Засоби розвитку творчого мислення у дітей дошкільного віку

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Марта 2014 в 00:53, дипломная работа

Описание работы

Мета дослідження: визначити особливості творчого розвитку дошкільників.
Обьект дослідження: творче мислення.
Предмет дослідження: особливості розвитку творчого мислення у дітей дошкільного віку.

Файлы: 1 файл

Диплом - Особливості творчого розвитку у дітей дошкільного віку.doc

— 571.50 Кб (Скачать файл)

 


 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Проблема розвитку дитячих творчих здібностей є досить актуальною на сучасному етапі. Дослідження дозволяють відзначити необхідність та можливість розвитку творчих здібностей вже з дошкільного віку.

Дитинство передусім дошкільне - єдиний період життя, коли творчість може стати універсальним і природним способом буття людини. Численні наукові дослідження різних часів свідчать про безкрайні креатині можливості дошкільного дитинства, тому провідна психолого-педагогічна проблема виявляється в тому, щоб створити ці сприятливі умови стимулювання і спрямування розвитку особистості.

Розвиток творчого мислення відбувається у процессі навчання і виховання. Воно формується в процесі взаємодії зі світом, за допомогою оволодіння в процесі навчання змісту матеріальної і духовної культури, мистецтва. Тому є можливість говорити про спеціальне, цілеспрямоване формування творчого мислення, про системний формуючий вплив.

Важливу роль у підготовці до творчої праці відіграє дошкільний заклад. Саме в цьому віці полягає психологічна основа для такої діяльності. Розвиваються уява і фантазія, творче мислення, виховується допитливість, активність, ініціатива, формуються вміння спостерігати й аналізувати явища, проводити порівняння, узагальнювати факти, робити висновки, практично оцінювати діяльність. Починають складатися і диференціюватися інтереси, схильності, формуються потреби, що лежать в основі творчості. Розвиток творчого мислення невіддільне від формування виконавських умінь і навичок. Чим різнобічне і досконаліше вміння та навички у людини, тим багатше його фантазія, реальніше задуми.

Загалом, ідея розвитку творчих здібностей індивідуума, як щойно було сказано, віповідає як його інтересам, так і загальнодержавним інтересам та інтересам людського суспільства взагалі. Насамперед, творча особистість заочно краще і легше пристосовується до побутових, соціальних та виробничих умов, ефективніше їх використовує і змінює відповідно до власних уподобань, переконань тощо.

Дбаючи про розвиток творчих здібностей у дітей, залучаючи їх до творчої праці, ми створюємо необхідні умови для розвитку всіх без винятку психічних якостей у дітей. Також залучення їх до творчої діяльності розкриває перед ними горизонти людських можливостей і сприяє правильному визначенню свого місця на широкому полі власних знань, умінь та здібностей.

От же, вважаюи актуальним і важливим розвиток творчих здібностй у дітей дошкільного віку ми обрали тему дипломного дослідження «Особистості розвитку творчого мислення у дітей дошкільного віку».

Мета дослідження: визначити особливості творчого розвитку дошкільників.

Обьект дослідження: творче мислення.

Предмет дослідження: особливості розвитку творчого мислення у дітей дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження: полягає в припущенні, що при створенні спеціально організованих занять у концепції дошкільного закладу сприяють творчому розвитку, та розвивається творче мислення дошкільників.

Задачі дослідження:

  1. Провести теоретичний аналіз психологічної літератури з вивчення творчого розвитку у  дітей в ранньому віці;
  2. Обгрунтувати загальну характеристику творчого розвитку у дошкільників;
  3. Розглянути особливості та умови що сприяють розвитку творчого мислення дошкільників;
  4. Узагальнити результати дослідження про творче мислення у дошкільників.

Методи дослідження: теоретичні методи – це теоретичний аналіз проблеми, систематизація наукових даних; емпіричні методи – спостереження, психодіагоностичні методики (Скорочений варіант образотворчої (фігурної) батареї тесту креативності П. Торранса; модифікаційні тести Гілфорда: субтест «Римування», субтест «Використання предметів», субтест «Словесна асоціація»).

