Вплив засобів масової інформації на процес соціалізації молоді

Вплив реклами

Реклама — це вже невід'ємна частина нашого життя. Суспільна потреба в рекламі з'являється там, де споживач має вибір. Реклама розвивається тим швидше, чим ширше стає вибір товарів і послуг. Зараз її можна побачити і почути всюди: по телебаченню, радіо, Інтернеті, у пресі.

До позитивних аспектів впливу реклами відносять:

• Реклама говорить про ту додаткову користь, яку покупець отримує, купуючи товар. Так, споживач висловлює свою індивідуальність, обираючи ту чи іншу марку автомобіля, соку курятини і т.д.
• Реклама генерує потребу на кращий рівень життя — якісне харчування. прекрасний відпочинок, кращі житлові умови і т.д.
• Реклама допомагає суспільству концентрувати увагу на певних соціальних програмах.

Виділяють такі негативні аспекти впливу реклами на соціалізацію молоді:

• Реклама все більше втручається в життя людини, керуючи їм на усвідомленому і несвідомому рівнях. При цьому вона нав'язує споживачам систему певних стандартів, точку відліку життєвих цінностей, світоглядних ідей і уявлень. Немає чіткої статистики того, наскільки зріс відсоток негативної реклами. Багато дослідження показують, що негативна реклама добре запам'ятовується, навіть якщо вона не дуже подобається глядачам.
• На думку критиків, телевізійна реклама, забезпечує пасивність сприйняття. З їхньої точки зору, поєднання тексту, образів, музики і домашньої обстановки сприяє релаксації, знижує розумову активність і критичність сприйняття інформації.
• Дуже часто в сучасній вітчизняній рекламі фігурують речі, про які за законами моральності публічно не говорять. Багаторазове повторення подібних сюжетів створює пригнічений психічний стан молодих телеглядачів.
• Особливо великий вплив реклами на психіку молоді. Через своєрідну маргінальність статусу молода людина не взмозі протистояти негативному впливові на підсвідомому рівні.

Підсумовуючи  вищесказане можна зробити висновок, що нажаль сьогодення спрямовує засоби масової інформації на формування у молоді соціальної, політичної і духовної адаптації, пасивності, примітивних смаків, інтересів і потреб, зневажливого ставлення до справжньої культури, до історії, сучасних досягнень людської цивілізації, що призводить до відчуження молоді від книги.

2.2 Інтернет-залежність  як фактор ризику процесу соціалізації  молоді

Термін «інтернет-залежність» вперше був запропонований американським лікарем І. Голдбергом, кілька років тому. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За ступенем уникнення реальності інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор.

На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення «новою іграшкою», людина перестає займатися усім іншим. Поступово людина віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за всесвітньою павутиною. Як правило, користувач приховує від рідних (або співробітників в офісі), скільки часу він проводить на сайтах.

На другій стадії симптоми наростають, якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У користувача порушується увага, знижується працездатність, з'являються нав'язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів — кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків.

Третя стадія — соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи задоволення від спілкування через Інтернет, все-таки постійно проводить час на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів в навчанні, на роботі і в сім'ї [29, c. C.152-154].

Головними ознаками початку комп'ютерної залежності є наступні:

• небажання залишити роботу або гру на комп'ютері;
• роздратування через вимушені відволікання;
• нездатність або небажання спланувати заздалегідь кінець роботи або гри на комп'ютері;
• надмірні грошові витрати на постійне оновлення програмного забезпечення та пристроїв комп'ютера;
• забування про домашні справи, навчання, домовленості, зустрічі, тощо упродовж роботи або гри на комп'ютері;
• нехтування власним здоров’ям,гігієною і сном на користь спілкування з комп'ютером;
• готовність задовольнятися нерегулярним, випадковим харчуванням, не залишаючи комп’ютера;
• відчуття емоційного піднесення під час роботи або гри на комп’ютері;
• зловживання кавою та іншими психостимуляторами;
• обговорення комп'ютерної тематики з усіма, хто хоча б трохи розуміється на цьому .

Психологи вважають, що залежність може розвиватися у проміжку від декількох днів до місяця. Такий стан може виражатися емоційним і руховим порушенням, тривогою, нав'язливими міркування про те, що зараз відбувається в Інтернеті, фантазіями і мріями про Інтернет, довільними чи мимовільними рухами пальців, що нагадують друкування на клавіатурі.

Всесвітня мережа сьогодні більше нагадує чарівну казку, у якій користувач володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. Інтернет є ідеальним середовищем для актуалізації багатьох психічних процесів несвідомого, архетипного характеру. Для багатьох людей, у психологічному сенсі, Всесвітня мережа стала дверима в той чарівний казковий світ, який людина змушена була покинути у дорослому віці, під тиском об'єктивних умов реального світу.

За проявами залежності від Інтернету нерідко приховуються інші патологічні залежності або психічні відхилення. Залежні просиджують весь час за комп'ютером, забуваючи про їжу, сон, цілком захоплені мерехтінням екранних сторінок. Депресивні хворі, які більше від інших відчувають страх відчуження, використовують Інтернет, щоб перебороти труднощі міжособистісної взаємодії у реальному житті.

Серед факторів, що сприяють зануренню людини до мережі Інтернет, можемо виділити наступні:

• нестача спілкування в реальному світі: велика частина Інтернет-залежних «сидить» у Мережі заради спілкування, оскільки віртуальне спілкування має переваги у порівнянні зі спілкуванням реальним;
• можливість піти від реальності: на сьогоднішній день можна стверджувати, що Інтернет став одним з видів буферної реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням;
• внутрішні психологічні конфлікти, викликані, наприклад, проблемами в особистому і сімейному житті. Занурюючись у віртуальну реальність, людина як би захищає себе від якихось проблем, тривоги, комплексів;
• психотравмуюча ситуація, означає надзвичайні обставини в житті людини: смерть або тяжка хвороба близької людии, розпад сім'ї, нещасний випадок, несправедливе звинувачення і покарання, жорстоке поводження тощо. 

Наслідки регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп'ютерів виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді — і жіночому, і чоловічому, що є дуже важливим у житті молоді. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість.

Якщо довго сидіти за комп'ютером, втрачається живий контакт з людьми, будь-які відчуття, людина просто заглиблюється у себе. Особливо це стосується молодих людей, у яких ще не відпрацьовані зв'язки з людьми.

 Часто молодь, а особливо  студентська молодь, сидить за  комп'ютером до пізньої ночі, що  призводить до неадекватної емоційної  реакції, погіршення функцій кори  головного мозку, органів зору  й слуху, емоційної сфери, до порушення  циркуляції крові. До того ж, через те, що людина сидить годинами за комп'ютером, порушуються функції імунної й серцево-судинної систем, починаються ішемічні розлади, порушення постачання кори головного мозку, зокрема, лобової частини.

На сьогоднішній день Інтернет-залежність не визнається особливим захворюванням. Не існує психологічного чи психіатричного діагнозу: «Інтернет-залежність».  У порівнянні із залежностями від алкоголю і наркотиків, залежність від Інтернету у меншому ступені шкодить здоров'ю людини, не руйнує її мозок, і, здавалося б, достатнтьо безпечна.

Просто так вирвати інтернет-залежного з віртуального світу неможливо: ефективних соціальних і психіатричних програм поки що немає. Нерідко молодь тікає у віртуальний світ через непорозуміння з близькими, ігнорування їхніх проблем, невизначеність.

Комп’ютерні технології дають можливість втекти від реальної дійсності, з її проблемами й необхідністю приймати серйозні рішення у конкретних ситуаціях, часто важко розв'язуваних, поринути у віртуальну реальність, де немає повсякденних життєвих проблем, і де на якийсь час можна про все забути, відпочити, розважитися. У кібернетичному просторі можна також позбутись агресивності, яка накопичується під час різноманітних життєвих колізій із оточуючими (на вулиці, в школі, вдома). В рольових іграх можна ідентифікувати себе із непереможним героєм чи суперменом і перестріляти всіх своїх ворогів.

