професор

Казміренко Людмила Іванівна,

Національна академія внутрішніх справ,

професор кафедри юридичної  психології

 

 

Офіційні опоненти:

 

доктор психологічних наук, професор

Кочарян Олександр Суренович,

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,

завідувач кафедри психологічного консультування і психотерапії;

 

кандидат юридичних наук, Заслужений юрист України

Черновський Олексій Костянтинович,

Апеляційний суд Чернівецької області, голова.

 

 

 

Захист відбудеться _9__ вересня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ-35, Солом’янська площа, 1

 

З дисертацією можна  ознайомитися в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ-35, Солом’янська площа, 1

 

Автореферат розісланий _21_липня_2011 р.

 

 

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філософських наук, професор                                              М. Г. Братасюк

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах зростання вимог до професіоналізму працівників ОВС величезного значення набуває не лише осмислення самої категорії “гендер”, але й розроблення поняття гендерних правовідносин та осмислення категорій гендерного права.

Офіційно вважається, що жінки в українському суспільстві, в тому числі в сфері державного управління та “силових” структурах, мають рівні з чоловіками можливості за умови однакової освіти й професійного досвіду. Але в реальному житті осіб різної статі сприймають по-різному як колеги, так і керівництво та підлеглі. Відповідно, це впливає й на кар’єрні перспективи осіб, у професійному зростанні яких, як виявляється, приналежність до певної статі відіграє не останню роль. Цей стереотип не оминув і жінок в юридичному професійному середовищі: їм “інкримінується” емоційна вразливість, логічна непослідовність, менша, ніж у чоловіків, швидкість реакції та здатність до ризику, інші негативні риси.

При цьому науковцями наводяться аргументи, згідно яких жінка має низку переваг  перед колегою-чоловіком саме завдяки гендерним особливостям. Їй більш властиві ретельність, старанність, терплячість, здатність співпереживати (В. І. Барко, Л. М. Гуменюк, Ю. В. Івченко, В. Л. Лапшина, П. В. Макаренко, О. В. Мартиненко та ін.), що в умовах демократизації та гуманізації суспільних відносин, а також орієнтації правничого розвитку України на міжнародні та європейські стандарти, є вкрай важливими.

В психологічній та юридичній  літературі (Багмет І. М., Максименко С. Д., Карамушка Л. М., Зайчикова Т. В. та ін.) зазначається, що гендерні правовідносини не можуть існувати без системи права й законодавства. Водночас, в суспільстві існують дві групи гендерних правостосунків: врегульовані і неврегульовані законодавством. Так, неформальні стосунки між представниками різної статі передбачають традиційні обмеження соціальних, отже, й професійних ролей: жінки часто сподіваються на заступництво чоловіків, а чоловіки не завжди поважають у жінках професійні риси, звертаючи увагу лише на їхні суто особисті якості (привабливий зовнішній вигляд, поступливий характер тощо).

Між тим, гендерна рівність у професійній взаємодії –  складова загального принципу рівності як основи демократичного устрою держави  й суспільства. Принцип рівності є універсальною категорією й  виключає дискримінацію за будь-якою ознакою: раси, кольору шкіри, релігії, соціального статусу. Рівність за ознакою статі відображає лише один, але дуже вагомий елемент у конструкції загального принципу рівності.

Встановлення такої рівності на практиці потребує подолання патріархальних стереотипів, статевої ієрархічності соціальних зв’язків, у яких чоловіки заздалегідь сприймаються як вищі за розумовими та фізичними здібностями істоти, а їх діяльність вважається соціально більш значущою та пріоритетною порівняно з діяльністю жінок. Особливо це відчутно у професійній діяльності юристів: правничий фах завжди асоціювався з силовою позицією, що уособлюється чоловіками, а жінки, через притаманні їм гендерні особливості, вважалися менш професійно придатними. Відповідно, мали та мають місце певні стереотипи сприйняття фахівців залежно від їхньої статі, що порушує принцип рівноправності жінок та чоловіків. Це ілюструє, що навіть за наявності відповідних законів, адекватні професійні відносини не виникають, допоки відсутні механізми їхньої реалізації.

Проблематика впливу гендерних особливостей на професійну діяльність розроблялася як західними (Р. Столлер, Д. Лорвер, С. Бенг та ін.), так  і вітчизняними науковцями (Говорун  Т. В., Кікінеджі О. М., Дорошенко Н. М., Жеребкіна І. А., Стребкова Ю. В., Чижмарь К. І. та ін.), але в ракурсі юридичної психології вона предметно раніше ніким не досліджувалася, що й зумовлює актуальність обраної для дисертаційної роботи теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота за темою дослідження виконувалася відповідно до Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 р. № 143; п. 2.14. Комплексної програми вдосконалення бойової та психологічної підготовки особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України (затверджена наказом МВС України від 26 травня 2005 р. № 385); Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 p. №1767), а також Пріоритетних напрямів наукових досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2005-2009 рр. (наказ МВС України від 05.07.2004 р. №755); планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої Ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол від 29.12. 2009 р. № 21) і узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні НАПН України (протокол від 22.02. 2011 р. №2).

Мета дослідження: встановлення особливостей впливу гендерних відносин на професійну взаємодію працівників ОВС¹; надання пропозицій щодо формування рівноправних гендерних відносин у професійній площині.

У відповідності з  метою сформульовані наступні завдання:

1) надати психолого-юридичну  характеристику гендерної політики  у соціально-історичному вимірі;

2) визначити психолого-юридичні аспекти гендерних відносин у світі та в сучасній Україні;

3) встановити сутність  та особливості гендерних відносин  у професійній взаємодії працівників ОВС;

4) визначити діагностичні критерії впливу гендерних відносин на професійну взаємодію працівників ОВС;

5) з’ясувати основні форми прояву гендерної нерівності в професійному середовищі та можливості їх подолання;

6) охарактеризувати основні напрями та методи формування рівноправних гендерних відносин у професійній взаємодії працівників ОВС.

