Вплив засобів масової інформації на процес соціалізації молоді

Особистість формується лише за можливості на певному етапі свого розвитку здійснювати індивідуальний відбір культурних цінностей, та, засвоюючи їх, перетворювати на особистісні характеристики. Такий механізм соціалізації найбільш важливий саме для молоді, адже він забезпечує їй соціальну адаптацію.

Сучасні форми поведінки для молоді диктує телебачення та інші засоби масової інформації. Саме вони завдяки рекламі, телепрограмам, серіалам, художнім фільмам, статтям пропагують стереотипи поведінки для молоді. 

Отже, молодь є дуже чутливою до впливу різноманітних соціалізуючих факторів, зокрема засобів масової інформації. Саме засоби масової комунікації, прямо або опосередковано, впливають на засвоєння студентством соціального досвіду, вибору стилю поведінки та особистісних орієнтацій.

 

1.3. Роль засобів  масової інформації у процесі  соціального формування особистості

Процес соціалізації — найважливіше, багатоаспектне явище в житті людства, в ході якого відбувається формування майбутнього покоління. Відомо, що на становлення особистості людини її життєву позицію мають вплив багато соціалізуючих чинників, у тому числі і засоби масової інформації, без яких сучасний світ не можливо уявити.

Тому особливо важливо контролювати виховання і розвиток молоді в її взаємодії з різного роду інформаційними потоками одержуваними через засоби масової інформації. Засоби масової інформації (далі — ЗМІ) можна визначити як інститути, що існують для відкритого, публічного передавання різних відомостей будь-яким особам з допомогою спеціального технічного обладнання.

За даними науковців Н. Зіновьєва та В. Гура, ЗМІ істотно впливають на засвоєння спектру соціальних норм, формування ціннісних орієнтацій; є системою неформальної  освіти. Важливо відзначити, що сучасні умови життя людини мають на увазі такі орієнтири розвитку, які засновані на все зростаючій ролі так званого «інформаційного способу життя» [5].

З раннього дитинства людина опиняється в інформаційному полі, вона не може жити без інформації, сприймаючи її через безліч каналів, і на основі її обробки формує свою поведінку. ЗМІ створюють своєрідний інформаційний світ, завдяки якому людина, зокрема молода людина, виробляє певний власний світогляд щодо способу і стилю життя, типів поведінки тощо, хоча,  інформація має здебільшого несистематизований, а часом і суперечливий характер.

Якщо ЗМІ розглядати як фактор соціалізації, треба мати на увазі, що безпосереднім об'єктом впливу потоку повідомлень є свідомість і поведінка великих груп людей, що складають аудиторію того чи іншого конкретного засобу масової комунікації — читачів однієї газети, слухачів певної радіостанції, глядачів тих чи інших телеканалів, користувачів тих або інших комп'ютерних мереж.  У зв'язку з цим питання про те, до якої групи факторів соціалізації відносяться ЗМІ, не має однозначної відповіді. Такі телекомпанії, як CNN, що передають свої програми на весь світ, можна розглядати як майже мегафактор. Радіо «Kiss FM», деякі центральні газети, чиєю аудиторіею в тій чи іншій мірі є вся країна, можна віднести до макрофакторів. Стрімке «розмноження» місцевих студій кабельного телебачення, численних сільських та районних радіостудій і газет, «прихід» відео і комп'ютерів в сім'ю і т. д. — все це дозволяє розглядати ЗМІ як мікрофакторов соціалізаціі. Розглядати ЗМІ  як мезофактори соціалізаціі дозволяють матеріали масових опитувань, які засвідчують про підвищення рівня виборчого споживання інформаціі. Телеперегляд, читання газет і слухання радіо стають сферами все більш ретельного вибору. А оскільки основну масу населення цікавлять в першу чергу обставини буденного життя, остільки цей вибір здійснюється частіше на користь регіональнихЗМІ, по яких йде відповідна інформація[20].

Взагалі, ЗМІ виконує величезну кількість функцій в абсолютно різних сферах.

Просвітницька функція. Спрямована на збагачення знань, задоволення потреб реципієнтів інформації щодо певного кола питань або галузі знань.

Не обмежуючись лише простим переліком фактів, інформація повинна містити відповідні пояснення, коментарі, тлумачення, оскільки значна частина реципієнтів може бути непідготовленою до їх сприйняття. Так, за умов роздержавлення власності повідомлення про її обсяг, темпи і навіть перелік об'єктів не розкривають всієї сутності процесів, що відбуваються. Необхідна, наприклад, інформація про різноманітність форм роздержавлення, відмінність корпоративізації та приватизації, сертифікатної та грошової приватизації тощо.

Для розкриття глибинної сутності багатьох явищ та процесів часто потрібен аналіз їх походження, генезису. Тому важливим складником просвітницької функції є гносеологічний аналіз. Чим важливішою та масштабнішою є подія, тим глибшим, різнобічнішим та кваліфікованішим повинен бути коментар до неї, що особливо актуалізує роль і місце постаті коментатора в інформаційному процесі.

