Статистика грошового обігу

Вступ

Фінансова статистика є  галуззю економічної статистики. Вона вивчає кількісну сторону масових  явищ і процесів у фінансовій сфері (розподіл і кінцеве використання ВВП, утворення первинних і кінцевих доходів домашніх господарств, державних установ і громадських організацій, нагромадження основних фондів і матеріальних обігових коштів), займається реєстрацією, зведенням і групуванням фактів, виражає їх у вигляді статистичних показників, які потім аналізує.

Предметом фінансової статистики є кількісна характеристика обсягу, структури, динаміки і взаємозв’язків явищ та процесів, що відбуваються у фінансовій системі за конкретних умов, певний проміжок часу і простору.

Головним  завданням фінансової статистики є вивчення процесів у виробництві, розподілі, перерозподілі і кінцевому використанні ВВП, визначення на цій основі пропорцій і закономірностей в економіці. Фінансова статистика виконує контрольні функції. Вона наглядає за забезпеченістю відтворювального процесу необхідними грошовими коштами і фондами, виконанням держбюджету, касових і кредитних планів банківськими установами, акумуляцією тимчасово звільнених грошових коштів підприємств, установ і населення.

Важливе місце  у фінансовій статистиці посідають: методи кількісного фінансового аналізу (їх ще називають фінансові, або комерційні, розрахунки); фінансова математика; вищі фінансові обчислення (визначають відсоток у фінансових розрахунках, відсоткові ставки); вимір остаточних фінансових результатів операцій для сторін, які беруть участь у фінансовій угоді; визначення залежності кінцевих результатів від основних параметрів фінансової операції, встановлення взаємозв’язків цих параметрів; визначення їх граничних значень; розробка планів виконання фінансових операцій; знаходження параметрів еквівалентної зміни умов угоди.

 

 

1. Статистика грошового обігу

В економіці грошова  маса є важливим чинником, який впливає  на рівень цін, обсяг виробництва  і стан платіжного балансу. Обсяг  грошової маси є результатом складної взаємодії багатьох суб’єктів економічної  діяльності, а не самої лише діяльності кредитно-грошових органів, які визначають розмір грошової бази. Комерційні банки встановлюють розмір позичок, інших активів і надлишкових резервів. Небанківський сектор вирішує, як розподіляти свої грошові кошти між строковими, ощадними, поточними вкладами та іншими зобов’язаннями, фінансовими активами або просто зберігати готівку. Обсяг грошової маси і формується в результаті прийняття таких рішень.

Для управління процесами  грошового обігу потрібно мати в  основі статистичну інформацію про розмір грошового обігу, його склад і динаміку, а також обіговість грошових коштів, додержання розрахункової дисципліни, про склад і швидкість обігу грошової маси, купівельної спроможності грошей тощо.

Отримувати  та обробляти статистичну інформацію щодо процесів у цій галузі статистики і є справою статистики грошового обігу. Саме вона розробляє програму статистичного спостереження, способи отримання і обробки даних, обґрунтовує методологію обчислення й аналізу статистичних показників. Статистика грошового обігу також виявляє закономірності у складі грошового обігув обіговості грошової маси, у розрахункових операціях банків, додержанні підприємствами розрахункової дисципліни. Окрім цього, перед зазначеною статистикою висунуто завдання щодо вивчення обсягу, складу, динаміки грошової маси та її швидкості.

Система статистичних показників, що характеризує грошовий обіг, будується  на категоріях, пов’язаних з функціями  грошей. Ця система включає такі групи показників:

• грошова маси та її структура;
• забезпеченість грошовими знаками обігу національної економіки;
• показники, що характеризують операції на рахунках, з депозитами тощо;
• показники, які відображають рух грошової маси та ефективність її використання.

Під обсягом грошового обігу розуміють сукупність грошових операцій, за допомогою яких здійснюється рух грошей. Необхідно відрізняти обсяг грошового обігу від середніх залишків грошей. Перший показник визначають підсумовуванням результатів операцій з надходження (або списання) грошей за певний період, а другий дістають як середню величину із залишків грошей на рахунках на окремі дати.

Грошовий обіг розподіляється на безготівковий та готівковий.

Безготівковий грошовий обіг — це сукупність грошових розрахунків, здійснюваних у формі записів на рахунках у банках і шляхом заліку взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші виконують лише функцію коштів платежу.

Готівковий  грошовий обіг — це сукупність грошових розрахунків, які застосовуються у взаємовідносинах держави, підприємств, установ і населення, набуваючи форми готівкових грошей.

За характером платежів розрізняють товарний платіжний оборот і нетоварний платіжний оборот. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого — платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями.

Основним документом, за допомогою якого характеризується рух грошової готівки, є прогноз касових оборотів банків. Він відображає рух грошової маси із сфери обігу до кас банківських

установ і видачу готівки  підприємствам, установам, організаціям і населенню. Прогноз касових оборотів складається на квартал з розподілом за числами і затверджується для кожної банківської установи. Цей документ стосується двох аспектів — надходжень і видач (витрат) готівки і відповідно поділяється на дві частини. У кожній з них виокремлюються статті згідно з каналами руху готівки: у першій частині показують прогнозне надходження готівки до каси банківської установи, а в другій — прогнозну видачу готівки з кас банківської установи. У процесі балансування касового плану визначається емісійне завдання з випуску готівки в обіг чи вилучення її з обігу.