Об’єкт дослідження: гендерні відносини в суспільстві.

Предмет дослідження: вплив гендерних відносин у системі професійної взаємодії працівників органів внутрішніх справ.

Методи  дослідження. Методологічну основу дослідження становлять принципи та категорії діалектичного пізнання соціальних явищ та процесів, розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, система загальнонаукових та спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі гуманітарних, у тому числі психологічних та юридичних наук. З урахуванням специфіки мети та завдань, в дисертації застосовувалися: 1) теоретичні методи (системний, структурно-функціональний, історико-правовий, порівняльно-правовий, логіко-юридичний) – для психолого-юридичного коментування особливостей гендерної політики впродовж історії (підрозділ 1.1), визначення соціальних, культуральних та психологічних аспектів впливу гендерних відносин на професійну взаємодію правоохоронців у сучасному світі (підрозділ 1.2), встановлення основних чинників ситуації гендерної дискримінації (підрозділ 2.1); 2) емпіричні методи (спостереження, бесіда, опитування, тестування) – для виявлення типів гендерної дискримінації і основних орієнтирів спрямованості професійного самовизначення працівників ОВС (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1); 3) методи математичної статистики – для кількісної порівняльної оцінки і якісного аналізу одержаних результатів (підрозділи 2.2, 3.1).

В якості методичного  інструментарію для виявлення психологічних  особливостей впливу гендерних відносин на професійну взаємодію працівників ОВС обрано: спостереження, анкетування, методику “Хто я?”, метод незакінчених речень, опитувальник С. Бем, методику діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі (адаптований варіант Л. М. Собчик), тест на оцінку рівня комунікативного контролю в спілкуванні (тест М. Снайдера), соціометричні та референтометричні вимірювання, опитувальник “Хто такий правоохоронець? Визначення професійних та особистісних рис, якими має володіти правоохоронець”.

Емпіричну базу дослідження  складають результати, отримані при опитуванні та вивченні індивідуально-психологічних властивостей 336 працівників ОВС (225 чоловіків та 111 жінок); 243 студентів-юристів (122 – жіночої та 121 – чоловічої статі).

Наукова новизна  одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням гендерних відносин у системі професійної взаємодії працівників органів внутрішніх справ, зокрема:

вперше:

- визначено історико-культурні  та психолого-юридичні витоки гендерної нерівноправності в ОВС України;

- встановлено основні  соціально-психологічні стереотипи, що мають місце при міжстатевій  професійній взаємодії в правоохоронній  діяльності;

- надана порівняльна  характеристика індивідуально-психологічних  властивостей, що детермінують відмінності стилю діяльності чоловіків та жінок при вирішенні професійних завдань;

- виділено основні  типи та групи гендерних дискримінаторів  та об’єктів гендерної дискримінації;

- запропоновано систему  (основні напрями та методи) профілактики гендерної нерівноправності у професійній діяльності працівників ОВС;

- внесено та обґрунтовано  пропозицію редагувати лінгвістичну  форму ст. 24 Конституції України: “Рівність жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності”, змінивши її на: “Рівність жінки і чоловіка забезпечується: наданням громадянам обох статей рівних можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності”;

удосконалено:

- уявлення про гендерну нерівність у професійній взаємодії працівників ОВС як соціокультурний феномен та основні чинники, що зумовлюють дискримінаційні прояви в професійному середовищі,

- психолого-правову характеристику  осіб, які вдаються до гендерної  дискримінації чи виступають об’єктами такого утиску;

дістало подальшого розвитку:

- розуміння історико-правової  та соціально-психологічної спадщини  гендерної політики в Україні  та в світі;

- визначення потенційних  можливостей гендерної рівноправності  у професійній взаємодії правоохоронців у психологічному вимірі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в: 1) розробленні та апробації психодіагностичної процедури для вивчення особливостей гендерної взаємодії працівників ОВС; 2) розробленні психологічних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності професійної взаємодії правоохоронців, враховуючи їх гендерні відмінності; 3) впровадженні результатів дослідження в законотворчий процес (акт впровадження з Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 17 січня 2011 р. № 04-19/14-51), практичну діяльність (акт впровадження в діяльність Кам’янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій обл.) та навчальний процес (акти впровадження НАВС від 30 листопада 2010 р. та ДЮІ ЛДУВС від 18 січня 2011 р.).

Особистий внесок здобувача. В матеріалах конференції “Гендерний вплив на професійні стосунки як психодіагностична проблема”, опублікованих у співавторстві з Л. І. Казміренко, авторові належить 50% тексту.

Апробація результатів  дослідження. Результати дослідження доповідалися на: ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток” (м. Одеса, 19 лютого 2010 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (м. Київ, 23 квітня 2010 р.), Загальноуніверситетській підсумковій науково-теоретичній конференції “Юридична наука на шляху розбудови правової держави в Україні” (м. Київ, КНУВС, 14 травня 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 робіт, із яких 5 – у фахових виданнях ВАК України, 3 – тези доповідей на конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, трьох додатків на 9-ти сторінках, списку використаних джерел (188 назв використаної літератури на 23 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з них основний зміст – 171 сторінка.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито мету та дослідницькі завдання, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведені дані щодо їх апробації та впровадження, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 –  “Гендерні відносини як предмет  дослідження юридичної психології” – складається з двох підрозділів, у яких аналізуються психолого-юридичні особливості гендерної політики в історії людства та в сучасності.