Системная построение высших психических функций и их системная мозговая организация как основа исследования всех частных случаев локаль

Дослідження комісуротомійованих  хворих також дозволило знайти цілий  комплекс порушення психічний функцій, що одержав назву «синдром розщепленого мозку». Так, у даних хворих була порушена здатність давати звіт про усі види сенсорної інформації, що надходить у праву півкулю мозку (хворі були правшами), неможливість прочитати слова, пропоновані в праву півкулю, відзначалися особливі порушення письма і конструктивної діяльності, що виникають лише при їх виконанні однією рукою, і ряд інших порушень психічної діяльності.

Таким чином, модель розщепленого мозку показала, що обидві півкулі  головного мозку являють собою  єдиний парний орган, і нормальне функціонування кожної з півкуль можливо лише при їхній взаємодії.

Які ж розходження  у функціонуванні кожної півкулі? Для  відповіді на поставлене запитання  звернемося до фактів і доказів, що є в літературі [15, 18, 52 і ін.]

Так, більш 100 років тому, Х. Джексон, указуючи на різні рівні діяльності двох півкуль, відзначав, що в зоровому сприйнятті ведуча роль належить заднім відділам правої півкулі, у мовних же процесах підлегла півкуля здатна лише до автоматичної чи примітивної участі в мові, а домінантна півкуля (ліва) забезпечує довільну мову. Аналізуючи властивості правої і лівої півкуль у континуумі «домінантність – субдомінантність», В.М. Бехтерев резюмував: «...можна допустити, що ліва психопочуттєва сфера, будучи призначена для збереження словесних образів, поступається першістю стосовно створення власне конкретних уявлень правої психопочуттєвої сфери» [цит. за: 52, с.36].

Екан і Анжерелрг, досліджуючи  порушення зорового дізнавання при  поразці задніх відділів лівої і правої півкуль і аналізуючи розлади просторового сприйняття, дістали висновку, що при поразці правої півкулі відбувається порушення більш елементарних сторін зорового гнозису, при лівопівкульних труднощах – розлади категоріального гнозису.

І.П. Павлов, досліджуючи поділ функцій між обома півкулями мозку, відзначав, що діяльність правої півкулі в забезпеченні реакцій на складні подразники, забезпечується на рівні першої сигнальної системи, ліва ж півкуля на ті самі складні подразники реагує на рівні другої сигнальної системи. На підставі даного положення ми можемо зробити висновок, що ліва півкуля є відповідальною за абстрагування і зв'язані з ним функції (схематичне, абстрактне сприйняття і мислення, функцію узагальнення і т.д.), а права півкуля контролює конкретні відносини (наочно-образне, конкретне сприйняття і мислення).

Великий фактичний матеріал про функції «компетенції» кожної півкулі був отриманий при  дослідженні «розщепленого мозку». Якщо хворі показували написане слово  так, що одна його частина була надана в ліву півкулю, а інша – у праву, хворий називав «лівопівкульну частину слова», але показував (вибирав з декількох зображень) завжди правопівкульну. Отже, обидві півкулі одночасно сприймають доступну їм інформацію, тільки ліва півкуля її усвідомлює, а права – ні, але зображення підсвідомо зберігається.

Проводячи досвіди з  «розщепленим мозком», був встановлений і той факт, що кожна півкуля  має самосвідомість з різною системою оцінки і планування події [52]. Так, на запитання, спрямоване до лівої півкулі: ким він хоче бути, хворий відповідав: «бухгалтером». При подібному запитанні до правої півкулі хворої складав по буквах: «мотогонки».

У психологічній літературі часто можна зустріти трактування  поняття «півкульність з використанням  поняття рукості» [18, 43, 52], тобто перевага однієї з рук чи їхня рівність у різних рухових актах (правшество, левшество, амбідекстрія). Авторами відзначається зв'язок між ведучою рукою і домінантною півкулею.

Останнім часом ведеться активне вивчення не тільки моторної (шануальної), але й інших асиметрій (слухомовної і зорової), тобто аналізується міжпівкульна взаємодія в трьох аналізаторних системах: «рука – вухо – очі», на підставі чого з урахуванням знака ступеня і порядкового місця показників відповідно до прийнятих критеріїв теоретично можуть бути виділені 27 сполучень – типів ПЛО (профілю латеральної організації), але реально їх зустрічається набагато менше. Так, А.П. Чуприков зі співробітниками [цит. за: 52], виділив у нормальній популяції 8 варіантів функціональних асиметрій мозок. Крім чистих правш (ППП) і лівш (ЛЛЛ), зустрічаються і чисті амбідекстри (ААА), однак більшість людей належить до змішаних типів ПЛО. С.Д. Холмська, Ф.М. Гасимов і І.В. Єфімова [50, 51, 56, 60], поклавши в основу класифікації використання ведучої руки, виділили п'ять основних типів ПЛО: правші, праворукі, амбідекстри, ліворукі, лівші, і знайшли у своїх дослідженнях зв'язок даних типів зі специфічними психологічними характеристиками їх власників.

