Напрямки оптимізації групової діяльності у малій соціальній групі

ЛІДЕРСТВО ТА КЕРІВНИЦТВО  ЯК ОБ’ЄКТИВНИЙ ТА СУБ’ЄКТИВНИЙ ФЕНОМЕНИ

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………..	3
РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН ЛІДЕРСТВА  ТА КЕРІВНИЦТВА ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА  ПРОБЛЕМА………………………….	7
Поняття керівництва і лідерства у групі …………………...	7
Теорії походження лідерства. Роль та функції лідерства…	11
Елементи виховання лідерських якостей………………….. ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ	25 34
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ  ФЕНОМЕНІВ КЕРІВНИЦТВА ТА ЛІДЕРСТВА  МАЛИХ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП….	35
2.1 Організація та методика проведення досліджень …………..	35
2.2 Аналіз результатів дослідження……………………………...	35
2.3 Напрямки оптимізації групової  діяльності у малій соціальній  групі……………………………………………… ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО  РОЗДІЛУ	39 47
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… РЕКОМЕНДАЦІЇ	48 49
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………	50

 

ВСТУП

 

 Усюди, де збираються разом більше двох людей, виникає проблема лідерства. У процесі формування групи деякі її учасники починають відігравати більш активну роль, ніж інші, їм надають перевагу, до їх слів прислухаються з великою повагою, коротше кажучи, вони набувають домінуюче положення. Таким шляхом відбувається розділення учасників групи на провідних і ведених, тобто на лідерів і послідовників. У міру кількісного зростання групи і, що особливо важливо, її стабілізації, серед членів групи складається рангова ієрархія, і роль лідера набуває вирішального значення в діяльності групи. Більшість людей не вбачають відмінності між поняттями керівництва та лідерства, вважаючи, що, перебуваючи на керівній посаді, певна особа автоматично є лідером колективу. Формально це так. Однак на практиці співвідношення цих двох понять надзвичайно різноманітне, оскільки воно складається під впливом багатьох чинників, до яких належать тип організації, її масштаби, напрям діяльності.

 Все життя людини протікає  в соціальному контексті, він  живе і діє у складі різноманітних  груп і, отже, все життя відчуває  вплив різноманітних формальних  і неформальних лідерів, ними  можуть бути люди різних особистісних  якостей і суспільного становища старший в сім'ї, капітан дворової хокейної команди, вчитель , тренер, ватажок злочинної групи, армійський старшина, бригадир, начальник відділу, художній керівник, завідувач кафедрою і т. п. Феномен лідерства залишається вивченим далеко не повністю на сьогоднішній день, і дослідження в цій області не припиняються. Отже, сама тема досить актуальна в психології [21].

Лідерські якості притаманні кожній людині, а те чи вона їх розвиває чи ні залежить в більшості від середовища та людей в якому вона знаходиться і спілкується. Якщо спостерігати за дитиною з чітко вираженими лідерськими якостями ще з раннього дитинства, то можна поділити її життя на певні періоди формування цих здібностей. Наприклад, дитячий садок, школа, університет, робота, подружнє життя і так далі. Тобто багато що визначає оточення та місце в суспільстві [11;23].

У цілому лідер – це член групи, який виконує центральну роль в організації  та діяльності класу. До нього всі  прислухаються та нічого не вирішують  без його участі.

Проблему лідерства досліджували велика кількість вчених різноманітних  гуманітарних та практичних наук. Психологи, політологи, педагоги висували та доводили свої теорії, концепції, визначення щодо лідерства.

Цю тему досліджували: М. Шимановський, Р.Х. Шакуров, Є.С Кузьмін, С. Куча, О.І. Киричук, Р.І. Солопова, А.В. Мудрик, Н.Л.Седеванова, М. Фей гін, Б. Бабенко, Л.В. Турищева, Д. Креч, Л.І. Уманський, Т.Н. Мальковська, Н.Ф. Маслов, В.В. Шпалінський, В.І. Зацепін та інші [17].

Об’єктом дослідження курсової роботи є шкільний колектив та особливості індивідуальності учня.

Предметом дослідження: лідерство та керівництво у класі, їх типологія та характеристика.

