Результати дослідження масової комунікації як спілкування великих соціальних груп

Особливою рисою маніпулятивного впливу на свідомість людини є її прихований характер. Об'єкту неявного впливу дуже складно протистояти "атакуванню" подібного роду, оскільки його поведінка, думки й наміри програмуються ззовні, що істотно обмежує його свободу вибору. Пояснимо суть цієї тези, що будується на прикладі простого арифметичного фокусу. Людині пропонується вибрати будь-яке двозначне число починаючи з двадцяти (не називаючи його вголос), скласти кожну з двох цифр, що утворюють це число, і відняти цю суму з вибраного числа (нехай читаючий ці рядки виконає те ж саме). Якщо отримане в результаті число – двозначне, то обидві цифри, що утворили число, знову складаються. Потім, об’єкт маніпуляції повинен знайти європейську країну, назва котрої починається на першу літеру цифри, яку він отримав і пригадати велику тварину на третю літеру з назви цієї країни. Зрозуміло, всі ці операції він виконує мовчки. І тут маніпулятор здивовує піддослідного фразою: "Носороги в Данії не водяться!" Ефект досягається тим, що об’єкт маніпуляції упевнений в можливості вільного вибору. Він не розуміє, що можливість ця – фіктивна, що яке б число він не вибрав, після декількох операцій воно неминуче перетвориться на число 9. Далі – знову ілюзія вибору: в Європі на Д існує тільки одна країна – Данія, а велика тварина на Н для абсолютної більшості – саме носоріг (дуже рідко зустрічаються ті, хто називають нарвала). Людина, якою маніпулювали, впевнена в тому, що діяла незалежно, вільно й свідомо, тоді як маніпулятор свідомо програмував хід її думок. Тут добре видно головний принцип маніпуляції як прихованого управління: створити видимість вільного вибору і свідомого формування переконання, фактично такої можливості не залишаючи.

Таким чином, маніпулювання може мати місце лише в тому випадку, якщо об'єкт впливу з самого початку має видимість свободи вибору, можливість здійснення альтернативної дії. У протилежному випадку нам довелося б говорити про силовий, директивний уплив (наказ, примушування). Як зауважив Р. Шиллер, "для досягнення успіху маніпуляція повинна залишатися непомітною. Успіх маніпуляції гарантований, коли той, ким маніпулюють, вірить, що все відбувається природно й неминуче ... для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, в якій її присутність не буде відчуватися".

2.2. Психологічний ефект масових  комунікаційних процесів 

У світі до сих пір борються дві тенденції. Представники однієї, тепер йде, ніяк не бажають визнавати наявності будь-яких особливих «ефектів» [1, с.14]. 

Як із спеціальних досліджень, так і з практики відомий цілий ряд цікавих і важливих ефектів масової комунікації. Розглянемо досить яскраві приклади: вкрай позитивного і, навпаки, вкрай негативної властивості по відношенню до телебачення - провідному засобу масової комунікації, що породжує найбільш помітні її ефекти. 

"Ефект ореолу" по-іншому називається "ефектом німба". Німб, як відомо, - це світиться коло, зображуваний навколо голови Бога, його апостолів або просто святих і великомучеників. Зазвичай під словами "ефект ореолу" в сучасній масовій комунікації розуміється то "блакитне свічення", яким відрізняються телеекрани і яке як би передається найбільш часто миготять на телеекрані персонам. У традиційній соціальній психології під «ореолом» розуміється поширення авторитету, популярності від конкретного лідера або ж якогось узагальненого символу на їх найбільш довірених послідовників і прихильників. 

Із повсякденного життя відомо: людина, впізнаваний зовні по його частим появам на телеекрані, неминуче сприймається простими людьми як «начальник» або «зірка». Навіть витративши значні зусилля, звичайну аудиторію буває просто неможливо переконати в цьому. Причина такого сприйняття полягає в тому, що масова комунікація дійсно є масовою не лише в чисто кількісному, але і в якісному сенсі. 

"Ефект бумеранга", що спостерігається  головним чином у психології  ефект, що полягає в тому, що при деяких впливах джерела інформації на аудиторію або на окремих осіб виходить результат, зворотний очікуваному. Як правило, «ефект бумеранга» виникає, якщо підірвано довіру до джерела інформації, якщо передана інформація тривалий час носить одноманітний, що не відповідає умов, що змінилися характер, якщо суб'єкт, що передає інформацію, викликає неприязнь до себе у сприймають цю інформацію і т.п.

Ще Ю.А. Шерковін розглядав «ефект бумеранга» як дисфункціональних ефект поганий пропаганди. Він писав про факти накопичення пропагандистського впливу і наявності межі насичення людини інформацією. Вихід за цю межу дає негативні результати. Сучасна людина, явно «перегодований» одноманітною інформацією, здатний на повстання проти свого вождя, шамана чи навіть Бога. 

