Індивідуальні особливості пам’яті та специфіка їх прояву у підлітків та старшокласників

Мимовільна пам’ять полягає в запам’ятовуванні та відтворенні матеріалу без спеціальної мети його запам’ятати або пригадати. Запам’ятовування і відтворення здійснюється неопосередковано під час діяльності і не залежить від волі і свідомості. Без спеціальних намірів і зусиль ми збагачуємо пам’ять під час нашої діяльності, непомітно для нас самих формуються основна частина нашого досвіду. Загальною і необхідною умовою мимовільного запам’ятовування будь-яких об’єктів є взаємодія з ними. Якщо матеріал стосується змісту основної мети діяльності, то він запам’ятовується краще.

Довільна пам’ять – це мнемічна (від грецького «mneme» – пам’ять) діяльність, спрямована на запам’ятовування визначеного матеріалу. Вона передбачає: самостійно поставлену мету, запам’ятати і відтворити даний матеріал, пов’язана з використанням особливих способів і технік запам’ятовування. Запам’ятовування виникає: коли людина ставить перед собою мету запам’ятати, коли виникає потреба в навмисному заучуванні.

Мимовільна й довільна пам’ять притаманні кожній особистості, вона являє собою послідовність ступенів розвитку пам’яті в онтогенетичному плані. Мимовільна пам’ять передує довільній і виступає необхідною умовою її виникнення. Тільки маючи певний досвіт у запам’ятовуванні й формуванні пізнавальних дій, людина може плідно розвивати спеціальні мнемічні дії, продуктивну, довільну пам’ять. Однак мимовільна пам’ять і після цього не втрачає свого значення, удосконалюється у взаємодії з довільною і набуває ще більшої ефективності [2].

Смислова пам’ять пов’язана з розумінням того змісту, що запам’ятовується. Вона спирається на смислові зв’язки, які вже утворили системи словесних і образних асоціацій і становлять основу досвіду людини. Запам’ятовуваний матеріал логічно обробляється, узагальнюється, аналізується, порівнюється, класифікується, пов’язується з досвідом, і тому без особливих зусиль включається в наявні системи зв’язків, довше зберігається і легше відтворюється.

Механічна пам’ять діє у тих випадках, коли не досягається розуміння заучуваного матеріалу, тільки тоді навмисне чи ненавмисне запам’ятовуються речі, які до кінця не усвідомлюються. Матеріал запам’ятовування не має певного місця в індивідуальному досвіді, і його доводиться туди втискати силою, або ж він вразив пізнавальний інтерес суб’єкта незвичною оригінальністю, важливістю для розв’язання проблеми.

Різні види пам’яті, виділені відповідно до різних критерій, знаходяться в обмеженій єдності. Так, словесно-логічна пам’ять в кожному конкретному випадку може бути або мимовільною, або довільною; одночасно вона обов’язково є або короткочасною, або довготривалою. Різні види пам’яті, виділені за одним і тим самим критерієм, також взаємопов’язані. Короткочасна і довготривала пам’ять, в дійсності, виявляють собою дві стадії одного процесу, який завжди починався з короткочасної пам’яті.

Юлій Цезар, Олександр  Македонський, цар Персії Кір Великий  і знаменитий Фемістокл знали особисто та на ім’я до тринадцяти тисяч солдатів і жителів своїх столиць. Сенека міг повторити 2000 не пов’язаних між собою слів, почутих лише один раз. Леонардо Ейлер пам’ятав шість перших ступенів всіх чисел до ста. Академік А. Йоффе по пам’яті користувався таблицею логарифмів. Чемпіон світу з шахів О. Альохін міг грати «наосліп» із 30 – 40 партнерами одночасно. З вище сказаного можна зробити висновок, що можливості нашої пам’яті необмежені, хоч і немає людей, які однаково добре запам’ятовують імена та числа, обличчя, тексти, формули і мелодії. Кожен має пам’ять що відповідає його способу життя [3].

2. Індивідуальні особливості пам’яті підлітків та старшокласників

Індивідуальні особливості  пам’яті виражаються в різній швидкості, точності і надійності запам’ятовування. Вони зв’язані з відмінностями інтенсивності збудження і гальмування нервових процесів, з величиною рівноваги і рухомості даних процесів. Але такі особливості вищої нервової діяльності змінюються під впливом умов життя і діяльності людей.

Особливості пам’яті підлітків. Під впливом навчання зазнають прогресивних змін усі процеси пам’яті підлітків, всі її сторони, а саме, запам’ятовування, заучування, відтворення, пригадування і впізнавання, їх розвиток відбувається нерівномірно. В той час як одні процеси досягають у підлітка вищого ступеня розвитку, інші можуть функціонувати в них і на нижчих рівнях.

У процесах запам’ятовування і відтворення провідною є розумова діяльність, здійснювана мовними засобами. Її роль виявляється в розвитку свідомої цілеспрямованості запам’ятовування, у зростанні його продуктивності стосовно абстрактних знань, суджень і понять, виражених у словесній формі. На основі дослідів виявлено, що у підлітків зростає здатність краще запам’ятовувати саме словесний матеріал, ніж наочний (E.А. Фарапопова).