У радянській та у сучасній педагогічній літературі зустрічається різна  типологія, тлумачення, характеристика лідерства. Якщо порівняти декілька книг чи статей з висвітленням цієї теми, то можна розгубитися коли робити загальні висновки по ній. Кожний автор висвітлює своє бачення проблеми лідерства і це правильно, то в курсовій роботі можна спиратися не на одне чи два джерело, а на десятки. Важко відповісти однозначно на такі запитання, як «Мотиви лідерства», «Типи лідерів», «Хто у більшості стає лідером», «Яка різниця між хлопчиком-лідером та дівчинкою-лідером», а головне питання «Чи потребує суспільство лідера»[8].

Очевидним є те, що проблема лідерства  існує в сучасній школі, і про  неї потрібно писати, її потрібно вивчати  та вносити певні свої корективи. Проблему лідерства починають вивчати  саме із школи, бо в ній дитина формується як юнацька особистість, починає будувати свій життєвий шлях та самоутверджуватись. Діти – це майбутнє нашої країни, а у встановленні лідерства одну з головних ролей грають вчителі, і саме їм потрібно звернути увагу на учнівський колектив класу та виділення лідерів серед дітей. Педагог повинен визначити чи це лідери «позитивні» чи «негативні», і прикласти максимум сил для того, щоб поставити дитину на правильний шлях розвитку.

Тому мета курсової роботи різнобічно і об’єктивно дослідити шкільний колектив, виділити лідерів, вивчити типологію лідерства, обґрунтувати функції лідера, звернути увагу на встановлення лідерства в сучасній школі.

Для досягнення даної мети потрібно розв’язати ряд завдань:

• Проаналізувати поняття керівництва і лідерства;
• описати теорії лідерства, визначити роль та функції лідерства;
• охарактеризувати умови виховання лідерських якостей;
• провести ряд ігор на встановлення лідера у шкільному колективі;
• провести з дітьми дискусію шляхом запитань.

Для написання даної роботи було використано періодичні та монографічні видання.

Свої статті висвітленню проблеми лідерства в шкільному колективі  присвятили В. Татенко – «Типологія лідерства», С.Л. Аліфанов«Основні направлення  аналізу лідерства», Г.В. Ложкин –  «Механізми лідерства», М. Шимановський «Завдання лідера – вести за собою: практичні поради зі створення учнівського самоврядування», Н.Шевченко – «Майбутнє лідерам» та інші. Широко описують лідерство такі автори у своїх працях: О.Л. Кричевський і Є.М. Дубовська – «Психологія малої групи», Платонов Ю.П. – «Мастерская психология», Н.Л. Селіванова – «Шкільний клас», А.В. Мудрик – «Общение школьников», М.Ю. Кондратьєв – «Складові авторитета», М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко – «Соціальна психологія», О.І. Денисова, Г.Г. Довганич – «Модуль: як стати лідером» та ще багато інших.

Справа в тому, що кожен охарактеризовував проблему лідерства із своєї точки зору. Дуже багато вплинула на думку дослідників радянська епоха, вони висвітлювали тему, яка була огорнута комунізмом, а саме в школі. Бо в школі виховували комуністичних, буржуазних лідерів. Часи змінилися і потреба суспільства у лідері також. Незважаючи на це все одно єдиним залишається те, що лідерство у класі відіграє одну із основних ролей і саме вчитель може впливати на розвиток особистості лідера.

Отже, проблема лідерства була актуальною, є актуальною сьогодні та буде завтра, і тому в курсовій роботі ця тема також відіграє провідну роль.

 

РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН ЛІДЕРСТВА ТА КЕРІВНИЦТВО  ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1. Поняття керівництва і лідерства у групі

 

Єдність, організованість, мобільність соціальної групи залежать від багатьох зовнішніх (особливості структури, в яку група включена) і внутрішніх чинників. Впливовими чинниками внутрігрупової єдності є керівництво і лідерство.

Керівництво — здійснюваний індивідом  чи колективним суб'єктом соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі (організації).

Керівництво є суто управлінським  феноменом, офіційно регламентованим  соціально організованим процесом. Реалізують функції керівництва  спеціалізовані структури (у великих організаціях), а також безпосередньо керівник.

Керівник—індивід, на якого офіційно покладені функції управління І  організації діяльності в групі (установі, фірмі та ін.).

Завдання його полягає у визначенні цілей спільної діяльності, які фіксують напрям розвитку організації, тобто задають образ кінцевого стану, до якого повинна дійти вона через певний проміжок часу. У визначенні таких цілей, структуруванні діяльності й відносин у спільності під час розв'язання нею різноманітних завдань, у впливі на персонал полягають сенс і сутність процесу керівництва.