Так, типи ПЛО корелюють  з:

1. особливостями рухових функцій випробуваних (випробувані з ознаками лівшества мають більш високі показники за якістю «витривалість», а особи з правобічними профілями характеризуються більш високими показниками за якістю «швидкість»);
2. особливостями довільної регуляції моторних і інтелектуальних серійних операцій (правші і праворукі випробувані з високим рівнем рухової активності проявили кращі показники регуляції, ніж лівші і ліворукі; у більшому ступені підпорядковуються довільному контролю в осіб з вираженими правобічними профілями й автоматизовані інтелектуальні операції, однак у лівш і ліворуких спостерігалася більш висока завадостійкість інтелектуальної діяльності);
3. особливостями емоційно-особистісної сфери: індивідуальні розходження в емоційних процесах залежно від «рукості», а саме роль лівої і правої півкуль у регуляції емоційної сфери ми проаналізуємо в другому розділі нашої роботи, а зараз лише відзначимо, що в чоловіків-правш спостерігалися більш низькі показники нейроопизму в порівнянні з лівшами, ліворукими й амбідекстрами; ліворукі чоловіки мають більш високі показники по школі «загальна емоційність» і більш низькі по школах «соціальна адаптивність», «рівень самоконтролю», «екстраверсія», ніж праворукі;
4. операціональним складом когнітивних функцій: люди з домінуванням лівої руки частіше мають художній тип мислення, праворукі і ліворукі вирішують ті самі завдання (як інтелектуальні, так і мнестичні) різними способами. Домінування лівої півкулі (за ручними жестами) корелює з більшою стійкістю рішення вербально-логічних завдань, а правої – наочно-образних.

Узагальнивши розглянуті концепції відомих дослідників  щодо домінування лівої чи правої півкуль головного мозку в тім чи іншому виді психічної діяльності, позначимо характеристики ліво- і правопівкульної людини.

Таким чином, проведений нами аналіз специфіки вищих психічних функцій стосовно кожної півкулі ще раз підтвердив одне з центральних положень нейропсихологічної теорії мозкової організації вищих психічних функцій, сформульованої А.Р. Лурія [27, 29, 31], відповідно до якого, мозок при реалізації будь-якої психічної функції працює як парний орган: у здійсненні будь-якої психічної функції завжди задіяні обидві півкулі, кожна з яких, залежно від типу виконуваного завдання, грає свою роль. Тому не випадково, що показники міжпівкульної асиметрії корелюють з особливостями протікання різних психічних процесів, і в наступному параграфі ми розглянемо роль кожної півкулі в сприйнятті вербальної і невербальної інформації.

2. Домінантність півкуль у мовних і немовних процесах

Даний розділ нашої роботи ми присвятимо аналізу різної ролі правої і лівої півкуль у здійсненні мовних і немовних функцій. Найповніше дана проблема освітлена в роботах Е.Г. Сімерницької [42, 44, 45], так само дослідженнями в даній царині займалися Акутина Т.В. [35], Глозман Ж.М. [36], Зельцман А.Г. [21], Кок Е.П. [24] і інші вітчизняні і зарубіжні фахівці.

Як ми уже відзначали вище, перші  дослідження міжпівкульної взаємодії (П. Брока 1861, С. Верніке 1874) свідчили про те, що тільки поразки лівої півкулі приводять до порушення мовних функцій, у той час як при поразках правої півкулі розлади мови зазвичай не виникають. Також лівій півкулі приписували провідну роль у здійсненні не тільки мовних, але й інших, зв'язаних з нею функцій -–читання, письма, лічби, пам'яті, мислення.

Однак, пізніші дослідження  мовних розладів у хворих з лівосторонньою локалізацією патологічного процесу  установили, що домінантність лівої  півкулі щодо мовних і зв'язаних з мовою процесів не є абсолютною. Були отримані дані про те, що однакові за обсягом поразки «мовних зон» супроводжуються різним ступенем порушень мовних процесів, і нерідко великі поразки «мовних зон» у лівій півкулі протікали безсимптомно, на підставі чого більшість дослідників (Х. Джексон 1874, О. Зангвілл 1960, К. Конрад 1949 і ін., [цит. за 43]), зіставивши факти і докази, дістали висновку, що в правш мовні функції зв'язані з лівою півкулею, а в лівш і амбідекстрів порушення мови можуть виникнути при поразці правої півкулі. Відповідно до проведених ними досліджень відсутність однозначного зв'язку між ведучою рукою і протилежною півкулею, домінантною за мовою, найбільш чітко виступає в лівш і амбідекстрів.

