Властивості уваги у різні періоди вікового розвитку

Тепер розглянемо розвиток властивостей уваги у кожен віковий період людини.     

Ранній вік (від народження до трьох років). З розвитком активності дитини неухильно розширюється коло об’єктів, які привертають її увагу. Починаючи з другого року, дитина придивляється , прислухається до них, розглядає їх. Найбільше привертає увагу все, що рухається, змінюється, розкриваючи якісь свої нові сторони. Дитина двох-трьох років може протягом 10-20 хвилин годувати, одягати, розглядати ляльку, будувати щось з кубиків тощо. Тобто концентрація уваги спрямована не нf самі об’єкти, а на дії з ними.

Помітні труднощі переключення і розподілу  уваги. Обсяг уваги невеликий.[11,c.39]

Увагу легко відволікає кожен новий, яскравіший об’єкт. Тобто спостерігається  переключення уваги. Ця її особливість  дає змогу дорослим легко відвертати увагу дитини від недозволеної для  неї речі, від небажаної дії. Наприкінці третього року слово може викликати увагу і спрямувати її, що створює умови для проведення коротких занять у групах дітей.

Дошкільний  вік (з трьох  до семи років). Дошкільник вчиться бути уважним. Увага розвивається, набираючи більшої стійкості, більшого обсягу.

Значно зростає концентрація, обсяг і стійкість уваги. [11, c.42]

           Важливу  роль у розвитку уваги дошкільника  відіграють його досягнення в  мовній регуляції діяльності. Назви  дій і предметів викликають  у нього відповідні образи, завдяки  чому розширюється коло орієнтування в середовищі. Формується довільна увага.

           Діти-дошкільники ще недосконало  керують своєю увагою. Це особливо  помітно під час виконання  ними нескладних пошукових завдань:  знайти вихід з лабіринту, відшукати  предмети серед багатьох  тощо. Тобто концентрація уваги ще не досить стабільна. Значно зростає стійкість уваги старших дошкільнят порівняно з молодшими. Тривалість зосередженого розглядання (проміжок між початком розглядання і моментом першого відволікання) нескладної за змістом сюжетної картинки на кінець дошкільного віку зростає майже вдвічі – з 6,8 сек. до 12,3. Зростання стійкості уваги виявляється в збільшенні тривалості ігор. Разом із зростанням стійкості збільшується й обсяг мимовільної та довільної уваги.

Молодший  шкільний  вік (з семи до десяти років). У першокласників увага мимовільна. Увага ще не стабільна, проте вже активізується здатність до концентраціі. [11, c.50] Слід зважати на загальну нестійкість, легке відволікання їх уваги, яке спостерігається тим більше, чим менше цікавий об’єкт, на якому концентрується увага. Молодший школяр може довільно зосередитися на нецікавій роботі, але вона не може його на довго захопити.  За даними досліджень (М.Ф. Добриніна, М.С. Горбач, І.В. Страхова та ін.), розвиток довільної уваги молодших школярів здійснюється досить успішно, якщо створюються умови для їх цілеспрямованої роботи, за яких вони привчаються керуватись самостійно поставленою метою.        

  З віком учнів  початкових класів зростає обсяг  і стійкість їх уваги. Деяким  першокласникам важко одночасно читати по складах і розуміти прочитане, оскільки самий процес читання потребує мобілізації всіх їх сил. Недостатня стійкість їх уваги є однією з причин того, що вони збиваються в читанні, перескакують на інший рядок, допускають помилки в обчисленнях, письмі, не можуть вчасно відповісти вчителеві.

  Учні другого і  особливо третього класу завдяки  збільшенню обсягу і стійкості  уваги, формуванню вміння її  переключати з одних дій на  інші уникають більшою мірою  цих недоліків у своїй навчальній роботі.

  Нестійкість уваги  є однією з причин невстигання  учня в школі. Причиною нестійкості  уваги в молодшого школяра  буває недостатня його розумова  активність, зумовлена як недосконалими  методами навчання, так і рівнем  його готовності до учбової  діяльності, не перебореними труднощами в навчанні, станом здоров’я тощо.

 Підлітковий  період (з десяти років до п’ятнадцяти). Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, значно вищими вимогами навчальної діяльності. 

У підлітковому віці розвивається здатність  до розподілу уваги. [11, c.58]

Навчання підлітка ставить підвищені  вимоги до його уваги, здатність зосереджуватись  на змісті навчальної діяльності і  відволікатись від сторонніх стимулів. Значні досягнення в розвитку уваги підліткові виявляються у формуванні в них вищих довільних її форм, у вироблення уміння свідомо спрямовувати увагу на певні об’єкти, тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання й розподіляти її. Ці позитивні зміни пов’язані із загальним психічним розвитком підлітка, зокрема його мисленням. У 12 – 14 років спостерігається зростання в учнів обсягу уваги, її концентрації і стійкості. У психологічній літературі (М.Ф. Добринін) відмічається той факт, що старшим підліткам властиве відвертання і зниження уваги.

