Шпаргалка з психології професійної кар'єри

• формування у кожного студента впевненості у своїй професійній придатності, а також свідомого розуміння необхідності оволодіння всіма дисциплінами, видами підготовки, передбаченими навчальним планом даного вузу;

• вироблення прагнення слідкувати за всім прогресивним в діяльності провідних спеціалістів;

• вміння направляти все самовиховання на користь роботі, постійно поповнюючи свої знання.

 

 

 

 

22. Вимоги до викладача  ВНЗ як кар’єрного тьютора.??

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23. Кар’єрні можливості  педагогічних працівників у системі  загальної середньої освіти.

Показник зростання професіоналізму (широке розуміння кар’єри)- це присудження  певної кваліфікаційної категорії. Для присвоєння нової кваліфікаційної  категорії має бути теоретичне підкріплення (результати курсів кваліфікації)

За творчі досягнення педагогічні  працівники отримують професійні звання – старший вчитель, вчитель методист, психолог методист. Його можна отримати незалежно від стажу в результаті розробляння вагомих інновацій. Для отримання професійного звання велике значення має перемога у професійних конкурсах (вчитель року, психолог року).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24. Складові рейтингу вчителя  навчального закладу.

1. Бажання дітей ходити  на уроки.

2. Задоволеність батьків  цим вчителем.

3. Бажання учнів займатися  дисципліною яку викладає вчитель  у позаурочній діяльності.

4. Перемоги учнів в  олімпіадах, конкурсах.

5. Педагогічні інновації,  певні публікації у професійній  сфері.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25. Складові рейтингу адміністратора навчального закладу

Визначається майстерністю виконання таких функцій:

А) менеджерська (створення  умов для праці)

Б) представницька (створення  умов для представляти доробки закладу, працівників)

В) прогностична (уміння передбачати  перспективи розвитку навчального  закладу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26. Технології побудови  іміджу вчителя

Імідж – неповторний образ вчителя.

Побудова іміджу містить ряд етапів, тісно пов’язаних між собою:

1. Створення емпатійного ескізу, образу, що виникає в уяві на основі спостереження, вивчення літературних джерел, поглядів і тверджень інших людей.
2. Побудова рольового оюразу, тобто практичне вживання вчителя в уявний образ.
3. Виникнення «життєвого образу» відповідно до уявнох моделі. Корекція уявного образу у зв’язку з індивідуальним досвідом та власними досягненнями, власними педагогічними іноваціями.

Імідж - образ, система зовнішніх характеристик людини, яка створює або підкреслює неповторну своєрідність особистості. І завжди відображає індивідуальність, будучи її зовнішньої, зверненої на інших людей, стороною. Діяльність людини розкривається через процесуальну складову іміджу. Це те, як людина робить що-небудь. Наскільки він енергійний, як швидко він реагує на ситуації, як легко вміє переключатися з одного виду дії на інші, наскільки емоційно він реагує на будь-яку подію, які емоції переважають у спілкуванні.

Імідж педагога - один з основних засобів реалізації важливого принципу гуманістичної педагогіки - принципу виховання собою. При цьому головне правило - власний образ учителя повинен бути привабливим для дітей.

Технологія побудови іміджу

Спираючись на наявні визначення іміджу , виділимо його основні складові:

Зовнішній вигляд,

Використання вербальних і невербальних засобів спілкування,

Внутрішнє відповідність  образу професії - внутрішнє " Я ",

Стильові особливості  педагогічної діяльності,

Професійна спрямованість.

Першим кроком на шляху до створення " ефекту ореола " - це робота над зовнішнім виглядом. Тут значення мають і колірна гамма робочого костюма, і правильно виконаний макіяж, і модна стрижка або укладка. Це означає, що такі вимоги, які пред'являються до зовнішнього вигляду людини, допомагають педагогу покращити свій професійний імідж. Правильний вибір одягу допомагає домогтися професійного успіху.

