Психологічна готовність жінки до материнства

          Різні напрямки в психології мають свій предмет дослідження і залежно від цього оцінює і інтерпретує функції матері.

1.2. Психофізіологічна  готовність жінок до материнства.

На рівень психологічної готовності до материнства впливають різні фактори, в тому числі ступінь психофізіологічної зрілості. Велике значення відіграє вік жінки, так як для жінок різних вікових груп характерні фізіологічні та психологічні особливості, що впливають на готовність до материнства.  
          Вчені стверджують, що вік від 16 до 18 років не є сприятливим для народження дитини ні у фізіологічному, ні в психологічному плані.  
Так, Е. Фенвік - автор «Настільної книги для батьків» стверджує, що жінка молодше 18 років ризикує народити мертву або недоношену дитину.  
Сучасною наукою встановлено, що, незважаючи на акселерацію - прискорення темпу індивідуального розвитку, - фізична, інтелектуальна та соціальна зрілість, необхідна для народження та виховання дитини, в 16 - 18 років, на жаль, не наступає. Першу дитину жінка повинна народити у віці 19 - 28 років [3].

 Кашапова С.О., досліджуючи психоемоційні і особистісні особливості у дівчат у віці від 16 до 18 років, які очікують народження дитини, робить висновок про те, що для вагітних цього віку характерна неадекватна самооцінка, внутрішня конфліктність, інфантилізм. При порівнянні отриманих результатів з даними становлення материнської сфери у жінок оптимального дітородного віку, автор зазначає викривлене формування материнської сфери дівчат, які не досягли 19 років, які очікують народження дитини.  
          «У дівчат 18 років, ще не завершено розвиток організму» - пише Анна де Кервасдуе. Зокрема автор зазначає, що незрілість кісток таза є причиною передчасних пологів, вроджених каліцтв. Велике значення в цьому віці мають проблеми морально-соціального порядку. Це і проблеми в сім'ї (наприклад, реакція батьків), і проблеми з навчанням, яку молодій мамі доведеться перервати або зовсім кинути. Як наслідок, зменшуються шанси знайти роботу та зайняти гідне становище в суспільстві. Це і є проблеми особистого характеру. Дівчинка відчуває загальний осуд, у неї знижується самооцінка, вона віддаляється від оточуючих, посилюється почуття самотності, непотрібності. Виникають і проблеми у відносинах з дитиною. Автор стверджує, що дівчатка 16 - 18 років відчувають внутрішню розгубленість, а пережиті труднощі можуть стати причиною жорстокого ставлення до дитини.

Таким чином, дівчина у віці 16 - 18 років не готова стати матір'ю. Така рання вагітність не бажана не лише з огляду медичного ризику для матері та дитини, а й з-за морально-соціального клімату, аж ніяк не сприятливого для подальшого розвитку молодої мами та її малюка.

У жінок у віці 19 -21 року організм цілком сформований для народження дитини, але для цього віку характерно те, що більшість дівчат зайняті навчанням, що є головним мотивом обмеження народжуваності в цьому віці (Бойко В.В.). Першорядне значення має освіта, оволодіння спеціальністю, щоб надалі мати гідну роботу [6].         

Долбік-Воробєй Т.А. в ході проведених досліджень виявила, що для студентської молоді характерна сімейна дезорганізація, що веде до ослаблення почуття сімейного обов'язку, сімейних традицій. У зв'язку з цим важливою проблемою стає народжуваність в молодих сім'ях. Студентські сім'ї, які мають дітей, стикаються з найбільшими труднощами, наприклад, - поєднання навчання з вирішенням проблем пристрою побуту сім'ї та виховання дітей. Підтвердженням цьому є листи читачок журналу «Щасливі батьки» [12].

Таким чином, період з 19 до 21 року також не досить сприятливий для народження дитини в тому плані, що для жінки на даному етапі головною метою є отримання освіти, а не народження малюка.         

У віці від 21 року до23 років навчання в основному закінчується, жінка замислюється про своє майбутнє. А саме про заміжжя, сім'ю, дитину, а також роботу. Останнє має важливе значення. Робота повинна бути цікавою, з гідною зарплатою. Крім того, жінки вважають, що необхідно якийсь час, щоб влаштуватися на новому робочому місці, досягти певної сталості у професійній діяльності. Все це необхідно для того, щоб «побудувати основу» (побутова облаштованість, хороша зарплата, матеріальне благополуччя) для планованового сімейного життя і, зокрема, для народження дитини.  
          В.С. Корсаков зазначає, що молоде подружжя, яким від 20 до 22 років перебувають у самому розквіті фізичної форми. Зараз їм все під силу, у них достатньо енергії, щоб виростити здорову дитину, вагітність і пологи проходять без особливих ускладнень. Але більшість пар в цьому віці ще не вирішили свої матеріальні і житлові проблеми. Крім того, бажання зробити кар'єру, реалізувати свої можливості може перешкодити виконати свої та батьківські і подружні обов'язки.         

Жінка 24-26 років в основному визначається в професійному плані. Також відбувається усвідомлення того, що цілі щодо навчання, роботи досягнуті і тому необхідно «переходити» до постановки та досягнення наступних, а саме, до створення сім'ї і народження дитини. Корсак В.С. вважає, що найкращий вік у жінок для народження первістка 24-27 років.  
          Вчені-медики також вважають цей вік найбільш сприятливим для народження дитини. У жінок, старших 29 років вища частота народження дітей з недостатньою масою тіла та недоношених. Смертність на першому тижні у таких дітей в 20 разів вища, вища і ймовірність вроджених вад розвитку (Шнейдерман Н.А.). Пов'язано це з тим, що можливості статевої системи жінки після 29 років знижуються [23].

Крім того, межа в 26 років пояснюється тим, що, починаючи з 25 років, проявляється наступна закономірність: чим старша жінка, тим частіше вона відмовляється від народження дитини (Бойко В.В.) [6]. Тому вік, у межах 24-26, років найбільш сприятливий для становлення жінки матір'ю.  
Таким чином, жінки кожної вікової групи виявляють певні характеристики, що впливають на рівень її готовності до материнства [6].        

         Проведений нами аналіз існуючих підходів і положень, що стосуються материнства, дозволив сказати наступне: 

Єдиного визначення материнства в даний час не існує;

· Немає строгого визначення поняття «психологічна готовність до материнства»;  
          · Існують різні погляди щодо складових компонентів психологічної готовності до материнства.

1.3. Етапи формування психологічної готовності до материнства

Більшість авторів, які досліджують цю проблему, вважають, що готовність до материнства формується протягом усього життя жінки. На цей процес впливають як біологічні, так і соціальні чинники, оскільки готовність до материнства має з одного боку, потужну інстинктивну основу, і з іншого боку, виступає як особистісне утворення, в якому відображається весь попередній досвід її взаємин зі своїми батьками, однолітками, чоловіком та іншими людьми. Розглянемо докладніше цей процес.         