Так, за даними, представленими у монографії Е.Г. Сімерницької «Домінантність півкуль», К. Конрад, досліджуючи 47 лівш із проникаючими пораненнями мозку, дістав висновку, що афазія (порушення мови при поразці домінантної півкулі) може виникати як при поразках лівої, так і правої півкулі.

М. Хемфрі й О. Зангвілл, спостерігаючи 10 лівш, у 50% з яких було ушкоджено ліву півкулю, а іншої  половини – праву, знайшли афазію у всіх хворих із правопівкульною локалізацією патологічного вогнища і тільки в чотирьох хворих афазія була при поразці правої півкулі, у двох випадках у легкій формі.

За даними Б. Мілнера, з 44-х досліджуваних лівш і амбідекстрів двадцять вісім мали лівопівкульну, сім – білатеральну і дев'ять – правопівкульну локалізацію мовної функції.

Е.Г. Сімерницька у  своїй роботі підкреслює і той  факт, що домінантність руки, так  само як і домінантність півкуль, виявляється в лівш менш постійною, ніж у праворуких людей. Доказом тому служать дослідження М. Хемфрі (1951) і П. Сатца (1967).

Так, М. Хемфрі, досліджуючи  сімдесят молодих чоловіків, що вважали  себе лівшами, знайшов їх мінливість щодо ведучого ока і ноги, так  само 25% випробуваних заявили, що віддають перевагу правій руці в тенісі і боротьбі. З 54 випробуваних, що вважали себе лівшами, в експериментах П. Сатца, 17% випадках тести на виявлення ведучої руки показали праворукість, 22% - виявилися амбідекстрами і тільки 61% - дійсно ліворукими.

Таким чином, зіставивши результати досліджень зв'язку домінантної півкуль за мовою і ведучою рукою, можна зробити висновок, що в лівш домінантною за мовою може бути і ліва і права півкуля; у правш результати більш однорідні і стабільні, тобто в переважної більшості мова локалізована в лівій півкулі, що підтверджує сформоване О. Зангвіллом (1960) і процитоване Е.Г. Сімерницькою [43, с.15] положення про те, що «правило, відповідно до якого афазія виникає при поразці півкулі, протилежної ведучій руці, справедливо тільки для справжніх правш. У лівш чи у тих, хто віддає перевагу лівій руці, домінантними за мовою частіше є ліва, а не права півкуля. У багатьох з них мова представлена білатерально».

Описані вище дослідження  з домінантності тієї чи іншої  півкулі за мовою, являють собою клінічний метод дослідження, що залишався єдиним методом вивчення мозкової організації психічних процесів протягом багатьох десятиліть. В даний час можливості вивчення цієї проблеми істотно розширилися. З'явилися нові методи хірургічного і терапевтичного лікування, що також дозволили розкривати особливості функціональної організації мозку. Робилися спроби визначати сторону домінантної за мовою півкулі по ведучому оку, електроенцефалограмі, дактилоскопічним показникам, але показання цих різноманітних методів часто не корелювали між собою і не давали однозначної відповіді. Тому найбільш об'єктивними методами визначення домінантності півкуль вважаються метод Вада і метод дихотичного прослуховування, на аналізі яких ми зупинимося більш докладно.

Отже, розглянемо вивчення домінантності півкуль за мовою методом Вада. Даний метод був розроблений японським дослідником Вада в 1949 році. Суть його полягає в тому, що в одну із сонних артерій (праву чи ліву) уводиться певна кількість розчину – аміталу натрію, внаслідок чого відбувається тимчасове «вимикання» однієї з півкуль, що живиться відповідною сонною артерією. Це супроводжується порушенням рухів у протилежних кінцівках, зниженням усіх видів чутливості на тому ж самому боці і випаданням відповідної половини зору. Триває такий стан від 3-х до 8-ми хвилин.

При ін'єкції аміталу  натрію на стороні домінантної півкулі  до зазначених симптомів додаються  і мовні порушення. Після деякого  приголомшеного стану хворий виявляє  здатність виконувати доступні йому завдання, у міру поступового відновлення сили і тонусу в кінцівках починає односкладово відповідати на запитання, виконувати вербальні інструкції. Потім йде період типових дисфазичних розладів: персевації, труднощі найменування, вербальні парафазії, що тривають ще якийсь час. Якщо порушення мови відбуваються при лівосторонній ін'єкції, домінантною за мовою вважається ліва півкуля, якщо ін'єкція була зроблена в праву артерію і відзначаються розглянуті порушення мови, то домінантною є права півкуля. Якщо ж дисфазії з'являються і при правобічній і при лівосторонній ін'єкції – мова в даного хворого представлена білатерально.