Статистичний аналіз економічних показників діяльності банку

• своєчасне виявлення  внутрішніх диспропорцій у діяльності ок-ремих банківських установ і розробка моделі заходів щодо їх подо-лання;

• виявлення внутрішніх банківських  резервів підвищення ефек-тивності діяльності шляхом створення оптимізаційних моделей і по-рівняння власних показників з аналогічними показниками провідних банків або банків-конкурентів;

• організація цільових статистичних досліджень.

Роль статистичних досліджень в аналізі, плануванні банківської  діяльності та управлінні нею важко  переоцінити (рис. 2). Використо-вуючи методичні розробки та вхідний потік інформації, можна вико-нати статистичне дослідження, обробку та аналіз статистичних даних і на підставі зроблених висновків приймати оперативні управлінські рішення, розробляти стратегію діяльності окремого банку або банків-ської системи в цілому.

Отже, доходимо висновку, що статистика — невід'ємний елемент  кожного етапу прийняття управлінських  рішень у банку та запорука їх ефективності.

Методологія статистики та її правильне застосування у статистичних дослідженнях та аналізі — запорука результативності проведених досліджень та ефективності аналітичних висновків. Загальний принцип статистичної методології — вивчення явищ і  факторів не як окремих ексцесів, а  як цілісної системи, що має безліч суттєвих взаємозв'язків.

У статистиці банківської  діяльності застосовується метод статистичного  спостереження за певними процесами  та явищами банківської діяльності. Дослідження здійснюється за попередньо розробленою програмою, і його результати, тобто одержані цифрові дані, занотовуються  в повному обсязі.

Для подальшої роботи необхідно  систематизувати цифрову інформацію за певним принципом. Із цією метою  використовуються класифікації та групування.

Групування — розподіл загальної сукупності даних за певною кількісною чи якісною ознакою й  віднесення того чи іншого показника  до певної групи за наявності чи відсутності цієї ознаки. За допомогою  групування можна поділити сукупності за окремими ознаками на групи й  визначити зміни складу в межах  групи, співвідношення кількісних та якісних  характеристик різних груп і т. ін.

За характером групування поділяються на структурні, типологічні, аналітичні, багатовимірні, або комплексні.

Структурні групування використовують для вивчення структурного складу процесу  або явища. Як умовний приклад  структурного групування можна навести  структуру активів банку.

Таке групування дає змогу  визначити структуру активу балансу  банку та співвідношення статей активу в загальній структурі активу балансу. За допомогою цього групування можна визначити, які зі статей активу мають міцні позицію, а які — недостатньо міцні й на цій основі розробляти плани стратегічного та оперативного управління активами.

Типологічні групування дають  змогу віднести те чи інше явище  або інститут до певної категорії, наприклад  розподілити банки на емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні, пенсійні, спеціалізовані, або за організаційно-правовою формою — на державні, акціонерні, приватні та ін.

Аналітичні групування застосовують для вивчення взаємозв'язку або взаємозалежності різних ознак одного явища. Можна  навести умовний приклад такого групування — залежність між загальною  кількістю років діяльності банків і кількістю діючих банків та кількістю  регіональних відділень.

Завдяки такому групуванню можна  дійти попереднього висновку, що термін функціонування банку і кількість  функціонуючих банків даної групи  перебувають в оберненій залежності, а та сама кількість років функціонування банку та розгалуженість мережі філій  — у прямій. Вивчення цього питання  дає можливість встановити закономірності розвитку банківської системи, а  шляхом подальшого дослідження виявити  фактори, під впливом яких одні банки  функціонують багато років, а інші припиняють діяльність невдовзі після відкриття.

Наведена далі інформація буде корисною не лише в загальнодержавному масштабі для виявлення та прогнозування  тенденцій розвитку банківської  діяльності, а й зацікавить керівників банків, що функціонують та створюються.

Багатовимірні, або комплексні, групування застосовують тоді, коли дослідження  має кілька різних завдань або  завдання вивчити певне явище  з різних боків. Прикладом багатовимірного  групування є розподіл клієнтів банку  за обсягами їх діяльності та задоволенням кількістю та якістю банківських  послуг. Якщо в результаті аналізу  такого групування виявиться, що найбільші  клієнти банку найменше задоволені кількістю та якістю банківських  послуг, то це означає, що банку потрібно розширити асортимент послуг та підвищити їх якість, аби не втратити клієнтів.

