Державний контроль за охороною та національним використанням водних ресурсів Волинської області

       Машинобудівні  підприємства внаслідок переважного  розміщення в містах,як правило,споживають  воду питної якості,що в загальному  об’ємі використаної води становить  64%, в тому числі на виробничі потреби витрачається 33%, з них 23%- із міських водопроводів.

      У процесі  виготовлення різноманітних машин  і обладнання воду використовують  у різних операціях,до яких  треба віднести відливку, обезжирювання, травлення, нанесення хімічних, гальванічних і лакофарб них покрить,охолодження за допомогою емульсій,змащування при прокаті і пресуванні і т.д. Стічні води таких виробництв характеризуються вмістом слабо розкладних,поверхнево-активних солей,важких металів і інших сполук.

      Витрати   свіжої  води  на виробництво   товарної  продукції в промисловості  будматеріалів скоротились з 41 до 38 тис.грн. Найбільші їх  величини  спостерігаються у Волинській, Рівненській, Київській областях – від 50 до 91/  тис.грн.

     Незначні  об’єми  води  витрачаються  на виробництво   продукції легкої промисловості:   по загальних   технологічних   витратах – 3,3, а  по  свіжій  воді- 6 / тис.грн. Разом з тим у Волинській  області свіжої води  витрачається  у 2-3 рази  більше, ніж в середньому  по  Україні.

    У  харчовій  промисловості  питоме  споживання  свіжої  води  зменшилось  з  24 до 21 / тис.грн. Значних коливань  питомого  споживання  води  в галузі по областях  не  спостерігається.

    Таким  чином,  результати  аналізу  динаміки  водомісткості  промислової   продукції  дозволяють  зробити   висновки  про те,  що  в   країні  є  резерви  для   підвищення  ефективності  водокористування  і  скорочення  питомих  витрат  свіжої води. Недостатні  темпи   водо збереження  в   значній   мірі  є  наслідком економічної  незацікавленості   водокористувачів  у  зниженні  водомісткості  промислового  виробництва. 

     Встановлені   ліміти  використання  води  повинні   формуватись   на  базі  економічного  стимулювання  поетапного  зниження  водоємності  продукції.

    Одним   із  важливих  принципів    організації   принципів  організації раціонального   аграрного водокористування є   інтенсифікація  використання водних  ресурсів у  сільськогосподарському  виробництві, зокрема  в   зрошувальному  землеробстві, тобто   зниження  водомісткості  продукції,  одержання  все більшої   кількості продукції  з розрахунку  на одиницю  витрачених водних  ресурсів.

    Сільське  господарство  характеризується  великою  територіальною  диференціацією за рівнем  водоспоживання   і водомісткості  аграрного  виробництва. Враховуючи  обставини,  всі  області України за  витратами води з розрахунку  на 1 м2   сільськогосподарських   угідь, поділено на  чотири  групи.

   Волинська  область    увійшла  до  четвертої  групи   найбільш  багато численної, з  низьким  рівнем  аграрного   водоспоживання.

    Диференціація   витрат  водних  ресурсів  на  потреби  сільського  населення

(сільгоспводопостачання) по  групах  областей  відносно  середньо  державного рівня  характеризується  наступними  даними. З розрахунку  на  одного  сільського  жителя    використовується  води  в четвертій   групі  областей – на  20 та 30  %  її  менше, ніж в середньому  по  Україні..

     При  аналізі   територіальних  змін  питомого  аграрного  водоспоживання необхідно  виділити  таку  закономірність: а разі  витрати  води  на  одиницю валової продукції сільського  господарства  є в декілька  разів  більші, ніж на одиницю   площі. Це  зумовлене в основному,  неоднаковим розвитком зрошувального  землеробства та регіональними  особливостями  спеціалізації  сільськогосподарського  виробництва,  а також технічним  рівнем  водогосподарських  систем.

     Прийняті в  даній роботі  методи  територіального   узагальнення  та  аналізу   статистичних  даних  про   водоспоживання  в  розрізі   областей  та  природних  зон   країни  можуть служити  основою   для  розробки  наукових  прогнозів   на  перспективу, виявляти резерви  для   економії водних ресурсів  та підвищення  ефективності  водокористування. При  цьому   доцільно  використовувати  дані  про  зміни  метеорологічних   умов, які  в  значній   мірі  визначають  характер  сільськогосподарського  водокористування.

      Таким   чином  зроблений  аналіз  водомісткості  промислової   та  сільськогосподарської  продукції   показав, що її  показники   в  багатьох  галузях народного  господарства  країни  відображають  більш високий  рівень  раціональності  водокористування, ніж  загалом   по  країні , та  носять більш  прогресивний характер  у порівнянні  з  рекомендованими  збільшеними   нормами. Разом з  тим   ретроспективний  аналіз та  оцінка  сучасного  стану водокористування  дозволяє  зробити  висновок, що  в країні  є  значні резерви  для  економії  води, зниження   безповоротних  витрат, інтенсифікації  впровадження  систем, багатократного  використання  води,удосконалення   систем водопостачання  та інше.

