Енергозбереження в сучасній Україні

- затвердження Кабінетом Міністрів  України механізму коригування  тарифів на теплову енергію  та житлово-комунальні послуги  залежно від зміни цін на енергоносії;

- внесення змін до Регламенту  Верховної Ради України щодо  розгляду в першочерговому порядку  законодавчих актів з питань  енергозбереження;

- прийняття законодавчих актів  щодо механізму стимулювання  енергозбереження пакетом, у тому числі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України";

- внесення змін до Регламенту  Верховної Ради України щодо  затвердження законодавчих актів  з питань енергозбереження простою  арифметичною більшістю голосів  народних депутатів України, що взяли участь у голосуванні. [2]

3.КОМПЛЕКСНА  ПРОГРАМА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ  НАН УКРАЇНИ „НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ  ОСНОВИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ”

3.1.Концепція  комплексної програми 

Початок ХХІ століття характеризується глибокими трансформаціями уявлень світової спільноти про найбільш ефективні та раціональні джерела енергетичних ресурсів. Наразі людство вже підійшло до порогу, за яким починає працювати фактор вичерпання первинних ресурсів, і в першу чергу, нафти та природного газу. Цей процес відбувається на фоні значного підвищення попиту на ці енергоносії, що призвело до лавиноподібного зростання світових цін на нафту та газ. За таких умов повинна відбуватися і відбувається зміна конкурентноспроможного складу енергетичних технологій і структури вживаних енергоресурсів, зміна джерел енергії та витіснення технологій виробництва електроенергії і тепла на основі вуглеводнів іншими технологіями, що використовують вугілля, уран та відновлювані енергоресурси.

Окрім цього, значне зростання цін  на енергоресурси обумовлює нову хвилю потужного процесу їх ощадливого використання, що спостерігається в переважній більшості країн світу, і перш за все, в промислово розвинених країнах. Енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів стали наріжними каменями енергетичної політики цих країн. Для діяльності у сфері енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Ще наприкінці минулого століття витрати на тонну умовного палива, отриману за рахунок енергозбереження, були в декілька разів менші за витрати на її видобуток чи закупівлю. В останні роки у зв’язку зі значним зростанням цін на енергоресурси зазначена тенденція явно посилилась.

Для України переваги енергозбереження набувають особливого значення у  зв’язку з низкою додаткових факторів. Україна є енергодефіцитною країною, яка свої потреби в первинних енергоресурсах задовольняє за рахунок їх власного виробництва лише на 45%. В її паливно-енергетичному балансі домінує природний газ, його частка становить 41%, що значно перевищує відповідні показники таких країн, як США та Велика Британія, які, на відміну від України, мають значні поклади і обсяги власного видобутку природного газу. Україна займає одне з перших місць у світі за обсягами імпорту природного газу (понад 56 млрд. куб. м.), який здійснюється з території однієї країни. Все це разом взяте створює загрозу енергетичній і національній безпеці України.

Основний показник ефективності використання енергетичних ресурсів, а саме, енергоємність  валового внутрішнього продукту в Україні значно вищий, ніж у промислово розвинених країнах. Це є наслідком значної технологічної відсталості, недосконалої галузевої структури вітчизняної економіки та впливу її “тіньового” сектору. Така ситуація об’єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку, що посилюється умовами її зовнішньої енергетичної залежності. На відміну від країн Заходу, де енергозбереження є елементом економічної та екологічної доцільності, для України це – питання виживання, оскільки з нинішніми показниками енергоефективності ми не зможемо в майбутньому достойно ввійти в співтовариство європейських країн.

Проблема неефективного, нераціонального  споживання палива та енергії має  вкрай негативні соціальні наслідки: значна частина міського населення України забезпечується водопостачанням нерегулярно, звичним явищем у регіонах стали відключення від електропостачання, якість теплопостачання, як правило, не відповідає встановленим вимогам, поступово руйнується інфраструктура паливно-енергетичного комплексу та комунальних підприємств водо- і теплопостачання, що останнім часом вже призводить до техногенних катастроф.

Енергозбереження має  суттєвий вплив на енергетичну безпеку  держави, оскільки неефективне споживання паливно-енергетичних ресурсів вимагає  великих обсягів (понад 50%) їх імпорту, що обумовлює значну залежність від  країн-експортерів. Разом із тим  потенціал енергозбереження в Україні сягає показників, що співставні із загальними обсягами споживання паливно-енергетичних ресурсів. Його реалізація дозволить здебільшого зняти гостроту проблеми зовнішньої енергетичної залежності.

Фактор енергозбереження є одним із визначальних для енергетичної стратегії України. В цілому тут фокусуються проблеми як ефективності власне паливно-енергетичного комплексу, так і здатності останнього забезпечити ресурсами належне функціонування національної економіки.