Класифікація — досить стабільне групування, затверджене  положеннями, директивами чи законодавчо. Прикладом класифікації є розподіл банківської системи України  на дворівневу. "Банківська система  є дворівневою і складається  з Національного банку України  та комерційних банків, у тому числі  Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України та інших  комерційних банків різних видів  і форм власності", — закріплено в Законі України "Про банки  та банківську діяльність" [2].

Класифікації необхідні  для статистичного спостереження  за об'єктами у великих масштабах  — у межах виду діяльності, країни, регіону, галузі.

Для забезпечення ефективного  статистичного дослідження недостатньо  лише користуватися добре розробленим  методологічним апаратом, який, по суті, є вторинною ланкою обробки та аналізу інформації. Первинна ж ланка  — це сама інформація (цифрова та вербальна); від її повноти та якості прямо залежать обґрунтованість  і правильність остаточних висновків  статистичного дослідження й  аналізу.

Під час здійснення статистичних досліджень у банку користуються багатьма джерелами й видами інформації.

Основними інформаційними джерелами  статистичного дослідження банківської  діяльності є такі:

• дані офіційної статистики (звіти та публікації державних органів  статистики про розвиток економіки  в цілому та її секторів і галузей);

• дані відомчої статистики — як правило, органу управління (у  банківській статистиці це звіти  та інформація НБУ, Української міжва лютної біржі — УМВБ та ін.);

• дані спеціалізованих недержавних  статистичних організацій (центрів  громадських досліджень, центру статистичних досліджень ТАС та ін.);

• дані відділів статистики та інформаційного забезпечення —  структурних підрозділів окремих  банків;

• дані цільових досліджень, проведених як вибіркові, разові.

Інформація щодо грошового  обігу та банківської діяльності в Україні відображається в системі  показників грошово-банківської статистики та відповідних формах звітності  комерційних банків, які враховують національні особливості країни, базуються на міжнародних стандартах та досвіді країн з розвинутою ринковою економікою.

У зв'язку з запровадженням в НБУ нової технології надання  звітності, яка базується на економічних  показниках, нова звітна інформація надається  електронною поштою у вигляді  файлів з набором значень економічних  показників. Параметри аналітичних  рахунків, на базі яких формуються економічні показники, описані в Методичних вказівках про ведення параметрів аналітичного обліку. Вихідні документи  за формами звітності формуються із значень економічних показників.

Звітність складається в  одиницях, встановлених для кожної форми окремо, з округленням сум  до одиниць таким чином, щоб були збережені вірність підсумків та повний збір даних статистичних звітів і балансу.

Для отримання ряду деталізованих  показників потрібно використовувати  дані аналітичного обліку. Дані ряду форм звіряються з балансовими даними, отже джерелом інформації для заповнення таких форм є дані синтетичних (балансових) і аналітичних рахунків бухгалтерського  обліку. Балансові та позабалансові  рахунки мультивалютні, тобто облік операцій в іноземній валюті здійснюється за тими ж рахунками, що й операції в національній валюті. Перерахування в національну валюту здійснюється за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення операцій. Дані щодо сум у іноземній валюті у формах наводяться в гривневому еквіваленті. Форми звітності, які отримуються з файлів економічних показників, а також поштові форми, підписують керівник банку і головний бухгалтер або їх заступники, які несуть повну відповідальність за достовірність, повноту та своєчасність надання інформації, і після цього відповідні файли надсилають на встановлену адресу електронною поштою, або поштою. У разі виявлення помилки в звіті після його відправлення банк надсилає повторно виправлені файли чи форми, підписані відповідальними особами.

Банківська статистична  звітність подається у різні  терміни.

Щоденно подається інформація:

• про залишки на рахунках;

• за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами  та депозитами;

• додаткові дані для розрахунку обов’язкових резервів;

• про курс та обсяги операцій з іноземною валютою;

• щодо максимального ризику на одного контрагента;

• про купівлю безготівкової  іноземної валюти суб’єктами підприємницької  діяльності;

• додаткові дані для розрахунку економічних нормативів;

• деякі інші дані.