Другим кроком є використання вербальних і невербальних засобів спілкування - важливих складових іміджу. Функцію самоподачі в педагогічному спілкуванні особливо важливо грамотно реалізувати вчителю у момент формування першого враження про себе. Так званий "невербальний" імідж пов'язаний з тим , наскільки вчитель володіє приємними манерами, під якими маються на увазі жести, міміки, поза. Гарні манери допомагають швидко адаптуватися в будь-якій обстановці, встановити комунікативні зв'язки з людьми. Важлива частина іміджу педагога - красномовство . Мистецтво промови - це її гнучкість, виразність, оригінальність.

Третій крок - важливе значення має і спосіб життя вчителя, який також впливає на імідж у цілому. Імідж його способу життя - це те , як люди сприймають його особисте життя, стосунки з оточуючими і домочадцями, його моральні принципи, гідність, поводження і характер.

Дуже важливо, щоб імідж  не розходився з внутрішніми установками  вчителя, відповідав його характеру  і поглядам. Створюючи такий образ, вчитель тим самим самовдосконалюється.

Внутрішній образ - це, перш за все, культура вчителя, безпосередність  і свобода, чарівність, емоційність, гра уяви, витонченість, зворотний  шлях постановки та вирішення проблем, асоціативне бачення , несподівані яскраві ходи в сценарії уроку, внутрішній настрій на творчість, самовладання в умовах публічності і багато інших складових.

Зовнішній образ - це техніка гри та ігрова подача , особливі форми вираження свого ставлення до матеріалу , передача свого емоційного ставлення до дійсності , володіння умінням самопрезентації , виведення уроків на інтерактивний рівень , вміла режисура всього ходу уроку .

Специфіка педагогічної діяльності вчителя - в активній розумовій діяльності та постійній напрузі нервової системи , що призводить до стресів і " емоційного вигорання " .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27. Педагогічні інновації  як показник конкурентоздатності  вчителя

Педагогічні інновації – результат пошуку оригінальних рішень різноманітних педагогічних проблем, має 3 рівні:

1 рівень – відкриття – наймаштабніші педагогічні рішення(авторські навчальні програми, підручники, посібники, авторські корекційні програми)

2 рівень – винаходи – перетворення, удосконалення, конструювання додаткових елементів до існуючих програм, створення методів, прийомів навчання( створення робочих зошитів, дидактичні матеріали), поглиблення, розширення існуючих систем.

3 рівень – удосконалення- модернізація та адаптація до конкретних умов відомих методів і засобів навчання і виховання(створення контрольних робіт, певні тести, карти, ігри, створення певної наочності)

Педагогічна інтеграція розглядається  як нетрадиційна парадигма теорії і  практики освіти, виховання і навчання, як складне, багатоаспектне явище, що забезпечує внутрішню взаємопов'язану і взаємообумовлену цілісність процесу навчання, відкриття  нових зв'язків і відносин між  компонентами освітньої системи  шляхом цих компонентів включення  в нові системні зв'язки.

Для педагогічної інноватики вихідними є поняття «нове», «нововведення», «інновація», «новизна», «інноваційний освітній процес», «інноваційна діяльність».

У педагогіці поняття «інновація»  вживають у таких значеннях:

— форма організації інноваційної діяльності;

— сукупність нових професійних  дій педагога, спрямованих на вирішення  актуальних проблем виховання і  навчання з позицій особистісно-орієнтованої освіти;

— зміни в освітній практиці; 

— комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень;

— результат інноваційного  процесу.

Отже, важливою умовою інноваційного  процесу і об’єктивною необхідністю в інноваційній діяльності педагога, сутнісною характеристикою інноваційного  процесу є творчість.

Носіями педагогічних інновацій виступають творчі особистості, які здатні до:

- рефлексії,  що характеризує здібності педагога  до самопізнання, самовизначення  й осмислення ним свого духовного  світу, власних дій і станів, ролі та місця у професійній діяльності;

- саморозвитку  як творчого ставлення індивіду  до самого себе, створення, ним  самого себе у процесі активного  впливу на зовнішній і внутрішній  світ з метою її перетворення;

- самоактуалізації  як фактору безперервного прагнення  людини до якомога повнішого  виявлення та розвитку своїх  особистісних можливостей;

- професійного  самовдосконалення, яке здійснюється  у двох взаємопов’язаних (разом  з цим відносно самостійних  процесах) формах: самовиховання –  цілеспрямована діяльність людини  щодо систематичного формування  та розвитку в собі позитивних  і усунення негативних якостей  особистості, у відповідності  до усвідомлених потреб відповідно  соціальним вимогам у особистісній стратегії;

- розвитку: самоосвіта  – оновлення й удосконалення  наявних у спеціаліста знань,  умінь і навичок з метою  досягнення бажаного рівня професійної компетентності.

