Державний контроль за охороною та національним використанням водних ресурсів Волинської області

  Вступ.

      Великим   і надзвичайно корисним  природним  ресурсом є  вода. Саме  їй  належить найважливіша роль  у  виникненні та  існуванні  життя  на Землі. Зникла вода  і  життя припинилося на величезних  просторах  нашої планети.

      Запаси  води на Землі величезні. Вона  покриває близько 75 відсотків  земної поверхні. Проблема  полягає  в тому що переважну більшість  вод   складають солоні води  Світового океану. Це 97,4 відсотка  всіх запасів води земної кулі. Лише 2,6 відсотка складають прісні  води з яких 1,6 відсотка заковані  в льодовиках. Отже в рідкому   стані знаходиться всього 1%  прісних  вод.

      В «Загальнодержавній    Програмі водного  господарства»   говориться  про реалізацію  державної   політики України  щодо поліпшення  забеспечення якісною водою населення  і галузей економіки, розв’ язання  водогосподарських та екологічних проблем, створення умов  до сталого та  ефективного функціонівання водогосподарського комплексу. Для цього передбачено заходи  щодо  запобіганню зростання антропогенного впливу на довкілля; забеспечення  екологічно безпечних умов  життєдіяльності населення і господарської діяльності  та захисту водних  ресурсів  від забруднення і вичерпання; раціональне використання  водних  ресурсів, забеспечення  сталого функціонування  екосистем у басейнах річок та  запобігання шщкідливій  дії вод і ліквідації  її  наслідків. Необхідними передумовами розроблення і впровадження  Програми  є незадовільний екологічний стан водних  об’єктів, що є головною  причиною зниження  якості  питної  води  і як наслідок -  поширення захворювань  і погіршення  стану здоров’я  населення; проблеми у сфері охорони природи  та раціональне  використання  ресурсів, що є пріоритетним  напрямком державної політики  у здійсненні  соціально-економічних  реформ; реформування  господарського комплексу ,  що має  здійснюватися з гарантуванням  екологічної безпеки населення, відновленням природного  середовища.       

    ОБ’ЄКТ     РОБОТИ:  Водні   ресурси  Волинської  області.

 

    ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ: оцінка використання, та аналіз стану  використання   і  охорони   водних  ресурсів.

 

   МЕТА РОБОТИ: Державний   контроль,  вдосконалення  структури  управління   водним  господарством   Волинської   області.

1. Запровадження  системи  екологічного   страхування.
2. Еколого-економічні  проблеми   водокористуванн.: досвід  міжнародного співробітництва.
3. Запроваждення  технологічних  розробок   у  водогосподарську  практику.
4. Правові  аспекти  охорони  та  використання  водоохоронних  ресурсів.

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 РОЗДІЛ  І. Потенціал  водних  ресурсів водокористування  на місцевому та  регіональному рівнях.

  

   Потенціал водних ресурсів дуже обмежений. Загальні запаси її водних ресурсів у середній за водністю рік становлять 94 млрд. м3.Запаси  водних ресурсів  на душу населення в такий же рік дорівнює  близько 1,7 тис.м3 а у маловодний рік – 1 тис. м3.

     Усі води( водні  об’єкти) на території України  становлять її водний фонд. До  нього  належать:

      а) поверхневі  води:природні водойми  (озера); водотоки (річки,струмки); штучні водойми (водосховища,  ставки) і канали; інші водні об’єкти;

      б) підземні  води та джерела;

      в) внутрішні   морські води та  територіальне  море.

    І.1. Водні  об’єкти  України   та місцевого  значення.

  Усі водні  об’єкти   поділяють на  об’єкти  загальнодержавного  і  місцевого  значення. До  водних  об’єктів загальнодержавного  значення належать:

       а) внутрішні   морські води  та  територіальне   море;

       б)  підземні  води, які  є джерелом  централізованого  водопостачання;

       в)  поверхневі  води ( озера, водосховища,річки,  канали), що знаходяться і використовуються  на території більш як однієї  області, а також  усі їх  притоки;

       г)  водні  об’єкти в межах територій  природно-заповідного фонду загальнодержавного  значення,а також віднесені до  категорії лікувальних.

       До водних  об’єктів місцевого значення  належать:

        а)поверхневі  води , що знаходяться і використовуються  в межах однієї області і  які не віднесені  до водних  об’єктів  загальнодержавного значення;

      б) підземні  води, які не можуть  бути  джерелом  центрального постачання.