У підлітка дедалі більше зростають  можливості зосереджувати увагу  на об’єктах, даних не тільки наочно, а й уявно, мислено. Особливо помітний прогрес у зосередженні уваги на об’єктах, даних мислено, в мовній формі і мало підтримуваних різними засобами унаочнення. Зростають можливості спрямовувати увагу на абстрактні об’єкти.

Підлітковий вік характеризується вдосконаленням уміння розподіляти  і переключати увагу. Практика навчальної діяльності часто ставить підлітків перед потребою переходити від одних об’єктів до інших, даних наочно й абстрактно. Вона змушує їх бути уважними до різного за змістом матеріалу, до способів його вивчення.

Юнацький  вік (від  п’ятнадцяти років до вісімнадцяти). У прямій залежності від змісту і форм розумової та практичної діяльності учнів старших класів перебувають особливості їх уваги. Розвивається їх здатність тривало зосереджуватися на пізнаванних об’єктах, переборювати дію сильних і відволікаючих подразників розподіляти й переключати увагу. Концентрація зростає. [11, c.64]

           У  ряді психологічних досліджень  показано, що розвиток довільної  уваги, її стійкості і зосередженості  у старшокласників пов’язаний  з формуванням логічного мислення, узагальнених прийомів мислительної діяльності ( І.В. Страхов, Є.О. Мілєрян). Від цього залежить дальше вдосконалення їх здатності переключати увагу у зв’язку з урізноманітненням видів діяльності, переходами від одних навчальних і практичних завдань до інших, з потребою підпорядковувати близькі цілі діяльності далеким, перспективним. Переключення уваги є важливим фактором піднесення ефективності праці учнів старших класів, поліпшення її самоорганізації. Удосконалюються у них і здатність розподіляти увагу, що виявляється в одночасному виконанні кількох різних дій ( наприклад, слухання вчителя, складання плану, ведення конспекту).

1.3. Умови покращення  властивостей уваги

Значимі властивості  уваги - інтенсивність його концентрація, стійкість, швидкість перемикання, широта розподілу - по-різному виступають в різних видах діяльності.

Всі характеристики уваги в тій  чи іншій мірі визначаються типологічними  особливостями нервової системи  і тому мало змінюються. Швидкість  переключення уваги залежить від рухливості нервових процесів. Як відомо, з віком рухливість їх дещо знижується і можна очікувати зменшення швидкості перемикання уваги.

Стійкість уваги визначається силою  збуджувального процесу. У лабораторному  експерименті в осіб зі слабким збудливим процесом Л. Б. Єрмолаєва-Томіна спостерігала зниження розумової працездатності майже в два рази вже через 30-35 хв. Вона прийшла до висновку, що сила нервової системи є основним чинником, що обумовлює можливість тривалої зосередженості, і що особам зі слабким збудливим процесом (за інших рівних умов) важче, ніж «сильним» справлятися з завданнями, які вимагають тривалої зосередженості уваги, постійного пильного спостереження . Разом з тим Єрмолаєва-Томіна відзначає компенсуюче значення емоційного фактору (зацікавленості в результатах роботи).

Дійсно, можна говорити про типову для даної людини стійкості уваги, широту розподілу, швидкість перемикання. Проте залежно від умов діяльності ці характеристики в однієї і тієї ж людини можуть варіювати в широких межах. Жодна з професійно значущих властивостей не залежить такою мірою від зовнішніх факторів, як властивості уваги. Монотонна робота, наприклад, впливає на стійкість уваги різко негативно, а змістовна робота і відповідальність за неї підвищують її стійкість. Разом з тим ніякі спеціальні тренування в процесі навчання не можуть дати різкого поліпшення індивідуальних характеристик уваги, так як особливості нервових процесів, що лежать в їх основі, змінюються надзвичайно повільно.

Велике практичне значення має питання: на яку кількість і яких об'єктів може бути розподілено увагу в певному процесі праці. Передусім це залежить від того, скільки органів чуття бере участь у процесі сприйняття. Чим більше органів чуття бере участь у сприйманні необхідної інформації, тим більша кількість об'єктів може перебувати в полі уваги. Тому при навчанні важливо визначити, за допомогою яких органів чуття слід контролювати різні об'єкти, так як один і той же об'єкт може контролюватися різними способами.

При виконанні дій, що вимагають розподілу уваги між багатьма об'єктами, ступінь його концентрації на певних об'єктах з плином часу безперервно змінюється в залежності від того, яке значення надається даному об'єкту в той чи інший відрізок часу. Створення оптимальної схеми розподілу уваги передбачає облік цього значення і його динаміки.

