Особливості афективної сфери у дошкільному віці

Вчені - психологи сходяться на тому, що страх тісно пов'язаний з почуттям тривоги. Страх - це реакція на конкретно існуючу загрозу, а тривога - це стан передчуття (вона існує тільки у свідомості людини). Важко сказати про певну реакцію, страх це чи тривога, або чого у ній більше - тривоги чи страху, або в якій момент страх переходить у тривогу чи навпаки. Тривога - це базисна реакція, загальне поняття, а страх - вираження такої ж якості, але у специфічній об'єктивованій формі.

Страх і тривога неподільні - вони іманентно пов'язані одне з одним. Жало страху - це тривога, а тривога - прагне перетворитися на страх.

Тривогу можна розглядати як емоцію, котра виникає при загальній оцінці ситуації як несприятливої. Якщо ліквідувати джерело тривоги не вдається, то тривога переходить у страх. Страх - це результат тривоги та мислення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Зовнішні границі дошкільного  віку (із кризами 3 і 7 років) і його внутрішні  границі (між фазами) у сукупності визначають психологічну структуру  даного віку. Діагностичні ознаки цих границь потрібні для з'ясування реального рівня розвитку, установлення якого - "необхідна задача при вирішенні всякого практичного питання виховання і навчання дитини". "Визначення стадій психічного розвитку ... дитини, які мають свої специфічні особливості", входить у число "центральних теоретичних проблем, які вирішує вікова психологія" . Однієї з пріоритетних задач зараз є "розробка теоретичних основ дошкільної освіти" , до яких, мабуть, належить і психологічна структура дошкільного віку.

У своїй "віковій періодизації" Л.С. Виготський розділив сукупність стадій дитячого розвитку на 2 групи - (стабільні) "віки" і "кризи"[1]. Для виявлення  діагностичних ознак зовнішніх  границь стабільного віку (у тому числі дошкільного) застосовні введені Л.С. Виготським поняття "соціальна ситуація розвитку", "відносна важковиховуваність", "психологічне знаряддя".

Характерною особливістю  емоцій є те, що вони захоплюють особистість  загалом. Здійснюючи майже блискавичну  інтеграцію, тобто об'єднання в єдине ціле всіх функції організму, емоції сигналізують про корисні або шкідливі впливи на організм, завдяки цьому вони мають універсальне значення для життя організму. Охоплюючи всі різновиди переживань людини - від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості та соціального відчуття життя, - емоції стають як позитивним чинником у життєдіяльності, підносячи активність організму, так і негативним, пригнічуючи всі його функції. Встановлено, що емоції, а саме довготривалі негативні емоції (страх, переживання болю тощо), відіграють вирішальну роль у розвитку так знаних неврогенних захворювань, вважає відомий фізіолог П.К.Анохін.

Виховний процес є  спільною діяльністю дорослого і  дитини, в якому дитина не є звичайним  об’єктом педагогічного впливу, і  не просто накопичує знання. Тому для дорослого не досить володіти методами і методиками організації специфічно дитячих видів діяльності, йому необхідна майстерність бачити і розуміти, що і як сприймають діти, в якій мірі „привласнюють”, тобто роблять своїми надбаннями ті чи інші уміння. Дитина, таким чином, виступає суб’єктом взаємодії з дорослим. А це означає, що, як природні можливості, так і ставлення до наставника визначають засвоєння і характер виконання вимог певного виду діяльності.

Індивідуальний підхід – один з найважливіших принципів педагогіки, який передбачає посилену вагу до зростаючої особистості, підвищення індивідуалізації освітньо-виховного процесу, підсилення його інтенсивності. Індивідуалізація роботи педагога з дошкільниками передбачає, по-перше, визначення вікових і індивідуальних особливостей вихованців; по-друге, ефективну форму організації освітньо-виховної роботи з виділеними категоріями дошкільників; по-третє, перевірку результативності обраних методів, прийомів і засобів взаємодії з дітьми в процесі групової, індивідуальної роботи, варіативності розумового і психічного навантаження; наявності завдань різного ступеня складності на заняттях; розумінні педагогом інтересів дітей, їх здібностей, мотивів поведінки, тобто в створенні найсприятливіших умов для розвитку і виховання саме цієї дитини.