Аксеологічна (порівняльна, оцінююча) функція. Вона відрізняється від просвітницької методами: порівняння схожих, аналогічних явищ, процесів, рішень і з'ясування на цій основі їх недоліків і переваг. Йдеться про аксеологічну оцінку минулих та сучасних подій для об'єктивнішої їх інтерпретації. Але особливого значення ця функція набуває, коли суспільство опиняється перед вибором одного з кількох варіантів рішень. За таких обставин ЗМІ повинні спрямувати громадську думку до найоптимальнішого.

Наприклад, така ситуація склалася в Україні напередодні і відразу після здобуття нею незалежності з вибором партійної системи. Це питання широко дебатувалося у ЗМІ (й не лише у них), а висновок був практично одностайним: незважаючи на деякі позитивні риси однопартійності (наприклад, мобільність суспільства), переваги багатопартійності були цілком очевидними, що зумовило вибір громадської думки, настроїв народу саме на її користь. І навіть те, що українська модель багатопартійності виявилася не найоптимальнішою, не знижує обґрунтованості вибору.

Контрольно-критична функція. Спрямована на здійснення суспільного контролю. Реальна дійсність завжди містить підстави для претензій, критичних зауважень на адресу держави, її органів, посадових осіб, політичних партій та громадських організацій. Бюрократизм, порушення прав громадян, невиконання програмних обіцянок політичних партій, депутатів, інші ситуації вимагають відповідного реагування. ЗМІ виявляють такі вразливі місця, доводять їх до відома різних структур, посадових осіб, пропонують шляхи подолання проблем, контролюють дієвість критичних сигналів. На жаль, так буває далеко не завжди. Інтегрування критично-контрольної функції ЗМІ може звести їх діяльність нанівець, демонтувати один з найважливіших механізмів громадського контролю і впливу на владу та політику.

Функція зворотного зв'язку. Сутність її полягає у з'ясуванні ЗМІ, наскільки своєчасно надходить інформація до реципієнтів, адекватність сприйняття і тлумачення її. Реалізація цієї функції сприяє вдосконаленню самих ЗМІ, значно зміцнює їх позиції у відносинах з владними структурами. Адже одна річ, коли публікація відображає позицію автора чи навіть колективу редакції, інша — коли на їх підтримку виступають широкі верстви населення. Тому аналіз відгуків, публікацій, огляд листів — неодмінна складова роботи ЗМІ. Більшість газет, радіо-, телепрограм схильні оприлюднювати відгуки, які збігаються з їхніми думками. Тому нерідко в різних газетах з приводу одних і тих самих подій, фактів, публікації з'являються різні, іноді діаметрально протилежні, читацькі відгуки. Однак аналіз навіть протилежних підходів дає підстави для роздумів та висновків.

Комунікативна функція. Спрямована на встановлення та розвиток зв'язків між реципієнтами. ЗМІ надають їм можливість шукати і знаходити однодумців, «спільників», об'єднуватися для досягнення єдиної мети, утворювати формальні та неформальні організації, підтримувати одне одного.

Футурологічна (прогностична) функція. Покликана забезпечити науковий аналіз перспектив суспільно-політичного розвитку. Сутність її полягає в тому, щоб на підставі закономірностей суспільного розвитку, екстраполяції їх у майбутнє визначити основні риси, контури цього майбутнього, відсікаючи всілякі псевдонаукові спекуляції. Адже тільки обґрунтовані прогнози можуть бути основою для реалізації футурологічної функції ЗМІ.

Жодна з перелічених функцій не реалізується відокремлено. Навпаки, більшість інформаційних акцій водночас реалізує кілька, а часто їх усіх. А розмежування їх здійснюється для детальнішого аналізу діяльності ЗМІ, спрямованої на розв'язання взаємопов'язаних стратегічних завдань: розвиток політичної культури і політичної соціалізації громадян, формування і посилення громадської думки в суспільно-політичному житті[22, c.47-72].

    Основна  задача  ЗМІ —  передача  інформації  споживачам,  яка  відбувається  різними шляхами  (газета, радіо, ТБ).

Роль ЗМІ можна поділити на два важливі аспекти. По-перше, ЗМІ істотно сприяють засвоєнню людьми різного віку широкого спектра соціальних норм та формуванню у них ціннісних орієнтацій у сфері політики, економіки, здоров'я, права тощо. По-друге, ЗМІ, фактично, є своєрідною системою неформальної освіти та просвіти різних категорій населення. При цьому користувачі ЗМІ набувають досить різнобічні, суперечливі, несистематизовані знання, відомості щодо різних питань суспільного та політичного життя.

Загальновідомо, що в наш час ЗМІ справляють найбільш вагомий вплив на суспільну свідомість. Через здатність швидко і майже тотально охоплювати найбільш широкі аудиторії ЗМІ можуть трансформувати традиційну систему духовного виробництва, і сьогодні у розвинених суспільно-політичних системах панує теза, що ті, хто володіє ЗМІ, володіють громадською думкою.

