Державний контроль за охороною та національним використанням водних ресурсів Волинської області

      Поки  що  у  вітчизняній    народногосподарській  практиці  відсутня  затверджена   методика   визначення   інвестицій   на  охорону    навколишнього  

Середовища , і водних  ресурсів. Для детального    визначення   об*ємів  фінансування  капітальних вкладів в охорону водних  ресурсів  необхідно здійснити   спеціальні  наукові дослідження певних  екологічних місткостей  регіону, а також економічної шкоди від забруднення   навколишнього середовища   і   вартості   робіт   для його  попередження.

     Заходи   державної    підтримки  реалізації   екологічних   пріоритетів   можуть  включати:  асигнування    й  інвестиції  з  державного   бюджету,  бюджетні  дотації   ( субсидії, субвенції), пільгові  інвестиційні    кредити, гарантії   держави   щодо  повернення  позик  інвесторам  і  ін.

     Науково-технічний   прогрес  привів  не  тільки   до  величезних   масштабів  розвитку  продуктивних сил суспільства, але   й   до   надмірних  антропогенних   навантажень  на    водні    екосистеми,  які як  найважливіший   природний фактор  виробництва і нормального життя   людини  потребують   всебічного   захисту й охорони від деградації  та  забруднення,  вичерпання   та  виснаження.

      Розвиток  продуктивних   сил Волині  нерозривно   зв’язаний    з  наявністю  водних  ресурсів. Тому  зростає  необхідність  у  застосуванні  нових  технологічних  процесів , які  забезпечують  скорочення   використання  чистої  води,  удосконалення планування    і розрахунок  використаної   води,  широке  впровадження  економічних методів   управління  у водному господарстві, удосконалення  госпрозрахункових  відносин. Впровадження  досягнення  науково-технічного  прогресу   при  проведенні  політики    ресурсозбереження   дозволить  добитись  високих  економічних  і  соціальних  показників,  а  також  знизити  екологічне  навантаження  в  області. Для  цього  необхідно  передбачити    відповідний  економічний   механізм   відбору  нових технологій,  їх  пріоритетного  державного  фінансування, а  також  створення   системи   екологічних  регуляторів   інноваційної  діяльності , що  забезпечить   сталий  економічний розвиток  у    ринкових  умовах.  До   таких регуляторів слід    віднести  як  ті, що  стимулюють  діяльність  підприємств  у сфері охорони та  раціонального   водокористування      ( пільгове   оподаткування,  кредитування, прискорена  амортизація , субсидії),  так і ті,  що  примушують  підприємства     стежити   за   екологічним станом  господарської діяльності , (плата за  викиди  шкідливих речовин у водне середовище,  за  використання   водних  ресурсів, за  застосування  екологічно  шкідливих   технологій ).

        Зміни   технології  зв’язані  з використанням   води, полягають перш  за  все,  у широкому  впровадженні  безвідхідної   і маловідходної   технологій, коли  всі відходи і   тверді, і рідкі,     повністю   утилізуються.  Нині    ефективність  утилізації, і впровадження  систем  оборотного  водопостачання значно  знижується  через недооцінку  економічних збитків, що  наносяться  народному   господарству  забрудненням   водного    середовища  і додаткових затрат   на  їх  компенсацію.

      У  галузі  екології     технічний   прогрес  повинен  бути   встановлений    на  максимальне   збереження    унікальних  природних   ресурсів -  Шацьких  озер, рік,  лісів     для  довгострокового  використання   жителями , а також інших країн    з  метою  відпочинку;  на  подальше  використання     біологічних ресурсів  краю, збереження  атмосферного  повітря  і  рослинності  від  забруднення    промисловими  викидами,  і   відходами   виробництва.

      З  виснаженням   водних  ресурсів   все  більшого  значення  набуває  використання  води  пониженої   якості.

      У  зв’язку  з  специфікою   розвитку    області    та  внаслідок  її  географічного  положення   в  Волинській  області  повинні  розвиватися   такі  ланки  народногосподарського  комплексу  в  напрямку  технічного  удосконалення:  аграрний  комплекс,  що  базується на    екологічно  адаптованій і оптимально  інтенсивній    меліорації,  індустрія відпочинку, особливо – в зоні  Шацьких озер,  та  нові  підгалузі енергетики,  які використовують  нетрадиційні  екологічно   чисті джерела енергії.

     Важливим  напрямком   розв’язання   водогосподарсько-екологічних  проблем  є  комплексний   підхід  до  охорони  всіх  поверхневих  і  підземних  водних   джерел  від  забруднення  виснаження  та   вичерпання. Тому  припинення  та   скидання  у  водойми    неочищених  і  не  достатньо  очищених   промислових  та  сільськогосподарських   стічних  вод , підвищення  прогресивних   і  недосконалих  методів  очищення    шахтних  руд, будівництво  очисних  споруд нових поколінь, які характеризуються   високою ефективністю  і низькою енергомісткістю,  сприятимуть покращенню  якості   водних  ресурсів.