Емоційні порушення, можна  умовно поділити па дві групи. В основі розподілу лежать ті сфери життя  дитини, де насамперед знаходить вияв емоційне неблагополуччя. З одного боку, воно може виявлятися у взаєминах з іншими людьми; з іншого — в особливостях внутрішнього світу дитини, складності її переживань. Негативні емоційні прояви можуть існувати у двох типах поведінки дітей. Першу групу за типом поведінки складають діти з переважанням станів збудження. Ці дошкільники характеризуються нестриманістю, дратівливістю, що нерідко призводить до виникнення конфліктів, дезорганізації діяльності. Такі діти схильні до захоплення різними видами діяльності, проте продуктивність її швидко знижується. Негативні емоції (спалахи гніву, образи) можуть виникати як і через вагомі причини, так і через незначні приводи. Але швидко виникаючи, вони так само швидко згасають.

Корекційна робота передбачає активний вплив педагога на процес формування особистості дитини. Основна  мета цього виду роботи - корекція відхилень у психічному розвиткові вихованця на основі створення оптимальних умов виховання в сім’ї і дитячому садку, проведення цілеспрямованих корекційних занять психологом дит.садка, логопедом, фізінструктором тощо. В ході корекційної роботи використовуються різноманітні розвиваючі ігри, ігрові вправи, завдання.

Методика призначена для виявлення рівня дитячої тривожності на основі зіставлення результатів нагляду, отриманих від самого дослідження , батьків дитини і вихователів. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен здійснюватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу. Проблема становлення психологічних особливостей у дітей дошкільного віку є над важливою адже якщо відповідні (наприклад, інтелектуальні та емоційні) якості не розвиваються належним чином на етапі дошкільного дитинства, то пізніше подолати недоліки у становленні особистості виявляється важко або взагалі неможливо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Касвінов С.Г. Періодична система стадій розвитку дитини. // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Харків: ХДПУ, 2003. - Вип. 10. - С.60-68.

2. Касвінов С.Г. Структура  стадій та типи фаз розвитку  дитини. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - Психологія. - №599. - Харків. - 2003. - С. 139-145.

3. Выготский Л.С. Собрание  сочинений. В 6-ти т. - Т.1, М., 1982.

4. Выготский Л.С. Собрание  сочинений. В 6-ти т. - Т.4, М., 1984.

5. Егорова Э.Н. Психология развития. Харьков, 2003.

6. Леонтьев А.Н. Психическое развитие ребенка в дошкольном возрасте // Вопросы психологии ребенка дошкольного возраста. М.; Л., 1948. С. 4 -- 15.

7. Костеріна Н.В. Психологія індивідуальності (емоції): Текст лекцій Ярославль, 1999.

8. Кошелева А.Д. Проблема емоціонального про світовідчуття дитини// Психолог в дитячому саду. 2000. № 2-3.

9. Соціально-емоційний розвиток дитини в дошкільному періоді / Матеріали міжнародного семінару. СПб.: РГПУ ім. А. И. Герцена, 1999.

10. Соціальні відносини та емоційний світ дитини. М: Ілекса, Ставрополь: Сервісшкола, 2001.

11. Островська Л.Ф.  Чому дитина не слухається. Москва 1982.

12. Захаров А.І.  Як попередити відхилення в поведінці у дитини. Москва Просвященя 1986

13. Рождественська М.В.  Будьте уважні до дітей. Бібліотека для батьків.

Київ Радянська школа; 1984

14.  Агавелян В. С. Психология состояний. Теория и практика / В.С.Агавелян. - Челябинск: "Март", 2000.

15. Леонова А.Б., Чернишева О.Н. Психологія праці і організаційна психологія: "Сучасний стан і перспективи": Хрестоматія. - М.: Освіта, 1995. - 683 с.

16. Радугин А.А. Психологія. Навчальний посібник для вищих учбових закладі. М.: Центр, 2003. - 400 с.

17. Костюк Г. С. / «Вікова психологія» - К.:2001р.

18. Лешли Д. Работать с маленькими детьми - Jehhie Laishley; 1987г.

19. Петровский В.А. К пониманию личности в психологии // Вопр. психол. 1981. № 2. С. 40 -- 57.

20. Поніманська Т.І. / «Дошкільна педагогіка» - К.: Академвида 2006р.

21. Осипчук Н. Нестандартні діти // Сільська школа. - 2002. - №21. - С. 20-22.

22. Титаренко Т.М. Такие разные дети - Киев Радянська школа; 1989г

23. Семиченко В. А. Психічні стани.-К.: <<Магістр-S>>,1998.-208 с. Рос. Мовою.

24. Леонтьев А.Н. / «Проблеми розвитку психіки» - М.: 1981р

25. Ковальчук И.Я. Индивидуальный подход в воспитании ребёнка – Москва Просвещение; 1985г.

26.А.А. Рана «Психологія  дитинства» практикум. Тести,  методики, для психологів, педагогів,  батьків. РАО «Прайм – ЄВРО  – ЗНАК», 2003 – 224с.

27. Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.yspu.yar.ru

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки