Шпаргалка з психології професійної кар'єри

• наскільки воно мені цікаво,
• як ця справа може вплинути на моє майбутнє;
• що буде, якщо я його зроблю погано або відмовлюся від виконання;
• скільки я зможу отримати за цю роботу;
• скільки за таку роботу платять в іншому місці;
• які перспективи цієї роботи;
• які додаткові можливості відкриває ця посада;
• з ким треба поспілкуватися, перш ніж братися за цю справу? - І т.д.

Ось якості творчої особистості, які виявили американські психологи  Е. Торренс та Л. Холл, це дуже важливо в наш час, для того щоб людину помітили:

• висока здатність до дій, які виходять за рамки звичайних явищ;
• висока здатність до проникнення в потреби інших;
• здатність вселяти віру у свої сили партнеру по спілкуванню, проявляти співпереживання, інтуїцію, дружелюбність, оптимізм;
• здатність вирішувати конфлікти там, де вони не мають логічного вирішення;
• наявність почуття прийдешнього - яскраве уявлення того, що буде.

Отже в першу чергу, лдина повинна творчо мислити, мати гнучкість мислення, бути лідером  та звісно любити свою роботу і тільки в цьому разі людина може досягти  успіху у кар`єрі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17. Портфоліо кар`єрного просування: структура і способи побудови.

Портфоліо кар`єрного просування – це пакет документів, які відображають усі досягнення студента, як навчальні і особистісні.

Функції ПКП:

• накопичувальна ( зберігання докумантальних підтвержень успіхів)
• діагностична ( оцінка рівня досягнень і динаміки досягнень у часі)
• рефлексивна ( осмислення набутих професійних знань, умінь, навичок; планування шляхів розвитку професійного та особистісного потенціалу кар`єрного успіху)

Структура ПКП:

1. Резюме (коротка характеристика власних професійних та особистісних досягнень.) у зміст резюме входить:

• Освіта;

• Додаткове навчання;
• Наукові та особистісні досягнення;
• Досвід роботи;
• Додаткові навички.

2. Випускна кваліфікаційна та курсові роботи

3. Звіти і вигуки про проходження виробничих практик
4. Тексти доповідей та науково-практичних конференцій
5. Ксерокопії статтей у професійних журналах
6. Подяки та грамоти за участь у тренінгах та форумах
7. Сертифікати про успішне завершення тренінгових і навчальних програм
8. Свідоцтво про отримання іменних статей
9. Отримані листи від викладачів чи кураторів ВНЗ.

Коли лдина влаштовується  на роботу керівник просить написати ЕСЕ, ЕСЕ – це виклад, як правило у межах однієї сторінки, думок з приводу цілей і сенсу кар`єри для випускника.

Вільна форма есе дозволяє проявити молодому спеціалісту творчі здібності, гнучкість мислення, навички писемної комунікації та ефективної самопрезентації. Найкащий варіант коли у кар’єрному есе студент висвітлює свій погляд на кар’єру, відмічає причини та особливості вибору ним професій, характеризує образ майбутнього спеціаліста і пропонує власні стратегії досягнення кар’єрного успіху.

 

 

 

 

 

 

18. Методи планування кар`єри.

Планування кар'єри — це, поряд з процесом подальшого її розвитку, складова організаційного управління розвитком персоналу. Планування кар'єри передбачає визначення цілей розвитку працівника та шляхів їх досягнення, наукове обґрунтування раціонального віку і нормативних термінів обіймання посади з урахуванням побажань та якостей працівника.