Як вже сказано вище, основи особистості закладаються в найперші місяці життя в процесі спілкування з близькими дорослими, особливо з матір'ю. Якщо переважаючим є суб'єктне ставлення, то і у дитини ставлення до себе наповнюється особливим переживанням себе як улюбленої і потрібної  істоти. Тоді вона росте активною, ініціативною, життєрадісною, допитливою і впевненою у собі. У такої дитини формується суб'єктне ставлення до себе і до інших людей, складається прихильність до близьких дорослих. 
          Якщо у матері і інших оточуючих дорослих переважає об'єктне відношення до дитини, то вона відчуває себе як об'єкт маніпуляцій, ставлення до себе як до суб'єкта не розвивається або розвивається слабо, дитина не відчуває себе коханою, значущою для навколишніх, у неї відсутня ініціатива в спілкуванні, не складаються прихильності, відзначається слабкий інтерес до навколишнього світу. Чим старшою стає дитина, тим, складніше компенсувати недоліки її ставлення до себе, тому так важлива роль взаємин з матір'ю в ранньому дитинстві. Адже наступні особистісні перетворення спираються на той фундамент, який вже був закладений раніше. 
          Оскільки спілкування є провідним фактором у психічному розвитку дитини, відповідно, і всі сфери психічного розвитку, включаючи розвиток особистості, відчувають на собі ефект "внеску" спілкування на ранніх етапах. "Сліди" цього "внеску" проявляються і в більш старшому віці: в особливостях спілкування дитини з однолітками, в ігровій діяльності, в його світовідчутті, відповідно, вони проявляються і у відношенні майбутньої матері до свого немовляти. 

За спогадами переживань, які долають жінкою в дитинстві, можна судити про особливості її раннього досвіду взаємин з близькими дорослими. Якщо батьки були лагідні, спілкування з ними залишило яскраві позитивні спогади, була глибока прихильність до матері, значить в ранньому дитинстві жінка мала сприятливий досвід емоційного спілкування. Це ставить її в більш вигідні умови в прогнозі майбутньої материнської поведінки в порівнянні з тими, хто такого досвіду не мав.

Велике значення в становленні батьківської поведінки має спілкування з однолітками, старшими та молодшими дітьми. На цьому етапі також важливим є досвід, набуття майбутньою матір'ю в іграх з ляльками, в «доньки-матері". Про характер цього досвіду можна судити за спогадами майбутньої матері про улюблені ігри і іграшки, за наявністю переваги того чи іншого віку дітей. Якщо в дитинстві жінка любила грати в ляльки, в доньки-матері, якщо вона любить дітей і особливо їй подобаються немовлята, у неї набагато більше шансів стати хорошою матір'ю, ніж у тієї жінки, яка не має таких переваг [33].

Безумовно важливим етапом у становленні материнської поведінки є період від зачаття до народження дитини. В цей час в організмі і психіці жінки відбуваються глобальні перетворення, готують її до материнства, виробляється відношення жінки до своєї власної, конкретно ще не народженої дитини. Про характер цього ставлення можна судити за особливостями взаємодії майбутньої матері з ним, наявності або відсутності уявного спілкування. Багато авторів, наприклад, В.І.Гарбузов, М.І.Буянов, А.И.Захаров, виділяють в якості важливих факторів, що впливають на цей період на подальшу материнську поведінку, бажаність - небажаність дитини, особливості протікання вагітності і суб'єктивне переживання жінкою вагітності. Найбільш сприятливою ситуацією для майбутньої материнської поведінки є бажаність дитини, наявність суб'єктного відношення матері до ще не народженого немовляти, яке проявляється в любові до нього, уявної або словесної адресованності, прагненні інтерпретувати рухи плоду як акти спілкування. 
          Велике значення мають також установки жінки на стратегію виховання дитини, які складаються у неї до кінця вагітності під впливом відомостей, взятих у жіночій консультації, з книжок, від своїх батьків і знайомих. Те, як вона має намір здійснювати догляд за немовлям (слідувати чи суворого режиму, чи пропонувати соску, чи брати на руки або прагнути «привчати до самостійності", тобто орієнтуватися на потреби немовляти або на власні уявлення про необхідні йому), також свідчить про переважання суб'єктного або об'єктного ставлення до дитини.

