Державний контроль за охороною та національним використанням водних ресурсів Волинської області

      Можна   зазначити,  що   міста  в  Поліському  регіоні  являють   собою  ареали  найбільшої  зосередженості  гострих  водогосподарських   та  екологічних  ситуацій   і повинні  розглядатись, як  першочергові  об’єкти  щодо  реалізації  водоохоронних  засобів   і підвищення  рівня   раціональності  водокористування.  В  цілому  для  цієї  зони  можна   рекомендувати  інтенсифікацію  розвитку  та  використання  науково-виробничого   містобудівного  потенціалу,  сільського  господарства  переважно  приміського   типу  та  районів  короткочасного  відпочинку   населення.

     Волинське   Полісся  розглядається  як  унікальний  ландшафтний  і  водо ресурсний  природний   комплекс  України,  в якому   формується   значна  частина   власного  річкового  стоку   і  концентрується   основна   частина   доступна  для  використання  транзитного   стоку  країни, регіон   виконує  важливі   природо утворюючі  й  екологічні  функції,   вплив  яких  розповсюджується  на  значну  частину  не  тільки  території  України, але й суміжні зарубіжні  країни.

    Оцінюючи  водно  ресурсну   забезпеченість  перспективного   соціально-економічного  розвитку  області  можна  вважати,  що  вона  достатня  при  умові   здійснення  водоохоронних   заходів   і  підвищення  технологічного  рівня  водокористування .

    Однією  з передумов   водно ресурсного  забезпечення  соціально-економічного  розвитку  області  є  наявність   невикористаних  резервів  економії  води   в  промисловості , житлово-комунальному  і сільському  господарствах, які  можуть   бути ефективно  реалізовані   із  застосуванням нового   економічного  механізму  щодо  стимулювання  зацікавленості  водо  споживачів   у  раціональному   використанні   і  охороні   водних  ресурсів.

    РОЗДІЛ IV.  ВДОСКОНАЛЕННЯ   СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ  ВОДНИМ  ГОСПОДАРСТВОМ.

    Сучасна водогосподарська  ситуація є критичною,а в деяких  регіонах зростаюча інтенсивність  експлуатації водних ресурсів  і криза в економіці,які супроводжуються  підвищенням частки застарілих  технологій та устаткування,зниження  рівня модернізації та оновлення  основних фондів,збільшують ризик  виникнення техногенних катастроф,вимагають  розробки оптимальної еколого-економічної  стратегії подальшого розвитку  водного господарства,що розширить  можливості управління ним та  рівнем екологічної безпеки.

      Під управлінням  водним господарством прийнято  розуміти поетапний процес розробки  й реалізації стратегічних і  тактичних рішень,спрямованих на  раціональне використання та  охорону вод на організаційних,економічних  і правових засадах.

      Під   економічним  контролінгом   розуміють  діяльність, спрямовану  на повніший  облік  водогосподарських   вимог  у  господарській   практиці. Сюди входять  питання   водогосподарського  аудиту, розвиток  екологічно  спрямованих продуктів, розробка еколого-економічних балансів водокористування     виробництва,  організація і управління  охороною  і раціональним використанням водних  ресурсів.

      Головне   завдання   в  управлінні  і регулюванні  водного господарства  полягає  в  повному  і   своєчасному  задоволенні   потреб  усіх  водо споживачів  та  водокористувачів  у  високоякісних   водних   ресурсах  із  урахуванням  дотримання  екологічних  вимог,  критеріїв, обмежень  і  стандартів. Крім  того, управлінську  діяльність  водогосподарських   органів   слід  спрямувати на радикальне  екологічне  оздоровлення  рік,  озер та інших  водойм, які   становлять  єдиний  водний  фонд  держави, а також  на  організацію   здійснення  заходів  щодо  відтворення  та  охорони   поверхневих  вод.

     Державна  система   регулювання  водних  відносин, згідно  з Водним  кодексом  України,  передбачає  здійснення  функціональної  і територіальної  організації.  Функціональна   організація  полягає   в  розподілі  компетенції  у  галузі   будівництва  експлуатації  водогосподарських  систем  і  водокористування  (Держводгосп)  та  контролю  за  раціональним  використанням, охороною вод.  Територіальна  організація   включає  розподіл функцій   управління  на   адміністративно-територіальному   рівні  ( ради відповідних  адміністративних  утворень)  і не  передбачає  регулювання  водних  відносин  у  межах  басейнів, що  не  відповідає  генетичній  суті  функціонування  водо ресурсних   джерел  і їх  охорони.

      Основними   напрямами  вдосконалення   економічного  механізму  екологічного  управління  є  модернізація  існуючих  регуляторів, здійснювана   одночасно  з  розробкою  і впровадження  у практику  нових  ринкових  інструментів. Позитивними  моментами  механізму   екологічного  управління водним  господарством  є  те, що  через економічні  інструменти   були  опрацьовані  основи  платного  водокористування.  І   цей  економічний  інструментарій  є  єдиним  засобом,  який  забезпечує  надходження  фінансових  ресурсів  в  обсягах  необхідних   для  ліквідації  шкоди,  внесеної водним  системам. Негативними  моментами  управління  водокористування є те, що його економічний  механізм  неспроможний  зацікавити  товаровиробників  у проведенні  водоохоронних  заходів за  рахунок  власних коштів,  недостатньо  ефективно  й оперативно  реагує  на  динаміку  економічних  та  екологічних  процесів  у  державі  та  не  поєднується  повною  мірою  іншими  економічними показниками  та  важелями  господарської діяльності.

     Існують   розробки  присвячені  розвитку  екологічного  бізнесу, коли  водоохоронна  діяльність  може  приносити   додатковий  дохід. З точки   зору розвитку      української   екологічної  політики цікавою  є  класифікація робіт і  послуг  у сфері  екологічного  бізнесу. 

    Потрібно  сформулювати   екологічні  і правові  основи,   передумови  розвитку  водогосподарського  менеджменту,  ключові  напрямки  і  стратегію в  системі   заходів  підтримки  водо  зберігаю чого  підприємства  і  формування  в перспективі   відповідної  інфраструктури  для  економіко-екологічного  союзу.

Крім  цього,  необхідно  застосувати  методи  систематизації  та  інформаційного  забезпечення  водогосподарського  контролінгу ,  еко-аудиту, еколого-економічного  аналізу  водогосподарської  діяльності  на  рівні підприємства.

     Завдання   інтеграції  України  у  систему   міжнародної  екологічної   безпеки, посилення  вимог   законодавства  в  сфері   охорони  навколишнього  природного  середовища  висуває  на  перший  план  розвиток  нових напрямків   у  сфері  природокористування  спрямованої  на  збереження   і  відтворення  водних  ресурсів, екологізація  податкової  системи,  розвиток  ринку «водоохоронних»   цінних  паперів ( права,квоти),  створення  системи  екологічного  страхування.

     У країнах  – членах Організації  економічного  співробітництва  і  розвитку  практикуються  обов’язкове   і  добровільні  види  страхування   екологічної  відповідальності  за  відшкодування  заподіяних  збитків  у результаті  аварійного  забруднення  водних  об’єктів  та  погіршення  якості  водних ресурсів.

      4.1. Запровадження системи екологічного    страхування.

    Система   законодавства   щодо  регулювання  екологічного  страхування  передбачає  наявність   загального  законодавства  (  Цивільний  Кодекс, Закон України   «Про  екологічне  страхування» ), Водний кодекс України , та  пакету підзаконних  актів. 

     Право  на  здійснення   обов’язкового   екологічного  страхування  надається   національним  страховикам, які   отримали  ліцензію  на  цей   вид  страхування, або  страховій   компанії  за  участю  держави  ( це може  бути спеціалізована  страхова  компанія,  або  компанія  із  змішаним  капіталом ).

    В основі  формування  страхового  фонду  лежить  ціна  страхової послуги –  страховий  тариф, обчислений  із  врахуванням  оцінки  ймовірності   настання  страхового  випадку  . Зазначимо, що  оптимальні  страхові  тарифи  впливають на динаміку  страхового  фонду, забезпечення  фінансової  стійкості цього   виду  страхування. Крім того, на  формування  страхового  фонду   впливають  фактори загальноекономічного  значення   (динаміка  ВПП, динаміка  реальних доходів на душу  населення,  динаміка  вартості  основних  виробничих фондів  у різних  галузях економіки,  динаміка  грошових доходів  і накопичень  громадян ) та  фактори,  зв’язані  безпосередньо  фінансово-економічними  аспектами  розвитку  страхової   компанії.

    Враховуючи  те, що  ринок  страхових  послуг  в  Україні  більш-менш розвинутий, питання  про обов’язкове   екологічне  страхування  підприємств   може  бути  вирішене. Це,  в   свою  чергу,  значно  знизить   навантаження  на державний   та  регіональні  бюджети   при  ліквідації  наслідків   екологічних  катастроф.

   4.2.  Еколого-економічні  проблеми  водокористування: досвід  міжнародного  співробітництва.

       Водні   екосистеми  в останні  десятиліття   уже  не  можуть  справитися  із шкідливими   відходами   людства  і  починають   деградувати. Якщо  найближчим  часом  не  вжити  термінових   заходів  щодо  збереження  стійкості  біосфери  в  цілому, то  в  недалекому  майбутньому   людство  може  опинитися   в  такій   ситуації , коли  вже  ніщо  не  зможе  попередити  екологічну  в  глобальному   масштабі.

