Основні світлотехнічні величини

Основні світлотехнічні величини

Світлотехнічні величини, що визначають показники виробничого освітлення, ґрунтуються на оцінці відчуттів, які виникають від дії світлового випромінювання на очі. Щоб повніше розкрити зміст пропонованого матеріалу, коротко розгляньмо основні світлові величини та їхні характеристики. Освітлення характеризується кількісними та якісними показниками (рис. 3.2).

До кількісних показників належать такі:

• світловий потік, Φ;

• сила світла, І;

• освітленість, Е;

• яскравість, L.

Світловий потік,  Φ – потужність світлового випромінювання, характеризує потік променистої енергії, який оцінюється за зоровим

де еλ – енергія, випромінювана на конкретній довжині хвилі; λ – довжина хвилі, нм; k(λ) – функція видимості.

Одиницею світлового потоку є люмен (лм). Один люмен – світловий потік променистої енергії, випромінюваної від точкового джерела силою світла в 1 канделу (кд), а в середині кута – в 1 стерадіан (ср):

1 лм = 1 кд•ср.

Сила світла, І характеризує просторову щільність, так зване відношення світлового потоку до тілесного кута, в межах якого цей потік розподіляється:

де ω – тілесний кут, ср.

Значення  ω визначається відношенням площі, що вирізується зі сфери довільного радіуса r, до квадрата цього радіуса:

якщо S = r2, то ω = 1 ср.

За одиницю сили світла прийнята кандела (кд). Одна кандела – сила світла, що випромінюється з поверхні площею 1/600 000 м2 повного випромінювача (державний світловий еталон) у перпендикулярному напрямку за температури затвердіння платини (2046,65°K) при тиску 101 325 Па. За одиницю сили світла приймається сила світла

точкового джерела, яке випромінює в середині тілесного кута в 1 ср світловий потік в 1 лм.

Освітленість, Е – поверхнева щільність світлового потоку, який падає на поверхню, це відношення світлового потоку Φ до площі освітлюваної поверхні S за умови його рівномірного розподілу:

Якщо світловий потік  в 1 лм рівномірно розподілений на одиниці площі поверхні 1 м2, за одиницю освітленості Е приймають 1 люкс (лк). Освітленість поверхні не залежить від її світлових властивостей.Оцінити поняття освітленості можна, знаючи, що, наприклад,

освітленість поверхні Землі  в місячну ніч складає 0,2 лк, а в сонячний день на екваторі доходить до 100 000 лк. Освітленість відкритого місця у хмарний день становить 1000–2000 лк, а вночі від зоряного неба – 0,03 лк; освітленість, необхідна для читання, дорівнює

30–50 лк. Яскравість, L – поверхнева щільність сили світла в конкретному напрямку або відношення сили світла до площі проекції поверхні, яка світиться, на площину в перпендикулярному цьому напрямку, за одиницю яскравості прийнята кд/м2. Аркуш білого паперу, освітлений лампою розжарювання потужністю 40 Вт, має яскравість

L = 40 кд/м2.

Яскравість, що складає 30 000 кд/м2, діє засліплююче. Виходячи з цього, введено поняття блискучості джерела світла, тобто підвищеної яскравості поверхонь, що світяться, яка погіршує зорову здатність.

Оскільки рівень відчуття світла людським оком залежить від щільності світлового потоку (освітленості) на сітківці ока, то основне значення для зору має не освітленість якоїсь поверхні, а світловий потік Φ, що відбивається від цієї поверхні й потрапляє на зіницю.

У зв’язку з цим введено  поняття яскравості. Людина розрізняє оточуючі предмети завдяки тому, що вони мають різну яскравість. Яскравість (L, кд/м2) є тією характеристикою світла, яка безпосередньо впливає на органи зору і на яку безпосередньо реагує око.

Крім кількісних показників освітлення, необхідно також ураховувати наступні основні якісні показники: фон; контраст об’єкта розрізнення з фоном; видимість V; показники засліпленості Р та дискомфорту М; коефіцієнт пульсації освітленості Кп.Показник осліпленості Р – це критерій оцінки засліплюючої дії освітлювальної установки (ОУ); виражається формулою:

  Р = (s – 1) 1000,

де s – коефіцієнт засліпленості,

де V1 – видимість об’єкта спостереження при екрануванні блискучих джерел світла;  V2 – видимість об’єкта спостереження за наявності блискучих джерел світла в полі зору.

Видимість V характеризує здатність ока сприймати об’єкт; показує, у скільки разів наявний контраст більший за граничний; залежить від освітленості, розміру об’єкта, його яскравості, експозиції, контрасту об’єкта з фоном:

де kпор – пороговий контраст, тобто найменший контраст, який розпізнає око, мінімальне значення контрасту, необхідне для виявлення вперше якого-небудь об’єкта з імовірністю розпізнавання 50%;

k – контраст об’єкта розрізнення з фоном.

