Психологiчнi особливостi взаэмовiдносин мiж тренером i спортсменом

1 група

• Гностична – 6.1
• Емоційна – 5.8
• Поведінкова – 5.9

2 група

• Гностична – 4.8
• Емоційна – 4.5
• Поведінкова – 5.8

Графік  1

 

Виходячи з отриманих  даних можна зробити висновок про те, що у спортсменів, які мають  вищу професійну майстерність, взаємовідносини  зі тренером краще, ніж у спортсменів  з нижчими спортивними розрядами. Якщо аналізувати отримані дані окремо по шкалам, то бачимо, що найбільший бал виявився по гностичній шкалі у 1 групи (6.1), а у 2 групи бал по цій шкалі займає друге місце (4.8) . Це може свідчити про те, що тренери краще знають особливості своїх учнів професіоналів, знають їх сильні та слабкі сторони, можуть підібрати правильний підхід до учня, чого не спостерігається зі слабшими спортсменами. Другою за балами у 1 групи є поведінкова шкала (5.9) і ця ж шкала є першою по величіні у 2 групи (5.8).  Дані по цій шкалі свідчать про справедливість тренера, адекватність оцінки ситуації, турботливе ставлення до спортсмена, врахування думки учнів. Найнижчій бал виявився по емоційній шкалі які і 1 групі, так і в 2 групі (5.8 і 4.5). Результати по цій шкалі можуть свідчити про те, що спортсменам-професіоналам легше співпрацювати з тренером, аніж спортсменам, які мають нижчий рівень майстерності. Майстри спорту виділяють, що тренер може легко відчувати їх настрій, їм легко знайти спільну мову з тренером, вони довіряють тренеру і хочуть бути схожими на нього. Спортсмени з нижчим розрядом зазначають, що вони не довіряють тренеру, що тренеру не вистачає чуттєвості у спілкуванні, і що від співпраці з тренером вони не отримують задоволення.

Висновок: з отриманих даних видно, що ті спортсмени, які займаються спортом професійно, знаходяться у кращих стосунках з тренером ніж ті спортсмени, які не мають великих досягнень. Можна допустити, що у спортсменів-професіоналів куди більше спільного з тренерами ніж у звичайних спортсменів. Порівнюючи показники між двома групами можна сказати, що у тих спортсменів, які сходять по характеру і, можливо, темпераменту зі своїм тренером, більша можливість досягти успіху у спорті під керівництвом саме цього тренера. Адже спортсмени, які займаються спортом професійно, приділяють майже весь свій час для вдосконалення своєї майстерності, і у тренера є можливість вивчити своїх підопічних з різних сторін і протягом тривалого часу. Це допомагає знайти відповідні форми взаємовідносин зі своїми вихованцями, а це, в свою чергу, сприяє кращому взаєморозумінню між  тренером та спортсменом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

1.    Проаналізувавши розробку проблеми особистості тренера в літературі були описані вимоги до особистості тренера, професійно важливі якості особистості тренера, психологічні особливості взаємин учнів та тренерів і стилі керівництва командою. Таким чином, було зроблено ряд висновків: людина завжди є членом того чи іншого громадського колективу, який значною мірою визначає і формує індивідуальні риси його особистості; успіхи спортсменів багато в чому залежать від особистості тренера - його знань, педагогічного таланту, авторитету, волі, здатності до творчого узагальнення. До професійно важливим якостям особистості тренера відносяться: світоглядні, моральні, комунікативні, вольові, інтелектуальні, рухові. Тренер сам здатний побудувати сприятливі взаємовідносини зі своїми учнями; індивідуальний стиль керівництва тренера обумовлений особистісними якостями тренера.
2.    Було з’ясовано, що дуже важливе значення у спортивній кар’єрі спортсменів відіграють взаємовідносини. Важливе значення має розуміння тренерами спортсменів. Воно передбачає вміння тренера проникнути у внутрішній світ учнів, знайти потрібну форму звернення до них. Взаєморозуміння тренерів та їхніх вихованців обумовлює їх соціально-психологічну сумісність. Нерозуміння тренером учнів веде до загостреним негативним взаєминам між ними. Ускладнюються взаємовідносини і через зневаги до особистості учня, упередженої думки тренера про учня, недостатньої уваги до нього і до його потреб, підвищених інтонацій у розмові, мінливості в настрої тренера.  
   У взаємовідносинах тренера зі спортсменом велике значення має те, наскільки тренер рахується з думкою спортсмена щодо його тренувань. Цей факт набуває особливої ​​важливості у тих випадках, коли спортсмен володіє великим досвідом і спортивною майстерністю.
3. . За даними проведеного дослідження було зроблено висновок, що взаємовідносини дуже суттєво впливають на спортивну кар’єру спортсмена. Виявилось, що спортсменам, які мають значні досягнення значно легше знаходити спільну мову з тренером, вони більше довіряють тренеру і він є для них авторитетом. Цього не спостерігалось у іншій групі досліджуваних, які не мали великих успіхів у спорті. Досліджувані другої групи відмічали, що вони не хотіли би бути схожими на свого тренера, що тренер не враховує їх індивідуальних особливостей і що з тренером в них лиже ділові стосунки.

 

У подальших дослідженнях було б цікаво з’ясувати чи залежить рівень професійної майстерності спортсмена від типу темпераментів тренера та спортсмена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Берковиц Л. Агрессия. Причины, последствия, контроль. М., 2001. – 512с.
2. Бочелюк В.Й., Черепєхіна О.А. Психологія спорту. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 244с.
3. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - С-Пб - "Питер" - 2000 С.352.
4. Воронова В.І. Психологія спорту. Навч. посібник. – К.: Олімпійська література, 2007. – 298 с.
5. Гончаров В.Д.  Человек в мире спорта. – М., ФиС, 1987
6. Горбунов  Г.Д. Психопедагогика спорта. - М.: ФиС, 1986. - 208 с.
7. Ильин Е.П. Психология спорта. – СПб.: Питер, 2010 – 352 с. – ( Серия «Мастера психологии»).
8. Кириленко Т. С. Психологія спорту. Регуляція психічних станів:

Навч. посіб. — К.: Ін-т  післядиплом. освіти Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2002. — 112 с.

9. Клименко В.В. Психологія спорту: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2007 – 432 с.
10. Кретти Б.Дж. Психология в современном спорте. М., 1978. – 224 с.
11. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. — К., 2004. — 734 с.
12. Психология физического воспитания и спорта: Учебн. пособие для ин-тов физ.культ./ Под. ред Т.Т. Джамгарова, А.Ц.Пуни. – М.: Физкультура и спорт, 1979 – 143 с.
13. Уэйнберг Р.С., Гоулд Д. Основы психологии спорта и физической   культуры. – Киев: Олимпийская литература, 1998. – 335 с.
14. Фомин Н.А., Филин В.П.  На пути к спортивному мастерству. - М.: ФиС, 1986. - 159 с.