Властивості уваги у різні періоди вікового розвитку

ВСТУП

З екологічними, політичними, соціальними і культурними змінами  в сучасному суспільстві все  більше уваги приділяється розвиненій особистості. В становленні важко  переоцінити роль уваги. Відомо, що без розвиненої уваги неможливе  засвоєння людиною норм, знань, умінь. Стає неможливе становлення індивіда як особистості.

Увага займає дуже особливе місце серед психічних явищ. Вона дає можливість індивіду спрямованості, зосередженості на об’єкти, які він  сприймає у ході діяльності. Завдяки  стійкості уваги індивід усвідомлює своє практичне життя і діяльність, а це забезпечує вибіркове ставлення як до людей, так і до самого себе.

Якщо звернутись до історії  розвитку проблеми уваги, то можна казати про те, що коло проблем її вивчення виділилося в результаті диференціації поняття «апперцепція». Проте не дивлячись на те, що дослідження уваги ведуться вже багато століть, серед психологів досить не має згоди щодо змін властивостей уваги у різні вікові періоди.

Експериментальні дослідження  вказують на те, що рівень розвитку основних властивостей уваги в значній мірі визначається властивостями ВНД і віковими психічними особливостями.

Тобто індивідуальні, стійкі особливості ВНД накладають свій відбиток на формування властивостей уваги, в одних випадках сприяючи їх оптимальному розвитку, а в інших – обмежуючи цей розвиток. Однакові зовнішні подразники зовсім по-різному сприймаються людиною і викликають у неї різні реакції залежно від її віку. Тому необхідно рахуватися з індивідуальними і віковими особливостями людини. Ці особливості залежать від фізіологічного дозрівання, від пройденого життєвого шляху і виховання.

Отже, проблема психологічної  характеристики розвитку властивостей уваги є дуже актуальною в наш  час, час підвищених вимог до особистості. Це пов’язано з необхідністю пристосувати психічні процеси, а саме увагу, до зростаючого потоку інформації.

Об’єкт дослідження: увага як форма існування психічних процесів.

Предмет дослідження: особливості розвитку властивостей уваги у онтогенезі.

Мета дослідження: вивчити властивості уваги у різні періоди вікового розвитку.

Мета дослідження обумовила  вирішення наступних завдань дослідження:

• Проаналізувати наукову літературу з проблем розвитку властивостей уваги у різні вікові періоди, розкрити сутність уваги і її основних властивостей;
• Діагностувати обсяг і концентрацію уваги у різні періоди вікового розвитку;
• Розробити рекомендації щодо врахування особливостей уваги на уроках біології.

Методи дослідження:

• теоретичний аналіз наукової літератури з метою добору й осмислення фактичного матеріалу;
• діагностичні методи(«Запам’ятай і розстав крапки», «Коректурна проба Анфімова»);
• спостереження;
• статистична обробка отриманих даних.

Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів загальних висновків і списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Психологічні дослідження зміни властивостей уваги

 

 

1.1. Огляд наукових  публікацій з вивчення основних  властивостей уваги

Увага - дуже важливий психічний процес, який є умовою успішного здійснення будь-якої діяльності дітей як зовнішньої, так і внутрішньої, а його продуктом - її якісне виконання. [4. с. 250]

Л.С. Виготський намагався простежити історію розвитку уваги. Він писав, що історія уваги є історія  розвитку організованості його поведінки, що ключ до генетичного розуміння  уваги слід шукати не всередині, а поза особистості дитини. [1. с. 147]

На основі теоретичного аналізу  психолого-педагогічної літератури можна  зробити висновок, що увага людини володіє п'ятьма основними властивостями: стійкістю (тривалістю залучення уваги  одному і тому ж об'єкту), концентрованістю (утримуванням уваги на одному об'єкті), переключенням(переведенням з одного об'єкта на інший) , розподілом (здатністю людини утримувати в центрі уваги певне число різнорідних об'єктів, одночасно виконувати дві або більше різні діяльності) і об'ємом (мінливою величиною, залежною від того, наскільки пов'язаний між собою той зміст, на якому зосереджується увага). [Нємов, кн. 1, с. 204].

Проте в наукових публікаціях і виданнях ми можемо спостерігати різні погляди на класифікацію цих властивостей.

