Вплив групи дошкільного закладу на психічний розвиток дитини

Мова мало представлена у відносинах дітей 2-3 років, а в 3-4 роки стає більш помітною (5 і 75% відповідно). Значення цієї форми полягає в розвитку уявлень про свої можливості, розвиток емоцій та ініціативності.[8, с.45]

Ситуативно – ділова форма найбільш типова для дошкільного дитинства (4-6 роки). Роль спілкування з однолітками помітно зростає серед всіх інших видів активності дитини. Це пов’язано з перетворенням провідної діяльності дошкільників – сюжетно - рольової гри. Головне виявляється в тому, що з 4-х років сюжетно – рольова гра стає по-справжньому  колективною. Спілкування однолітків в колективній грі має два види: це спілкування персонажів та спілкування виконавців. Ці види переплітаються; їх рівень визначає можливість дітей розгорнути змістовне уявлення з різними епізодами. При ситуативно - діловому спілкуванні дошкільники зайняті загальною справою, тісно кооперовані, та хоча кожний виконує щось індивідуально, діти все ж таки намагаються погоджувати дії для досягнення єдиної цілі. Ці контакти називаються співпрацею. Перехід від співучасті до співпраці – помітний прогрес в другій формі комунікативної діяльності. Відставання  дошкільників при переході до ситуативно – ділового спілкування та діяльності викликає помітний несприятливий вплив на формування їх психічного розвитку. Діти тяжко переживають свою відкинутість від групи. Ті діти, яких не приймають в гру, або закриваються в собі, або намагаються перешкодити одноліткам. Такий стан дитини викликано неможливістю здійснити провідну діяльність свого віку – гру, а потреба в ній на цьому віковому етапі займає вище місце в ієрархії потреб.

Ситуативно – ділова форма – основний вид комунікативної взаємодії для дошкільного дитинства.

Спостерігається визнання успіхів дитини. Для спілкування діти використовують між собою всі три типи засобів: виразні, образотворчі та знакові, переважають діловий та особистісний мотиви. Розвивається самопізнання (уявлення про свої можливості, виникнення відносної самооцінки), ініціатива, творчість, допитливість. [12, с. 79]

Поза - ситуативно – ділова форма спілкування дітей з однолітками починає виявлятись у деяких дітей віком 6-7 років. Основне прагнення цього періоду – співпраця. Як і на попередньому етапі, співпраця носить практичний характер – вона розвивається на фоні спільної ігрової діяльності дітей. Але сильно змінюється сама гра. На зміну уявленням із сюжетом та ролями приходять більш умовні схеми. Залишаючи свою невимушеність , необов’язковість, ігри з правилами набувають цілеспрямованість та результативність. Виникає необхідність домовитися, спланувати справи, виявити здатність до ділової співпраці. В усіх цих випадках співпраця, залишаючись практичним і зберігаючи зв’язко з реальними справами дітей, набуває поза ситуативного характеру. Саме це і відрізняє зміст комунікативної необхідності в рамках третьої форми спілкування. Між старшими дошкільниками з’являється прихильність, проявляються перші прояви дружби між однолітками – вміння бачити в партнері його кращі якості, із захватом розповідають про них іншим людям, переконуючи їх в перевагах свого товариша. Звісно, контакти між дітьми 6-7 років не обмежуються діловими міркуваннями. Дошкільники розмовляють і на пізнавальні та особистісні теми.

 Переважають діловий, особистісний та пізнавальний мотиви. Саме ця форма займає центральне місце в ієрархії різних видів активності дітей за тією ж причиною, що і попередня: завдяки своєму значенню для провідної діяльності дітей. В межах поза - ситуативно – ділового спілкування дошкільники використовують всі три категорії засобів, але провідне місце належить мові. Головний шлях формування товариських відносин з ровесниками – становлення суб’єктивного відношення до них, тобто вміння бачити в них рівну собі особистість, людину з тими ж почуттями й думками, та постійна готовність діяти заради товариша, а задумуватися про свої особисті інтереси вже потім. 