У запам’ятовуванні важливе місце займають умовно-символічні позначення (формули, схеми, графіки тощо). Результати запам’ятання виражаються у взаємопов’язаних уявленнях про запам’ятовані об’єкти. У підлітковому віці істотно посилюється використання різного роду «опор», які відіграють опосередковуючу роль у запам’ятовуванні та відтворенні. Також у такому віці виникає потреба користуватися такими прийомами заучування навчального матеріалу, як поділ тексту на частини, повторення, записування, що теж є своєрідними «опорами». В підлітковому віці вперше регулювання прийомами пам’яті стає свідомим. Внутрішні прийоми дедалі виразніше виступають на перший план, що виявляється в намаганні спочатку зрозуміти, а потім заучувати матеріал, прийоми розуміння перетворюються у прийоми довільного запам’ятовування при умові, що їх розумові дії вироблені й добре закріплені.

Підлітки вдаються до комбінованих прийомів запам’ятовування, свідомо чергуючи процеси розуміння і запам’ятовування. Формування прийомів здійснюється в процесі їх застосування спочатку на простішому, а потім на складнішому матеріалі. Наприклад, прийом поділу тексту на частини у молодших підлітків, який виглядає як проста розбивка матеріалу на певні рівні частини. В учнів 6 — 7 класів на перший план виступає змістова сторона частин, їх логічно закінчений зміст, заучування їх відбувається не ізольовано, а в процесі мисленого їх співвіднесення. Успішно підлітками використовується прийом запам’ятовування та відтворення – складання плану. Користування даним прийомом є показником вищого рівня функціонування пам’яті. Уміння складати план запам’ятовуваного формується в учнів на основі уміння скласти план тексту з метою його зрозуміти та осмислити. Такі уміння так пов’язані і відрізняться між собою, як завдання зрозуміти і запам’ятати [6].

У пам’яті підлітків характерною є суперечність: з одного боку, вони свідомо використовують кращі прийоми запам’ятовування, а з іншого у них уповільнюється утворення нових зв’язків, їм доводиться при заучуванні матеріалу докладати більше зусиль. А новоутворені зв’язки менш стійкі, ніж ті, що виробилися раніше і тому зникають швидше. У підлітковому віці повільніше виробляються асоціації за суміжністю, що характеризує зниження здатності механічно запам’ятовувати й відтворювати матеріал.

Під час першого перечитування матеріалу підлітки ознайомлюються з його змістом, щоб зрозуміти основні думки, викладені в ньому, і тільки потім починають його заучувати. Молодші підлітки ще схильні просто повторювати прочитаний текст, вони мало користуються прийомом розбивки тексту на змістові групи з метою його запам’ятати, більшу перевагу надають багаторазовому повторенню тексту при його заучуванні, а не змістовому його аналізу.

У підлітковому віці зазнають змін і уявлення, в формі яких здійснюється відтворення запам’ятованого. Поступово зменшується питома вага конкретних уявлень про явища природи, суспільство і людей, натомість з’являються узагальнені уявлення і поняття про них.

На даному віковому етапі  зростає роль змістових зв’язків у запам’ятовуванні матеріалу. Механічне запам’ятовування, що ґрунтується на утворенні асоціацій за суміжністю в часі й просторі, зазнає певних змін, які виявляються, зокрема, в осмисленому виборі того, що потрібно запам’ятати. Але підліток не завжди може зробити такий вибір. Тоді процес його запам’ятовування стає механічним. Дане запам’ятовування дає гірші результати, ніж осмислене. Отже, безпідставним є твердження (E. Меймап та ін.) про те, що у дітей 12 – 13 років високо розвинена тільки механічна пам’ять, і що вона зовсім не має місця в підлітковому віці [2].

У такому віці наступають зміни в способах заучування та пригадування. Одним з таких способів є складання плану (письмово або усно), який допомагає обдумувати відтворюване, аналізувати його, оживляти й систематизувати потрібні асоціації. Такий план особливо потрібний, коли доводиться пригадувати чималий за обсягом матеріал.

Підліткам нерідко бракує наполегливості в пригадуванні. Неточність, поверховість у відтворенні зумовлюється в таких випадках не недосконалістю його способів, а небажанням докласти певних зусиль. Характеризуючи пригадування як працю, роботу іноді важку, K.Д. Ушинський зазначав, що причиною забування часто бувають лінощі пригадати здобуте, які породжують недбале поводження із своїми знаннями. Навпаки, наполегливо примушуючи себе пригадати те чи інше, ми звикаємо не забувати, виховуємо впевненість у можливості пригадати, а ця впевненість має великий вплив на акт відтворення.