      Води (водні  об’єкти) є включно власністю   народу України і надаються  тільки в користування. Народ  України здійснює право  власності   на води (водні об’єкти) через  Верховну  Раду України, Верховну  Раду  Автономної  Республіки  Крим і  місцевої Ради  народних  депутатів.

     Окремі повноваження  щодо  розпорядження водами (водними   об’єктами ) можуть  надаватися  відповідним  органам  державної   виконавчої  влади.

     Використання  вод  в Україні  здійснюється  з  метою  задоволення питних, побутових, лікувальних, курортних,  сільськогосподарських, транспортних  та

Інших державних і громадських  потреб.

      Водокористувачами   можуть  бути  підприємства, установи, організації та

Громадяни  України, а  також  іноземні  юридичні та фізичні  особи, особи  без

Громадянства, які здійснюють забір  води  з водних об’єктів, скидають  в них зворотні  води або  користуються  водними  об’єктами.  У процесі водокористування всі  повинні  дотримуватися  вимог  законодавства  щодо

Збереження  якості  водних  ресурсів, їх  водності, а  також  впроваджувати наукові   та технічні  заходи, що забезпечують  комплексне, раціональне  використання  вод  та  їх  охорону.

 

РОЗДІЛ  ІІ. ОЦІНКА  ВИКОРИСТАННЯ  ВОДНИХ  РЕСУРСІВ.

 

     Для визначення   стратегії  управління  водокористування  і  контролю за  станом  природних   водних  ресурсів   необхідна   достовірна  регіональна оцінка  ступеня  водозабезпеченості  населення  і народного   господарства,а також  інтенсивності   експлуатації    цих  ресурсів. Для  такої оцінки   потрібно  попередньо проаналізувати  інформацію  про  облік  використання  вод і водний кадастр, який  включає: одержання   розрахункових   узагальнених  показників концентрації   водовикористання,установлення  закономірностей  розподілу водогосподарських   показників  у  часі і у  просторі , а  також  типових  співвідношень  між  різними   показниками.

       Розрахунок  відповідних показників  використання  води і водних ресурсів дозволяє  кількісно виразити  основні   процеси  взаємообумовленості  різних водовикористань  і  вплив  їх  на  водні ресурси.

 

2.1.Аналіз стану використання і охорони водних ресурсів.

 

Аналіз стану використання  і охорони водних ресурсів – один з найбільш діючих засобів контролю в системі еколого-економічної  оцінки і підвищення рівня водокористування. У цьому плані  важливими завданнями є  систематичний контроль за дотриманням  норм водокористування пошуки резервів  економії  води і їх мобілізації  ,вивчення узагальнення і поширення  досвіду раціонального водокористування  передовими підприємствами, виявлення  факторів,що  сприяють  раціональному  і охоронному  режиму водокористування.

Одним  із  найбільш  об’єктивним  економічних показників технічного рівня водокористування  є витрата води  на  одиницю  кінцевої продукції .

      Аналіз  водомісткості  дозволяє встановити   сучасний  стан  територіально-галузевого  водокористування і розробити   наукові прогнози  на  перспективу. 

     Тенденціями   змін  показників водоспоживання  можна  при  видачі  дозволу  на  спец водокористування, виявлення   резервів  економії  води  і   підвищенні ефективності  водокористування, уточненні  нормативів. Показник  водомісткості  продукції   відіграє    суттєву  роль  при   плануванні  розміщення  і  розвитку продуктивності  сил  залежно від водо забезпечення  території.

     Найбільш  загальним   економічним  показником  стану   водного  господар -

ства  може  бути  витрата  води  на  одиницю  валового  суспільного  продукту чи національного  доходу.

     У середньому  для України  водоємність валового   суспільного продукту і національного   доходу характеризується  величинами  відповідно  0,108 і 0,277м 3 грн.  Як  видно  з  таблиці,  водоємність  суспільного   виробництва і національного  доходу змінюється  в  значних   межах  по  адміністративних  областях  країни. Якщо витрати  води на одиницю валового суспільного   продукту в Чернівецькій обл.. становлять  0,027, а  в  Волинській  обл..0,041,то в Запорізькій  обл.  вони  досягають 0,313 , а у   Херсонській  0,285 м3. У цих же  областях висока водомісткість  національного  доходу. Разом  з цим близько 30% національного  доходу  отримується в Дніпропетровській,  Харківській,Київській областях; тут  споживається 39% використаної  води  в країні, але водомісткість національного  доходу в цих областях в  середньому лише на 12%  вища  загальнодержавної  величини. Відзначимо,що найбільший  показник водоємності національного доходу характерний для  областей  на  території яких розміщені такі водомісткі галузі, як електроенергетика та рослинництво.