Формується готовність до школи, вибірковість та оволодіння правилами і нормами взаємовідносин.[9, с.65]

Отже, спілкування дошкільника з однолітками є необхідною умовою формування готовності до навчання у школі, тому взаємовідносини дитини з ровесниками значно відрізняються за своїми функціями, змістом, енергетикою від спілкування дитини з дорослими. Внесок спільної діяльності з ровесником у розвиток дошкільника найбільш помітний в етичній, пізнавальній сферах особистості, у розвитку самосвідомості, творчих здібностей, здатності до співпраці.

 

1.3. Роль групи  дошкільного закладу в психічному  розвитку дитини.

Т.О.Рєпіна вирізняє наступні функції групи дитячого садка.

1. Регулювання поведінки  дитини щодо ровесників на  основі соціально прийнятих норм  через набуття соціального досвіду  групового спілкування і взаємодії  на правах рівності.

2. Інтенсифікація процесу  статевої соціалізації та статевої  диференціації на основі засвоєння  відповідних способів рольової  поведінки чоловіка чи жінки.

3. Формування ціннісних  орієнтацій.

4. Соціальне навчання навичкам спілкування і взаємодії.

5. Формування адекватної  самооцінки.

6. Нормалізація та корекція  умов неблагополучної сім’ї.

Група дитячого закладу забезпечує сприятливий розвиток дошкільника за наявності наступних умов:

• високий рівень його спілкування з ровесниками;

• входження дитини у стабільне ігрове об’єднання; для якого властиві спільний інтерес до діяльності, взаємні симпатії, партнерські, рівноправні відносини.[13, с. 35]

У взаєминах між дітьми також спостерігаються конфлікти, причини яких залежать від віку дітей. У ранньому віці причинами виступають ставлення до іншого як до об’єкту, нездатність до спільних дій (особливо у грі), високий егоцентризм. Найпоширенішою причиною конфліктів з однолітками виступає поводження з іншою дитиною як з неживим об’єктом і невміння гратись поряд навіть за наявності достатньої кількості іграшок. Іграшка для малюка привабливіша, ніж одноліток. Вона затуляє партнера і гальмує розвиток позитивних взаємостосунків.

Рояк А. А. визначала причиною конфліктів дошкільників також різні рівні в оволодінні ними ігровою діяльністю. Середньому дошкільнику особливо важливо продемонструвати себе і хоч у чомусь перевершити товариша. Йому необхідна впевненість у тому, що його помічають, і відчувати, що він найкращий. Йому доводиться постійно відстоювати своє право на унікальність. Він порівнює себе з однолітком. Але порівняння це дуже суб’єктивне, тільки на свою користь. Дитина бачить однолітка як предмет порівняння з собою, тому сам одноліток і його особистість не помічаються. Інтереси ровесника, як правило, ігноруються. Малюк помічає іншого, коли той починає заважати. І одразу ж одноліток одержує сувору оцінку, негативну і безжальну характеристику. Дитина чекає від ровесника схвалення, але сама не спроможна висловити таке схвалення на адресу товариша. Таким чином, потреба у схваленні з боку ровесників залишається у дошкільника напруженою і незадоволеною водночас. Крім того, дошкільники погано

усвідомлюють причини поведінки інших. Вони не розуміють, що одноліток – така ж особистість зі своїми інтересами і потребами.