Башаєва Т.В. виділяє 5 основних властивостей уваги: ​​зосередженість, обсяг, розподіл, стійкість, коливання, переключення. Вона образно порівнює властивості уваги з фізичними явищами.Так концентрацію уваги вона порівнює з напругою електричного струму або яскравим і тонким пучком світла. Обсяг уваги - із силою струму, шириною яскравого світлового пучка. Розподілення уваги порівнюється з електричним струмом в паралельних провідниках або декількома променями однакової яскравості, спрямованими в різних напрямках. Стійкість порівнюють з постійним струмом, рівно сіяючим променем. Коливання є змінним струмом або пульсуючим променем. А таку властивість, як переключення можна порівняти з перемиканням телевізійних програм або кадрів у фільмі. [2, с.90-97].

У виданні "Основи Загальної  психології" Рубінштейна вказані  такі властивості: концентрація, обсяг, розподіл і стійкість. [10, с.425 - 431]. У даной публікації можна знайти думки різних вчених з приводу властивостей уваги. Гельмгольц, наприклад, відзначив чудовий факт, у якому полягає ключ для пояснення стійкості уваги: ​​«Я відчуваю, - пише Гельмгольц, - що можу націлювати увагу довільно то на одну, то на іншу систему ліній і що в такому випадку якийсь час тільки одна ця система зізнається мною, між тим як інша зовсім вислизає від моєї уваги. Це буває, наприклад, у тому випадку, якщо я спробую порахувати число ліній у тій чи іншій системі. Вкрай важко буває надовго прикувати уваги до однієї якої-небудь системи ліній, якщо тільки ми не зв'язуємо предмет нашої уваги з якими-небудь особливими цілями, які постійно оновлювали б активність нашої уваги. Так чинимо ми, задаємося метою порахувати лінії, зрівняти їхні розміри й т.п. Увага, надана самому собі, виявляє природну схильність переходити від одного нового враження до іншого; як тільки його об'єкт втрачає свій інтерес, не доставляючи ніяких нових вражень, увага, всупереч нашій волі, переходить на що-небудь інше. Якщо ми хочемо зосередити нашу увагу на певному об'єкті, то нам необхідно постійно відкривати в ньому все нові й нові сторони, особливо коли який-небудь сторонній імпульс відволікає нас убік ». Для того, щоб увага до якого-небудь предмету підтримувалася, його усвідомлення повинне бути динамічним процесом. Предмет повинен на наших очах розвиватися, виявляти перед нами все новий зміст. З розвитком, людина на той чи інший об'єкт буде дивитися по-різному, тобто занходити цей новий зміст.

Кюв'є бачить прояв геніальних здібностей саме в стійкості уваги. Так, на питання про те, завдяки чому Ньютону вдалося прийти до відкриття законів тяжіння, він відповів: «Завдяки тому, що я безперестанно думав про це питання». Посилаючись на ці слова Ньютона, Кюв'є визначає геній як невпинну увагу. Підставу геніальності Ньютона він бачить у стійкості його уваги.

За Дубровіною основними властивостями також є: зосередженість, стійкість, обсяг і розподілення. Але особливу увагу вона приділила й неуважності, як зосередженості людини на одному конкретному предметі, і не помічаючи при цьому всього іншого. Цікаво, що розсіювання характерно як для дітей, так і для дорослих, і незалежно від віку воно може проявлятися в однаковому ступені. [6, с.143-153].

У статті "Нова методика оцінки властивостей уваги", розробленій Бондаревим, Вилегжаніним, Чичеріним і Софїним, до властивостей авдносяться: «до числа характеристик уваги, що визначаються шляхом експериментальних досліджень, відносять зазвичай вибірковість, обсяг, стійкість, розподілення і переключення. При цьому вибірковість трактується як можливість успішної настройки (при наявності перешкод) на сприйняття інформації, що відноситься до свідомої мети, стійкість - як тривалість залучення впливу до одного і того ж об'єкту або завданню. За величину обсягу уваги приймається кількість одночасно чітко усвідомлюваних об'єктів. Для визначення переключеності застосовуються методики, що дозволяють описати динаміку пізнавальних та виконавчих дій у часі, зокрема при зміні цілей, а під розподіляється розуміють здатність утримувати в центрі уваги одночасно певне число об'єктів». [3, с.127-131].

Що сточується фізіологічних основ властивостей уваги, то Павлов, наприклад, вважав, що концентрація уваги досягається завдяки закону взаємної індукції нервових процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль головного мозку. Виниклий під впливом зовнішнього сигналу осередок збудження в корі великих півкуль викликає гальмування в інших ділянках кори. Так забезпечуються оптимальні, тобто найкращі, умови для сприйняття або обмірковування того, на що спрямована увага. І. П. Павлов у роботі «Двадцятирічний досвід об'єктивного вивчення вищої нервової діяльності (поведінки) тварин» дуже образно описував цей процес: «Якби можна було бачити крізь черепну кришку і якби місце великих півкуль з оптимальною збудливістю світилося, то ми побачили б на думаючій свідомій людині, як по її великим півкулях пересувається і постійно змінюється у формі і величині химерно неправильних обрисів світла пляма, оточена на всьому іншому просторі півкуль більш або менш значною тінню» .

