Індивідуальні особливості пам’яті та специфіка їх прояву у підлітків та старшокласників

Міністерство  освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини

Факультет соціальної педагогіки та практичної психології

 

 

 

Кафедра психології

 

 

 

Кузьмінський Андрій Олександрович

Індивідуальні особливості пам’яті та специфіка їх прояву у підлітків та старшокласників

Курсова робота

 

 

 

Науковий керівник:

викладач Яблонський А.І.

 

 

 

 

 

Умань – 2013 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ПАМ’ЯТЬ. ОСОБЛИВОСТІ ПАМ’ЯТІ ПІДЛІТКІВ ТА СТАРШОКЛАСНИКІВ 6

1.1 Пам’ять, її типи та властивості 6

1.2 Індивідуальні особливості пам’яті підлітків та старшокласників 12

Висновки до розділу І 17

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ 19

2.1 Методи та прийоми покращення пам’яті 19

2.2 Визначення переважаючого типу запам’ятовування 22

2.3 Висновки до розділу ІІ 31

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

ДОДАТКИ 37

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження. Питання психології пам’яті завжди нерозривно поєднані з людською діяльністю, оскільки становлення особистості, як індивіда залежить від пізнавальних психічних процесів (пам’ять, уява, увага, мислення та ін.) та їх функціонування. І щодалі ускладнюються форми і види людської діяльності тим більшого накопичення знань вимагає соціум від кожного індивіда для визнання його, як частини даного соціуму, тому нам потрібно все більше і більше запам’ятовувати. Так, зберігаючи набутий досвід, з можливістю його подальшого використання, пам’ять почала відігравати передову роль у становленні особистості та її розвитку. Враховуючи тенденції сучасної психології, та системи освіти в напрямку гуманізації, у вивчені проблеми пам’яті необхідним стають дослідження пам’яті підлітків і старшокласників. Оскільки підлітковий вік є одним із етапів становлення особистості, то дослідження особливостей та специфіки прояву пам’яті на даному етапі є важливим аспектом для оцінки її функціонування та покращення розвитку пам’яті підлітка, для становлення його, як повноцінної складової сучасного суспільства.

У класичних вітчизняних  і зарубіжних дослідженнях було визначено функції пам’яті, її процеси, види, зв’язок з активністю суб’єкта, з його пізнавальною діяльністю, умови організації якої обумовлюють ефективність мнемічних процесів (О.М. Леонтьєв, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн,         П.І. Зінченко, А.О. Смірнов, Г. Ебінгауз, П. Жане, Ф. Бартлет та ін.). Вивчення довільних і мимовільних процесів пам’яті на базі системно-діяльнісного підходу сприяли розробці практичних рекомендацій щодо раціональних методів розвитку пам’яті і підвищення рівня засвоєння знань в навчальній діяльності (А.О. Смірнов, П.І. Зінченко, В.Я. Ляудіс, С.П. Бочарова, Е.Ф. Іваова,              Л.М. Житнікова та ін.) [4, 7].

Тривалий період часу вчені цікавились вивченням пам’яті, про що свідчать  численні досягнення, але існує певний контраст у чисельності досліджень образної, моторної, словесно-логічної та емоційної пам’яті. У сучасних теоріях пам’яті зарубіжних психологів (Дж.Р. Андерсон, Р. Аткінсон, Д. Норман, Р. Солсо, І. Хофман та ін.), переважна увага зосереджена на представленні когнітивних моделей пам’яті. Сучасна вітчизняна психологія, застосовуює системний підхід до дослідження пам’яті (С.П. Бочарова, Р.М. Грановська, В.П. Зінченко, О.М. Лактіонов, Б.Ф. Ломов, В.Я. Ляудіс, Г.К. Середа, Т.Б. Хомуленко та ін.) [15].

Дослідження пам’яті на базі інформаційного та системного підходів сприяли розкриттю продуктивних функцій пам’яті в організації та регуляції діяльності. Пам’ять починає розглядатися не як пасивне сховище набутого досвіду, а як активний процес, що здійснює переробку прийнятої інформації, її кількісний і якісний відбір, прогнозування та ін. (Дж. Мілер, Дж. Сперлінг,       Р. Аткінсон, П.К. Анохін, Б.Ф. Ломов) [7].

Хоча на сьогоднішній день вчені багато чого досягли у вивченні психології пам’яті, як психологічного процесу, у вивченні загальних її особливостей, функцій та властивостей різних видів пам’яті та різних її відмінності, але все ще залишається багато недосліджених, недосконало вивчених аспектів психології пам’яті, її видів і проявів, ролі пам’яті у становленні особистості. Тому дослідження і вивчення проблеми «Індивідуальних особливостей пам’яті та специфіки її прояву у підлітків та старшокласників» є актуальним на даному етапі еволюції, становлення нашого соціуму.

Об’єкт дослідження – індивідуальні особливості пам’яті та специфіка їх прояву у підлітків та старшокласників.