Низька енергоефективність стала одним із чинників кризових явищ в українській економіці. Дійсно, у структурі витрат на виробництво промислової продукції в першій половині 90-х рр. майже втричі зросла вартісна складова енергоресурсів у матеріальних витратах на цю продукцію, сягнувши 42% їх загального обсягу. Першопричиною цих явищ стало істотне зростання вартості імпортних енергоресурсів упродовж означеного періоду. Як результат, складова витрат на енергоресурси у структурі ціни промислової продукції протягом 1990-1997 рр. зросла у межах 6,2-18,9%, а рентабельність, навпаки, зменшилась від 16,8% до свого мінімального значення у 1997 році – 5,7% і лише в наступні роки почала зростати. Низька рентабельність стала, в свою чергу, однією з причин вимивання обігових коштів з економіки. Таким чином, низька енергоефективність виявилась водночас і однією з основних причин кризових явищ у національній економіці, і їх наслідком.

Основними стратегічними  напрямами підвищення енергетичної ефективності та реалізації потенціалу енергозбереження є технологічна та структурна перебудова економіки і соціальної сфери країни, створення економічних, адміністративних і нормативно-правових механізмів, що забезпечують зростання енергоефективності та обсягів енергозбереження.

Дослідження показали, що серед зазначених напрямів провідну роль відіграє технологічна перебудова економіки та соціальної сфери країни. За умови досягнення показників енергетичної ефективності, що характерні для промислово розвинених країн, обсяги заощадження енергоресурсів в Україні за рахунок технологічного фактору можуть становити сотні мільйонів тонн умовного палива. Технологічна перебудова економіки країни в цілому, її окремих галузей та підприємств передбачає виведення з роботи морально застарілого та фізично зношеного устаткування, припинення випуску енергетично неефективної продукції і впровадження новітніх технологій, обладнання, облікових приладів та систем.

У зв’язку з цим  в даній комплексній програмі основна увага приділяється науково-технічним  основам створення і впровадження прогресивного технологічного устаткування, процесів та систем, що забезпечують технологічну перебудову і основні обсяги енергозбереження в базових галузях економіки і соціальній сфері України. За своєю суттю енергозбереження по технологічному фактору розділяється на галузеве та міжгалузеве. Оцінку потенціалу та досяжних рівнів галузевого енергозбереження доцільно провести за наступними основними напрямами:

- впровадження нових  енергозберігаючих технологій;

- впровадження нового  енергоекономічного обладнання;

- удосконалення існуючих  технологій;

- удосконалення енерговикористовуючого  обладнання;

- підвищення якості  продукції, вдосконалення сировини  та матеріалів;

- заміщення і вибір  найбільш ефективних енергоносіїв;

- зменшення втрат сировини  та матеріалів;

- скорочення втрат  енергоресурсів;

- органiзацiйно-технiчнi заходи.

Міжгалузеве енергозбереження з огляду на технологічний фактор є одним із найбільш ефективних і  масштабних напрямів енергозбереження, що може суттєво впливати на рівні  енергоспоживання. До основних міжгалузевих заходів відносяться:

- використання сучасних  ефективних систем обліку та  контролю за витратами енергоресурсів;

- використання вторинних  енергетичних ресурсів;

- впровадження автоматизованих  систем керування енергоспоживанням; 

- використання економічних  систем і приладів електроосвітлення;

- впровадження сучасних  систем і засобів силової електроніки; 

- вдосконалення систем  теплопостачання; 

- вдосконалення структури  парку електроприладів у галузях  тощо.

У відповідності з  викладеним в межах даної комплексної програми заплановано проведення наступних досліджень:

- наукові основи та  методологія визначення потенціалів,  економічно доцільних обсягів  енергозбереження та показників  енергетичної ефективності на  макроекономічному, галузевому і  технологічному рівнях;

- науково-технічні основи  та заходи зі створення і  реалізації інформатизаційних технологій  обліку виробництва, транспортування  і споживання енергоресурсів;

- науково-технічні основи  і заходи зі створення та  впровадження систем і приладів  електроосвітлення, силової електроніки, вдосконалення систем теплозабезпечення;

- прогресивні технології  і енергозберігаючі заходи в  металургії, металообробці, будівництві,  електрозварюванні та в споріднених  процесах;

- науково-технічні основи  та енергозберігаючі заходи у виробництві, транспортуванні і використанні електричної і теплової енергії;

- прогресивні технології  та енергозберігаючі заходи у  видобутку та збагаченні вугілля; 

- енергозберігаючі технології  та заходи у видобутку, транспортуванні  та споживанні нафти і природного газу;

- енергозберігаючі технології  і заходи в житлово-комунальному  господарстві та на транспорті.

Дослідження і впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій дають можливість реалізувати великі обсяги заощадження енергоресурсів в Україні і підвищити показники енергоефективності до рівнів провідних країн світу. [3]

5.ГАЛУЗЕВА  ПРОГРАМА

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ  ТА ВПРОВАДЖЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ

ВИДІВ ПАЛИВА НА ТРАНСПОРТІ НА 2006 – 2010 РОКИ

Галузева програма енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на транспорті на 2006 – 2010 роки (далі – Програма) розроблена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.05 № 324 “Про заходи щодо виконання у 2005 році Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”(п. 313).