З Павловським уявленнями про фізіологічні механізми уваги добре поєднується принцип домінанти, висунутий чудовим російським фізіологом А.Л. Ухтомським. «У вищих поверхах і в корі півкуль принцип домінанти, - пише Ухтомський,-є фізіологічною основою акту уваги» [12]. Ухтомський також вважав, що концентрація уваги пов'язана з особливостями функціонування домінантного вогнища збудження в корі, він вважав, що концентрація є наслідком збудження в домінантному вогнищі при одночасному гальмуванні інших зон кори головного мозга.

Що стосується розподілу  уваги, то В.Вундтом було показано, що людина не може зосереджуватися на двох одночасно пред'явених подразниках. А дослідження розподілу уваги показують, що у окремих випробуваних виразно виступають значні індивідуальні та вікові відмінності. Дослідники (зокрема, А. Р. Лурія) вважають, що ці відмінності можуть надійно відбивати деякі варіації сили та рухливості нервових процесів і з успіхом використовуватися в діагностичних цілях.

Велике значення у  фізіологічних дослідженнях уваги  приділяють і неуважності. Так, Павлов писав: «При зосередженому думанні, при захопленні якоюсь цікавою справою ми не бачимо і не чуємо, що біля нас відбувається, - явна негативна індукція». А у виданні "Нейрофізіологічні механізми уваги" зазначено, що "увага розсіяної людини дуже нестійка і легко відволікаєма" .[7, с.208-210]

У виданні Рогова "Загальна психологія" є досить цікаве порівняння: "Для деяких професій висока інтенсивність  і великий об'єм уваги необхідні  майже у весь час трудової діяльності, а рухові навички мають набагато менше значення". [9, с.67]

В публікації «Види і  властивості уваги» [14] ми можемо побачити приклад концентрації уваги у різному віці. Так на думку П.Ф. Каптерева, в такому стані перебуває немовля,що проголодалося, коли смокче груди матері, і дитина більш старшого віку, який довго і пильно дивиться на полум'я свічки або вугілля, що світиться в печі. У дорослих же воно настає при сильному стражданні й насолоді. "Така увага є однопредметною, без усякої домішки аналізу і зіставлень і полягає в простому переживанні відомого стану зі суцільним зануренням у нього. Людина вся іде в переживання становища і більш нічого не робить, ні про що не думає не тільки сторонньому пережитому стану, але навіть і про те, що переживає, що поглинуло його увагу ", - пише П.Ф. Каптерев.

З метою опису основних властивостей уваги в даній публікації їх представляють у вигляді рухомого променя прожектора, спрямованого в  ту чи іншу область простору потенційних  об'єктів уваги. Рівень освітленості можна назвати ступенем уваги. Обсяг  уваги може бути представлений як тілесний кут променя прожектора або площа плями світла. Розподіл уваги можна представити як розщеплення променя в двох і більше напрямках. Навмисні зрушення променя з одного об'єкта (або його аспекту) на інший називають перемиканнями уваги.

Таким чином, ми бачимо, що питаннями  основних властивостях уваги цікавилися багато вчених і у кожного була своя думка з цього приводу. Дуже часто думки деяких вчених сходилися, а іноді і зовсім суперечили одна одній.

 

 

1.2. Зміна властивостей  уваги в онтогенезі

           Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких необоротна передбачувана. Кожен період (вік) – своєрідний ступень психічного розвитку з притаманними йому відносно стійкими якісними особливостями.

           Такими періодами є: ранній (від народження до трьох років) і дошкільний (з трьох до семи) вік, молодший шкільний вік (з семи до десяти років), середній шкільний, або підлітковий вік (з десяти років до п’ятнадцяти), старший шкільний, або ж юнацький вік (з п’ятнадцяти років і до вісімнадцяти), вік дорослості. У кожному періоді виділяють стадії й фази, що не мають однозначних назв.

Що стосується розвитку уваги, то Н.Ф. Добринін вважав, що перші  прояви уваги можна поспостерігати у новонародженого, під час смоктання. А протягом дошкільного і молодшого шкільного віку розвиваються властивості уваги і його довільність. Дитина навчається керувати собою і свідомо спрямовує свою увагу на певний об'єкт. При цьому він використовує для організації уваги зовнішні засоби, перш за все слово і вказівний жест дорослого, тобто увага, стає опосередкованою. [5. с. 105]