Не менше значення має  і особисте, самостійне планування та реалізація кар'єри працівником. Це вимагає від нього постійної і серйозної роботи, що включає:

· початкове формулювання і подальше постійне уточнення своїх  професійних цілей;

· визначення та оцінку своїх  професійних нахилів та здібностей;

· вибір професії з урахуванням, з одного боку, нахилів та здібностей, а, з іншого боку — ситуації на ринку праці;

· одержання хорошої базової  освіти за обраною професією;

· активний пошук підходящої роботи з наданням переваги перспективності перед надійністю чи хорошими стартовими умовами;

· постійне відтворення і  розвиток свого людського капіталу шляхом додаткової освіти та надбання цінного досвіду роботи, підтримання хорошої фізичної форми;

· підготовку в усіх аспектах до переходу на наступну сходинку службової кар'єри, до отримання краще оплачуваної та перспективнішої посади;

· професійну мобільність, під якою ми розуміємо здатність і готовність працівника за необхідності не лише змінити місце роботи, але й освоїти нову професію;

· реальна оцінка своїх  можливостей з часом для того, щоб залишатися корисним своїй організації  і, відповідно, при бажанні мати оплачувану роботу і після досягнення пенсійного віку.

Таким чином самостійне планування та реалізація власної кар'єри працівником має бути систематичним та безперервним процесом, ґрунтуватись на самооцінці своїх ділових якостей та спрямовуватись на досягнення сформованих цілей кар'єри. Ціль кар'єри, в цьому контексті, це не просто певна посада, робота чи сфера діяльності, це, перш за все, потреба людини, задля задоволення якої вона прагне мати конкретну роботу, займати визначений щабель у ієрархічній системі посад тощо. З плином часу потреби людини змінюються, тому і цілі кар'єри постійно переглядаються під дією об'єктивних та суб'єктивних чинників.

 

 

 

 

 

19. Кар’єрні кризи та способи їх подолання.

Кар’єрна криза  – зіткнення двох реальностей: внутрішньої (психічної реальності людини, його системи світогляду, моделей поведінки) та об’єктивної дійсності яка вступає в протиріччя з його набутим досвідом.

Виділяють 3 основні  кризи  у професійному шляху особистості:

1. Криза професійного становлення особистості – період навчання у вузі і початок трудової діяльності.

Характеристика  криз навчання у вузі

• 1 – 2 курси - перебудова «школяр-студент», кризова проблема, яка звучить «А хто саме обрав цю професію?», проявляється як невпевненість у своїх силах.
• 3 – 4 курси – «А чи тому, що треба мене навчають?», «Яку спеціалізацію обрати?»
• 5 курс – пов’язана з вимогою «Покажіть мені мою професійну нішу». Вибір свого індивідуального шляху, «Де я можу проявити свої таланти і здібності?», поява страхів перед виробничою діяльністю.

2. Криза середини життя -  у людини з’являється повна апатія, нічого не досягла, а я викладався так. Виникають питання «Може мені змінити роботу, місце роботи, колектив, керівництво…»

3. Криза зрілості (старості) – пов’язана із завершенням кар’єри.

 Алгоритм успішного  проходження молодим спеціалістом  кризи у професійному становленні:

1. Усвідомлення взаємозв’язку кар’єрних, професійних і життєвих цілей.
2. Планування роботи над собою з точки зору засвоєння і розвитку необхідних професійних компетенцій та виховання в собі професійно-значущих якостей.
3. Активне засвоєння додаткової спеціалізації, активна участь у тренінгах, спеціальних курсах, майстер класах, вибір практично зорієнтованих тем курсових і дипломних робіт та вибір творчого наукового керівника який має власний імідж і власні авторські проекти.
4. Активна участь у заходах, акціях які проходять як на вузівському рівні так і на міському і всеукраїнському.
5. Формування готовності починити професійну кар’єру з низових сходів у компаній і пройти весь шлях професійного і посадового росту у компаній.

 

 

 

 

 

20. Розвивальне освітнє середовище у ВНЗ як фактор забезпечення успіху у подальшій кар’єрі випускника.

Впродовж навчання у ВНЗ під впливом викладання суспільних, спеціальних та інших дисциплін, участі в громадському житті у студентів розвивається і формується професійна спрямованість особистості, тобто прагнення застосувати свої знання, досвід, здібності в галузі обраної професії. У професійній спрямованості особистості виражається позитивне ставлення до професії, схильність та інтерес до неї, бажання вдосконалювати свою підготовку, задовольняти матеріальні й духовні потреби, займаючись працею в галузі своєї професії. Професійна спрямованість передбачає розуміння і внутрішнє сприйняття цілей і завдань професійної діяльності. Всі ці риси і компоненти професійної направленості служать показниками рівня її розвитку і сформованості у студентів, характеризуються стійкістю (чи нестійкістю), домінуванням громадських чи вузькоособистих мотивів. Формувати професійну спрямованість у студентів - це значить зміцнювати у них позитивне ставлення до майбутньої професії, інтерес, схильності і здібності до неї, прагнення удосконалювати свою кваліфікацію після закінчення вищої школи, розвивати ідеали, погляди, переконання. Позитивні зміни у змісті професійної направленості виявляються в тому, що міцніють мотиви, пов'язані з майбутньою професією, з'являється прагнення добре виконувати свої ділові обов'язки, бажання показати себе вмілим спеціалістом та досягти успіху в роботі, ростуть домагання успішніше вирішувати складні навчальні питання чи завдання, посилюється відчуття відповідальності. У ВНЗ виховання інтересу й любові до обраної професії досягається шляхом вироблення у студентів правильного уявлення про суспільне значення та зміст роботи в майбутній галузі діяльності, про закономірності її розвитку.

Зазвичай, відбувається це таким чином:

• формування у кожного студента впевненості у своїй професійній придатності, а також свідомого розуміння необхідності оволодіння всіма дисциплінами, видами підготовки, передбаченими навчальним планом даного вузу;
• вироблення прагнення слідкувати за всім прогресивним в діяльності провідних спеціалістів;
• вміння направляти все самовиховання на користь роботі, постійно поповнюючи свої знання.

 

 

 

 

 

 

 

 

21. Психолого-педагогічні  умови побудови розвивального  освітнього середовища у ВНЗ.

ВНЗ здійснює психологічну підготовку людини до професійної діяльності, яка полягає насамперед у розвитку в студента певних форм психічної діяльності, що дозволять йому у подальшому успішного вирішувати професійні завдання. Серед професійних здібностей, якими має оволодіти студент протягом навчання у вищий школі, чи не найбільш важлива, здібність вчитися, що кардинальним чином впливає на його професійне становлення, тому що визначає його можливості в післявузівській безперервній освіті. Навчитися вчитися на сьогодні важливіше, ніж засвоїти конкретний набір знань, які швидко стають застарілими. Особливо активно в період навчання у вищий школі йде розвиток спеціальних здібностей. Студент вперше стикається з багатьма видами діяльності, що є компонентами його майбутньої професії. ВНЗ розвиває самостійні (варто зазначити, що результатом самостійної роботи є не просто певна сума знань, умінь і навичок, а самостійність як риса особистості), активні і творчі форми навчальної роботи. У вищий школі для цього набагато більше можливостей, аніж в середній, але їх треба використовувати повністю. Це і творча участь у семінарах, безпосередня участь в роботі лабораторій, участь в конкурсах студентських робіт тощо. О.Леонтьєв характеризував розвиток особистості в студентські роки з точки зору ставлення до професії так: "юний студент приходить у вуз, вважаючи, що обрана ним з тих чи інших мотивів майбутня справа є бажана для нього; якщо по закінченню вузу в нього буде відчуття, що і він потрібний цій справі, що вона стала для нього своєю, то це і буде свідчити про його психологічну особистісну зрілість як спеціаліста" .

У ВНЗ виховання інтересу й любові до обраної професії досягається  шляхом вироблення у студентів правильного  уявлення про суспільне значення та зміст роботи в майбутній галузі діяльності, про закономірності її розвитку.

Зазвичай, відбувається це таким чином: