Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Апреля 2014 в 19:30, курсовая работа
Мета: вивчення теоретико-емпіричних особливостей ігрової діяльності в процесі розвитку дитини.
Завдання дослідження:
1.Узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми ігрової діяльності.
2.Проаналізувати основні теоретичні підходи до дослідження особливостей ігрової діяльності у дитячому віці.
Сучасні українські науковці (Л. Артемова, Г. Григоренко, К. Щербакова та ін.) досліджують формування суспільної спрямованості дитини дошкільного віку у грі, розвиток моральних стосунків у творчих іграх тощо. За їхніми твердженнями, гра містить більші можливості для формування особистості дошкільників, ніж будь-яка інша діяльність, оскільки мотиви її мають велику спонукальну силу і дітям зрозуміле співвідношення мотиву і мети гри [4, с. 88].
У літературі 60-70-х років ХХ ст. гра розглядається як особлива форма життя дитини в суспільстві, до того ж справжнього життя, важливого для неї. Гра являє собою таку діяльність, у якій діти виконують ролі дорослих і в ігрових умовах відтворюють їхнє життя, працю та стосунки між ними. Завдяки грі діти задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими та у спільному з ними житті [35, с. 11].
Отже, гра є історичним утворенням. Її виникнення зумовлене розвитком суспільства і пов’язаною з ним зміною становища дитини в системі суспільних відносин. Таким чином, гра соціальна за своєю природою, походженням та змістом.
1.3. Класифікація дитячих ігор. Характеристика творчих ігор дошкільника
Ігри дошкільників поділяють на види за урахуванням різних ознак. Наприклад, найбільш поширеною є класифікація ігор, що складається з предметно-маніпулятивних, сюжетно-рольових, будівельно-конструктивних та режисерських ігор.
А. Усова найбільш помітними різновидами творчих ігор дітей вважала режисерські, коли дитина управляє іграшкою, та ігри, де роль виконує дитина [42, с. 28].
Р. Жуковська виділила вісім груп дитячих ігор: побутові ("в сім'ю", "доньки-матері"); суспільно-виробничі (у водія, будівельника); культурно-суспільні ("у дитячий садок", "в школу"); ігри на військову і воєнну тематику; ігри на сюжети літературних творів; ігри-драматизації; ігри з іграшками-тваринами [19, с. 64].
С. Новосьолова пропонує вирізняти ігри за ініціативою дітей. Це три класи ігор: ті, що виникають за власною ініціативою дітей; ті, що виникають за ініціативою дорослих; ті, що відображають традиції певного народу.
До першого класу належать експериментування (з природними об'єктами, з тваринами, з іграшками) та самодіяльні сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські та театралізовані). Всі ці ігри є самодіяльними. Виникають за ініціативою самих дітей.
До другої підгрупи належать навчальні (дидактичні, сюжетно-дидактичні, рухливі, "ігри з правилами") та ігри-дозвілля (інтелектуальні, ігри-забави, розваги, театральна гра, святково-карнавальні). Вони виникають за ініціативою дорослих, але якщо діти добре їх засвоїли, то можуть гратись у них самостійно.
До третьої групи належать традиційні або народні ігри (обрядові, тренінгові, дозвіллєві). При цьому С. Л. Новосьолова вважає, що провідною діяльністю у дошкільному віці виступають самодіяльні ігри дітей [23, с. 32].
Крім згаданих різновидів ігор дошкільників, у дитячій психології досліджуються також: ігри на теми літературних творів, ігри з тваринами, ігри у процесі малювання, комп'ютерні ігри, театралізовані ігри.
Також виділяють інтерактивні, комунікативні, психокорекційні, ігри на розвиток пам’яті та ігри на розвиток самоконтролю [36, с. 11].
Комунікативні ігри – це ігри, за допомогою яких кожна дитина набуває навичок вільного, розкутого спілкування, розповіді, бесіди, обміну думками. У процесі такої гри учні набувають умінь та навичок, необхідних для майбутнього життя [18, с. 14].
Ігри можна застосовувати і для корекції. Психокорекцій ні ігри спрямовані не тільки на розвиток окремих психічних процесів, але й на усунення багатьох проблем молодшого школяра у навчанні. Психотерапевтичні функції гри полягають у тому, що вона може змінити ставлення дитини до себе та інших; покращити психічний стан, соціальний статус, способи спілкування в колективі.
Психотерапевтичний потенціал мають сценічні ігри, їм передують репетиції.
Психотерапевтичний ефект гри обов’язково виявляється і при зміні позиції під час ігрового спілкування. Якщо ігрові ролі діти поділяють без участі дорослого, педагог не зможе впливати на дитячі стосунки через гру, принаймні, впливати прямо.
Гра – ефективний метод впливу на неконтактних дітей, дітей з уповільненою вимовою, підвищеною тривожністю.
Доволі результативними є спеціальні гуртки, куди запрошують усіх охочих і неодмінно залучають неконтактних дітей [44, с. 16].
Отже, якісний розвиток основних психічних процесів у молодшому шкільному віці від того, настільки успішно організовано навчальну діяльність та використані ігрові методи на уроках. Навчально-ігрова діяльність, з одного боку, підвищує ефективність навчання молодших школярів, а з іншого – створює умови для розвитку та вдосконалення психічних процесів у молодшому шкільному віці. Широко застосовують дидактичні, комунікативні та інтерактивні ігри.
Особливість ігрових вправ – треба виконувати багато разів. Педагогічне керівництво передбачає мотивування дітей, пояснення. Варто враховував умови, в яких вони відбуваються, аналізувати виконання, виявляти причини помилок, шукати, як удосконалити вміння і навички з урахуванням індивідуальних досягнень учнів [36, с. 14].
До поширених творчих ігор дошкільників належать будівельні ігри, у яких розгортання певного сюжету пов'язано із предметними діями по конструюванню з кубиків, конструкторів, допоміжних матеріалів з використанням піску, глини, камінців тощо. Ці ігри дозволяють дошкільнику імітувати трудову діяльність дорослого. Таким чином, будівельна гра містить значний потенціал для розвитку інтелекту й творчості дошкільників.
Будівельні та сюжетно-рольові ігри пов'язуються тісними взаємними переходами. Створені споруди, будівлі, конструкції використовуються дошкільником для декорування гри сюжетно-рольової: у "побудованих" кімнатах розгортається гра "у сім'ю", у спорудженому "приміщенні" відкривається "магазин" чи "лікарня". Поєднання сюжетно-рольових та будівельних ігор дозволяє дошкільнику відобразити життя людей, змоделювати цілісний його процес, де вирізняються окремі етапи: спорудження, будівництво, потім використання споруди у важливих для людини цілях. Головна відмінність між будівельними й сюжетно-рольовими іграми полягає у їх змісті: будівельна носить предметний характер, а сюжетно-рольова – комунікативний, коли моделюються відносини між людьми. З віком дошкільників відмінності між будівельними й сюжетно-рольовими іграми менш помітні: будівельна гра розгортається як сюжетно-рольова з визначенням сюжету й розподілом ролей. Водночас у будівельних іграх є ознаки, спільні з продуктивною діяльністю дошкільників: діти отримують реальний результат у вигляді споруди чи архітектурного комплексу [8, с. 20].
В іграх-драматизаціях зміст, ролі, ігрові дії зумовлені сюжетом та змістом певного літературного твору, казки. Вони подібні до сюжетно-рольових ігор: у їх основі лежить умовне відтворення подій, явищ, дій і відносин та присутні елементи творчості. Своєрідність ігор-драматизацій полягає у виконанні дітьми ролей у строгій відповідності до змісту літературного твору. Це відрізняє їх від режисерських ігор, де дитина вільно перебудовує сюжет, створює подібний сюжет до відомого їй за літературним твором; а також від театралізованих ігор, де присутній мотив гри "у театр". Основою ігор-драматизацій слугують казки. У казках образи героїв добре зрозумілі дітям, події розгортаються динамічно, вчинки мотивовані, у сюжеті виділяються чіткі етапи. Зручними для запам'ятовування є вірші. У цих іграх формується мовлення і пам'ять дітей, вони засвоюють глибинний зміст твору, причинну зумовленість подій. Розвивається здатність дітей діяти у колективі, узгоджувати власну поведінку з іншими дітьми. Потреба зіграти роль відповідно до змісту казки розвиває здатність дитини виконувати інструкцію, утримувати її у своїй пам'яті [7, с. 22].
Розглягувши різні види дитячих ігор, ми вважаємо за доцільне систематизувати всі розглянуті вище ігри та запропонувати систематизовану класифікацію творчих ігор.
Види творчих ігор дошкільників:
Групи дитячих ігор (За Р. Жуковською) [19, с. 64]:
Ігри за ініціативою дітей (С. Новосьолова) [23, с. 32]:
Види психологічних ігор:
Всі перераховані вище ігри є доцільними, адже вони розкривають широкий комплекс дитячих ігор, які забезпечують задоволення дитячих потреб, бажань та захоплень. В процесі таких ігор дитина не лише цікаво проводить свій вільний час, а й змінюється на краще, стає розкутішою, комунікативнішою, здатна до взаємодії з однолітками та виходу з різноманітних конфліктних ситуацій. Дані ігри сприяють корекції поведінки дитини, усунення її недоліків.
2. Психологічні ігри для дітей молодшого шкільного віку
2.1. Психолого-педагогічна характеристика інтерактивних ігор
Спокійні та привітні діти на сьогоднішній день опиняються поза увагою вчителя. Часто педагоги розповідають про своєрідне замкнене коло: робота з більшим числом недисциплінованих дітей змушує їх встановити суворіші порядки в класі. Це призводить до того, що діти почуваються скуто і менше спілкуються одне з одним та педагогом. Саме в таких ситуаціях психолог може організувати інтерактивні ігри, такі ігри сприяють логічному мисленню, аналізуванню, керуванню стресовими ситуаціями та боязкістю, дисциплінуванню власного характеру, вирішуванню конфліктних ситуацій [36, с. 12].
Складність полягає у тому, що більшість інтерактивних ігор та вправ відомих авторів розраховані на невелику групу школярів. Але використовуючи досвід відомих педагогів і психологів, ми змогли вирішити цю проблему у початковій школі.
Ось декілька інтерактивних ігор, які можна успішно проводити з усім класом одночасно [3, с. 26].
Гра «Прогноз погоди»
Щоб провести з дітьми цю гру беремо папір та кольорові олівці.
Перед тим як розпочати гру проводимо з дітьми бесіду. Можна це зробити так: «Є дні, коли ми почуваємося не дуже добре. Може, ми погано спали чи чомусь погіршився настрій. Ми хочемо, щоб нас на деякий час залишили на самоті. Як же дати зрозуміти це іншим? Ми можемо показати однокласникам свій «прогноз погоди», адже погода буває різною: похмурою, дощовою, вітряною, сніжною, сонячною, ясною».
Після цього пропонуємо дітям взяти папір та олівці і намалювати свою погоду, яка є відображенням їхнього настрою сьогодні. Або просто написати великими літерами: «скоро буде гроза», «світить сонце», «падає дощ».
Ця гра навчить дітей зважати на настрій інших та покращить психологічний клімат. Інколи в кінці уроку діти змінюють свій малюнок.
Гра «Камінчик у взутті»
Гра заснована на простій, зрозумілій дітям метафорі і змушує навіть дуже сором’язливих поділитися своїми проблемами. Фраза «У мене камінчик у взутті» може бути сигналом до того, що у дитини труднощі, їй щось заважає, вона сердиться або ображена і ніяк не може сконцентруватися на уроці.
Просимо дітей розказати, що відбувається, коли камінчик потрапляє у їхнє взуття.
Спочатку він не дуже муляє, але потім нога починає боліти. Далі цей камінчик здається вже величезною каменюкою. Тоді ми знімаємо взуття і витрушуємо його. Але на нозі залишається рана. Так маленька незручність стає проблемою. Вчасно подбавши про ногу, ми збережемо її неушкодженою. Якщо хтось скаже нам: «У мене камінчик у взутті», - ми знатимемо, що вам щось заважає, зможемо поговорити про це і будемо намагатися допомогти.
Необхідно обговорити кожен «камінчик», який назвуть діти. Ці вправи спрямовані на подолання агресії та гніву.
Гра «Скарбничка добрих вчинків»
Діти, як і дорослі, інколи не цінують своїх досягнень, зосереджуються лише на помилках і невдачах. Ця вправа допоможе їм закінчити шкільний тиждень приємними хвилюваннями. Її доцільно проводити в кінці останнього уроку тижня.
Для початку нехай кожен із дітей згадає те, із чим він цього тижня найбільше працював. Наприклад, виконав складне домашнє завдання, допоміг комусь прибрати клас. Вибираємо три вчинки, якими діти пишаються, та записуємо їх. Після цього діти повинні похвалити себе: «Сашку, ти насправді зробив це пречудово!!!». І записати цю фразу.
Информация о работе Особливостей ігрової діяльності в процесі розвитку дитини