Сучасний «ефект бумеранга» виявляється в тому, що маса глядачів, «перегодована» одним і тим же персонажем, починає спочатку тихо, мовчки ненавидіти його, потім відмовляти йому в довірі в соціологічних опитуваннях і, нарешті, відверто бунтувати, таємно голосуючи проти нього на виборах. 

Відомі американські дослідники масових комунікацій давно попереджали, що інформаційна передозування у комунікаційних процесах викликає дію особливого роду захисних соціально-психологічних механізмів - так званих «супутніх чинників на службі посилення» або «бар'єрів перед комунікацією». Ці механізми і породжують «ефект бумеранга», що виражається в особливого роду «конверсії» - рішучому відході реципієнтів від своїх колишніх поглядів і уподобань. Найбільш схильні до неї люди, які не мають міцних, стійких власних поглядів і які відчувають перехресні впливу різних джерел, тобто, по суті, класична сучасна маса телеглядачів [17, с. 89].

«Ефект краю» - явище, що полягає в тому, що з розташованого в ряд заучиваемого матеріалу елементи, що знаходяться на початку і наприкінці, запам'ятовуються швидше, ніж елементи, що знаходяться в середині. Встановлено німецьким психологом Г. Еббінгаузом і підтверджено дослідженнями багатьох психологів. «Ефект краю» проявляється як безпосереднім, при так і відстроченому відтворенні. Згідно з французьким психолога М. Фуко, він є результатом взаємодії процесів внутрішнього гальмування, одночасно діючих в ході навчання й уповільнюють його. У сучасних дослідженнях «Ефект краю» вивчається як ефект первинності і ефект недавність. 

«Ефект недавність» - збільшення ймовірності пригадування останніх елементів розташованого в ряд матеріалу порівняно з середніми елементами ряду. "Ефект недавність" (відомий більше як ефект новизни) вивчається при сприйнятті людьми один одного і полягає в тому, що по відношенню до знайомої людини найбільш значущою виявляється остання, тобто більш нова інформація про нього, тоді як відношенню до незнайомої людини більш значима перша інформація [16, с. 105].

«Ефект первинності» - вивчається при сприйнятті людьми один одного і стосується значимості певного порядку надходження інформації про осіб для формування уявлення про нього. 

Отже, телевізійні бумеранги стали вже досить поширеним явищем. З множенням числа телеканалів їх сугестивний вплив буде падати і далі. Вже в найближче десятиліття можна прогнозувати якщо не остаточний, то, принаймні, частковий захід ефективності телесуггестіі. Однак свобода довгої не буває.

2.3. Розгляд впливу засобів масової  комунікації на підлітків 

Сучасні засоби масової комунікації - один з основних соціалізуючих факторів. Поряд зі школою, сім’єю, товариством однолітків суттєву роль у статеворольовій соціалізації учнів відіграють засоби масової комунікації - преса, телебачення, радіо, Інтернет тощо.

Саме вони задають ті „ідеальні” взірці й норми статерольової поведінки, впливають на підліткову і молодіжну субкультуру.

Проблему впливу ЗМК на особистість розглядали А. Мудрик, Л. Мархадаев, П. Павленко. Безпосередньо вплив ЗМК на особистість у процесі її статеворольової соціалізації вивчали В. Кравець, І. Кон.

Метою нашої статті є дослідження й аналіз впливу засобів масової комунікації на учнів у процесі їх статеворольової соціалізації.

Сучасний світ неможливий без медіа-засобів масової інформації і комунікації. Особливого значення в житті людства вони набули за останні 40-50 років. Засоби масової комунікації (ЗМК) - „це технічні засоби (друк, радіо, кінематограф, телебачення, комп’ютерні мережі), за допомогою яких здійснюється поширення інформації (знань, духових цінностей, норм) на кількісно великі аудиторії”. Існує інше визначення цього терміну: „Засоби масової комунікації - це установи, створені для відкритого, публічного поширення за допомогою спеціального технічного інструментарію, різноманітних відомостей будь-яким особам” [1, с. 18 - 20].

Засоби масової комунікації є одним із провідних чинників соціалізації. Під соціалізацією ми розуміємо „процес становлення особистості, навчання й засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству, соціальній спільності, групі” [2, с. 51].

Розглядаючи ЗМК, як чинник соціалізації треба мати на увазі, що безпосереднім об’єктом впливу потоку їх повідомлень є не стільки окремий індивід, скільки свідомість і поведінка великих груп людей, що складають аудиторію того чи іншого конкретного засобу масової комунікації - читачів однієї газети, слухачів певної радіостанції, глядачів тих чи інших телеканалів, користувачів тих або інших комп’ютерних мереж. Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що ЗМК можна використовувати для формування в учнів норм й правил міжстатевого спілкування, культури стосунків статей. На жаль, у дійсності цей потужний механізм впливу не використовується належним чином.

