Проблеми спілкування

Поняття спілкування  вживається у психологічній літературі в різних значеннях: як обмін думками, почуттями, переживаннями, як один із різновидів людської діяльності, як специфічну соціальну форму інформаційних зв’язків та ін..

Спілкування має складну  структуру. Відомі різні підходи  до проблеми структури спілкування: через виокремлення рівнів аналізу цього явища, через аналіз структурних елементів спілкування в ситуаціях безпосередньої взаємодії або через перелік його основних функцій.

Бар'єри спілкування  можуть бути зв'язані з характерами  людей, їх прагненнями, поглядами, мовними  особливостями, з манерами спілкування. Виділяють барєри за різними класифікаціями, наприклад, вербальні та невербальні, індивідуально-типологічні особливості людей (бар’єр темпераменту, бар’єр несумісності характеру тощо).

   В процесі свого розвитку людина стає суб'єктом спілкування. Основною сферою реалізації потреби в емоційному контакті є сфера міжособових відносин в які вступають підлітки з оточуючими їх людьми в сім`ї, в дворі в класі, в школі і т.д.

Сфера спілкування займає в процесі соціального затвердження особистості підлітка самостійне і дуже важливе місце. Саме в ній виявляється його самостійність, заохочується прагнення до дорослості, приймаються або не приймаються погляди, знаходять підтримку настрою і переживання. В спілкуванні кожному підлітку хочеться обов'язково знайти свою індивідуальну позицію.

Отже, для підлітка надзвичайно  важливо навчитися долати бар'єри  при спілкуванні, вміти вирізняти  та уникати їхню дію. Саме від цього  може залежати його успішність, самооцінка та майбутнє життя.

Розділ ІІ Емпіричне дослідження особливостей спілкування школярів

         2.1 Організація і методика дослідження  комунікативних можливостей і  вмінь школярів

         Для проведення дослідження ми вирішили застосувати методи опитування, що належать до групи суб’єктивних методів соціально-психологічної діагностики.

Дослідження впливу бар'єрів на спілкування підлітків проводилося протягом листопада в 8-9 класах ЗОШ № 14 м.Києва.

Щоб дослідити вплив  бар'єрів на спілкування підлітків ми вирішили застосувати два тести-опитувальники.

Перший, тест комунікативних вмінь Михельсона визначає рівень комунікативної компетентності та якості сформованості  основних комунікативних вмінь. Ця методика також цікава тим, що вона пропонує певні ситуації, в яких часто прослідковується дія певних бар'єрів спілкування. При аналізі методики ми виділили ті бар'єри, які найчастіше зустрічалися у відповідях підлітків. Інструкція, яку отримали підлітки, була такою: ми просимо Вас уважно прочитати кожну з описаних ситуацій і вибрати один варіант поведінки в ній. Це має бути найбільш характерна для Вас поведінка, те, що Ви дійсно робите в таких випадках, а не те, що, по-вашому, слід було б робити.

Інший тест – тест Ряховського  визначає рівень комунікабельності людини. Перед тестом ми коротко проїнструктурували школярів: Вашій увазі пропонується декілька простих питань. Відповідайте швидко, однозначно: «так», «ні», «іноді».

В процесі дослідження  ми вирішили порівняти результати двох тестів і виявити, чи впливає рівень комунікабельності на успішність подолання бар'єрів і навпаки.

 

 

2.2 Аналіз результатів  дослідження

В нашому дослідженні  брали участь 15 учнів середньої школи віком 12-14 років.

При обробці тесту  Михельсона ми виділили наступні види бар'єрів: уникнення, авторитету, нерозуміння, зовнішні бар'єри, бар'єри індивідуально-типологічних особливостей, внутрішній бар'єр (бар'єр неприйняття інформації).

В ситуаціях, де вимагається  реакція на позитивні висловлювання  партнера може спрацьовувати бар'єр авторитету, бар'єри індивідуально-типологічних особливостей.

В ситуаціях, де навпаки  потрібна негативна реакція також  можуть спрацювати ці два бар'єри, окрім того має місце також внутрішній бар'єр та бар'єр уникнення.

В ситуаціях, де звертаються  з проханням особливо яскраво  проявляє себе бар'єр авторитету та бар'єри нерозуміння.

В ситуаціях бесіди можуть спрацьовувати практично всі  психологічні бар'єри, втім ми виділили зовнішні бар'єри та бар'єри індивідуально-типологічних особливостей як основні.

В ситуаціях, які вимагають  виявлення емпатії проявляються бар'єри нерозуміння та індивідуально-типологічних особливостей.

Отже, дослідження виявило, що найменш вдало підлітки діють  в ситуаціях бесіди а також  в ситуаціях, де потрібно проявити позитивну реакцію. Таким чином, найчастіше на заваді стають зовнішні бар'єри, бар'єри індивідуально-типологічних особливостей та бар'єр авторитету.

Серед опитаних підлітків  ми виділили три групи: залежні, компетентні  та агресивні (табл..1), а потім порівняли  результати даних цього тесту  з тестом Ряховського (табл..2)

Таблиця 1

	залежні	компетентні	агресивні
Іра К.	+
Альона П.		+
Аня Р.		+
Альона С.		+
Аліна Л.			+
Марина В.	+
Діана Д.		+
Ігор М.		+
Артем З.			+
Андрій З.			+
Андрій К.		+
Іван О.		+
Павло Р.		+
Олексій М.	+
Саша В.	+

 

Таблиця 2

	Кількість балів
Іра К.	15
Альона П.	10
Аня Р.	15
Альона С.	20
Аліна Л.	25
Марина В.	25
Діана Д.	16
Ігор М.	17
Артем З.	6
Андрій З.	13
Андрій К.	13
Іван О.	14
Павло Р.	16
Олексій М.	24
Саша В.	6

 

Дослідження виявило досить цікаві результати. Виявилося, що учні, які мають певні проблеми з комунікативними вміннями (відносяться до групи «агресивні» або «залежні») можуть мати як низький рівень комунікабельності, так і досить значний комунікативний потенціал. Виникає питання, чому тоді вони не використовують його. Можливо причиною є те, що вони стають заручниками власних комунікативних здібностей, своєї потреби в спілкуванні з великою кількістю людей.

Тим часом учні, яких ми визначили як «компетентних» не виявили  ні різкого підвищення комунікабельності, ні надто низьких комунікативних вмінь. Отже, середній рівень на даному етапі можна вважати за норму.

 

2.3 Профілактика  конфліктів та подолання психологічних  бар'єрів в спілкуванні школярів

Психолог, працюючи з  підлітками може навчити їх основним правилам подолання барєрів у спілкуванні. Зазвичай такі заняття є цікавими і надзвичайно корисними, про що діти вже дуже скоро можуть переконатися.

Немає особливої потреби, на нашу думку спрощувати інформацію для підлітків, адже вони прагнуть вступити в дорослий світ і жити за його законами. Отже, правила спілкування повинні бути подані ним максимально серйозно і відповідально.

Існують два основних прийоми структурування інформації в спілкуванні: правило рамки і правило ланцюга. Суть першого правила полягає в тому, що вся призначена для запам'ятовування інформація в спілкуванні, будь-то розмова, лекція, чи доповідь навіть просто ефектна поява, повинні бути укладені в рамку, що саме і задає структуру. Рамку в спілкуванні створює початок і кінець розмови. На початку повинні бути зазначені цілі, перспективи, передбачувані результати спілкування, наприкінці повинні бути підведені підсумки, показані ретроспектива і відзначена ступінь досягнення цілей. Необхідність використання правила рамки насамперед пояснюється простим психологічним законом роботи пам'яті, відкритим наприкінці ХІХ ст. Саме тоді німецький психолог Герман Еббінгауз встановив так званий фактор ряду: початок і кінець будь-якого інформаційного ряду, з чого б він не складався, зберігається в пам'яті людини краще, ніж середина. Виходить, дотримуючи правила рамки, той, хто говорить, може бути впевнений, що сама рамка запам'ятається, а в ній саме головне. [12, с. 234]

Правильно побудована рамка  дозволяє організувати інформацію так, щоб структура відповідала установкам слухаючого, його представленням.  
Структурування повідомлення може здійснюватися за рахунок застосування правила ланцюга. Правило ланцюга визначає "внутрішнє" структурування, задаючи будівлю спілкування "зсередини". Застосування даного правила зв'язане з тим, що зміст спілкування не може бути безформною купою різноманітних повідомлень, воно повинно бути якимось чином вибудовано, з'єднано в ланцюг. Причому якість ланцюга може бути різною: простим перерахуванням "по-перше, по-друге:"; ланцюг може бути ранговим - "спочатку про головне: і, нарешті, менш істотне"; логічним - "якщо це, то тоді – то і то, раз ми згодні з цим, отже, це теж вірно". Будь-який ланцюг, упорядковуючи, зв'язуючи, організувати зміст, як і рамка, виконує відразу дві роботи. По-перше, він дозволяє поліпшити запам'ятовування, і, по-друге, допомагає структурувати інформацію відповідно до сподівань співрозмовника.

Подолання логічного  бар'єру. Логіка, як відомо, буває різна, виходить, при побудові впливу важливо  врахувати й улюблену логіку партнера.  
Подолання логічного бар'єра зв'язано зі знанням ефективності різних аргументів і способів аргументації. Виділяється два основних способи побудови аргументації: висхідна і низхідна. Висхідна аргументація - це така побудова послідовності аргументів, при якій їхня сила зростає від початку до кінця повідомлення. При спадній аргументації, навпаки, сила аргументів спадає до кінця повідомлення. Необхідно підкреслити, що поняття "сила аргументу" - суб'єктивне, що визначається суб'єктивною значимістю аргументів для даної чи людини групи людей, що ще раз підтверджує роль саме нерозуміння - у даному випадку логічного.

Облік особливостей слухаючого уточнює загальні положення безліччю поправок. У тому випадку, якщо слухаючий  не надто зацікавлений темою повідомлення і метою того, хто говорить є розбудити увагу слухачів, то найбільш сильний і важливий аргумент варто представити на самому початку. Для людей з високою зацікавленістю і високим освітнім рівнем найбільш ефективна висхідна система аргументації, а для людей, не зацікавлених у тому, про що піде мова, і низьким освітнім рівнем, - спадна. Таким чином, спосіб найкращої побудови аргументації прямо зв'язаний зі сприйняттям логіки різними людьми.

Проводилися також дослідження, що ставили метою з'ясування того, чи формулювати в повідомленні головні висновки чи залишати цю роботу для слухаючого. С.Ховленд і У.Менделл стверджують, що людям з високою зацікавленістю і високим інтелектуальним рівнем ефективніше не підказувати висновку - вони зроблять його самостійно, у випадку ж низького рівня освіти висновки необхідні. [7]

У спілкуванні важливо  вміти керувати і "напрямком" мислення партнерів. Ефективність спілкування  істотно залежить від того, наскільки  партнери глибоко затягнені в  спілкування. А це останнє тісно  зв'язано з тим, наскільки свідомо підходить людина до рішення тих чи інших питань, чи просто вона слухає, а чи не тільки слухає, але й обмірковує те, що чує і бачить. Для підвищення ефективності спілкування важливо мати можливість чи хоча б шанс "включити" і направити мислення співрозмовника в "потрібному" напрямку.

Один з найбільш відомих  прийомів керування мисленням іншого - це риторичне питання. Суть його зводиться  до того, що той, хто говорить і слухає використовують питання, на які вони не чекають відповіді, а припускають відповідати на них самі. Навіщо ж задається таке питання? Справа в тому, що саме із питання починається міркування, питання – пусковий момент розумового процесу, і, задаючи риторичне питання, той, хто говорить, так чи інакше сподівається "включити" мислення співрозмовника і направити його в потрібне русло.  
Для того, щоб бути зрозумілим співрозмовником, треба по можливості враховувати логіку партнера. Для цього необхідно приблизно представляти собі позиції, а також індивідуальні і соціально-рольові особливості, тому що прийнятність чи неприйнятність тієї чи іншої логіки для партнера в основному залежить від його вихідної спрямованості.

Розуміння партнера, адекватне  уявлення про його точку зору, цілі, індивідуальні особливості - головна  умова для подолання усіх без винятку бар'єрів, тому що чим більше той, хто говорить, рахується з особливостями слухаючого, тим більш успішною буде комунікація. Однак і від слухаючого багато що залежить. [10]

Американський дослідник  спілкування Келлі виділяє два  основних види слухання: спрямоване, критичне слухання і емпатичне. Бажана мета в обох видах слухання одна - зрозуміти партнера і віднестися якось до його повідомлення. Однак шляхи досягнення цієї мети різні. У першому випадку слухаючий спочатку критично аналізує повідомлення, а потім уже його "розуміє". У випадку емпатичного слухання все відбувається навпаки. При емпатичному слуханні канали впливу відкриті і захисти відключені, а при спрямованому слуханні, навпаки. В основі типу слухання лежить загальна позиція стосовно партнера, і тому при емпатичному слуханні послабляються всі бар'єри, а при критичному - усі підсилюються. Однак можливо і таке слухання, коли сприймаюче повідомлення певним чином керує собою і партнером, регулюючи окремі бар'єри.

Разом з тим емпатичне слухання ще не дає повного правильного взаєморозуміння. Для цього необхідно не тільки не поспішати з критикою й оцінкою, але і вміти так побудувати спілкування, щоб партнер міг як можна більш повно розкрити зміст свого повідомлення. Позитивний результат у взаємодії по організації розуміння досягається активним, чи рефлексивним, слуханням.