З феноменом керівництва пов'язаний феномен лідерства у групі (організації). Вони іноді бувають тотожними, а  часом породжують у своїй взаємодії  протистояння і конфлікти.

Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) — один з процесів організації й управління малою соціальною групою, який сприяє досягненню групових цілей в оптимальні терміни та з оптимальним ефектом.

Цей процес значною мірою детермінований панівними у суспільстві соціальними відносинами. Його характеризують відносини домінування і підкорення, впливу і наслідування в системі міжособистісних відносин у групі. Лідерство спрямоване на пробудження в членів групи мрії, до якої вони прямуватимуть, наснаження їх необхідною для цього енергією. Ефективність його залежить від наявності у соціальній групі визнаного всіма, авторитетного лідера[5].

Лідер — наділений найбільшим ціннісним  потенціалом індивід, який має провідний  вплив у групі.

Феномен лідерства є динамічним процесом малої групи, який може бути доволі суперечливим: домагання лідера і готовність до його провідної ролі можуть і не збігатися. Лідер не висувається групою на відповідну посаду, а спонтанно займає керівну позицію за явної чи прихованої її згоди. Найчастіше він перебирає роль неофіційного керівника, а з його особистістю ідентифікується специфічна система групових норм та цінностей, яка не завжди тотожна офіційній системі. Оскільки лідерство є системою відносин у групі, його слід розглядати як групове явище, адже лідер завжди є елементом цієї .структури. Психологічна сутність лідерства полягає у здатності впливати на індивідів і групу, спрямовувати їхні зусилля на досягнення цілей [13;11;3].

Між лідерством і керівництвом, керівником і лідером існують певні відмінності (табл. 1). Однозначної думки про доцільність поєднання в одній особі керівника і групового лідера у соціально-психологічній науці немає. Поширеним є твердження, що лідерські можливості збільшують силу впливу керівника; за активної реалізації керівником якостей ділового і мотиваційного лідера зростає задоволеність індивідів членством у групі. Не менш настирними є міркування, що ролі керівника і лідера у групі мають належати різним особам. Щодо цього використовують такі аргументи:

— діяльність лідера і керівника має неоднакову спрямованість. Керівник зорієнтований на реалізацію завдань групи, лідер — на її внутрішні інтереси;

— експресивний лідер, стаючи формальним керівником, розвалює групову діяльність або змушений переорієнтовуватися  на інструментальні функції (ділова сфера). Це може спричинити його конфлікт з групою (він або не стає керівником, або перестає бути лідером);

— існує не так багато груп, яким властиве поєднання в одній особі  керівника та інструментального  лідера. Як правило, такими є наукові колективи;

— у багатьох групах (шкільний клас, студентська група) таке поєднання  неможливе через вікові, статусні відмінності керівника і групи.

Таблиця 1. Відмінності між керівником і лідером

 

Незважаючи на відмінності, керівник і лідер часто вирішують і взаємопов'язані проблеми, покликані стимулювати групу, націлювати її на розв'язання групових завдань та ін. Чимало спільних рис містять і психологічні характеристики їх діяльності, зокрема:

— керівник і лідер є координаторами, організаторами соціальної групи;

— керівник і лідер, хоч і різними  засобами, здійснюють соціальний вплив  у групі;

— керівник і лідер використовують субординаційні відносини (керівник —  чітко регламентовані, лідер — заздалегідь не передбачені) [1].

Особа, яка претендує на роль лідера, передусім має компенсувати недоліки і прорахунки у діяльності групи та її керівника. В такому разі лідер повинен взяти на себе відповідальність за реалізацію інтеграційної та об'єднуючої функцій. Не менш важливою є регулятивна функція, спрямована на персоніфікацію функціонально-рольових відносин в групі, встановлення і підтримку сприятливих соціально-психологічних відносин, вироблення і підтримку групових норм. Це особливо важливо для груп, у діяльності яких домінують формальні, позбавлені уваги керівника до підлеглих, відносини. Отже, вирішальна роль лідера полягає в інтеграції членів групи та регулюванні взаємин у ній. Намагання придушити вияви у групі лідерської ініціативи зобов'язує лідера підтримувати цю ініціативу в усіх її легітимних формах [20].