      Використання  на практиці  планування  водогосподарської   діяльності показників  водомісткості   продукції  має  важливе   значення при   удосконаленні   нормування  водоспоживання . Вони  є  основою   для  розробки  заходів щодо підвищення  соціально-економічного  рівня водокористування, який  передбачає  зниження  виснаження  водних  ресурсів  при  дотриманні  вимог   водо забезпечення  основного  технологічного  процесу.  Аналіз  динаміки територіально-галузевих   змін  фактичної  водомісткості    дозволяє  обґрунтувати  норми   оцінки  більш  високого  рівня   прогресивності.  Останні

Розробляються  з  урахуванням  кращих  досягнень  вітчизняних  та  зарубіжних підприємств  у  вдосконаленні  технологічних  процесів, обладнання, систем  водопостачання  та  каналізації,  а  також   з  врахуванням   водо забезпечення  територій   та  вимог  охорони  водних  ресурсів.  Досягнення  в  сучасних  умовах  оптимальних  норм  оцінки  свідчать  про  максимально  можливі  рівні ефективності  водокористування.

    РОЗДІЛ  ІІІ.  ОСНОВИ  КОМПЛЕКСНОГО  ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ  ПРОБЛЕМ  ВОДОЗАБЕСПЕЧЕННЯ  НАСЕЛЕННЯ  І  ГАЛУЗЕЙ   ЕКОНОМІКИ.

    Нині  неможливо   знайти  таку  галузь  народного  господарства, в якій  можна   було б використати  повноцінний   замінник  води. Зростання  масштабів   антропогенного  впливу  на  водні   джерела  обумовило  необхідність  вирішення  на  якісно  новому  рівні  комплексної   проблеми  збереження і  відновлення   екологічної  рівноваги   природних   водойм  в  умовах  подальшого  розвитку  продуктивних  сил.

    Сучасний  стан   соціально - економічного  розвитку  суспільства  потребує не  тільки   значного  збільшення  продовольчого   уже  в  найближчі роки,  а  й суттєвого  оздоровлення  навколишнього  середовища, раціонального   використання  й  економного   витрачання   водних ресурсів.

    Основна  увага   повинна  приділятися   зниженню  скиду  забруднюючих  речовин,  а  також   скороченню  до  мінімуму невиробничих  втрат   води,  що  буде  сприяти   попередженню  кількісного  і   якісного  виснаження  водних  ресурсів,  підвищенню  водозабезпеченості   і  зниженню  соціально-економічної  напруги. 

     Проблема  раціонального   використання  водних ресурсів, як  частина  загальної  проблеми  носить  багатоаспектний  характер. З однієї  сторони, раціоналізація  використання  будь-яких видів   ресурсів  передбачає  удосконалення     в  першу чергу, планування  і управління  цим видом   господарської діяльності – технічний  напрямок  вирішення  проблем.  З другої – прийняття планово-управлінських  рішень повинно  базуватись  на знанні умов  формування  цих  ресурсів. Такий  напрямок  носить природний  характер.

      Нерівномірність   розвитку  водних  ресурсів  на    території  держави, відмінність   регіональних  рівнів  антропогенного  навантаження на  водно ресурсний   потенціал вимагають  регіонального   підходу  до  встановлення  рівнів  споживання. Це  дає   можливість  диференціювати  ступінь   напруженості  водогосподарського  балансу  території  країни, виділити  кризові  регіони,  здійснити  регіональну  диференціацію   заходів, щодо  оптимізації   водогосподарської  діяльності  й  екологічного  стану  водних  джерел  звідси,  оптимізацію водокористування  доцільно формувати  в  межах  річкових басейнів або  водогосподарських   комплексів, під якими розуміють  сукупність водо споживачів  і водогосподарських споруд, що  об’єднані  загальним джерелом води.

       Складний  стан  з ресурсами  прісних   вод у багатьох районах,  прогресуюче   забруднення  рік  і водойм  обумовлюють необхідність  пошуку  нових способів економії  води, удосконалення  технологічної   очистки  стічних  вод, широкого  використання  нетрадиційних   джерел  водо забезпечення.

     Основними   показниками  рівня  водозабезпеченості   території  є об’єм сумарного   і  місцевого   стоку  на  1м2 площі.  Райони  Полісся   займають  друге  місце  за  рівнем  водозабезпеченості . На  цій території  формується  стік багатьох крупних рік  України: Дніпра, Прип’яті, Десни   та  їх приток. Більше 60% всього  стоку Дніпра  формується  вище  Києва,тому тому  проблема  раціонального  і  науково  обґрунтованого  природокористування  набуває   особливо  важливого   значення,  оскільки  порушення  природних  умов у цьому   регіоні   може  мати  суттєвий  вплив  на  кількісні  і  якісні  показники природних  вод. Крім  того, значному  техногенному  навантаженню  були піддані  поверхневі  і   підземні  води  внаслідок   катастрофи  на  Чорнобильській  АЕС. Все це  ускладнює  використання  водних  ресурсів  у народному   господарстві, зокрема  в  сільському  і комунальному.