Щодекадно (1-го, 11-го, 21-го числа) подається інформація:

• про залишки коштів, що розміщені в інших банках та залучені від інших банків;

• про включення субординованого боргу до розрахунку капіталу банку;

• про структуру активів  та пасивів за строками;

• звіт про кредитні операції банків.

Щомісяця подається інформація:

• про обороти та залишки  на рахунках;

• за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами;

• про цінні папери в  портфелі банку;

• про ощадні (депозитні  сертифікати, емітовані банком, та залишки  за іншою заборгованістю;

• про класифіковані активи за формами власності;

• про залишки за коштами  до запитання, кредитними та депозитними  рахунками;

• про формування резерву  на можливі втрати за кредитними операціями;

• про порушників встановлених строків розрахунків за експортно-імпортними операціями;

• про рух коштів у гривнях  на коррахунках іноземних банків в українських банках;

• про операції з банківськими металами у зливках, монетами та порошками  банківських металів;

• про застосування до комерційних  банків-юридичних осіб санкцій за використання коштів обов’язкових резервів;

• про оборот готівкової іноземної валюти в уповноважених  банках;

• про формування резерву  на відшкодування можливих втрат  від дебіторської заборгованості;

• про формування резерву  під активи у вигляді цінних паперів;

• про двадцять найбільших кредиторів банку;

• про вивезення/ввезення валюти України за спеціальним дозволом НБУ;

• про обсяги обмінних операцій у пунктах обміну валют, що працюють на підставі агентських угод;

• звіт про формування резерву  за простроченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами;

• звіт про фінансові операції з нерезидентами України.

Щоквартально подається  інформація:

• про залучення та обслуговування іноземного гарантованого та негарантованого  кредиту;

• про афілійовані особи  банку;

• для балансу проміжної  фінансової звітності та примітки;

• фінансові результати проміжної  фінансової звітності;

• звіт про міждержавний рух капіталів у формі портфельних  інвестицій;

• звіт про міждержавний рух капіталів у формі прямих інвестицій;

• звіт про міждержавний рух капіталів у формі інших  інвестицій.

Щороку подається інформація:

• про обороти на окремих  балансових рахунках;

• про залишки на окремих  балансових рахунках;

• про обороти щодо згортання  та залишки на рахунках;

• прогноз операцій з одержання  та обслуговування іноземного довгострокового  гарантованого/негарантованого кредиту;

• про коригуючи обороти  за результатами зовнішнього аудиту та залишки;

• річний балансовий звіт та про прибутки і збитки;

• річний звіт про власний  капітал;

• звіт про рух грошових коштів.

У зв’язку із створенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб комерційні банки подають Фонду  статистичну інформацію. Звітність, що подається до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:

• Щокварталу «Звіт про  вклади».

• Що півроку «Звіт про  суми регулярного збору»

Фонд є державною спеціалізованою  установою, яка виконує функції  державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки – юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, що ведеться Національним банком України. Банки-учасники (тимчасові  учасники) Фонду зобов'язані:

а) розміщувати у всіх приміщеннях, до яких мають доступ вкладники, інформацію про систему гарантування вкладів;

б) надавати інформацію про  види вкладів, що підлягають гарантуванню Фондом, обсяги і порядок їх відшкодування.

Фонд зобов'язаний двічі  на рік за станом на 1 січня та 1 липня  публікувати в офіційних засобах  масової інформації реєстр банків –  учасників (тимчасових учасників) Фонду  протягом одного місяця після настання зазначених строків.

Система показників банківської  системи країни.

Система складається зі статистичних показників чотирьох рівнів.

Перший рівень — вихідні  показники, що містяться в статистичних джерелах, отримуються розрахунковим  шляхом, а також основні фактори, що характеризують, розвиток банківської  системи, регіону, країни в цілому. Перелічимо дванадцять основних показників:

• абсолютна величина банківських  активів. Характеризує масштаб операцій банківської системи на даній  території;

• рівень інфляції. Використовується для оцінки величини реальних активів.

Відповідно до міжнародної  практики як такий показник приймається  індекс росту споживчих цін;

• величина реальних активів. Характеризує зміна реального масштабу банківських операцій (без обліку інфляційного фактора). Розраховується у відсотках від базового періоду  шляхом розподілу темпу росту  активів за звітний період на індекс інфляції за той же період;