Програма, що відповідає політичним пріоритетам Європейського  Союзу у сфері енергозбереження, визначає стратегічні завдання, напрями  та механізми впровадження заходів  з раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, покращення енергоефективності та застосування альтернативних палив у всіх підгалузях транспортного комплексу України. 1. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма В умовах постійно зростаючих цін на основні види енергоресурсів та значної зовнішньоекономічної залежності від постачальників енергоносіїв енергозбереження та енергоефективність набувають особливої актуальності для загального підвищенню економічної ефективності транспорту, зменшення його негативного впливу на навколишнє природне середовище, забезпечення високих соціальних стандартів транспортних послуг. У відповідності до стратегічних пріоритетів соціально-економічної політики України ставиться завдання переведення національної економіки на енергозберігаючу модель розвитку, спрямовану на суттєве скорочення енергетичної складової у собівартості виробництва та сфери послуг. Проектом Енергетичної стратегії України до 2030 року передбачається доведення показників енергетичної ефективності всіх галузей національної економіки, включаючи транспорт, до рівня відповідних показників ЄС та інших промислово розвинених країн. Комплексна державна програма енергозбереження України визначає пріоритети державної політики у сфері енергозбереження, енергоефективності, використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. Цією Програмою встановлюються галузеві пріоритети й основні напрями діяльності, а також засоби та інструменти, що забезпечують ощадливе й ефективне використання енергоресурсів на транспорті. Для всіх підгалузей з урахуванням їх особливостей розроблені детальні програми заходів з енергозбереження, підвищення енергоефетивності та використання альтернативних джерел енергії. 2.Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання Транспортний комплекс тісно пов‘язаний практично з усіма галузями виробництва та соціальної сфери, і тому тенденції розвитку транспорту тісно слідують за загальною динамікою економічного розвитку України. З другого боку, транспорт, як і деякі інші галузі економіки, все ще має багато успадкованих від колишнього СРСР проблем, таких як нераціональна структура та висока енергомісткість. В цілому транспортний комплекс України використовує близько третини загального споживання нафтопродуктів і 5 відсотків загального споживання електроенергії в Україні. При всій різноманітності умов і специфіки роботи різних підгалузей транспортного комплексу ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів загалом є досить низькою.

Незадовільний стан енергетичного  господарства на транспорті обумовлений  цілою низкою інституційних, економічних, науково-технічних, інформаційно-освітніх та інших причин. Так, серед головних економічних причин – загальні макроекономічні проблеми національної економіки, низький рівень фінансування з державного та місцевих бюджеті навіть транспорту, що знаходиться у державному секторі, та загальна нерозвиненість фінансової бази. Загалом в економічно-фінансовій сфері дуже гострими є такі проблеми, як цінова нестабільність і недосконалість системи ціноутворення на енергоносії, що не дає змоги акумулювати інвестиційні кошти на транспортних підприємствах, а також високі кредитно-банківські ставки та складність отримання середньо- і довготермінових кредитів для здійснення технологічного оновлення та закупівлі високоефективного обладнання.

Головні інституційні проблеми – недостатня розвиненість ринкових відносин у сфері функціонування транспорту, відсутність дієвих економічних стимулів щодо інвестування в основні виробничі фонди та здійснення енергозберігаючих проектів, слабка координація між окремими підгалузями транспорту, неефективність організації перевезень, недосконалість державного управління та регулювання у сфері енергозбереженням, зокрема, на регіональному та місцевому рівнях, а також недостатня увага щодо залучення основних верств суспільства до енергозбереження у транспортному комплексі, відсутність реальних засобів їх стимулювання до раціонального використання палива й енергії.

Науково-технічні проблеми – значна частка низькоефективної техніки та обладнання, що використовується на транспорті, загальний низький рівень застосування передових світових досягнень науки та техніки, обмеженість у використанні сучасних енергоефективних транспортних засобів та енергозберігаючих технологій перевезення, порушення технічних регламентів експлуатації, відсутність необхідних приладів і технічних засобів регулювання енерговикористання та приладів обліку і контролю.

В інформаційно-освітній сфері слід вирізнити досить низький  рівень інформування про науково-технічні, організаційні, економічні та інші можливості з енергозбереження у транспортній сфері, недостатній загальний рівень освіченості у цій галузі, відсутність чіткої статистичної інформації про основні види господарської діяльності транспорту, нестача кваліфікованих кадрів, а також досить низька стурбованість населення щодо проблематики раціонального споживання енергоресурсів. 3. Пріоритетні завдання та напрями реалізації Програми Програмою ставиться за мету на основі запровадження комплексу науково-технічних, інституційно-правових і економічно-фінансових заходів здійснити значне зниження питомих витрат всіх видів енергоресурсів, забезпечити високі темпи використання резервів енергозбереження та широко запровадити альтернативні види палива у всіх підгалузях транспортного комплексу.