Контраст об’єкта розрізнення  з фоном визначається як фотометрично вимірювана різниця яскравості двох зон. Це відношення абсолютного рівня різниці між яскравістю об’єкта і фону до яскравості фону:

Контраст об’єкта розрізнення  з фоном вважається великим при k > 0,5, середнім при k = 0,2...0,5 і малим при k < 0,2.Для оцінки підрозряду зорової роботи використовуються характеристика фону та контраст між об’єктом розпізнавання та фоном.

Фон – це поверхня, що прилягає безпосередньо до об’єкта розрізнення, на якій він розглядається; оцінюється за коефіцієнтом відбиття поверхні  ρ. Фон вважається світлим при коефіцієнті відбиття поверхні ρ > 0,4, середнім при ρ = 0,2...0,4, темним при ρ < 0,2.

Випромінювання газорозрядних джерел світла пульсує з подвоєною частотою змінного струму, що живить освітлювальні установки.

Між яскравістю та освітленістю існує співвідношення:

де ρ – коефіцієнт відбиття; Е ⋅ ρ – світіння (світловий потік випромінюється з поверхні в перпендикулярному напрямку з коефіцієнтами відбиття ρ, поглинання α, світлопропускання τ), π = 3,141593.

Для розрахунку освітлення виробничих приміщень велике значення мають світлотехнічні властивості тіл, тобто їхня відбивна, поглинальна та пропускна здатність щодо світлового потоку.

Відомо, що

Значення коефіцієнтів у  залежать від стану поверхні, наприклад, для скла віконного ρ = 0,08, α = 0,02, τ = 0,9.

Глибина пульсації освітленості оцінюється коефіцієнтом пульсації освітленості.

Коефіцієнт пульсації  освітленості Кп у відсотках – показник відносної глибини коливань освітленості в часі внаслідок зміни світлового потоку газорозрядних ламп, що живляться змінним струмом:

де  Еmax,  Emin – максимальна та мінімальна освітленість за період її коливання, лк; Т = 0,02 с; Ecp – середнє значення освітленості за цей же період, лк.Показник дискомфорту М характеризує наявність яскравих джерел у полі зору.При визначенні вимог до виробничого освітлення виходять з основних властивостей зору, а це передбачає створення таких умов, що виключають стомлення зору і виникнення причин виробничого

травматизму та сприяють підвищенню продуктивності праці. Ці вимоги відбивають як кількісні, так і якісні характеристики світлової обстановки.

Таким чином, основна задача освітлення на виробництві – створення  найсприятливіших умов праці щодо зору. Це завдання можна вирішити тільки освітлювальною системою, яка задовольняє наступним вимогам:

• освітленість на робочому місці має відповідати санітарно-гігієнічним нормам;

• має бути досить рівномірним розподіл яскравості на робочій поверхні, а також у межах оточуючого простору, яскравість не може відрізнятися більш ніж у 3–5 разів;

• у полі зору не має бути прямої і відбитої блискучості (підвищена яскравість світлових поверхонь, що викликає засліплення);

• значення освітленості (чи світлового потоку) має бути постійною в часі (порушується при коливанні напруги в мережі, пульсації світлового потоку, затемненні світлових отворів тощо);

• слід вибирати оптимальну спрямованість світлового потоку і необхідний спектральний склад світла (розпізнання рельєфа поверхні та правильної кольоропередачі, кольоророзпізнання);

• всі елементи освітлювальних установок (ОУ) мають бути довговічними, електро- і пожежобезпечними;

• освітлювальна установка  має бути зручною, простою та надійною в експлуатації, відповідати вимогам естетики.

Усі ці вимоги враховуються чинними нормами проектування і правилами експлуатації освітлення у виробничих приміщеннях і на відкритих просторах, місцях. Основним нормативним документом є «ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення».

На робочих місцях не повинно  бути різких тіней, їх наявність створює нерівномірний розподіл яскравості, змінює розміри та форму об’єктів розпізнавання, викликає втому очей.

3. Вплив освітлення  на виробничу діяльність

Освітлення – використання світлової енергії Сонця і штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття навколишнього світу.

Світло є природною умовою життєдіяльності людини, необхідною для збереження здоров’я і високої продуктивності праці, основаної на роботі зорового аналізатора – найтоншого й універсального органа чуття.

