Особливостей ігрової діяльності в процесі розвитку дитини

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Апреля 2014 в 19:30, курсовая работа

Описание работы

Мета: вивчення теоретико-емпіричних особливостей ігрової діяльності в процесі розвитку дитини.
Завдання дослідження:
1.Узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми ігрової діяльності.
2.Проаналізувати основні теоретичні підходи до дослідження особливостей ігрової діяльності у дитячому віці.

Файлы: 1 файл

курсова.docx

— 73.60 Кб (Скачать файл)

Гра допоможе дітям самостійно оцінювати свої вчинки, виокремлювати серед них хороші та заслужено хвалити себе. Це стане передумовою нових досягнень і перемог.

Гра «Без зайвої скромності»

Беремо папір та кольорові олівці.

У цій грі діти вчаться позитивної внутрішньої бесіди про самого себе; розуміти, які риси та здібності у них уже є та яких вони хотіли б набути.

Усім людям подобається, коли їх хвалять. Заохочення допомагає досягти успіху, пережити важкі ситуації, доводити до кінця складні справи.

Нехай діти подумають, яких трьох видів діяльності вони хотіли б навчитися з нуля або навчитися робити їх краще, ніж зараз. Діти повинні назвати їх у стверджувальній формі. Наприклад: «Я чудово граю у футбол», «Я швидко і правильно розв’язую задачі». Нехай запишуть ці фрази великими літерами і розфарбують.

Гра допомагає виявити дитячі страхи та комплекси. Наприкінці кожен, хто захоче, може показати свій плакат і голосно зачитати його. Важливо, щоб учні, забравши плакат додому, повісили його на видноті. Що частіше вони дивитимуться на нього, то легше їм буде здійснити написане.

Гра «Зошит моїх досягнень»

Беремо зошит, папір, кольорові олівці та клей.

Гра допомагає учням виробити звичку фіксувати свої досягнення – так дітям буде легше налаштуватися на успіх. Кожен має завести зошит своїх досягнень, який заповнюватиме протягом року. Це навчить послідовності у справах і вміння доводити почате до кінця. Важливий навіть найнезначніший результат. Зошит може стати чимось схожим на особистий щоденник. Корисно почати з опису минулих здобутків, а потім раз на тиждень або замальовувати щось нове.

Ведемо з дітьми бесіду про те, що ми заведемо особливий зошит. Він не для шкільних занять, а для запису ваших досягнень. Ви не мусите комусь показувати. Давайте почнемо з того, що прикрасимо обкладинку зошита. Гарними великими літерами напишіть «Мої здобутки». Якщо ви придумаєте якийсь інший заголовок, то запишіть його. Розфарбу йте літери та наклейте їх на обкладинку зошита.

Тепер почнімо писати на першій сторінці. Згадайте якийсь зі своїх здобутків, запишіть його або намалюйте.

Важливо, щоб  кожен учень зафіксував щось, нехай навіть із допомогою психолога.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    1. Психолого-педагогічна характеристика комунікативних ігор

Комунікативні ігри – це ігри, за допомогою яких кожна дитина набуває навичок вільного, розкутого спілкування. Це стимулювання та мотивування до розповіді, бесіди, обміну думками, що так потрібно у початковій школі. У процесі такої гри учні набувають умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя [36, с. 15].

Комунікативні ігри – це особлива захоплива розважальна діяльність, яка створює і забезпечує вільну емоційну атмосферу, спрямовану на співпрацю та спілкування. Комунікативні ігри можна використовувати не лише як окремий вид розвивальної діяльності, але разом і з іншими методами при проведенні тренінгових занять і навіть для корекції. Наводимо приклади комунікативних ігор за Т.Дубасовою [18, с. 14].

Гра «Місток»

Гра спрямована на тренування порозуміння між дітьми.

Проводимо на підлозі дві паралельні лінії на відстані 30 см одна від одної. Це місток, під ним далеко внизу – гірська бистрина.

Назустріч одне одному на міст ступають двоє. Треба без слів зрозуміти одне одного і розійтися, не наступивши при цьому на лінію. Кожен має йти у своєму напрямку. Наступити на лінію – означає зірватися вниз.

Діти працюють парами, змінюють партнерів. Насамкінець відповідають на запитання: «З ким у грі почувалися надійно і впевнено?». Так дуже легко виявити спрямованість взаємин. Оцінити прагнення й уміння допомагати іншим.

Гра «За командою – шикуйсь!»

