Проблеми спілкування

У зв'язку з такою дією авторитету дуже важливо знати, відкіля  цей бар’єр береться, від чого залежить присвоєння конкретній людині авторитету. Очевидно, тут можна знайти багато різних "основ". Це може бути і  соціальний стан (статус) партнера, його перевага по важливому в даний момент параметру, приналежність даного партнера до реальної "авторитетної" соціальної групи, чи його привабливість у визначених ситуаціях, добрі стосунки до адресатів впливу, приналежність до важливих груп, яким безумовно довіряє його співрозмовник.

Нерозуміння - далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Досить часто якась потенційно небезпечна для людини інформація може виходити і від людей, яким ми в загальному і цілому довіряємо (від "своїх" чи цілком авторитетних). У такому випадку захистом буде "нерозуміння" самого повідомлення. Будь-яке повідомлення можна не зрозуміти - по результату це те ж саме, що не чути і не бачити, тільки вплив пробуксовує тепер в іншому місці. [15]

Зовнішні бар'єри. На основі проведеного аналізу типів існуючих бар’єрів у спілкуванні можна зробити наступні висновки. Захист від впливу іншої людини в спілкуванні може приймати вид уникнення, заперечення авторитетності чи джерела нерозуміння. В усіх випадках результатом спрацьовування того чи іншого бар'єрного механізму буде неприйняття впливу - воно не буде сприйняте і, отже, не зробить ніякого впливу. Підставами для захисту є різні ознаки.

Не слід представляти собі ці бар'єри  в комунікації як результат свідомого, довільного і спрямованого захисту  від впливу. У реальному спілкуванні  бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома.

Очевидно, що, крім зовнішніх бар'єрів, існують ще якісь внутрішні захисти, що визначають відношення людини до вже  прийнятної і зрозумілої, але в  той же час неприємної, небезпечної  інформації.

Внутрішні бар'єри - якісь внутрішні перешкоди проти інформації, що загрожує сильній перебудові всіх уявлень людини, її поведінки.

Зрозуміло, що інформація, яка загрожує перебудовою уявлення про світ, зустрічає  опір. Її можна або "викинути", або надати їй інше значення. Це можна  зробити різними способами.

Практично для всіх людей важливо  вміти спілкуватися таким чином, щоб їх правильно розуміли, щоб  їх слухали і чули. Тому, важливо  знати способи подолання бар'єрів.

Керувати ефективністю можуть обидва партнера, що говорить і слухає, і кожний з них може зіграти свою роль як у підвищенні, так, і в зниженні ефективності спілкування.

Подолання уникнення містить у  собі керування увагою партнера, аудиторії, власною увагою.

Подолання логічного бар'єра зв'язано  зі знанням ефективності різних аргументів і способів аргументації. Один з найбільш відомих прийомів керування мисленням іншого - це риторичне питання. Для того, щоб бути зрозумілим співрозмовником, треба по можливості враховувати логіку партнера. Для цього необхідно приблизно представляти собі позиції, а також індивідуальні і соціально-рольові особливості, тому що прийнятність чи неприйнятність тієї чи іншої логіки для партнера в основному залежить від його вихідної спрямованості Розуміння партнера, адекватне уявлення про його точку зору, цілі, індивідуальні особливості - головна умова для подолання усіх без винятку бар'єрів, тому що чим більше той, хто говорить, рахується з особливостями слухаючого, тим більш успішною буде комунікація. Однак і від слухаючого багато що залежить.

Необхідним фундаментом  для підвищення ефективності спілкування "з боку слухаючого" є його бажання  слухати і чути, що, у свою чергу, сильно залежить від того, якою бачиться йому ситуація спілкування. [12, с. 130]

Взагалі методів, прийомів і правил ефективного спілкування розроблено чимало, єдиною проблемою тільки залишається те, що більшість з нас просто забуває про них, віддаючись своїй людській природі, забуваючи про найважливіші правила спілкування. Тільки одиницям вдається цілеспрямовано і ефективно їх використовувати і знаходити спільну мову з більшістю співрозмовників. Ефективне спілкування і вміння усувати бар’єри в ньому – це більше, ніж наука, це справжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті.

У випадку появи барєра інформації спотворюється або втрачається первинний зміст, а в ряді випадків інформація взагалі не поступає до реципієнта.

Існують також інші класифікації бар'єрів спілкування. [19, с.118]

1. Вербальні та невербальні.

Вербальні бар’єри –  перебивання партнера, суперечки, емоційні репліки, постановка закритих питань.

Невербальні – коли співбесідник усією своєю поведінкою демонструє небажання вести розмову.

2. Індивідуально-типологічні  особливості людей 

а) бар’єр темпераменту – зустрічається між людьми з  різними типами нервової системи.

б) бар’єр несумісності характеру. Особливо заважає, коли яскраво виражені акцентуації характеру.

в) бар’єр негативних емоцій. Серйозний бар’єр може бути утворений  внаслідок таких почуттів як страждання, гнів, відраза, презирство, страх, ганьба, провина.

г) бар’єр відрази та огиди. Щоб уникнути його потрібно слідкувати за гігієною та манерами поведінки.

д) бар’єр презирства. В  формування цього бар’єра можуть включатися расові та національні установки, він також може виникати через  репутацію людини.

е) бар’єр страху. Причини виникнення бар’єру можуть бути біологічними, соціальними, внаслідок складних життєвих  обставин.

і) бар’єр ганьби і провини. Виникає як почуття незручності  за себе та інших. Виникає також при  критиці, але іноді – при непомірній похвалі.

з) бар’єр страждання та горя. Може виникати внаслідок трагічних  подій, невдоволеності своїм положенням, тяжким фізичним станом.

и) бар’єр гніву. Виникає  у відповідь на раптові перешкоди  у задоволенні актуальної потреби, переривання приємного заняття, незаслуженої образи.

Бар’єри уникання та авторитету

Барєри уникання –  барєри ухиляння від контактів з  партнером, які можуть спричинити на нас негативний вплив, коли людина просто уникає спілкуватися з іншою людиною, небезпечною для неї в якому-небудь відношенні.

Барєр авторитету – довіра «авторитетам» і недовіра тим, кого вважаємо «неавторитетними».

Барєри нерозуміння

• фонетичні (на нього впливають ступінь знання мови, знайомство з оточуючими, рівень освіти, прийняття культурних норм, віку)
• семантичний (змістовний)
• стилістичний
• логічний

Внутрішні барєри (неприйняття  інформації).

Щоб подолати барєр треба  використати один з двох прийомів:

1. Інформація має стати дуже значимої для людини
2. Інформації досягає критичного максимуму.

Також спілкування може гальмуватися через певні стереотипи. Стереотипи – звичні уявлення про інші групи людей, про яких ми маємо недостатньо інформації, впевненість в тому, що вони володіють певними якостями.

Антропологічні (особистісні) внутрішні, психологічні якості оцінюються відповідно антропологічних ознак, особливостей фізичного вигляду.

Етнонаціональні стереотипи

Соціальні (соціально-статусні, експресивно-естетичні, вербально-поведінкові). [19]

 

1.3 Особливості спілкування в підлітковому віці

   В процесі свого розвитку людина стає суб'єктом спілкування, «це перетворення в суб'єкт є не що інше, як процес виховання, процес становлення особових якостей в даної людини, процес її залучення до інших людей і відособлення від інших, її соціалізації і самоутвердження». Основною сферою реалізації потреби в емоційному контакті є сфера міжособових відносин в які вступають підлітки з оточуючими їх людьми в сім`ї, в дворі в класі, в школі і т.д.

На самоповагу підлітків  впливають практично всі сфери  спілкування. Так, хлопчиків, що мають молодших братів або сестер, вище інших однолітків оцінюють себе за такими якостями, як сміливість, доброта, розум, самостійність, і чекають високих оцінок по цих якостях від оточуючих. Особливо істотний вплив на самоповагу підлітка має спілкування з однолітками, бо особистісні якості найбільш цінуються ними в тих або інших умовах. На формування самоповаги впливає їх спілкування з дорослими: близькість відносин з батьками, вияв ними серйозного, поважного інтересу до всіх сфер життя підлітка, до його інтересів, захопленням, проблемам, їх уміння поважати думку підлітка з різних питань. Близькі дружні відносини з батьками сприяють появі в підлітків відчуття упевненості в собі, в своїх силах.

Важливою соціальною установкою підлітка по відношенню до партнерів по спілкуванню є готовність до емпатії, тобто до співпереживання і співчуття. Високий рівень готовності до емпатії пов'язаний з щедрістю, оптимістичністю, щирістю, емоційністю, виявом інтересу до інших людей. Людина з низьким рівнем емпатії виявляє непохитність, егоїстичність, вимогливість, зосередженість на самому собі, схильність несподіваним спалахам, схилення до умоглядного підходу до оточуючого життя. [4]

На кожному віковому етапі життєдіяльність людини складається  з багатьох сфер. Серед них можна  виділити домінуючі, тобто ті, в яких людина певного віку має потребу і можливість реалізувати свою активність. Для підлітка такими і життєдіяльності є пізнання, наочно-практична діяльність, гра, спілкування, спорт.

Спілкування підлітків – це обмін духовними цінностями, який відбувається у формі діалогу підлітка як з «іншими Я», так і в процесі взаємодії з оточуючими людьми. Цьому обміну властиві вікові особливості, і він надає як стихійний, так і до певної міри цілеспрямований вплив, що педагогічно спрямовується, на ставлення і життєдіяльність груп, колективів і особистості підлітка, Спілкування не тільки самостійна сфера життєдіяльності підлітків, воно охоплює всі інші сфери його життя. Цим визначається та сама найважливіша роль, яку спілкування відіграє у процесі становлення і життєдіяльності особистості. Цим пояснюється і інтерес педагогіки до цього феномена, прагнення виявити його роль у формування особистості, його виховні можливості. В основі розробленої педагогічної класифікації виховних функцій спілкування (вона враховує і психологічні класифікації) лежить уявлення про те, що вони, з одного боку, продовжуються спілкуванням як стихійним соціальним процесом, а з іншого відображають заданість спілкування соціальними умовами і певний ступінь регулювання через педагогічний процес. [7]

Ми виділяємо наступні виховні функції спілкування  підлітків: нормативну (відображає освоєння підлітків норм соціально-типової  поведінки тобто спілкування  як нормативний процес), пізнавальну (відображає придбаннями індивідуального  соціального досвіду в процесі спілкування, тобто спілкування як пізнавальний процес), емоційну (відображає спілкування як ефектний процес), актуалізуючу (реалізацію, що відображає, в спілкуванні типових і індивідуальних сторін особи підлітка, тобто спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості).

Сфера спілкування займає в процесі соціального затвердження особистості підлітка самостійне і  дуже важливе місце. Саме в ній  виявляється його самостійність, заохочується прагнення до дорослості, приймаються  або не приймаються погляди, знаходять підтримку настрою і переживання. В спілкуванні кожному підлітку хочеться обов'язково знайти свою індивідуальну позицію. Пошуки свого місця в навколишньому середовищі для нього репетиція і одночасно перший етап знаходження себе в житті взагалі. Прагнення знайти індивідуальність і зайняти адекватну їй позицію у жодному випадку не суперечить колективізму. Соціальний характер інтересів, цілей особистості не виключає індивідуальних шляхів їх задоволення і досягнення. Виховні функції спілкування відіграють саму найважливішу роль у формуванні, розвитку і вихованні особистості підлітка. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра є навчання, і істотні зміни в психічному розвитку були пов'язані з ним, то у підлітка основна роль належить системі взаємостосунків, що встановлюються з тими людьми, які оточують. Саме система взаємостосунків з соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. Своєрідність розвитку підлітка полягає в тому, що він включається в нову систему відносин і спілкування з дорослими і товаришами, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції. [3]

І батьки, і вчителі, повинні будувати свої взаємостосунки виходячи з почуття дорослості підлітка, що розвивається. Якщо враховують його збільшені можливості, відносяться до нього з повагою і довірою, створюють умови, допомагають долати труднощі в навчанні і суспільно-корисній діяльності, допомагають у встановленні взаємостосунків з товаришами, то тим самим створюються сприятливі умови для психічного розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до Розділу І

В цьому розділі ми розглянули теоретичні аспекти спілкування  як соціально-психологічного феномену.