      Впровадження  досягнень  науково-технічного  прогресу   у  всіх  галузях   народногосподарського  комплексу   є    основним  у  концепції   розвитку  області,  враховуючи  еколого-економічні  проблеми , характерні  для  районів  Полісся:  ресурсозбереження   у  всіх  галузях   народногосподарського  комплексу ,  які  передбачають  активніше  залучення    в  комплекс   місцевих відновлювальних  джерел  енергії  і  нових  технологій; попередження  забруднення  і  збереження  Шацького  природного  комплексу, а  також  регіонального  ландшафтного  парку   «Прип’ять – Стохід».

      Комплекс  заходів   спрямований    на  зниження  та  ліквідацію    негативного  впливу  виробничої  та  невиробничої    сфер  на   водні  ресурси, поліпшення  та  раціональне  використання   водно ресурсного  потенціалу  можна   об’єднати  в  чотири  основні  групи:

      -заходи     по  удосконаленню  виробничих  процесів, які  спрямовані  на  зниження  водомісткості   виробництва і припинення  скиду стічних вод у водоймища  -   впровадження   нових  технологій ,  що   зменшують  споживання  води   і  забруднення    стічних   вод;  розробка   та  реалізація    систем  повторного   використання   води  і  замкнутих   систем  оборотного  водоспоживання  ;

     - заходи   по  знешкодженню   стічних  вод  -  очистка    всіх  видів   стічних  вод  ( промислові,  комунально-побутові, стоки  тваринницьких  комплексів, зливові  води ,  що  відводяться  з  територій  міст  і  промислових  ділянок та ін.);  випуск  стічних  вод  на  поля  фільтрації, скид  у  ставки  накопичувачі, водонепрониклі  пласти,  випаровування   і інше ;

    - заходи, що  здійснюються  безпосередньо  у  водних  об’єктах   -  санітарні пропуски   з водосховищ,  аерація,  біологічна  меліорація   води, очистка водної  поверхні  від плаваючих забруднювачів;

     - заходи  «виробничо-територіальні», що  спрямовані  на   скорочення    антропогенного  навантаження  на    водний  об’єкт  за  рахунок   можливого  зменшення    обсягів  виробництва   у  регіоні  ( басейн  річки, водогосподарська  дільниця ).

     Кінцевою  метою   раціоналізації   використання    та  охорони   водних  ресурсів   е  досягнення   нормативного  рівня   водогосподарського  потенціалу,  для  чого  необхідне: 

• упорядкування   існуючого   водовідведення від  населених  пунктів, господарських    об’єктів   і  сільськогосподарських   угідь   з  переходом  на    екологічно  безпечне  використання  водо ресурсних  джерел;
• продовження  робіт  по  зменшенню  антропогенного  навантаження  на  водні  джерела  з впровадженням інтенсивних, а також маловодних  технологій  водокористування в промисловості і сільському  виробництві; поліпшення  гідрологічного, гідрохімічного    і  геоморфологічного  стану  водних  об’єктів  і  водоймищ  після  опорядкування  водовідведення  на  водозбірній  площі;
• запобігання   забруднення   і порушення режиму   підземних вод;
• удосконалення  системи  екологічного  забезпечення  досліджень,  проектування   регламентації     і   кредитування  нових  будівництв або реконструкції  діючих  підприємств;
• удосконалення  еколого-економічного  механізму  регулювання  водокористування     і  впровадження  нової  екологічної  політики щодо  водоресурсних  джерел;
• впровадження  басейнового   принципу  управління  водними  ресурсами на  різних   ієрархічних  рівнях;
• поширення  природно-охоронного   фонду в басейнах  поліських річок та  його  резервування;
• розробка  і впровадження  системи  міжвідомчого  екологічного  моніторингу   водних  об’єктів;
• створення системи    екологічної  освіти  та  формування  екологічної  свідомості   суспільства.

     Кризова    водогосподарсько-екологічна    ситуація, загострення та  потреба радикального  оздоровлення  водойм   вимагають повної  відмови  від  принципів інтенсивного,  технічно  примітивного,  екологічно  незрівноваженого   й  економічно    нерегульованого  водокористування  і розвитку  національного   водного  господарства,  що  лежить   в  основі  сучасної   водогосподарської  державної  політики.    

     На  майбутнє    передбачається  вивчення  природних  ресурсів   Волині,  поточна   і  перспективна  оцінка   підземних  і  поверхневих   вод,  їх  використання  і  якість. Основні     проблеми  розвитку   та  розміщення  продуктивних    сил  Волинської  області, які  належить  вирішувати  досить  ймовірно,  у віддаленішій  перспективі , полягають в усуненні  або   суттєвому    пом’якшенні   існуючих   соціально-економічних  диспропорцій,  які  суттєво  загострились    у  зв’язку  з  аварією  на  Чорнобильській    АЕС. Це  вимагає  переорієнтації    існуючих  структур, задоволення потреб  населення  області    в  продовольстві, товарах  народного  споживання, послугах, а також    у вирішенні проблем районів екологічного  лиха.