Сьогодні дослідники з різних галузей соціального і гуманітарного знання звернули пильнішу увагу на  роль електронних засобів масової комунікації у процесі соціалізації людини. Вони стали і умовою, і середовищем існування, і своєрідним суб'єктом культури, що активно впливає на суспільство вцілому, і на систему уявлень і відчуттів окремої людини. Питання про місце електронних ЗМІ у культурі, про їх відносини з реальністю стали темою публічного обговорення, предметом безпосереднього вивчення багатьох науковців, що представляють як професійне, так і позадисциплінне знання. В дослідницьких роботах запанувала точка зору, що реальність не «відображається», а створюється за допомогою ЗМІ і існує лише в межах репрезентації.

Проблема впливу на особистість нового інформаційного середовища передбачає визначення особливостей віртуального середовища як нового ресурсу впливу на особистість, тобто нового інформаційного середовища як соціокультурного феномена.

Виділяються такі особливості нового комунікативного середовища.

По-перше, така особливість Інтернет-середовища як анонімність віртуальності (Інтернет нікому не належить і не контролюється, отже, й не управляється), що створює враження вільного вибору індивідом інформації.

По-друге, побудований за принципом гіпертексту віртуальний простір, можливість «гри» з ролями і побудовою множинного «я» в Інтернеті нагадує множинну реальність сучасної макрокультурної ситуації, що створює враження інноваційності і повноти інформації, яка подається новим інформаційним середовищем.

По-третє, віртуальна реальність пропонує людині максимум можливостей для будь-якого конструювання: як ЗМІ — в конструюванні новин; як засіб комунікації — в конструюванні образу партнера комунікації; як співавторство — в конструюванні норм взаємодії. Ця особливість нового інформаційного середовища задовольняє потребу людини в креативності, яка особливо зростає в реальних умовах соціальних орієнтирів у суспільстві.

 По-четверте, особливістю  Інтернет-середовища, яка багаторазово  відмічається дослідниками, є «дружелюбність»  Інтернет - комунікації, велика толерантність  до міжгрупових відмінностей  їх учасників і налаштованість  на співпрацю, що також не може  не позначитися на тому позитивному  кліматі, що сприяє довірі до повідомлень, сприйнятті їх як «правдивих», що впливає позитивно на переконання особистості.

По-п'яте, особливістю нового комунікативного середовища є те, що воно сприяє розкутості людини і зменшенню соціальної дистанції в Інтернеті, що також збільшує довіру до інформаційних Інтернет-повідомлень.

Отже, роль ЗМІ в житті сучасного суспільства і соціалізації особистості є досить значною. Сьогодні неможливо уявити собі якусь сферу життя без інформаційних відносин. Останні можуть складатися безпосередньо в спілкуванні громадян або ж реалізовуватися через Інтернет, телебачення, радіо або ж друковані ЗМІ.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що процес соціалізації – це двохсторонній взаємообумовлений процес взаємодії людини і соціального середовища, який передбачає як її включення в систему суспільних відносин шляхом засвоєння соціального досвіту, так і самостійного відтворення цих відносин, у ході яких формується унікальна, неповторна особистість.

У період молодості людина переживає важливий етап сімейної та позасімейної соціалізації. Головною особливістю є те, що  молодь є дуже чутливою до впливу різних соціалізуючи факторів, зокрема засобів масової інформації, без яких не можливо уявити собі якусь сферу життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ  МАСОВОЇ                    ІНФОРМАЦІЇ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ  МОЛОДІ

 

2.1 Соціально-педагогічні аспекти впливу ЗМІ на молодь

Неможливо переоцінити вплив сучасних засобів масової інформації на формування підростаючого покоління. Сучасне суспільство як ніколи насичене новітньою мікропроцесорною технікою. Радіо—  і телеприймачами користуються у найвіддаленіших куточках нашої планети. Зараз навряд чи знайдеться сім'я, в якій не було б телевізора. Так, за даними французьких спеціалістів, у Франції в кожній сім'ї є телевізор, а у кожній четвертій вже по два телевізори. США в цьому відношенні випередили Францію. Там у кожній п'ятій квартирі нараховується три апарати, а в Японії навіть чотири телевізори вже не рідкість.

У Франції на початку 80-х років відеомагнітофони мали 25 % всіх сімей, до початку 90-го року, за оцінками спеціалістів, їх кількість зросла на 50 %. Як показало репрезантивне опитування проведене за завданням Міністерства освіти і науки Франції, ще у 1982 році серед володарів відеомагнітофонів 10 відсотків становили юнаки і підлітки від 14 до 29 років[11, с. 10-14].

Аналізуючи молоде покоління післявоєнного періоду німецький професор Р. Вінкель (Західний Берлін), називає покоління молодих «поколінням електроніки і засобів масової інформації», на відміну від покоління «економічного буму» 50-х — початку 60-х років («діти споживання»), періоду після 60-х років («діти кризи»). Покоління 70-х і наступних років, за Р. Вінкелем, це —  «не діти». Жодне з поколінь не відчувало стільки страху, жахів, незгод, скільки довелося відчути сучасному поколінню молоді.