Предмет дослідження - вивчення особливостей пам’яті, їх прояви у підлітків та старшокласників та розвиток пам’яті на даному віковому періоді.

Мета дослідження – вивчити теоретичні відомості, дослідити особливості пам’яті та її прояв у підлітків і старшокласників, вплив пам’яті на подальший розвиток особистості.

Відповідно до мети сформульовано  такі завдання дослідження:

1. Виконати аналіз літератури, щодо вивчення психології пам’яті.
2. Узагальнити теоретичні дані, потрібні для вивчення та розвитку особливостей пам’яті у підлітків та старшокласників, на основі проаналізованої літератури.
3. Розкрити особливості прояву пам’яті у підлітків та старшокласників.
4. Розробити методику та завдання дослідження на визначення домінуючого типу запам’ятовування.
5. Провести дослідження: визначення домінуючого типу запам’ятовування у підлітків та старшокласників.
6. Зробити аналіз дослідження.
7. Обґрунтувати психолого-педагогічні рекомендації, щодо розвитку пам’яті підлітків та старшокласників з урахуванням її впливу на розвиток особистості.

Методи дослідження: аналіз, спостереження, бесіда, анкетування, систематизація та узагальнення теоретичних і експериментальних даних, порівняння, якісний аналіз, обробка результатів дослідження.

Дослідження –  визначення переважаючого типу пам’яті учнів, проводилось 4 квітня 2013 року на сьомому уроці в Уманській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 імені О.С. Пушкіна, у дев’ятому класі, в якому навчається 21 учень. В дослідженні взяло участь 17 учнів, з яких 11 дівчат та 6 хлопців.

 

РОЗДІЛ І. ПАМ’ЯТЬ. ОСОБЛИВОСТІ ПАМ’ЯТІ ПІДЛІТКІВ ТА СТАРШОКЛАСНИКІВ

1. Пам’ять, її типи та властивості

Будь-які враження та емоції, які людина безпосередньо відображає за допомогою процесів відчуття і сприймання, фіксуються, упорядковуються, зберігаються в її мозку, утворюючи індивідуальний досвід, який за потреби використовується в подальшій діяльності. Досвід є раціональним елементом пізнання, який забезпечує цілісне сприймання об’єктів дійсності (апперцепція) та надає процесові відображення динамічної характеристики. Без збереження слідів попередніх вражень кожне відчуття і сприймання сприймалось би як таке, що виникло вперше. За набуття та відтворення індивідуального досвіду людини відповідає пізнавальний, психічний процес – пам’ять.

Пам’ять – це запам’ятовування, збереження і пізніше відтворення людиною власного досвіду. Відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття [16].

Пам’ять є підґрунтям психічного життя людини і являє собою ряд складних психічних процесів (запам’ятовування, зберігання, забування та відтворення). Завдяки їй людина може здобувати необхідні для діяльності знання, вміння та навички. Пам’ять – необхідна умова психічного розвитку людини. Завдяки їй зберігається цілісність «Я» особистості, усвідомлюється єдність її минулого та сучасного. Без запасу уявлень пам’яті неможливими були б розумова діяльність, створення образів уяви, орієнтування в навколишньому середовищі. Позбавлена пам’яті людина, зауважував I. Сєченов, постійно перебувала б у стані новонародженого, була б істотою, не здатною нічого навчитися, ніщо опанувати [17].

Запам’ятовування - головний процес пам’яті, від нього залежать повнота, точність, послідовність матеріалу, надійність і тривалість його збереження. Запам’ятовування і відтворення здійснюються у формі мимовільного або довільного процесу, запам’ятовування пов’язане із засвоєнням і накопиченням індивідуального досвіду. Його використання вимагає відтворення попередньо запам’ятованого матеріалу. Регулярне використання досвіду в діяльності суб’єкта сприяє його збереженню, а невикористання – забуванню. Забування зазвичай відбувається як мимовільний процес [20].

Реалізація процесів запам’ятовування, збереження і відтворення визначається тим, яке місце займає даний матеріал в діяльності суб’єкта.

Основою процесів пам’яті є здатність мозку утворювати тимчасові нервові зв’язки, закріплювати й відновлювати сліди минулих вражень. Ці сліди створюють можливість актуалізації ситуації й відповідного збудження, коли подразника, який його викликав свого часу безпосередньо, немає. Запам’ятовування і зберігання ґрунтуються на утворенні та закріпленні тимчасових нервових зв’язків, забування – на їхньому гальмуванні, відтворення – на відновленні.

ТИПИ ПАМ’ЯТІ

• Короткочасна (оперативна)
• довготривала

за тривалістю закріплення і збереження матеріалу

• рухова
• емоційна
• образна
• словесно-логічна

залежно від того, що запам’ятовується і  відтворюється, яка діяльність переважає

• смислова
• механічна
• мимовільна
• довільна

залежно від того, як процеси пам’яті включаються у структуру діяльності, як вони пов’язані з її цілями та засобами

за усвідомленням (розумінням)

змісту матеріалу  пам'яті

Існує чотири основні типи пам’яті: зорова, рухова, слухова, мішана (зорово-слухова, зорово-рухова, слухово-рухова). Також її класифікують за різними критеріями: залежно від часу на який потрібно запам’ятати, від мети діяльності та ін.