До завдань статистики грошового обігу належить вивчення купюрного складу грошової маси. Під купюрним складом розуміють питому вагу грошових знаків різної вартості в загальній масі грошей, що обертаються.

Грошовою масою (запасами) називають сукупний обсяг купівельних і платіжних коштів, що обслуговують господарський обіг і належать приватним особам, підприємствам і державі. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що застосовуються у готівковому та безготівковому обігу, і пасивні гроші (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), котрі лише потенційно можуть бути використані в угодах.

При визначенні грошової маси виходять з грошових агрегатів, під якими розуміють специфічну класифікацію платіжних коштів за рівнем їх ліквідності. Грошовим агрегатом називають особливу групу ліквідних активів, що служать альтернативними вимірювачами грошової маси.

Грошові агрегати — це зобов’язання банківської системи нефінансовим секторам: готівка, депозити до запитання, строкові депозити та заощадження. Розвиток зазначених депозитів відображає стан монетарної політики. Грошові агрегати протиставляються чистим зовнішнім активам (обчисленим у національній валюті) та чистим внутрішнім кредитам.

Грошова база є сумою готівки в обігу, готівки в сейфах та резервів комерційних банків.

Грошовий агрегат М1 складається з агрегату М0, розрахункових рахунків і поточних депозитів у національній валюті. Параметр М0 включає готівку в обігу (у касах підприємств і організацій та на рахунках у населення).

Грошовий агрегат М2 включає параметр М1, строкові депозити та валютні кошти. Строкові депозити складаються із залишків на строкових (до трьох років) рахунках за вкладами населення та депозитів підприємств і населення на розрахункових рахунках у комерційних банках.

Грошовий  агрегат М3 включає параметр М2, кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Грошові агрегати різняться  між собою за рівнем ліквідності. Останню властивість розуміють так: це можливість використання деякого активу як засобу обігу або перетворення активу на кошти обігу та його здатність зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Абсолютно ліквідними вважаються гроші параметра М1. До високоліквідних грошових активів слід віднести також грошовий агрегат М2. На думку економістів, цей параметр грошової маси тісніше пов’язаний зі швидкістю грошової маси, реальним національним продуктом і цінами.

Поведінка грошових агрегатів  у консолідованій банківській системі може бути пов’язана з грошовою базою центрального банку за допомогою грошового мультиплікатора, обчисленого як відношення М2 (або іншого грошового агрегату) до грошової бази — суми готівки, що утримується поза банківської системою, та загальних резервів комерційних банків, тобто суми мінімальних обов’язкових резервів і надлишкових резервів, включаючи готівку в сейфах.

Обсяг готівки  в обігу залежить від монетарної політики, платіжної дисципліни, інфляційних  очікувань та швидкості обігу  готівки.

Розглядаючи ці показники грошової маси, розрізняють швидкість обігу готівки та швидкість обігу агрегату М2.

Швидкість обігу  обчислюється як відношення місячного (квартального, річного) ВВП до обсягу М0 і М1 на середину періоду та множиться на 12 (відповідно 4 для квартальних та 1 для річних даних). При цьому темпи зростання агрегату протягом періоду вважаються сталими.

Обсяг готівки і М2 на середину періоду розраховується на підставі даних про готівку на кінець звітного періоду та агрегату М2, включаючи строкові депозити в іноземній валюті, на кінець звітного періоду. Депозити в іноземній валюті перераховуються за обмінним курсом, який є середнім між аукціонним та міжбанківським, з одного боку, та некомерційним — з іншого.

Швидкість обігу грошей визначається за формулою

де GDP — номінальний валовий внутрішній продукт; — загальна маса грошей, що визначається як середні залишки грошей за період.

Цей показник характеризує, скільки у середньому за рік оборотів здійснила грошова маса.

Швидкість грошового  обігу можна визначити як кількість  оборотів, що їх робить грошовий агрегат (наприклад, М2), щоб забезпечити певний рівень економічної діяльності, який приблизно дорівнює номінальному ВВП. Зміна швидкості обігу відображає зміну реального грошового попиту. Отже, швидкість обігу зростає, коли економічні агенти очікують зростання альтернативної вартості утримання грошових активів у національної валюті (наприклад, зростання номінальних відсоткових ставок, рівня інфляції або обмінного курсу). Зростання швидкості обігу грошей призводить до росту цін.

Сукупна швидкість  обсягу грошової маси формується під  впливом обіговості грошових агрегатів, рівень яких для окремих агрегатів  неоднаковий і може бути різний у  динаміці. За допомогою індексного методу можна кількісно вимірювати приріст середньої швидкості обігу грошей, зумовлений зміною швидкості окремих агрегатів грошей, структурними зрушеннями в масі грошей і неоднаковими темпами зростання параметрів грошової маси.

Завдання 47

Маємо умовні дані про валовий внутрішній продукт і грошову масу, млрд грн.:

                        Таблиця 1

Показники	Базисний рік	Поточний рік
Валовий внутрішній продукт	200	300
Грошова маса в обігу	150	200

Визначити тривалість одного обороту грошової маси. Зробити висновки.

Розв’язання:

Тривалість  одного обороту грошової маси визначається за формулою:

;

.

Можна дійти висновку, що ефективність використання грошової маси зросла в поточному періоді  порівняно з базисним.

 

2. Основні макроекономічні показники системи національних рахунків

Система національних рахунків (СНР) – це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні. СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про:

• всі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;

• всі економічні операції, які пов'язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами  економічного процесу;

• всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

Головним показником при розробці СНР, основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни.