Психологічна готовність жінки до материнства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

 

Кафедра практичної психології

 

Кондрашевич Марина Володимирівна

 

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ЖІНКИ ДО МАТЕРИНСТВА

 

Курсова робота

спеціальність № 6.030103 – практична психологія

 

 

                                                                  Науковий керівник:

                                                                   старший викладач 

                                                                Дударенко І.С.

 

Черкаси – 2012

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО МАТЕРИНСТВА ………………… 6

         1.1. Поняття материнства та його функції…………………………. 6

        1.2. Психофізіологічні аспекти готовності до материнства…….  9

        1.3. Етапи формування готовності до материнства………………12

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТОВНОСТІ МОЛОДОЇ ЖІНКИ ДО РОЛІ МАТЕРІ………………………………………………………………… 16

            2.1. Зміст та форми роботи психолога по підготовці жінки до материнства…………………………………………………………………….16

            2.2. Аналіз психологічної готовності студентської молоді до ролі матері…………………………………………………………………………..19

ВИСНОВКИ………………………………………………………………33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………37

ДОДАТКИ…………………………………………………………………40

Додаток А. Анкета « Чи готові ви стати мамою?»…………………….40

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Вивчення психології материнства - одна з малорозроблених наукою областей. Вивчення готовності до материнства в останні роки ведеться в різних аспектах: у плані соціологічних досліджень пізнього материнства та материнства неповнолітніх; при дослідженні факторів ризику психічної патології дитини у зв'язку з соціальними і психічними аномаліями матерів (Брутман В.І., Північний А.А., Копил О.А., Баженова О.В. та ін) [10]; в філогенетичному аспекті (Філіппова Г.Г.) [29]. Досліджуються значущі особистісні характеристики майбутньої матері, вивчаються фактори, що впливають на материнську поведінку.

         Як вказує С.Ю. Мещерякова, при всій розмаїтості підходів при вивченні материнства систематичного дослідження зв'язку готовності до материнства, реальної материнської поведінки та розвитку дитини не проводилося [20]. Філіппова Г.Г., автор книги «Психологія материнства», зазначає: «проблема готовності жінок до материнства залишається досить проблематичною» [31]. «Ще досить багато жінок, які народжують дітей не тому, що вони щасливі в житті, наповнені любов'ю і хочуть передати це щастя і любов дітям, а просто тому, що вони вийшли заміж, і так належить, мати дітей».

           Актуальність вивчення психологічної готовності до материнства продиктована протиріччям між гостротою демографічних проблем, пов'язаних з падінням народжуваності, величезним числом сімей, що розпадаються і лавиноподібним збільшенням числа дітей-сиріт при живих батьках, із зростанням числа випадків жорстокого поводження з дитиною і не розробленістю соціальної та психологічної допомоги сім'ї та, в першу чергу, жінці.  
            Наявні у науково-публіцистичній літературі факти свідчать про те, що сучасні молоді люди дуже мало орієнтовані на виконання материнських і батьківських ролей. Функції матері не займають центрального місця у самосвідомості сучасної жінки - цей тривожний факт відзначають багато вітчизняних та зарубіжних вчених. Жінка народжує дитину, але вважає її тягарем. У сучасних умовах, коли зросло соціальне навантаження на жінку, їй стало значно складніше, ніж раніше, поєднувати трудову, суспільно-корисну діяльність і материнство, це поєднання все більше набуває соціального  характеру. На думку Матвєєвої Є.В. можливість гармонійного поєднання жінкою професійних і сімейних ролей в значній мірі визначаються її практичною готовністю до сімейного життя та материнства [18]. 

            Філіппова Г.Г. вказує на те, що все частіше батьки напередодні народження дитини виявляються необізнаними про елементарні особливості розвитку дитини і своїх функціях у догляді за нею. Крім того, зменшення кількості дітей веде до того, що часто перше немовля, з яким зустрічається жінка, ставши матір'ю, - це її власна дитина. У цих умовах крім виникнення потреби у підвищенні батьківської компетентності, відбувається усвідомлення недостатності в емоційних переживаннях, неготовність до виникнення материнських почуттів [29].

            У ході проведених досліджень Філіппова Г.Г. зробила висновок про те, що неготовність прийняття материнської ролі веде до наявності внутрішнього конфлікту, показниками, якого є конфліктний і тривожний образ майбутньої дитини, об'єктне відношення до дитини з боку матері, відсутність емоційного прийняття себе, як матері, дискомфортне ставлення до власної материнської позиції [28].

            Вітчизняні та зарубіжні дослідники вважають, що несформованість психологічної готовності до виконання материнських функцій веде до спотворення моральних цінностей самої особистості жінки, до формування ідеології антиматеринства, дітофобіі.

Перераховані обставини зумовлюють актуальність роботи.

Об'єкт дослідження: психологічна готовність до материнства дівчат репродуктивного віку та їх характеристики.

Предметом дослідження є характеристики соціально-особистісної, когнітивно-операційної готовності до материнства, складові психологічної готовності до материнства.

            Мета: Виявити  психологічну готовність до материнства дівчат репродуктивного віку і визначити їх психологічні характеристики. 
Для поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

1. Розкрити поняття «психологічна готовність до материнства» і визначити його складові;
2. Вивчити завдання роботи психолога по підготовці жінки до материнства;
3. Підібрати  методичний інструментарій для визначення психологічної готовності до материнства;
4. Провести аналіз психологічної готовності  студентської молоді до ролі матері.

 

Теоретична значимість: Незважаючи на наявність великої кількості літератури, що стосується материнства взагалі і психологічної готовності до материнства зокрема, дуже небагато досліджень присвячено вивченню психологічної готовності до материнства у дівчат, які мають статус незаміжніх, але при цьому фізично до материнства вже повністю готових.

Практична значимість: Надалі можливе планування створення корекційно-діагностичних програм для жінок, які хочуть планувати свою вагітність.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО МАТЕРИНСТВА.

1. Поняття «материнство» і його функції.

Материнство вивчається в руслі різних наук: історії, культурології, медицини, фізіології, біології поведінки, соціології, психології. Кожна наука вивчає і визначає материнство, виходячи зі своїх цілей і завдань. Інтерес до комплексного вивчення материнства з'явився порівняно недавно. Але на сьогоднішній день єдиного визначення поняття «материнство» немає.  
          У словнику української мови «материнство» трактується як «стан жінки у період вагітності, пологів, годування дитини; властива матері свідомість споріднені її зв'язки з дітьми».

          У сексологічному словнику материнство визначається як функція жіночого організму, спрямована на продовження людського роду і включає біологічні (виношування, народження і вигодовування дитини) та соціальні (виховання дитини) аспекти [15].

           Філіппова Г.Г. розглядає материнство як психосоціальний феномен: як забезпечення умов для розвитку дитини, як частина особистісної сфери жінки [31].        

         Представники феміністського підходу (Є. А. Каплан, Е. Оаклей) оголошують материнство суттєвою, хоч і необов'язковою, частиною життя жінки.  
          Більша ж частина теорій материнства (психоаналіз, біосоціологія, теорії, які спираються на ідеї Руссо) розглядають материнство, перш за все як роботу.  
          Брутман В.І. визначає материнство як одну із соціальних жіночих ролей, на утримання якої детермінують, надають суспільні норми та цінності [9]. «Материнство,  -  стверджує італійський психолог А. Менегетті, - насправді всього лише виконання жінкою завченої з дитинства ролі».  
         Хорват Ф. визначає материнство як особистісні якості жінки, її біологічні та психологічні особливості, які жінка має як би в собі, як якусь художню здатність, начебто вроджений талант [33].

Матвєєва О.В. визначає його як особливий тип діяльності жінки, спираючись на положення Давидова В.В. про типологію діяльності. В. В. Давидов виділяв типи діяльності, які склалися і виникли в процесі онтогенезу. Останні позначені як відтворюючі. Матвєєва О.В. вважає, що до цього типу діяльності і відноситься материнство [17,33].

         Мінюрова С.А., Тетерлева Є.А. відзначають, що всі психологічні роботи в області материнства дозволяють виділити два основних напрями сучасних досліджень. Перше присвячене обговоренню якостей, поведінки матері, вивчення їх впливу на розвиток дитини. Мати розглядається в термінах повинності як детермінанта  розвитку особистості дитини, як об'єкт - носій батьківських функцій, позбавлений суб'єктивної психологічної реальності. Другий напрямок аналізу материнства акцентує увагу на ідеї суб'єктності жінки-матері. Тому, аналізуючи материнство, автори визначають його як унікальну ситуацію розвитку самосвідомості жінки, яка стає етапом переосмислення з батьківських позицій власного дитячого досвіду, періодом інтеграції образу батька та дитини[22].         

Таким чином, немає єдиного, однозначного поняття «материнство». Для цілісного бачення материнства необхідно позначити функції, притаманні матері.  
          Функції матері досить складні і різноманітні. Вони полягають у задоволенні всіх фізіологічних потреб дитини, забезпеченні її  емоційного благополуччя, у розвитку прихильності, базових структур ставлення до світу, спілкування, основних особистісних якостей дитини та її діяльності.  
Філіппова Г.Г. виділяє дві взаємопов'язані групи материнських функцій: видотипову і конкретно-культурну.

 До видотипових функцій матері відносяться наступні.

 1. Забезпечення стимульного середовища для пре- і постнатального розвитку когнітивних і емоційних процесів.

 2. Забезпечення умов (у формі поділу діяльності з дитиною) для розвитку видотипової структури діяльності.

 3. Забезпечення умов для виникнення  формування видотипових потреб: потреби в емоційній взаємодії з дорослим, в отриманні позитивних емоцій від дорослого, включення дорослого в чуттєво-практичну діяльність, потреба в оцінці дорослим своєї активності та її результатів, пізнавальна потреба і ін, а також формування прихильності.

 4. Забезпечення умов для освоєння видотипових засобів відображення у формі формування потреби у спілкуванні, як системоутворюючих для сфери спілкування.

 5. Забезпечення умов для розвитку мотиваційних механізмів.  
          Конкретно-культурні функції охарактеризувати складніше. Всі зазначені вище відотипові функції мати здійснює згідно з наявною в її культурі моделі материнства, в яку входить не тільки операційний склад і технологія догляду виховання, але і модель переживань матері, її ставлення до дитини і своїми функціями, а також способи емоційної взаємодії з дитиною. До цієї групи материнських функцій Філіппова відносить наступні.  
          1. Забезпечення матір'ю предметного середовища і умов чуттєво-практичної, ігрової діяльності та спілкування, які сприяють утворенню культурних особливостей когнітивної сфери та моторики.

 2. Забезпечення умов для формування культурної моделі прихильності.  
          3. Забезпечення умов для формування культурних особливостей соціально-комфортного середовища.

 4. Організація умов (предметного, ігрового середовища, спілкування) для формування культурних особливостей стилю мотивації досягнення.  
          5. Забезпечення умов для формування у дитини основних культурних моделей: ціннісно-смислових орієнтацій, сім'ї, материнства і дитинства та ін.  
Філіппова Г.Г. відзначає, що далеко не всі ці функції усвідомлюються матір'ю. Навіть науці багато з них стали відомі тільки в останні десятиліття, і, немає підстав вважати, що їх пізнання вже закінчено. Проте мати успішно виконує ці функції багато тисячоліть. Культурою вони також добре освоєні і представлені у переліку правил, норм, в обрядах, повір'ях, звичаях. Деякі з материнських функцій, такі, як задоволення органічних потреб дитини, формування у неї деяких особистісних якостей, в достатній мірі усвідомлюються матір'ю і суспільством. Інші існують в суспільній свідомості і свідомості матері у реформованій формі, подання про їхнє значення для дитини в різній мірі наближаються до біологічних і соціокультурних завдань її розвитку [26,28,31].