Ми перерахували основні, але далеко не всі етапи формування готовності до материнства і фактори, які на неї впливають. Не всі з них ще остаточно вивчені. Важливо, що рівень психологічної готовності до материнства визначається сумарним ефектом дії позитивних і негативних чинників до того моменту, коли жінка стає матір'ю. Чим більше позитивних факторів, що впливають на розвиток суб'єктного відношення до майбутньої дитини, діяло на жінку протягом її життя, чим яскравіше виражено суб'єктне ставлення до ненародженої дитини, тим вище буде рівень її готовності до материнства. 
          Звичайно, материнський досвід набувається і після народження дитини. В процесі перших контактів з новонародженим "запускаються" інстинктивні механізми, завдяки яким у когось посилюються, а у когось вперше пробуджуються материнські почуття, які спонукають жінку до відповідної поведінки. З цієї точки зору важливо, щоб мати одразу після пологів перебувала в тісному контакті з дитиною. Подальший досвід спілкування з малюком для деяких жінок надає позитивний вплив в сенсі зростання їх материнської компетентності. Однак, за даними нашого дослідження, у 70% матерів рівень психологічної готовності до материнства відповідав рівню їх материнської компетентності після народження дитини аж до трирічного віку [30].

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТОВНОСТІ МОЛОДОЇ ЖІКИ ДО РОЛІ МАТЕРІ.

2.1. Зміст та  форми роботи психолога по  підготовці жінки до материнства.

Усвідомлене бажання жінки стати матір'ю - річ засаднича для благосприятливого перебігу вагітності та пологів. Фактично, психологічна готовність до настільки відповідального кроку має дуже велике значення, яке важко переоцінити. Таку підготовку, в ідеалі, краще починати ще до настання вагітності. І якщо є бажання підійти до цього важливого питання максимально грамотно, то слід проконсультуватися не лише у акушерів-гінекологів, а й у психологів.        

 Важливим моментом  у підготовці до материнства, в тому числі і психологічним, є знайомство зі спеціальною літературою, якої на задану тему безліч. Навіть якщо ви збираєтеся відвідувати різні консультації, корисні поради з хорошої книги все одно нададуть вам істотну допомогу [33].

Відвідування грамотного фахівця-психолога, безсумнівно, дасть позитивний ефект. Це дасть можливість дізнатися про всі "підводні камені", які можуть виникнути в період вагітності і про те, як справлятися з виникаючими труднощами.                    

Психологічні консультації показані, в першу чергу, вагітним жінкам з гестозами, підвищеним тонусом матки. Корисно буде відвідати психолога і майбутнім мамам, які гостро реагують на різні стресові ситуації. Взагалі, психотерапевтичні заняття будуть цікаві всім, хто хоче народити здорового малюка.   

Чим раніше буде розпочато роботу по адаптації до вагітності та підготовки до пологів, тим краще. У нашому житті багато подій, на які ми звикли реагувати емоційно, а жінка за своєю природою особливо чутлива і вразлива. Очікування материнства несе в собі, з одного боку, радість, безмежне щастя, а з іншого - чималий стрес для організму, який може супроводжуватися і раптовими сльозами, і емоційними сплесками. Навчити, як вести себе в подібних ситуаціях, може професійний психолог, спеціаліст по роботі з вагітними.   

       Початкова психологічна підготовка майбутніх мам зазвичай включає в себе різноманітні тренінги, навчальні вміння реагувати на різні стресові ситуації спокійно. Це вміння приходить тоді, коли жінка приймає відповідальність за здоров'я майбутньої дитини на себе.          

          Крім того, дуже добре, коли на такі заняття приходять і майбутні тата. Пара може приходити, як окремо, так і разом. Такі заняття часто дуже сильно змінюють їх колишні стосунки, вони стають істотно глибше і ближче. Адже в ході подібних занять відповідальність починає приймати на себе не тільки жінка, але і чоловік, що сприяє більш теплому, емоційному фону взаємин. Саме повне прийняття такої відповідальності спонукає зайнятися майбутню матір необхідної фізичною підготовкою. Коли вона розуміє, що їй необхідно докласти власні зусилля, щоб дитина народилася міцною і починає займатися спеціальною гімнастикою, дихальними вправами, правильно харчуватися, то на світ з'являється здоровий, гармонійно розвинений малюк.