В сьогоденні ЗМК впливають на підростаюче покоління в більшості своїй негативно. Це пов’язано з тим, що та або інша інформація підноситься без урахування вікових особливостей учня. Тому контроль з боку дорослих за тим, що дивиться дитина і як вона це сприймає, просто необхідний.

Засоби масової комунікації мають різні можливості та силу впливу, які перш за все залежать від способу їх сприйняття реципієнтами. Найбільш масовий та сильний вплив мають аудіовізуальні ЗМК, такі як радіо, Інтернет і телебачення.

Телебачення створює символічний образ реальності, який у свою чергу, формує сприйняття життєвого простору індивідом. Кожен день комплекс стереотипних концепцій споживається мільйонами телеглядачів. Із телевізійних сюжетів та образів складається особливий символічний світ, який структурує життєві цінності, норми, загальні обов’язки та установки й формує основу для взаєморозуміння і взаємодії між великими різноманітними групами людей - це стосується й міжстатевої взаємодії [2, с. 51].

Телебачення є одним із головних засобів масової комунікації, і воно як і інші ЗМК, здійснює великий вплив на всю соціальну систему. Вплив телебачення, як і всіх інших ЗМК, має як позитивні, так і негативні аспекти.

Негативно впливають на учнів сцени насильства, які вони бачать з телеекранів. Демонстрація сцен насильства фізичного, психологічного, сексуального викликає зняття заборони, суспільного табу з проявлення агресії, жорстокості [3, с. 13].

Телевізійні критики стурбовані тим, що в телевізійних програмах актів насилля в 4 рази більше, ніж проявів ніжності, і що в усіх інших відношеннях телебачення моделює нереальний світ [3, с. 54].

Чоловічі і жіночі образи, які диктують нам засоби масової комунікації, м’яко і логічно вплітаються в нашу свідомість, часом змушують діяти за не написаним правилам „жіночої або чоловічої логіки”. Прагнучи зрозуміти, якій позиції слід дотримуватися в тих чи інших соціальних питаннях, ми у великій мірі спираємося не на власний досвід, а на інформацію, подану оточуючими, щоб визначити, що саме є правильним [4, с. 404].

Засоби масової комунікації є одним з вирішальних чинників статеворольової соціалізації особистості, починаючи від дитинства. Неможливо виховати дитину у вакуумі, позбавленому впливу „ненавмисних вихователів” - природи, суспільства, однолітків, засобів масової комунікації, еротичної літератури, випадково почутих розмов, реплік, спостережень, які сприяють накопиченню як позитивного, так і негативного суб’єктивного досвіду статеворольової поведінки. Причому саме непрямий вплив на відміну від прямого, як відомо, часом глибше проникає в душу дитини, закріплюється в пам’яті підсвідомості. Стосовно цього найбільш незахищеною категорією населення є діти шкільного віку, а саме - підлітки. Підліток це вже не дитина, але ще й не дорослий. Він не може самостійно відокремити правду від брехні, дати об’єктивну оцінку будь-якому явищу або вчинку. У цьому віці відбувається активний пошук свого „Я”, формується світогляд. Статеворольові моделі поведінки, взірці „чоловічого” і „жіночого”, що транслюються засобами масової комунікації, засвоюються учнівською свідомістю, визначаючи статеворольові орієнтації особистості та її реальну поведінку.

ЗМК досить сильно впливають на формування відношення до інституту сім’ї. Вельми тривожним є той факт, що престиж інституту сім’ї останнім часом дуже впав. Кількість розлучень за останні роки значно зросла. На сторінках молодіжних газет і журналів ведеться нестримна пропаганда і популяризація сексу, відкрито продається еротико- порнографічна продукція (не дивлячись на заборони законодавчих органів), проводяться еротичні конкурси і шоу. Ведеться активна пропаганда раннього початку статевого життя. Виховання дітей зображується як рутинне, нудне заняття. Сім’ї протиставляється секс - як вічна розвага з необмеженою кількістю партнерів, але без дітей. Все це ніяк не може сприяти вихованню у підлітків бажання завести сім’ю і продовжити рід. Відбувається свого роду „інформаційна стерилізація”. Підліткам щепиться нешанобливе, споживче відношення до жінки [1, с. 17].

ЗМК, як один із соціальних інститутів, тією або іншою мірою виконують замовлення суспільства та окремих соціальних груп (які наділені політичною або економічною владою) на певний вплив на населення в цілому, а також на окремі вікові та соціальні прошарки. Це й дозволяє думати, що ЗМК тією або іншою мірою надають відносно спрямований вплив на соціалізацію. Зазначимо лише два аспекти цього впливу.