До 5–6 р. число конфліктів знижується. Дитині стає важливішим гратись разом, досягти порозуміння, ніж ствердитися в очах однолітка. Діти частіше поступаються своїми інтересами, виявляють здатність розуміти позицію товариша. Проте не всі дошкільники досягають рівня поза - ситуативно-ділової форми спілкування з ровесниками, а тому їм все ж таки важко узгоджувати свої пропозиції, терпляче ставитись до протилежних точок зору один одного. Через це між дітьми виникають суперечки, сварки, навіть бійки.[14, с.114]

 

Отже, група дитячого закладу забезпечує сприятливий розвиток дошкільника за наявності високого рівня його спілкування з ровесниками і входження дитини у стабільне ігрове об’єднання; причини конфліктів між дітьми залежать від віку і зазнають наступних змін: ставлення до іншого як до об’єкту, нездатність до спільних дій з ним, суперництво з товаришем, дитячий егоцентризм, різні рівні в оволодінні дітьми ігровою діяльністю;

 

Розділ 2. Емпіричне дослідження впливу ДНЗ на психічний розвиток дитини.

2.1. Характеристика  методів дослідження спільної  діяльності та спілкування дітей.

Група дитячого саду - це перше соціальне об'єднання дітей, в якому вони займають різне положення. У дошкільному віці проявляються дружні взаємини і конфліктні, виділяються діти, що відчувають труднощі в спілкуванні. З віком змінюється відношення дошкільників до однолітків, яких оцінюють не лише за діловими якостями, але і по особових, передусім моральним. Це пов'язано з розвитком уявлень дітей про норми моралі, поглибленням в розуміння змісту моральних якостей.

Інтерес до однолітка проявляється дещо пізніше, ніж інтерес до дорослого. Спілкування дитини з однолітками складається в різних об'єднаннях. На розвиток контактів з іншими дітьми впливає характер діяльності і наявність у дитини умінь для її виконання. Для дослідження спільної діяльності та спілкування дітей в групі ДНЗ можна використати такі методи.

Метод вивчення навичок культури спілкування у дошкільників.

Проведення дослідження. Спостереження за дитиною (2-7 років) відбувається в звичайних умовах.

Аналіз проводять за такою схемою:

Спілкування з однолітками.

1. Наскільки привітний  з однолітками:

• чи сформована звичка вітатися і прощатися;
• чи називає однолітка по імені;
• чи вміє звертатися ввічливо та спокійно;
• чи використовує при звертанні  ввічливі слова, які саме та в яких ситуаціях.

2. Чи уважний до однолітка:

• помічає його настрій;
• намагається допомогти ;
• вміє не відволікати однолітка під час виконання завдання;
• зважає на його думку.

3. Як часто і за якої  причини виникають конфлікти  з однолітками, яким чином дитина  їх вирішує. Поведінка в конфліктних  ситуаціях: поступається, кричить, б'ється, обзиває, звертається за допомогою до дорослого.

4. Які взаємовідносини  переважають в спілкуванні з  однолітками:

• рівні і доброзичливі по відношенню до всіх дітей;
• байдужі;
• приховано негативні;
• відкрито негативні;
• вибіркові.

Отримані дані співвідносяться з додатком А.

Метод вивчення комунікативних умінь дошкільників.

Попередня робота. Підготувати силуетні зображення рукавиць, 2 набори по 6 кольорових олівців.

Дослідження проводиться з дітьми 4-7 років.

Перша серія. Двом дітям одного віку дають по одній картинці із зображенням рукавиці і просять їх прикрасити, але так щоб вони зробили пару, були однаковими. Пояснюють,  що спочатку вони повинні домовитися про візерунок, а вже потім починати малювати. Діти отримують по однаковому набору олівців.

Друга серія. Подібна до першої, але дітям дають один набір олівців, попереджаючи, що олівцями потрібно ділитися.

Третя серія подібна до першої, а четверта серія – до другої. Але в них беруть участь діти різного віку.

В усіх серіях діти виконують завдання самостійно.

Обробка даних. Аналізують, як саме відбувалася взаємодія між дітьми в кожній серії, за наступними ознаками:

1. Чи вміють діти домовлятися, знаходити загальне рішення, як  вони це роблять, які засоби  використовують: вмовляють, переконують, примушують.

2. Як здійснюють взаємний  контроль в ході виконання  діяльності: чи помічають один  в одного відступи від першочергового  задуму, як реагують на них.