 Граємо з дітьми у виконання команд. Головна вимога – швидкість. Отже, діти повинні вишикуватися в колону або шеренгу:

• за іменами в алфавітному порядку;

• за прізвищами;

• за зростом;

• за кольором волосся, починаючи з темного;

• за кольором очей тощо.

Гра адаптує дитину в новому колективі, згуртовує групу.

Гра «Стати іншим»

Діти отримуюте роль і відповідають на будь-які запитання від імені персонажа. Усі інші – допитливі радіо- і телекореспонденти.

Ролі:

• переможниця конкурсу краси;

• відомий веселун, базіка;

• дуже серйозна мовчазна людина, яка не вміє сміятися і жартувати;

• дама-академік, яка зробила важливе відкриття в науці;

• людина-маска без емоцій;

• різка, пряма людина, яка не приховує свого невдоволення світом;

• привітна людина, задоволена усім світом і собою.

Гра має корекційний ефект, удосконалює комунікативні навички. Ролі краще добирати індивідуально кожному (для корекції поведінки). Можливі два варіанти:

1.Коли  в дитини якась риса розвинута погано, їй пропонують грати людей, наділених цією рисою повною мірою (своїх антиподів).

2.Отримана роль перебільшує небажану рису до абсурду.

Гра «Жестові етюди»

Один з учасників показує жестами закінчену ситуацію і долучає до неї інших членів групи (наприклад, відкриває кран, миє руки, набирає воду в долоні і передає її по колу, закручує кран, отримує залишки води з іншого кінця, струшує руки). Другий учасник виконує інші дії. Наприклад, дістає, запалює свічку і передає її по колу.

Поєдуємо дві дії. Проблеми виникнуть у того, хто муситиме робити щось із двома предметами одночасно і не полишати гри. Треба виявити кмітливість і фантазію.

Гра «Жестовий гомеостаз»

Гомеостаз (із грецької – «подібний», «стан, положення») у психології – експериментальний апарат, що дозволяє зберігати рівновагу певних показників в умовах групового виконання завдання.

За командою всі одночасно показують будь-яку кількість пальців:

1.Спробуємо показати однакову кількість пальців, використавши якнайменше спроб. Не підказувати, тільки уважність і спостережливість!

2.Варіант по парах.

Гра «Покажи почуття»

Рух м’язів обличчя, який виражає внутрішній стан, називається мімікою. Міміка – важливий елемент спілкування.

Кожен має зобразити мімікою дві емоції:

• гнів, чекання;

• презирство, прагнення йти на контакт;

• страждання, байдужість;

• страх, іронію;

• подив, святкування;

• радість, обурення;

• спокій, стримане роздратування.

Першу із зазначених емоцій ми демонструємо всім для відгадування.

А тепер ділимо дітей на пари і будемо дзеркалом, зображаючи другу задану емоцію. Обговорюємо труднощі.

Гра «Так чи ні?»

Працюємо у парах далі. Один з учасників виражатиме згоду або незгоду, вимовляючи для себе тільки одне слово: «так» або «ні». А партнер має якнайшвидше визначити, яке саме слово з двох ви повторювали про себе. Виграє той, кого правильно зрозуміли, і той, хто відгадав.

Усі майже безпомилково змогли визначити, коли партнер говорив «так» і коли «ні». Річ у тім, що коли ми говоримо «так», то «так» говорить усе наше тіло: воно розслаблюється, особливо це помітно на м’язах обличчя і рук.

Жест, безумовно, – важливий  знак спілкування. Він допомагає точніше зрозуміти іншого. А в деяких випадках (коли ми, наприклад, не знаємо мови) може бути єдиним засобом комунікації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Психолого-педагогічна характеристика психокорекційних ігор

Психокорекційні ігри спрямовані на усунення багатьох проблем молодших школярів у навчанні. Такі ігри можуть змінити ставлення дітей до себе та до інших, покращити психічний стан та соціальний статус [44, с. 15].

Особливо ефективними є сценічні ігри, їм передують репетиції, які є вправами для удосконалення спілкування в ролях. У психотерапії відомі випадки, коли дитячий театр використовували як корекційний метод для замкнених, сором’язливих дітей або дітей, які затинаються [39, с. 96].

Організовуючи сюжетні ігри в дитячому колективі, педагог може впливати на реальні стосунки в ігровій групі дітей через їхн6і ігрові взаємини. Треба лише продумано розподілити між ними ролі – це шлях прямого впливу педагога. Непрямий вплив теж можливий, коли сюжет розігрують за допомогою ляльок.

Далі ми наводимо приклади психокорекцій них ігор, спрямованих на розвиток пізнавальних психічних процесів (за Л. Шевчук) [44, с. 17].