Рухова пам’ять полягає у запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів. Така необхідність виникає переважно в практичній діяльності людини: виробничій, спортивній, навчальній, ігровій та ін. Велике значення цього виду пам’яті пояснюється тим, що вона служить основою для різних практичних навичок, особливо трудових, побутових, життєво важливих (навички ходіння, письма тощо). Та це не тільки першо-сигнальні зв’язки, а й складні взаємозалежності з образними й словесно-логічними утвореннями, що дають можливість свідомо керувати своєю руховою пам’яттю.

Емоційна пам’ять – це запам’ятовування і відтворення своїх емоцій і почуттів. Емоції сигналізують про потреби та інтереси, відображають наше ставлення до оточення. Емоційна пам’ять може виявитися сильнішою за інші. Почуття запам’ятовується ґрунтовно і надовго, але таке почуття не безпредметне. Тому емоції запам’ятовуються не самі по собі, а разом з об’єктами, що їх викликають. Емоції виступають у ролі стимулятора в ланцюжку всього комплексу асоціацій. Відтворені позитивні почуття завжди спонукають людину до діяльності [13].

Образна пам’ять полягає в запам’ятовуванні наочних образів, кольору предметів, звуків, запахів, смаків, облич, уявлень про предмети та явища навколишньою світу, властивостей і зв’язків між ними. Вона буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою, смаковою, залежно від аналізаторів з якими пов’язане її походження. Завдяки їй ми запам’ятовуємо й відтворюємо картини природи, мелодії пісень, пахощі весни, смак чаю тощо. В образній пам’яті оперуємо образами й уявленнями різного ступеня абстрагування і складності: конкретними уявленнями поодиноких предметів, уявленнями про спільні властивості предметів і явищ, схематичними образами абстрактного змісту. Так, досвідчені конструктори здатні запам’ятати складний технічний об’єкт у деталях з фотографічною точністю, можуть потім пригадувати й аналізувати в пам’яті кожну його деталь, бачити її у різних ракурсах і подробицях (ейдетичні образи). Теоретики чітко уявляють крапку, яка не має розмірів, філософи – як з нічого утворився світ.

Словесно-логічна пам’ять є специфічно людською пам’яттю, що базується на спільній діяльності двох сигнальних систем, у якій головна роль належить другій. Змістом словесно-логічної пам’яті є наші думки, поняття, судження, що відображають предмети і явища з їх загальними властивостями, істотними зв’язками та відношеннями. Думки не існують без мови, тому таку пам’ять називають не тільки логічною, а й словесною. Природно, що вона тісно пов’язано з мисленням і мовою, розвивається головням чином у процесі словесно-логічного мислення. Запам’ятовування може відбуватися за тими самими словами або змістом, що вимагає взаємодії з різними психічними процесами і має різну ефективність.

Короткочасна пам’ять характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і коротким строком зберігання. Вона часто обслуговує окремі елементи складної діяльності й тому її значення може змінюватися; у житті й діяльності людини виникають ситуації, коли пам’ятати тривалий час зовсім немає потреби. У цих випадках короткочасна пам’ять є цілком виправданою [9].

Оперативна пам’ять – запам’ятовування, збереження і відтворення інформації в міру потреби в досягненні мети конкретної діяльності або окремих операцій. Після виконання діяльності матеріал такої пам’яті швидко забувається, інакше він негативно впливає на наступні операції. Так, розв’язуючи математичну задачу, учень повинен утримувати в пам’яті окремі проміжні результати, які йому зовсім не потрібні після розв’язання. Те саме можна сказати про читання, виконання переважної більшості виробничих операцій.

Довгочасна пам’ять базується на довгостроковій функції пам’яті, характеризується тривалим зберіганням і наступним використанням інформації в діяльності людини. Умови тривалого зберігання інформації вимагають певного часу для переробки й консолідації матеріалу, твердого запам’ятовування, багаторазового й варіативного повторення. Відтворення й використання матеріалу пам’яті в майбутньому, вимагає і більш тривалих повторень мнемічних дій щодо його зберігання, використання при виконанні аналогічних завдань. Оперативний, короткочасний і довготривалий різновиди пам’яті тісно взаємодіють між собою, що зумовлюється змістом запам’ятовування, цілями й засобами діяльності, в яку включаються процеси пам’яті. Вони існують окремо, паралельно. Засвоєна інформація може переходити з одною виду пам’яті в інший, більш тривалий, але при цьому необхідна додаткова її обробка: глибше усвідомлення, погодження з досвідом, порівняння, переструктурування, перекодування, переведення в словесно-логічну пам’ять. Внаслідок перетворень пам’ять набуває більш узагальненого й опосередкованого характеру, стає підготовленою для тривалого зберігання й довільного застосування [16].