Матеріали дослідження можуть бути використані психологами, педагогами, робітниками дитячих садків, батьками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

 

ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ

 

 

1.1. Визначення мислення, творчості та креативності

 

Перш за все, необхідно визначитися з поняттями "мислення", "творчість" і "креативність". Мислення - процес пізнавальної діяльності індивіда, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Процес мислення характеризується такими особливостями:

1. Мислення завжди має опосередкований характер. Встановлюючи зв'язки і відносини між предметами і явищами об'єктивного світу, людина спирається не тільки на безпосередні відчуття і сприйняття, а й обов'язково на дані минулого досвіду, що у його пам'яті.

2. Опосередковане пізнання засноване на наявності об'єктивних відносин і закономірних зв'язків між предметами і явищами і усвідомленні, розумінні, знанні людиною цих зв'язків. Ці зв'язки зазвичай приховані, їх не можна сприймати безпосередньо. Для того щоб виявити їх, людина вдається до розумових операцій - порівнює, зіставляє факти, аналізує їх, узагальнює, робить висновки, виводи. Таким чином, мислення завжди є пізнання (відображення) відносин і закономірних зв'язків між предметами і явищами навколишнього світу.

3. Мислення є узагальнене пізнання дійсності, процес пізнання загальних і істотних властивостей предметів і явищ. Узагальненість виражається в тому, що як матеріалом, так і продуктом мислення виступають загальні (абстрактні) форми знання - закономірності, принципи, теореми, правила. За допомогою мислення людина пізнає, наприклад, загальні й істотні властивості металів, загальні властивості газів на відміну від загальних властивостей рідин, загальні властивості трикутників, загальні ознаки дієслова на відміну від загальних ознак прикметника і т. д.

Таким чином, «мислення - це опосередковане - засноване на розкритті зв'язків, відносин, опосередкувань - і узагальнене пізнання об'єктивної реальності». Мислення грає воістину величезну роль у пізнанні. Мислення розширює межі пізнання, дає можливість вийти за межі безпосереднього досвіду відчуттів і сприйняття. Мислення дає можливість знати і судити про те, що людина безпосередньо не спостерігає, не сприймає. Воно дозволяє передбачити настання таких явищ, які в даний момент не існують (розраховувати заздалегідь затемнення Сонця і Місяця, орбіти космічних кораблів, передбачати хід суспільно-історичного процесу і т. д.). Мислення переробляє інформацію, яка міститься у відчуттях та сприйманні, а результати розумової роботи перевіряються і застосовуються на практиці.

Існує кілька видів мислення:

- Теоретичне понятійне мислення 

- Теоретичне образне 

Обидва види мислення непогано доповнюють один одного, розкривають людині різні, але взаємопов'язані сторони буття.

- Особливість наступного виду  мислення - наочно-образного - полягає в тому, що розумовий процес у ньому безпосередньо пов'язаний із сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності і без нього відбуватися не може. Мислячи наочно-образно, людина прив'язана до дійсності, а самі необхідні для мислення образи представлені в його короткочасної і оперативної пам'яті (на відміну від цього образи для теоретичного образного мислення беруться з довготривалої пам'яті і потім перетворюються). Дана форма мислення найбільш повно і розгорнуто представлена у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Останній з видів мислення - це наочно-дієве. Його особливість полягає в тому, що сам процес мислення є практичну перетворювальну діяльність, здійснювану людиною з реальними предметами. Основною умовою вирішення задачі в даному випадку є правильні дії з відповідними предметами. Цей вид мислення широко представлений у людей, зайнятих реальним виробничою працею, результатом якого є створення кого-небудь конкретного матеріального продукту.

Всі перераховані види мислення у людини співіснують, можуть бути представлені в одній і тій же діяльності. Однак, в залежності від її характеру і кінцевих цілей домінує той чи інший вид мислення. У цій підставі вони все і розрізняються.

Мислення на відміну від інших процесів відбувається у відповідності з певною логікою. Відповідно, у структурі мислення можна виділити наступні логічні операції: порівняння, аналіз, синтез, абстракція та узагальнення. Порівняння розкриває тотожність і відмінність речей. Аналіз - це розчленування предмета, уявне або практичне, на складові його елементи з наступним їх порівнянням. Синтез є побудова цілого з аналітично заданих частин. Аналіз і синтез здійснюються разом, сприяють глибшому пізнанню і дійсності.

Абстракція - це виділення будь-якої сторони або і явища, які в дійсності як самостійні не існують.

Узагальнення виступає як поєднання істотного (абстрагування) і зв'язування його з класом предметів і явищ. Поняття стає однією з форм уявного узагальнення.

Конкретизація виступає як операція, зворотна узагальнення. Вона проявляється, наприклад, в тому, що із загального визначення - поняття - вона виводиться судження про приналежність одиничних речей і явищ певного класу.

Крім розглянутих видів мислення є ще й операції мислення: судження, умовивід, визначення понять, індукція, дедукція. У процес мислення часто втручаються емоції. Відомо, що почуття надає думки велику пристрасність. Без піднесеного почуття продуктивна думка настільки ж неможлива, як без логіки, знань, умінь, навичок.

Творчість - діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Воно передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною і оригінальністю, унікальністю [8, с. 393]. Я. А. Пономарьов поділяє поняття творчості в широкому і вузькому сенсі (широкий зміст іменує «прямим», вузький - «загальноприйнятим»): «Творчість - у прямому сенсі - є творення нового. У такому значенні це слово могло бути застосоване до всіх процесів органічної та неорганічної життя, бо життя - ряд безперервних змін і все оновлюється і все зароджується в природі є продукт творчих сил. Але поняття творчості припускає особисту початок і відповідне йому слово уживається по перевазі в застосуванні до діяльності людини. У цьому загальноприйнятому сенсі творчість - умовний термін для позначення психічного акту, що виражається у втіленні, відтворенні або комбінації даних нашої свідомості, в (відносно) новою формою, в області абстрактній думки, художньої та практичної діяльності (творчість наукове, творчість поетичне, музичне, творчість в образотворчих мистецтвах, творчість адміністратора, полководця і т. п. »

Що ж таке творче мислення? Одним з перших спробував сформулювати відповідь на дане питання Дж. Гілфорд. Він вважав, що «творческость» мислення пов'язана з домінуванням у ньому чотирьох особливостей: [Немов, 1994: 244]

1. Оригінальність, нетривіальність, незвичність  висловлюваних ідей, яскраво виражене  прагнення до інтелектуальної  новизни. Творча людина майже завжди і скрізь прагне знайти своє власне, відмінне від інших рішення.

2. Семантична гнучкість, тобто здатність  бачити об'єкт під новим кутом  зору, виявляти його нове використання, розширювати функціональне застосування  на практиці.

Образна адаптивна гнучкість, тобто здатність змінити сприйняття об'єкта таким чином, щоб бачити його нові, приховані від спостереження сторони.

4. Семантична спонтанна гнучкість, тобто здатність продукувати  різноманітні ідеї у невизначеній  ситуації.

Очевидно, що розглядається нами поняття тісно пов'язане з поняттям «творчість», «творча діяльність». Під творчою діяльністю ми розуміємо таку діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове - будь це предмет зовнішнього світу або побудова мислення, що приводить до нових знань про світ, або почуття, що відбиває нове ставлення до дійсності.

Творчість - складний психічний процес, пов'язаний з характером, інтересами, здібностями особистості. Уява є його фокусом, центром. Новий продукт, одержуваний особистістю, у творчості може бути об'єктивно новим (тобто соціально значимим відкриттям) і суб'єктивно новим (тобто відкриттям для себе). У більшості дітей найчастіше ми бачимо продукти творчості другого роду.

Хоча це не виключає можливість створення дітьми і об'єктивних відкриттів. Розвиток творчого процесу, у свою чергу, збагачує уяву, розширює знання, досвід та інтереси дитини.

Творча діяльність розвиває почуття дітей. Здійснюючи процес творчості, дитина відчуває цілу гаму позитивних емоцій як від процесу діяльності, так і від отриманого результату. Творча діяльність сприяє більш оптимальному та інтенсивному розвитку вищих психічних функцій, таких, як пам'ять, мислення, сприйняття, увага. Останні, у свою чергу, визначають успішність навчання дитини. Разом з тим і саме уяву значимо включено в навчальний процес, оскільки він на 90 відсотків складається з відкриття нового. Творча діяльність розвиває особистість дитини, допомагає йому засвоювати моральні та етичні норми - розрізняти добро і зло, співчуття і ненависть, сміливість і боягузтво і т.д. Створюючи твори творчості, дитина відображає в них своє розуміння життєвих цінностей, свої особистісні властивості, по-новому осмислює їх, переймається їх значимості та глибиною.

Информация о работе Засоби розвитку творчого мислення у дітей дошкільного віку