      Особливої   актуальності  набувають    проблеми  охорони водних ресурсів  у  зв’язку  з  прийняттям  світовою  спільнотою  на  міжнародному   екологічному  форумі  в  Ріо-де-Жанейро  у 1992 році  Концепції  сталого  розвитку  в  ХХІ столітті,  так  званої  Декларації   Ріо, яка  передбачає  стабільну  екологічну  рівновагу  та  забезпечення  тривалого  використання  і регулювання  природних   ресурсів. 

    У країнах   Західної Європи,  розроблені  спеціальні  програми  охорони  водних ресурсів, у яких загальне  визначення  здобула  ідея  стійкого  розвитку

Відповідно  до якої  екологічні та  економічні  цілі в динаміці  збігаються, а на рівні  Європейського  Союзу  країни-члени  розробили  принципи  та  загальні  заходи  для  законодавчих  актів  у  сфері  охорони  природи.

     При раціональному   водокористуванні  й  охороні   вод  економія  водних  ресурсів  займає  важливе  місце, якщо  врахувати,що  крім  значного  зменшення  витрат  матеріальних  та   енергетичних  ресурсів,  вона  сприяє  вирішенню  завдання  захисту  водоймищ  від  забруднення   та  виснаження, тобто виявляється   одночасно  в  галузях   економіки   і  охорони довкілля. Економія  води  в порівнянні  з  іншими  методами  захисту   водоймищ  має свої переваги, оскільки  захист  довкілля  в  цьому   випадку  не  пов'язаний   із додатковими  витратами   матеріальних  ресурсів,  тоді,як  очистка  потребує  додаткового   їх  збільшення.

     Існуючі   комплексні  програми  економії  води  включають:  заходи  по  боротьбі  з  втратами  води  на   усіх  етапах  її  видобування,  очищення, транспортування, розподілу   та  споживання;  заходи  по  економії  води  споживачами, які   включають  обмеження,  що  впроваджуються   законодавчим  шляхом,заходи  по  обмеженню  зростання  чисельності  населення  і  розміщенню  промисловості   в  регіоні, заходи  по  розвитку  дуплексних  і комплексних систем  водо забезпечення, повторного  використання  стічних  вод.

    Генезис  статистики  охорони    і  відтворення   водних  ресурсів  індустріально   розвинутих  країн  полягає  в якісному  розвитку  статистичних  потоків -  від  збирання  даних   про  водно-ресурсний   потенціал  до  інформаційного  забезпечення  з  приводу   забруднення  водного  середовища, та  шкоди  яка  завдається  суспільству  при  деградації  водних  екосистем, -  і до  макроекономічної  оцінки  впливу  екологічного  фактора  й  повноцінних  розрахунків   еколого-економічних   втрат (доходів). Звичайно,  увага   приділяється  проблемі  інтеграції  екологічної  статистики  з   економічними  індикаторами  і   навпаки. Тому  досить  активно   розвивається   база  статистичного   моніторингу, нарощується  масив   макроінформації   про  стан, якість, продуктивність  водних  ресурсів, про  динаміку  споживання, відтворення   та  еволюцію  водних  екосистем  на  локальному, регіональному, національному   і   міжнародному  рівнях.

     Законодавчі   методи  контролю  водоспоживання ,  які  застосовуються  в   різних  країнах,  поділяються   на  дві  категорії:  контроль  за  установкою  і  змістом   санітарно-технічних   приладів  і  введення  обмежень  на  використання  води  в  екстремальних   умовах   (засухах, забрудненнях, аваріях).

      Заходи  по  економії   води   споживачами   поділяються  на  технічні, економічні, організаційні  та   соціологічні  ( такий  розподіл  застосовують  в  програмах  економії  води.

  4.3. Запровадження   технологічних розробок   у водогосподарську  практику.

        Необхідність  збереження  високих  і  стійких   темпів  економічного  росту ставить  перед  суспільством   завдання  забезпечення  окупності  і   рентабельності   водоохоронних  затрат. Ця   проблема   може  бути  вирішена  в результаті   впровадження  нової   техніки     і технологічних процесів,  які б не  носили  шкоди навколишньому   середовищу. Введення  подібних  водоохоронних і зберігаючи  технологій   є нині  найоптимальнішим   шляхом  використання,  охорони і відтворення водних   ресурсів,  але   через брак  коштів     йому  не  завжди  надається перевага. Основна причина   полягає у відсутності     врахування  екологічних збитків    від забруднення водних,   в результаті   його  ефективність  безвідходних    і маловідходних технологій     слабо виражена .  Оскільки   в  кожній   галузі    -  суб’єкті  водокористування   є  певний  пакет  науково-технічних  розробок  щодо  удосконалення   водогосподарських   і  водоохоронних  систем, значну  роль  для  забезпечення   екологічно  зорієнтованої   структурної перебудови  відіграватиме   інвестиційна   політика  держави.