      У  результаті  нераціонального  використання  водних  ресурсів, на  Волині  склалася вкрай напружена гідрологічна ситуація. Тому  подальший розвиток  і розміщення продуктивних сил повинен бути  регламентований, у першу чергу,  з екологічних позицій, тобто збереження  довкілля.

    Важливою  проблемою   в  плануванні    водоохоронної   діяльності   регіону   є врахування  якості водного середовища  як  параметру  стану водного  ресурсного  потенціалу.  Чистота  водного  середовища  -  це  основний  фактор досягнення   соціально-економічного    оптимуму  регіону.  Якість  водних  ресурсів   оцінюється  сукупністю  параметрів,  які  характеризують   наявність  в  одиниці   об’єму  води  тих   інгредієнтів, за  якими  аналізується  здатність водного  середовища  задовольняти  потреби споживачів.  Звичайно  водні  об’єкти  господарсько-питного та культурно-побутового призначення  й об’єкти, які  використовуються  в рибогосподарських  господарствах, мають  свої  нормативи  якості,  через  які  екологічний  фактор  коректує  розвиток  регіональної  економіко-екологічної   системи.

РОЗДІЛ  V. Правові  аспекти  охорони та використання водоохоронних ресурсів.

     Водоохоронний  аспект є основним у регіональних моделях. Врахування якісного стану водного об’єкту  суттєво впливає на результати оптимізації  використання  водних  ресурсів. Імітаційні  моделі  водних  ресурсів  окремих  поверхневих  і  підземних  джерел,моделі  взаємозв’язку  поверхневих  і  підземних  вод  призначені  для  оцінки  закономірностей  формування  ресурсів  і режимів  джерел із врахуванням як  природних процесів, так  і  перспективної  господарської  діяльності. Моделі водоспоживання, як ресурсні, так і  імітаційні, відображають  закономірності  формування  водоспоживання  в  різних  галузях, а також  природні  процеси   у   водоспоживанні. За  допомогою регіональних  моделей  отримується  інформація  по  водних  ресурсах, водоспоживанню й  управлінню  водними  ресурсами.

Висновки

         Досі в нас  немає  єдиної  системи  прогнозування   водного  господарства.  Водогосподарське  виробництво  прогнозується  на  всіх  ієрархічних  рівнях  у  складі   різних  галузей  господарства   у  відриві  від  водо ресурсних  систем.

       Існуюча   структура   управління   водокористування, а також спроба  вдосконалити   її  окремі  елементи  не  приведуть до  корінної  перебудови  охорони водних  ресурсів.  Найбільш    конструктивним  напрямком тут є   розробка   якісно  нового    підходу до  управління   водними ресурсами, керуючись принципами  риночної    економіки.

      В  управлінні    природоохоронною  діяльністю  доцільно   підвищувати  роль   державних   органів  і органів  місцевого   самоврядування. Виходячи  із  місцевих   умов,  потрібно  утворити  у   встановленому  порядку   в   країнах  СНД   державні  комітети  по  охороні   навколишнього   середовища   і  регулюванню    використаних  природних     ресурсів, а  також   органи  цих комітетів  на  місцях.

     Більшість   вчених   і  практики   пов’язували  свої   надії   із  створенням  Державних комітетів по  екології   і раціональному     природокористуванню.

Контрольно-інспекційна   функція  цього  органу,  не  підкріплена   системою  різних  важелів   управління  водним  господарством,вона  не могла  забезпечити  вирішення  складних  проблем  використання  й  охорони  водно-ресурсного  потенціалу.  Вирішення  цих  проблем  повинно  здійснюватись  на  основі  використання  економічного  механізму  еколого-економічної   нормативної  бази, що давала б змогу оптимально вдосконалювати     водоохоронні структури і враховувати  різноманітність природно-господарських   умов  територій. Ефективне  управління    можливе  при   умові об’єктивної  економічної  оцінки   водних ресурсів  ( поверхневих  і  підземних вод ),  налагодження    чіткої   системи водооблік , піднесення  відповідальності   відповідних  органів  за  ефективність  управління  цими  ресурсами.

    Управління  водним  господарством  як  галуззю   народного   господарства  і  пов’язану  з  ним  водогосподарську  діяльність  повинне  входити  в  компетенцію Міністерства по екології і  раціональному  природокористуванню.    

      Рамки    технічного  і  юридичного  управління    водним  господарством  повинні визначатись  відповідними  нормативними  актами. Вирішення    питань, пов’язаних  з  використанням   води,  як  природного  ресурсу, повинно  бути  цілком  покладене   на  згадане    міністерство. У   веденні  міністерства  повинні  бути  водогосподарські  управління  і  водогосподарські  підприємства.  В   його  компетенції  повинні  бути  питання  керівництва, управління  і  нагляду  за  діяльністю  всіх  водогосподарських   органів.