Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан

 Адвентивна флора Чернігівської  області:

                     історія формування та сучасний  стан

 

                                    ЗМІСТ

 

Вступ 3

Розділ 1.  Історія  вивчення  адвентивної  флори  України  та  Чернігівської

області     5

1.1. Поява адвентивних рослин у флорі півночі України та їх розселення    7

1.2. Адвентивні рослини та шляхи  їх поширення      13

1.3. Рослинний покрив та  його  зміни, зумовлені господарською  діяльністю  як

передумови появи адвентивних  рослин     21

Розділ 2. Загальна характеристика адвентивних рослин     25

2.1.Особливості рослинного покриву  Чернігівської області 25

2.2. Окремі відомості про адвентивні  рослини 28

Експериментальна частина     31

2.3. Географічні ареали адвентивних  рослин   34

2.4. Систематичний склад адвентивної флори Чернігівської області    39

Розділ 3. Значення адвентивних рослин в природі та для людини 44

3.1. Адвентивні рослини – бур`яни  садів, городів……………………………..44

3.2. Використання адвентивних рослин  в медицині………………………….48

3.3. Їстівні та інші корисні властивості адвентивних рослин……………….51

Розділ 4. Використання адвентивних  рослин в шкільному

курсі біології………………………………………………………………………..54

Висновки    55

Література  57

Додатки     60

 

 

Вступ

 

 

 

      Масове поширення  чужоземних видів після їх  випадкового  проникнення  в

країну або в окремі місцевості, де їх раніше не було,  добре  відоме.  Деякі

адвентивні рослини за короткий час поширюються по всій країні; інші  поволі,

але неухильне збільшують свої ареали; треті - майже не  поширюються.  Чимало

занесених  рослин  гине  відразу  або  через  деякий  час.  Але  навіть   ті

нечисленні  а  них,  які  добре  пристосувалися  до  нових  умов  існування,

завдають великої шкоди сільському господарству. Для  попередження  занесення

нових  адвентивних  рослин  і  боротьби   з   карантинними   бур’янами   при

Міністерстві сільського господарства України  існує  Державна  інспекція  по

карантину і захисту рослин, яка  веде велику роботу по  охороні  наших  полів

від найбільш злісних бур’янів, що підлягають карантинному контролю. Але  для

успішного проведення карантинних  заходів  та  розробки  заходів  боротьби  з

занесеними бур’янами необхідне  поглиблене  вивчення  адвентивної  флори.  На

даль, до цього часу  дослідження  в  цій  галузі  мають  лише  фрагментарний

характер. Вивчення  адвентивних  рослин  має  не  тільки  важливе  практичне

(народногосподарське) значення, але  і цікаві й теоретичні  питання;  а  саме

історію розселення  адвентивних  рослин  у  нових  областях,  формування  їх

вторинних ареалів, взаємовідношення з місцевою флорою.

      В цілому  відомості   про  адвентивні  рослини   Чернігівської  області,

наявні в  нашій  літературі,  надто  неповні  і  по  них  не  можна  скласти

цілісного враження про адвентивну флору Чернігівщини. Тому  ця  тема  досить

актуальна для вивчення.

      Мета дослідження  – узагальнити відомості  щодо  систематичного  складу

адвентивної флори Чернігівщини, з’ясувати  причини й  час  занесення  рослин,

історію та поширення на території  області.

      Предмет дослідження  – поширення адвентивних рослин в межах області.

      Об`єкт дослідження – адвентивна  флора Чернігівської області.

      Визначена мета зумовила постановку  та вирішення певних завдань:

1.  З’ясувати причини й час занесення  рослин, історію та засоби їх  дальшого

   поширення й сучасні ареали  цих рослин на території області.

2.  Систематизувати відомості з  біології  та  екології  адвентивних   рослин,

   доповнити їх власними спостереженнями.

3.  Навести систематичний огляд  адвентивних рослин Чернігівської  області.

4.  Навести описи найбільш  поширених адвентивних рослин  Чернігівщини.

5.  Узагальнити відомості про   можливість  використання  деяких  адвентивних

   рослин у народному господарстві  та медицині.

  рослин у народному господарстві  та медицині.

6.   Запропонувати  можливі  підходи  використання  адвентивних   рослин   в

   шкільному курсі біології.

      В  процесі   виконання  дипломної  роботи   були   використані   методи

дослідження: збір наукової інформації, обробка  літератури,  збір  та  огляд

гербарію, описовий, експериментальний.