Забезпечуючи безпосередній  зв’язок організму з навколишнім  світом, світло є сигнальним подразником для органа зору й організму в цілому: достатнє освітлення діє тонізуюче, поліпшує протікання основних процесів вищої нервової діяльності, стимулює обмінні

й імунобіологічні процеси, впливає на формування добового ритму фізіологічних функцій організму людини.При недостатній освітленості або за наявності значних змін освіт-леності чи умов видимості органам зору необхідно пристосовуватися; це можливо завдяки властивостям очей – акомодації й адаптації. Акомодація – це здатність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, що розташовуються від нього на різних відстанях.

Адаптація зорова – здатність  ока змінювати чутливість при зміні умов освітлення. Завдяки процесу адаптації зоровий аналізатор має здатність працювати в широкому діапазоні освітленості. Розрізняють світлову адаптацію (від малої яскравості до великої) і темнову (від великої до малої). Світлова адаптація при підвищенні яскравості у полі зору відбувається швидко – протягом 5–10 хв; темнова адаптація – пристосування ока до більш низьких яскравостей поля зору – розвивається повільніше (від 30 хвилин до 2 годин).

Часті зміни рівнів яскравості призводять до зниження зорових функцій, розвитку стомлення внаслідок переадаптації ока. Зорове стомлення, викликане напруженою роботою та частою переадаптацією, призводить до зниження зорової і загальної працездатності.

Природний процес зниження видимості під час адаптації зору може стати причиною травмування людини, яка у цей період втрачає здатність візуального контролю свого перебування в небезпечній зоні як на виробництві, так і в процесі життєдіяльності. Для наближення часу адаптації до нуля необхідно, щоб первинна і вторинна яскравості відрізнялися не більш ніж у 3–5 разів.Знаючи час, необхідний на адаптацію, можна розробити різні заходи безпеки (наприклад, обладнати виходи з виробничого приміщення додатковими освітлювальними приладами; влаштувати бар’єри безпеки необхідної довжини та ін.). Світильники, що гойдаються, значно погіршують візуальне сприйняття, змушуючи зір увесь час переадаптовуватися. З цієї ж причини неприпустиме використання в приміщеннях ламп без освітлювальної арматури.

Недостатня освітленість у побуті, навчальних аудиторіях та виробництві часто викликає розвиток зорового стомлення і може призвести до захворювання – короткозорості.

Природне освітлення змінюється в широких межах і залежить від таких факторів, як стан хмарності та ступінь забруднення повітря. Наприклад, хмарність верхнього ярусу атмосфери збільшує освітленість майже вдвічі, хмарність нижнього ярусу знижує її на

38%, грозова хмарність  знижує освітленість на 87%. Забруднення атмосферного повітря пилом, димом і газами зменшує природну освітленість на 25–40% і значною мірою затримує біологічно активну УФ-короткохвильову частину сонячного випромінювання.

Це негативно позначається на безпеці життєдіяльності людини і може призвести до зміни частоти пульсу, уповільнення деяких процесів обміну речовин, вплинути на загальний нервово-психічний стан. При високих інтенсивностях УФ-випромінювання викликає опіки шкіри, а проникаючи в око, призводить до опіку сітківки ока, що може спри-

чинити часткову чи повну втрату зору.Таким чином, на безпеку життєдіяльності людини впливають умови освітлення. Виходячи з усього зазначеного, гігієнічне раціональне освітлення як на виробництві, так і в побуті має величезне позитивне значення. Оптимальні світлові умови впливають на активність людини та її працездатність.

3.3.4. Види і системи  виробничого освітлення

Залежно від природи джерела  світлової енергії розрізняють три види освітлення: природне, штучне і суміщене.

Природне освітлення –  освітлення приміщень світлом неба (прямим чи відбитим), що проникає крізь світлові прорізи в зовнішніх захисних конструкціях. Природне освітлення створюється природними

джерелами світла – прямими сонячними променями (80%) і дифузійним світлом небозводу (20%, тобто решта сонячних променів, розсіяних атмосферою).

Природне освітлення –  це біологічно найбільш цінний вид  освітлення, до якого максимально  пристосоване око людини. Його дія визначається високою інтенсивністю світлового потоку і сприятливим спектральним складом, що поєднує рівномірний розподіл енергії в зоні видимого, ультрафіолетового й інфрачервоного видів випромінювань. Природне освітлення є чинником, що визначає не тільки рівень освітленості й умови видимості, а ще й позитивно психофізіологічно впливає на людину завдяки безпосередньому зв’язку з навколишнім світом через світлові прорізи.Однак зі світлотехнічного боку природне світло має ряд недоліків, особливо відчутних у виробничих приміщеннях:

• важко забезпечити раціональне  освітлення всієї площі цеху через специфічне розташування віконних прорізів;

• прямі сонячні промені мають сліпучу яскравість і тому неприпустимі на робочому місці;