У підлітковому віці виявляються  індивідуальні відмінності в  типах пам’яті (зоровий, слуховий, руховий, мішаний). Вони проявляються в процесах запам’ятовування і відтворення. Змінюється співвідношення між мимовільним і довільним запам’ятовуванням. Ріст довільності запам’ятовування, керованого метою запам’ятати, зберегти, щоб потім пригадати, відтворити, є характерним для розвитку пам’яті підлітка. Але запам’ятовування навчального матеріалу часто має і мимовільний характер. Мимовільно підліток запам’ятовує яскраве, барвисте, те, що пов’язане з його емоціями. Дослідження показали, що мимовільно запам’ятовується в першу чергу те, що пов’язане з конкретною Діяльністю школяра (А.О. Смирнов, П.I. Зінченко). Підліток у процесі діяльності запам’ятовує щось, хоч і не ставить перед собою такої мети. Розв’язуючи математичну або фізичну задачу, він запам’ятовує здобуті результати; працюючи на шкільній ділянці, проводячи біологічні досліди з рослинами, запам’ятовує їх характерні ознаки, умови проростання. Малюючи географічні схеми, карти, підлітки запам’ятовують розміщення річок, озер, гір та інших об’єктів. Труднощі, що виникають у навчальній діяльності підлітків успішно переборюються, також залишають слід у їх пам’яті. Отже, активізація пізнавальної діяльності підлітків, спрямованої на розв’язування різних видів пізнавальних задач, створює сприятливі умови для мимовільного запам’ятовування. Повнішому використанню його можливостей сприяє реалізація підлітками в їх учбовій діяльності настанови «спочатку зрозуміти, потім заучувати». Вона створює оптимальне співвідношення мимовільного й довільного запам’ятовування в набуванні учнями знань, умінь і навичок. Чим глибше розуміють підлітки те, що слід засвоїти, тим вища ефективність їх мимовільної пам’яті [2, 9].

У підлітків певною мірою  виробляються вміння чергувати заучування й відтворення, використовуючи відтворення  як засіб контролю і підвищення ефективності запам’ятовування. Однак далеко не всі підлітки можуть організувати таке продуктивне їх чергування. Досконалішим воно стає тоді, коли підліток починає аналізувати, що із заучуваного ним матеріалу, наприклад вірша, запам’яталось, а що – ні, повертається до місць чи розділів, які не запам’ятав, а потім до тексту в цілому, поєднуючи цілісне і часткове його заучування.

Оволодіння підлітком  прийомами запам’ятовування вносить якісні зміни і в процес відтворення. Вони полягають у тому, що підліток починає свідоміше керувати цим процесом – вносити більшу плановість, послідовність у відтворення, думати, міркувати в процесі пригадування.

Пам’ять в підлітковому віці виявляється також і в зміні співвідношення її основних видів, а саме: рухової, образної, емоційної й словесно-логічної. Особливо зростає значення словесно-логічної пам’яті. В цьому співвідношенні виявляються й індивідуальні особливості пам’яті підлітків, пов’язані з їх нахилами, здібностями й іншими особистими якостями.

Особливості пам’яті старшокласників. Основна тенденція пам’яті старшокласників характеризується зростанням і зміцненням її довільності. Довільне запам’ятовування стає в даний період набагато ефективнішим від мимовільного. Відбуваються істотні зміни і в перебігу процесів логічного запам’ятовування. Помітно зростає продуктивність пам’яті на думки, на абстрактний матеріал. Часто основою запам’ятовування конкретного матеріалу служать виявлені в ньому логічні зв’язки. Спеціалізація пам’яті пов’язана з провідними інтересами старшокласників та їх намірами щодо вибору майбутньої професії. Удосконалюються способи заучування за допомогою свідомого застосування раціональних його прийомів, уникнення суто механічних способів запам’ятовування матеріалу.

Старшокласники високо оцінюють таке засвоєння матеріалу, в якому виявляється розуміння  питань, оригінальна інтерпретація  чи формулювання того, що викладено  в підручнику, самостійність у  міркуваннях, висновках і т. п. Вони вміло урізноманітнюють повторення матеріалу, який треба запам’ятати, користуються самоперевіркою, диференціацією загального завдання на запам’ятання, виділяють часткові завдання, зіставляючи їх із загальною метою запам’ятовування. Важливу роль у процесах запам’ятовування відіграє настанова на засвоєння матеріалу, яка водночас включає в себе і настанову на його усвідомлення [14].

Логічне запам’ятовування успішно формується в учнів у процесі шкільного навчання, якщо в ньому має місце: вибіркове пояснення матеріалу (виділення найбільш важливого і суттєвого); усвідомлення мети запам’ятовування, тобто того, що має бути його результатом; розкриття логічного смислу і значення даного матеріалу; критичний підхід до змісту, який потрібно запам’ятати; встановлення зв’язку цього змісту з іншими знаннями; поділ матеріалу на змістові частини і відшукування в кожній з них основних положень (змістових опорних пунктів); упорядкування заучуваного у вигляді, певних пунктів (змістове групування).