 

    Розділ 1. Історія вивчення  адвентивної флори України та  Чернігівської

                                   області

 

 

      Деякі відомості  про адвентивні рослини України  трапляються ще в працях

перших флористів, але більш  детальне вивчання  їх  почалося  лише  в  першій

половині  XX  ст.  після  першої  світової  війни   та   Великої   Жовтневої

соціалістичної революції в  зв’язку із значним поширенням адвентивних  рослин

у ті  часи  і  появою  багатьох  нових  пришельців.  Велику  увагу  приділяв

вивченню заносних рослин  проф.  М.І.  Котов,  що  присвятив  цьому  питанню

чимало праць.

      У вітчизняній  літературі відомості про адвентивні  рослини  трапляються

в окремих статтях та визначниках,  причому  найчастіше  в  них  подано  опис

нових адвентивних рослин, умов місцезростання, в яких виявлено  ці  рослини,

перелічуються всі відомі на той  час місце знаходження. Про дальшу  доли  цих

рослин відомості майже відсутні. Детальніше вивчаються лише  деякі  найбільш

небезпечні бур’яни, такі як амброзія полинолиста, паслін колючий,  повитиці,

що підлягають карантинному контролю. А втім адвентивні рослини  заслуговують

на більшу увагу. Чимало з них, лише недавно  оселившись  у  нас,  стали  вже

злісними бур’янами, поширення  яких тепер не можна  припинити  і  залишається

лише стримувати їх розселення  за  допомогою  карантинних  заходів.  Приплив

нових видів збільшується з кожним роком і веде  до  поступової  зміни  надої

бур’янової флори. Вже тепер  на околицях великих міст на  рудеральних  місцях

6ур`янова флора більш як наполовину  складається з адвентивних рослин.

      У вивченні адвентивних  рослин слід виділити кілька  етапів:

      1. загальне вивчення  флори, в току числі й адвентивних  рослин;

      2. виділення групи  бур’янів, до яких  належить  більшість  адвентивних

         рослин, і  більш глибоке їх вивчення;

      3. виділення адвентивних  рослин у самостійну групу.

      В  перший  період  вивчення  флори   України   провадилося   переважно

флористами  університетів,  а  також  окремими  вченими -  ентузіастами   і

любителями природи, які екскурсували в межах  порівняно  невеликих  районів.

Деякі відомості про адвентивні рослини маємо в працях перших мандрівників  -

П.С. Паласа. І.А. Гюльденштедта, І.Г.Гмеліна.

      До  перших  флористичних  досліджень,  в  яких  згадуються  адвентивні

рослини, належать праці  В.Г.  Бесера  (Bessec,  I822),  О.С.Роговича,  В.М.

Черняєва , К.Ф. Ледебура, А.Л. Андржієнського,  В.В.  Монтрезора.  У  працях

O.С.  Роговича,  який  вивчав  флору  на  території сучасної  Чернігівської

області, подано вже значно більше адвентивних рослий.  Крім  згаданих  вище,

він  наводить  ще  цілу  низку  заносних  рослин:  галінсогу  дрібноквіткову

(Galinsoga  parviflora  Cav.),  енотеру   дворічну  (Oenothera  bienaia  L.),

щирицю звичайну  (Auiaranttius  retroflexus  L.),  лепеху  звичайну  (Асоtus

calainua L.) та ін. [3].

      У дослідженнях  В.В. Монтрезора, а також у   тих  відомостях,  які  було

опубліковано на той час, наприклад  у праці К.Ф. Ледебура,  також  згадується

чимало  адвентивних  рослин.  Але  всі  ці  дослідження  мали  фрагментарний

характер і  часто  обмежувалися  лише  списками  рослин.  Автори  відзначали

тільки  наявність  тієї  чи  іншої  рослини  та  її   місцезнаходження,   не

зупиняючись на її походженні. Наслідки дослідження окремих частин  території

України різними авторами було зведено  І.Ф.  Шмальгаузеном,  у  праці  якого

вперше в нашій літературі названо  батьківщину занесених до нас  рослин.

      Другий період  у вивченні адвентивної флори України належить до початку

XX ст. В період інтенсивного освоєння  степів, збільшення орних  земель  було

звернуто більше уваги на бур’яни, кількість яких зростала із року в  рік.

      Становлення адвентивної  флори дослідженого району має   давню  історію,

пов’язану з розвитком суспільства. Багато рослин здатні  оселитися  в  нових

місцевостях з сприятливими для  них умовами, якщо  механічні  перешкоди,  які

стримують їх розселення, будуть подолані. Агентами поширення рослин є  водні

течії, вітер, птахи, ссавці,  мурашки.  В літературі  є чимало  прикладів

заносу рослин без будь-якого  сприяння з боку людини.