    Питання  раціонального   використання  і    охорони   водних  ресурсів дуже  актуальні  для  Волинського  Полісся   де в останні  роки  була  проведена  широкомасштабна   осушувальна  меліорація  земель, зросла питома  вага промислового  виробництва  і отримало подальший   розвиток комунальне  господарство. Розвиток  осушувальних  меліорацій  впливає  на  водність  річок  і якість води, що необхідно   враховувати в прогнозах розвитку  і розміщення  продуктивних  сил.

    Раціональне   водокористування  й охорона природних  вод  у межах Волинського   Полісся  можуть  бути  здійснені   при  умові  басейнового   принципу, при  якому за  основу  потрібно брати  водозбірну  площу  ріки або групи річок,  межі яких одночасно сполучаються  з  територіальними  одиницями,  зв’язаними  з плануванням   виробництва  і використанням   у промисловості,сільському господарстві  і населенням. 

      Водокористування  в житлово-комунальному  господарстві, де непродуктивні  втрати  води  досягають  30%,а інколи і 50 %,  потребує суттєвого  вдосконалення.  Нераціональні витрати  води  певною мірою пов’язані  з  технічними  причинами.  Крім  того  неекономні  витрати   води населенням  обумовлені  необґрунтовано  низькими  тарифами  і відсутністю квартирних лічильників.  Забезпечення  споживачів  водовимірювальними  приладами, а також  заміна  водозбірної  техніки  і   сантехнічного  обладнання на  більш  економне дасть  можливість  знизити  втрати  води при  транспортуванні  в будинках  до 20% від загальної водо подачі  по водопровідній мережі.

     При прогнозуванні   вкрай необхідний    принципово   новий  підхід  до перспективного   планування   відтворення  і  використання  водних  ресурсів.

В умовах становлення  ринкових  відносин  необхідний  пошук   нових  форм

Державного  і  ринкового  регулювання. Як  показує    світовий  досвід,у жодній країні світу  держава  не  може  взяти  на  себе  тягар  витрат  на   водоохоронні

Потреби -  необхідне   ще й об’єднання  капіталу  недержавних  структур.

      У Водному  кодексі України передбачені  економічні заходи щодо забезпечення  раціонального використання,охорони  і відтворення водних ресурсів,які  передбачають:

      - видачу  дозволів на спеціальне водокористування;

   -  встановлення  плати  і розмірів платежів  за  збір  води   і  скидання  забруднюючих  речовин;

  -  надання  водокористувачам  податкових, кредитних  та інших   пільг  у разі впровадження  ними  енергоресурсозберігаючих   технологій, здійснення  відповідно  до  законодавства   інших   засобів, що зменшують  негативний  вплив  на  води;

    -  відшкодування   у  встановленому  порядку   збитків, заподіяним водним об’єктам  у разі порушення  вимог   законодавства.

    Платежі  за  збір  води  з водних  об’єктів  загальнодержавного  значення зараховуються   до  Державного  бюджету  України   у  розмірі 80%, до бюджетів  областей 20%, а платежі за  збір  води  місцевого  значення в повному  обсязі зараховуються  до  місцевих  бюджетів  відповідних  Рад.

    Останнім  часом  наукова  думка  зосереджується  на  розробці  моделей  стабільності   екологічної  ситуації.  Мабуть,  сама  по  собі  ця  ідея  конструктивна,але   вона   може  працювати  лише  при  наявності  механізмів, які забезпечують  певну  стабільність, яких  на жаль ,  поки  що не  існує  ні в соціальній  і  господарській  практиці, ні в  наукових  проектах.

    Радикальна  перебудова  водогосподарської  діяльності  потребує  нової, гнучкішої   і ефективнішої  системи  управління  за  територіально - галузевим   принципом  на  основі  тісної  взаємодії  економіко-правових  і  нормативних методів   регулювання  водокористування.

    Водні  ресурси   є суспільним  благом, тому  уряд  повинен  заохочувати  збереження   природних  вод  через   широкий  набір  засобів   економічного регулювання. У   тій  мірі, в якій   можливо   забезпечити  поліпшення  якості  навколишнього середовища  шляхом  зміни  поведінки  споживачів  і виробників,  ці засоби  можуть  включати:  адміністративне  регулювання   і правову  систему, моральне  переконання, субсидії  і податки  на  користь  охорони вод   та інші  заходи  в галузі  видатків.  Виникає  також   потреба  у виправленні   невдалих політичних  рішень,які  призвели до  реалізації заходів,що  завдали  шкоди  водним  системам.