Для молоді також суттєвою є можливість підвищити свій статус серед ровесників завдяки оволодінню модним та престижним пристроєм.

Таким чином, кібернетичний простір — це безмежний світ задоволення різнобічних інтересів, який приваблює та може міцно тримати людину в своєму полоні. Але він має властивість надмірно захоплювати її, і саме ця властивість, яку людина використовує у разі потреби —  небезпечна.

2.3. Шляхи профілактики негативного впливу засобів масової інформації  на молоде покоління

Культ жорстокості, насильства, еротики, пропагований в ЗМІ веде до появи неусвідомлюваних бажань у людини наслідувати насильство, сприяє закріпленню подібних стереотипів поведінки в їх власних звичках та способі життя, знижує рівень духовності і відкриває шлях до вседозволеності.

ЗМІ відіграють сьогодні величезну роль у пропаганді толерантно-інтелерантних установок. Раніше основними джерелами формування терпимого ставлення були, в першу чергу, батьки, школа, університет як соціальні інститути виховання особистості. В даний час суспільство перебуває в стані аномії. Аномія — це неузгодженість ціннісного світу, дисперсія базових і похідних цінностей, що призводить до змішання норм та ідеалів, законного і незаконного, належного і сущого, порушення сітки регулятивних і контролюючих координат суспільства і втрата особистістю відповідальності перед суспільством за свої соціальні дії [3,c.49-50].

Громадська дезорганізація веде до втрати інститутами можливості реалізувати основну функцію — задоволення конкретної соціальної потреби. Незадоволена потреба викликає стихійну поведінку нормативно неврегульованих видів діяльності. Дисфункція соціальних суб'єктів породжує злочинність та інші форми девіантної поведінки, які носять інструментальний, спрямований до досягнення певної мети, і структурований, внутрішньо взаємопов'язаний характер.

У такій ситуації слід відзначити особливу роль ЗМІ. Представники ЗМІ мають ефективний інструмент у своїх руках. Однак вони часто спотворюють інформацію, використовуючи методи дезінформації, підтасування фактів, семантичного маніпулювання та ін. Через ЗМІ індивід отримує різноманітну інформацію, як позитивну, так і негативну. Ціннісні орієнтації формуються по каналах засобів масової комунікації різними способами — від активного нав'язування до відстороненого інформування про них. Шляхом багаторазового повторення вони включаються в масову свідомість. Іншими словами, що-небудь нове, навіть якщо це відноситься до негативних елементів, можна донести для суспільства за допомогою різних інформаційних засобів, і постійне його повторення в різних ситуаціях призведе до змін в очікуваннях суспільства [26].

Для зміни даної ситуації необхідний комплекс заходів, спрямованих на обмеження свавілля діяльності ЗМІ.  Це обумовлює визначення наступного механізму контролю засобів масової інформації. По-перше, саме державі в цьому механізмі належить переважаюча роль. На цей час законодавча база України включає такі закони в цій галузі: «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства», «Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України».  Правове регулювання в сфері видавничої справи та реклами здійснюється на основі законів України «Про видавничу справу», «Про рекламу», Указу Президента України від 28 лютого 1995 р. «Про Державну програму розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 року», Наказу Державного комітету України у справах захисту прав споживачів від 17 жовтня 1997 р. «Про впровадження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» тощо. Правове регулювання загальних питань інформації здійснюється на основі законів України «Про інформацію», «Про державну таємницю», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» тощо. Безумовно, усі наведені вище нормативно-правові акти спираються на Конституцію України, зокрема на статті 15, 34, 41, 54, 68, 85, 106. Держава повинна різними способами зобов'язати ЗМІ проводити пропаганду демократії, поширювати патріотичні настрої, формувати загальнолюдські цінності. У даному випадку мається на увазі обмеження певних методів у діяльності ЗМІ, способів, що дозволяє журналістам захоплюватися деякими питаннями (пропагандою насильства, жорстокості, війни, еротики, політичного екстремізму). На певні теми необхідно ввести жорстку цензуру.