На практиці виникає питання  і про те, яка найбільш вигідна  послідовність перемикання уваги  з одного об'єкта на інший і який оптимальний темп його перемикання? При складанні схем перемикання уваги важливо враховувати значущість різних об'єктів. На більш важливі об'єкти увага повинна перемикатися більше число разів, ніж на менш важливі. Необхідно встановити і правильний темп переключення уваги. Занадто швидкий темп стомлює людину. При занадто повільному перемиканні можна упустити важливі зміни в обстановці. Тому темп переключення уваги залежить від ступеня ймовірності зміни обстановки. [13]

Розглянемо деякі умови покращення властивостей уваги:

1)Обєм уваги, наприклад, можна збільшити шляхом об’єднання предметів у групи, і за рахунок цього зменшити кількість об’єктів, які сприймаються як окремі одиниці. Але  збільшення об’єму уваги шляхом групування предметів не повинно діяти на шкоду її розприділенню. Правильне співвідношення групування з розподіленням уваги між окремими елементами цілого тісно пов’язане з розвитком пізнавальних процесів: сприймання / співвідношення частини і цілого /, мислення / співвідношення загального і одиночного /.

2)Що стосується стійкості уваги, то для покращення її слід робити перерви в роботі. К.Д. Ушинський один з перших в педагогічній літературі вказав на нестійкість дитячої уваги і підкреслив необхідність для дітей частої зміни занять. “ Заставте дитину йти, - говорить К. Ушинський, - вона втомиться дуже скоро, стрибати – також, сидіти – вона також стомиться; але він змішує всі ці діяльності різних органів і веселиться цілий день, не стомлюючись. Це ж саме спостерігається і при навчальній діяльності дітей... згублено діє на дитину будь-яка надто довга і постійна діяльність в одному напрямку.”

3) Вчителю потрібно особливо стежити за тим, щоб не дати яким-небудь необережним питанням чи зауваженням неправильний напрям уваги школярів. 

4)Вказані недоліки уваги зникають в учня в процесі правильно організованої навчальної роботи. При добре заповненому роботою уроці учні можуть бути довго уважними, не допускаючи ніяких відволікань від навчальних занять, навіть якщо ці заняття не представляють для них цікавості.

5) Зосередженість стає стійкою тоді, коли для дітей цілком зрозуміла задача, мета роботи, яку вони виконують.

6) Правильний розподіл  роботи. Якщо вчитель дає учням неповне завдання, наприклад, слідкувати за читаючим товаришем, то дітям здається, що справжню роботу виконує лише той, хто читає вголос, а всі інші майже вільні. Зовсім інше відношення виникає у дітей до роботи, коли вчитель пропонує учням слідкувати, чи правильно учень, який читає, вимовляє слова і чи правильно показує голосом розділові знаки. Діти одразу починають слідкувати за читанням учня, інтенсивно вслуховуються в його вимову.

7) Швидке переключення уваги на протязі тривалого часу стомлює, тоді як при одноманітній діяльності переключення уваги є своєрідною формою відпочинку. Тому діяльність повинна бути більш-менш одноманітною.

При дотриманні таких  умов вчителем можна покращити основні властивості уваги дітей на уроках.

Висновки  до першого розділу

Будь-який вид діяльності висуває вимоги до уваги людини:вимагає  точності, відчуття і сприймання, рухів  і дій, одночасної уваги до кілької  об’єктів і дій, тривалого зосередження на одному об’єкті і т.і. Залежно від цих вимог, а також індивідуальних особливостей нервової системи і виховання улюдей зявилися різні властивості уваги. До них належать: концентрація, об’єм, стійкість, інтенсивність, розподіл та переключення. В наукових виданнях можна зустріти різну класифікацію властивостей уваги. Їх розглядали як в психологічному, так і в фізіологічному аспектах. Деякі вчені, при дослідженні властивостей уваги, спиралися і на фізичні терміни, таким чином порівнюючи властивості уваги зі струмом.

Властивості уваги є  окремими здібностями кожної людини. І зміна таких здібностей впливає на якість самої уваги. Тобто вони мають індивідуальні відмінності. Одні учні відзначаються високим ступенем концентрації уваги, але нелегким переключенням і слабким її розподілом, інші добре розподіляють і переключають увагу, але вона не відзначається стійкістю і глибиною.

 Найнижчий рівень  негативних властивостей уваги  називається розсіюванністю, яка  буває двох видів. Перший її  вид пов’язаний з слабкою зосередженістю і легким відволіканням уваги - “ дитяча” розсіюванність; другий, навпаки, характеризується надзвичайно стійкою зосередженістю і важким переключенням – “ професорська ” розсіюваність.