      Але з кожним  новим сторіччям на процес  розселення  адвентивних  рослин

все більше впливав діяльність людини, внаслідок якої  скорочуються  відстані

міх різними пунктами земної  поверхні  і  руйнуються  перешкоди,  які  раніш

рослини не могли подолати. По-перше, людина сприяв  заносу  рослин  гід  час

рослини не могли подолати. По-перше, людина сприяв  заносу  рослин  гід  час

воєн і переселення народів, шляхом  торгового обіпну  з різними країнами,

введенням нових культур, пересилкою насіння, через транспорт,  за  допомогою

якого відбувається перевезення вантажів і пасажирів  у  всі  райони  країни,

розвитком міжнародних відносин. По-друге, людина створює  умови,  сприятливі

для вкорінення занесених рослин, спрощуючи і збіднюючи рослинні  угруповання

і навіть знищуючи їх  у  місцях  свого  поселення  і  тим  самим  звільнюючи

“пришельців” від конкуренції  з місцевою флорою.

      Тому вивчення  процесу господарчого освоєння країни має велике значення

для розуміння шляхів вселення адвентивних  рослин і їх дальшого поширення.

 

 

 

    1. Поява адвентивних  рослин у флорі півночі України  та їх розселення

 

 

 

      На  підставі  перегляду   гербарних  матеріалів   гербарію   ЧДПУ   ім.

Т.Г.Шевченка  та  численних  літературних  даних  ми  спробували   з’ясувати

історію розселення на півночі Україні  адвентивних рослин.

      Перші адвентивні  рослини з’явилися  на  території   області,  очевидно,

дуже давно. Але вірогідні відомості про їх появу відсутні [3].

      На той час,  коли вийшли перші праці   про  флору  України,  вже   чимало

адвентивних рослин були дуже поширені на нашій  території.  Але  тільки  про

поширення окремих з них  при  археологічних  розкопках  одержано  більш-менш

точні дані.

      Про  час   появи  інших  пришельців  можна  висловлювати   лише   різні

припущення.

      Однією з перших  адвентивних рослин, відомих на  Чернігівщині з глибокої

давнини, можна вважати нетребу  звичайну. Походження її й досі  остаточно  не

з’ясовано.  Ряд  дослідників  приписує  їй  американське  походження,   інші

вважають і середньоєвропейським видом, деякі - середньоазіатським.

      Ф. Віддер, який  довгий час вивчав  рід  нетребу,  вважає,  що  нетреба

звичайна у вузькому розумінні в середньоєвропейським  видом,  тому  що  вона

відома в Середній Європі ще з 1542  p.  Думку  про  американське  походження

даного виду він  вважав  зовсім  неспроможною,  тому  що,  за  його  даними,

нетреба звичайна в Америці не росте, а всі вказівки  щодо  неї стосуються

нетреби голчастої.

      У світлі останніх  даних більш імовірно припустити, що нетреба звичайна

походить з Середньої Азії і  прикаспійських районів,  звідки  вона  поступово

поширилася майже по всій Європі.  Вадлива  роль  у розселенні  цього виду,

безумовно, належить кочівникам. На Україну  його, очевидно, занесено під  час

татарської навали, а можливо, і  раніш - гуннами  або  половцями.  За  нашими

спостереженнями,  тепер  нетреба  звичайна  скрізь  витісняється  іншим,   -

порівняно недавно занесеним видом -  нетребою  ельбинською  -  і  в  більшій

частині області трапляється значно рідше останнього.

      Другою рослиною, занос якої в давні часи  можна  тільки  припускати  є

аїр, або лепеха звичайна. Батьківщина  його - тепла Східна  Азія.  У  нас  ця

рослина вже давно трапляється  лише в природних місцезростаннях.  Вона  росте

на болотистих луках, болотах, по берегах  річок,  озер.  Добре  розвивається

лише в тих місцях, де порушений  рослинний покрив.

      В Європу аїр був завезений з Малої Азії.  Яким  способом  ця  рослина

з’явилася у нас, достовірно невідомо.

      Існує думка, що  аїр  був  занесений  на  Україну  під  час  татарської

навали, приблизно в середині ХVІ  ст. Прихильники  цієї  думки  вважають,  що

татари під час своїх походів возили з собою кореневища  аїру,  з  яких  вони

робили освіжаючий напій [3].

      Але відомі й  інші способи заносу. В  давні   часи  аїр  вважали  цінною

лікарською рослиною, і з  цією  метою  його  дуже  давно  було  завезено  до

Європи. Як лікарську рослину аїр  могли завезти і на Україну.