3. Як відносяться до  результату праці, своєї та партнера.

4. Чи проявляють взаємодопомогу  в ході малювання. В чому це  проявляється.

5. Чи вміють раціонально  використовувати засоби діяльності (ділитися олівцями в другій  та четвертих серіях).

Визначають, як залежать ці показники від вікових особливостей пар дітей.

Метод вивчення організаційних умінь дітей в спільній діяльності.

Проводять спостереження за самостійною колективною ігровою або трудовою діяльністю дітей 4-7 років.

Обробка даних. Аналіз проводять за такою схемою:

I.Організація діяльності

1. Чи вміє дитина запропонувати  мету діяльності.

2. Чи вміє спланувати  зміст діяльності.

3. Чи вміє вибрати засіб  для здійснення діяльності. Як  робить вибір: до початку; шляхом  проб та помилок; в ході діяльності. Чи вміє за необхідності змінити  первинний вибір засобів.

4. Чи вміє об’єктивно  оцінити загальний результат  та роботу кожного. Які критерії  цієї оцінки.

5. Чи вміє співвіднести  отриманий результат із запланованим.

II. Організація взаємодії учасників діяльності.

1. Чи вміє дитина враховувати  думку партнера, підкорятися його  вимогам.

2. Чи вміє розподіляти  обов’язки з урахування можливостей  та інтересів кожної дитини.

3. Чи вміє слідкувати  за дотриманням правил, порядку, адекватно реагувати на їх  порушення.

4. Чи вміє вирішувати  спірне питання без допомоги  дорослого.

5. Чи вміє об’єктивно  оцінити відношення партнера  до дорученої справи. Чи заохочує  і як саме його успіхи в  процесі діяльності.

6. Чи вміє проявити  самокритичність, вчасно помітити  та виправити помилки.

Роблять висновок наскільки у дитини розвинуті організаторські вміння в спільній діяльності та як вони впливають на його взаємовідносини з однолітками.

Метод вивчення взаємовідносин між дітьми в групі дошкільного закладу.

Попередня робота. Підготувати картинки (яскраві, сюжетні), по 3 штуки на кожну дитини та 6-8 допоміжних.

Проведення дослідження. Дослідження проводиться з дітьми 3-7 років у вигляді гри «Секрет», яка організовується 2 рази на рік (в жовтні – листопаді, квітні – травні) в першій половині дня замість занять. Кожну дитину «по секрету»  від інших просять за власним бажанням подарувати запропоновані йому 3 картинки трьом дітям в групі. Гру проводять двоє дорослих, які не працюють в групі (вихователь іншої групи, методист або завідуючий). ЇЇ можна провести в роздягальні, тут ставлять подалі один від одного 2 дитячих стола  з двома сільцями у кожного (один стілець для дитини, інший – для дорослого). Перед початком експерименту дитині говорять: «Сьогодні діти вашої групи будуть грати в цікаву гру, яка називається «Секрет». По секрету, щоб ніхто не знав, всі будуть дарувати один одному красиві картинки». Для полегшення виконання завдання можна сказати дитині: «Ти будеш дарувати дітям, а вони, мабуть, подарують тобі». Далі дитині дають 3 картинки та говорять: «Ти можеш подарувати їх тим дітям, яким захочеш, тільки кожному по одній. Якщо хочеш, можна подарувати картинки тим дітям, які зараз хворіють». Можна допомогти дитині: «Можеш подарувати тим дітям, які тобі більше подобаються, з якими тобі подобається гратися». Після того як дитина зробить свій вибір,її запитують: «Чому ти в першу чергу вирішив подарувати картинку…(називають ім’я дитини,яке він промовив першим)?» Потім говорять: «Якби в тебе було багато картинок і тільки трьом дітям із групи не вистачило, кому б ти тоді вирішив не дарувати і чому?». Всі відповіді записують, а на зворотній стороні картинки - ім’я дитини, якій вона подарована.