Вчителю необхідно  створити сприятливе позитивне мотиваційне  середовище у загальноосвітньому навчальному  закладі для впровадження інновацій.

Педагогічна готовність вчителя до впровадження інноваційних проектів – це потенціал професійної компетентності вчителя, який дозволяє за порівняно невеликий проміжок часу вирішити завдання інтенсивного формування і розвитку здібностей, які необхідні для реалізації професійного й особистісного самовизначення як необхідної умови продуктивного нарощування творчого потенціалу особистості учителя. Формування педагогічної компетентності, що впливає на творчий розвиток та професійний ріст вчителя – це ще один етап вирішення нагальних проблем у здійсненні інноваційних освітніх проектів, а це:

- необхідний  системний, планомірний підхід до пропаганди інновацій та виявлення провідних тенденцій їх розвитку;

- виявлення  ефективних методів вивчення  й експертизи результатів інновацій,  розробки механізмів їх реалізації;

- дослідження готовності до інноваційної діяльності;

- науково-методичне  забезпечення здійснення інноваційних  освітніх проектів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28. Психологічний аналіз  уроку як засіб розвитку конкурентоздатності  вчителя.

Існує  5 складових  уроку:

• Організація уроку.
• Зміст уроку.
• Засоби навчання.
• Психологічна атмосфера уроку.
• Наявність професійно-значущих якостей особистості вчителя, інтелектуально-творчих умінь.

Показники, які  аналізуються:

• У першій складовій (організація уроку) аналізуються:

Міра залучення учнів  до визначення теми і  завдань уроку; вдалість мотивації навчальної діяльності, виникнення в учнів бажання здобувати  нові знання уміння; міра участі учнів  в організації уроку: взаємонавчання, взаємодопомога у підсистемах «учитель-клас», «учитель-учень», «учень-учень», «учень-клас»; зміна видів діяльності учнів на кожному етапі уроку та їх доцільність; раціональний розподіл часу на основні етапи уроку; організація рефлексії учнів стосовно сприйнятого і зробленого на уроці.

• У складовій уроку – зміст уроку аналізуються:Відповідність структури уроку його змісту і меті; логічний зв'язок між основними етапами          уроку; створення ситуації вибору; доцільність вибору завдань з точки зору активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів; зміна видів діяльності на протязі уроку; використання завдань розвивального характеру: завдань з логічним навантаженням, завдань комбінованого навантаження тощо; зміст д/з, диференціація його за рівнем складності.
• У третій складовій (засоби навчання) аналізуються: доцільність вибору методів і прийомів щодо активізації навчально- пізнавальної та пошукової діяльності учнів; діалогічний характер навчання; організація навчально-творчої діяльності молодших школярів; доцільність використання наочних та технічних засобів навчання; види контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.
• У четвертій складовій ( психологічна атмосфера уроку) аналізуються: прийоми стимулювання зацікавленості учнів до навчального матеріалу: створення ефекту здивування, захоплення, сумніву, недовіри тощо, створення ситуації успіху .
• У п’ятій складовій уроку аналізується: наявність динамічної системи знань з педагогіки, психології та методик навчання; винахідливість учителя, гнучкість у формуванні питань у процесі вивчення теми; вміння вчителя здійснювати проблемно-пошуковий діалог з учнями; прояв вчителем емпатії, динамізму, артистизму, емоційної стійкості; дотримання вчителем норм педагогічної етики; здатність до імпровізації на уроці; здатність знаходити раціональний вихід з непрередбачених  педагогічних ситуацій.