Для оцінки  впливу  структурної  організації  виробництва на  водоємкість валового  суспільного  продукту доцільно  зупинитися  на  динаміці  водоємкості  галузей  народного господарства України  і територіальних(міжобласних)  змінах  питомого  водоспоживання в  промисловому  і   сільськогосподарському виробництві.

Найбільш  водомісткою  галуззю  є  електроенергетика,  де  об’єм  використаної

води  становить 64%  всього промислового  водоспоживання. Питома  водоємкість  промислового  виробництва, як  по об’єму повного водоспоживання, так і використаної свіжої води  знижується  під  впливом впровадження  досягнень НТП  в техніці  ви користування укруплення одиничних  потужностей  водо споживчого  обладнання  в промисловості, підвищення  продуктивності  праці та  інших  організаційних факторів.

     Необхідно   відзначити, що досі  ще  повільно  розвиваються  системи багаторазового  використання  забруднених  відпрацьованих  вод поступаючись першості  і  включенню  в обіг нормативно  чистих  вод. Така  тенденція   знижує водоохоронний  ефект   промислового  водокористування.

    При  визначенні  водоємності  промислової   продукції  слід  врахувати  подачу води  із  зворотних   і повторно-послідовних  систем, об’єм  води яких на сучасному   рівні  порівнюємо  з  місцевими   ресурсами України, коли водомісткість  була  вищою  середньо багаторічних  значень. При  цьому доцільно  розглянути  технологічні  водоспоживання  для  випуску  продукції.

 

 2.2.  Територіальні  зміни  водомісткості продукції  в основних галузях.  

 

 Територіальні  зміни   повного  водоспоживання в  загальному  по промисловості   характеризуються   більш  високим   показником  у тих  адміністративних  областях, де переважно  розвинуті  енергетика, металургія, хімічна  і нафтохімічна  промисловість.

     При  транспортуванні   води  на  промислові  підприємства  найбільший  об’єм витрат. Показник  питомої  витрати  свіжої  води  знаходиться  в прямій  залежності  від рівня  розвитку  систем  багаторазового  використання  води: чим  коефіцієнт  водо  обігу   вищий,  тим  менша  питома витрата свіжої води.

      Як відомо,в  практиці галузевого планування  водокористування з урахуванням  конкретних місцевих умов застосовуються  індивідуальні норми, котрі, на думку спеціалістів галузі, мають деякі недоліки. Зниження чи підвищення розрахункових нормативів може бути обумовлене тим,що на одних станціях застосовуються додаткові заходи щодо скорочення витрат і безповоротних втрат води за рахунок зменшення випаровування,фільтрації і неповернення конденсату споживача тепла,а на інших електростанціях низький рівень експлуатації,не впроваджують досягнення НТП. Свідченням цього служить те,що на ТЕС в системах водопостачання з високим рівнем водо обігу можуть спостерігатися значні зміни витрат води на одиницю виробленої електроенергії.

       В галузі  є підприємства,де рівень зворотного  водопостачання більше 87%,що свідчить  про можливість їх переводу  на безстічний режим роботи.

       Низький  коефіцієнт водо обігу характерний  для добувних підприємств,що пояснюється  відсутністю методів обезсолення  і підготовки для повторного  використання шахтних вод,а також  утилізації хвостів флотації.

       У хімічній  і нафтохімічній промисловості  звітність про водокористування  здійснюється на 176 підприємствах.  На 31 об’єкт припадає 80% всього об’єму  водоспоживання в хімічній і  нафтохімічній промисловості.

       На деяких  підприємствах,які випускають однойменну  продукцію,величина поточних витрат  свіжої води на одиницю виробленої  продукції має різні значення. Аналіз причин,які пояснюють цю  різноманітність структури норм  однойменних видів продукції,дає  можливість вишукувати резерви  економії води в процесі виробництва.