Рекомендовані дітям, які мають: підвищену активність, труднощі в концентрації та утриманні уваги на одному предметі довгий час.

Ігри на розвиток уваги

Гра «Роззяви» (25 хв)

За допомогою цієї гри розвивається вольова (довільна) увага.

Діти йдуть по колу, одне за одним, тримаючись за руки. За сигналом ведучого («Стоп») зупиняються, роблять 4 сплески у долоні, повертаються на 180 градусів і починають рузатися навспак. Напрямок змінюється після кожного сигналу.

Якщо дитина заплуталась і помилилась, то виходить із гри й сідає на стілець. Гра може закінчитися, коли залишаються 2-3 дитини. Їх оголошують переможцями. Оплески групи.

Гра «Друкарська машинка» (25 хв)

У цій грі розвивається вольова увага, закріплюються навички читання.

Кожній дитині присвоюємо певну літеру алфавіту. Ведучий вимовляє слово та записує його крейдою на дошці. Далі діти плещуть у долоні у тій послідовності, в якій стоять літери у слові.

Можна використати такі слова для гри (їх можна змінювати): їжак, дім, ти, тато, мама, цирк, чашка, каша, рама, рука, ложка, вода, бик, герб, зоря, сон, ера, я, стіл.

Намагайтеся добирати слова так, щоб кожна дитина хоча б раз узяла участь у грі.

Ігри на розвиток пам’яті

Гра «Запам’ятай рухи» (25 хв)

У такій грі розвивається моторно-слухова пам'ять.

Ведучий показує дітям рухи із 3-4 дій. Діти мають повторити ці дії спочатку в тому порядку, в якому показав ведучий, а потім у зворотному.

Рух 1: присісти – встати – підняти руки – опустити руки.

Рух 2: підняти руки долонями догори («збираю дощик») – повернути  долонями вниз – опустити руки вздовж тулуба – підняти руки в сторони.

Рух 3: відставити праву ногу праворуч – приставити праву ногу – відставити ліву ногу – приставити ліву ногу.

Рух 4: присісти – підвестися – повернути голову праворуч – повернути голову прямо.

Гра «Запам’ятай порядок»

Вибираємо 5-6 дітей. Решта – «глядачі». З обраних один стає ведучим. Інші 4-5 учасників шикуються у «паравозик». Ведучий має подивитися 1 хв на «паравозик», а потім відвернутися й перелічити дітей по іменах так, як вони стоять у «паравозику». Далі гравці стають глядачами, а на «сцену» виходять інші діти.

Гра «Дзеркало»

Такі ігри розвивають спостережливість і комунікативні здібності.

Із  групи обираємо ведучого. Йому пропонуємо уявити, що він прийшов у магазин, де багато дзеркал. Ведучий стає в центр, а діти півколом біля нього. Ведучий показує рухи, а дзеркала (діти) їх повторюють. У ролі ведучого мають побувати всі охочі

Ігри на розвиток самоконтролю

Гра «Заборонений номер»

За допомогою цієї гри розвивається самоконтроль, самодисципліна, закріплюються навички лічби.

Вибираємо певну цифру (наприклад, 4). Діти стають у коло і за годинниковою стрілкою рахують по черзі: 1, 2, 3… Коли доходить до четвертої дитини, вона не вимовляє цифри, а плескає в долоні чотири рази. «Забороненими» призначаються будь-які цифри до 30.

Гра «Чарівне слово»

Розвиває довільність дій, самоконтроль та увагу.

Варіант 1. Діти і ведучий стають у коло. Ведучий пояснює, що він буде показувати різні рухи, а діти мають їх повторювати, але тільки якщо ведучий додає слово «будь-ласка». Якщо ведучий його не вимовляє, діти залишаються нерухомими.

 «Чарівне слово» краще казати у довільному порядку через 1-5 рухів.

Варіант 2. Процедура гри така сама, але той, хто помилився, має вийти на середину кола і виконати якийсь «номер» (заспівати пісеньку, прочитати віршика, придумати нову гру).

Якщо якась дитина відмовляється від ігрових завдань, не змушуйте її грати далі. Поступово діти стануть вільнішими, впевненішими у собі та відмовлятимуться менше.

Отже, психокорекційні ігри є практичним методом та важливим і незамінним засобом формування в молодших учнів різноманітних умінь, навичок, практичних дій. Вони розвивають пізнавальні психічні процеси, емоційно-вольову сферу, спілкування, змінюють ставлення дитини до себе та інших; підвищують соціальний статус, усувають замкненість, сором’язливість тощо.

Информация о работе Особливостей ігрової діяльності в процесі розвитку дитини