Генетичні дослідження

- Тонкошарова хроматографія  амінокислот, вуглеводів, ліпідів /ТШХ/.

ТШХ зводиться до розділення на спеціальних хроматографічних

пластинах "Сілуфол" /Чехія/ або "Фіксіон" /Угорщина / біологічної  рідини

на амінокислоти, вуглеводи, ліпіди. Основний принцип методу полягає в

різній мірі адсорбції речовини на селікогелі. Після нанесення матеріалу

на пластину, де вже нанесено стандартну суміш, відповідних інгредієнтів,

пластину опускають у хроматографічну катеру, заповнену необхідними

реактивами / частіше це Н—бутанол—льодяна оцтова кислота і вода у

співвідношенні 3:1:1 /.

Після розгонки і висушування пластини проводить фарбування

/частіше пінгідріновий реактив/.

- молекулярні - визначення  певного гену (пряма детекція  гену), МВ тощо 

або визначення певних послідовностей нуклеатидів, що супроводжують

той чи інший ген. Пряма  детекція гену полягає в ампліфікації певного 

фрагменту гену МВ, відповідного місцю локалізації передбачуваної

мутації клітин – це ланцюгова  полімеразна реакція (Δ F-508 – делеція 

фенілаланіну в 508 положенні  гену МВ);

- дерматогліфічний метод  полягає в тому, що на основі 57 якісних і кількісних характеристик  відбитків долонь та пальців  можна не лише встановити спадкову  хворобу, а і схильність до  мультифакторіальної патології.  Існують комп’ютерні програми, які  з достовірністю створюють алгоритми  розпізнавання 13 полігенних хвороб;

- імуногенетичні методи  набувають все більшого значення, оскільки багато генів спадкових  захворювань зчеплені з певними  імунними комплексами. 

4. Програма масового та  селективного скринінгу новонароджених. При цьому треба врахувати три моменти:

- частота даної патології  в популяції має бути відносно  високою в межах до одного  випадку і більше на 10 000 новонароджених;

- перспектива корекції  спадкового дефекту у випадку  максимально раннього його виявлення;  наявність специфічних діагностичних  систем з високою пропускною здатністю.

- Прикладом ефективного  впровадження програми масового  скринінгу є фенілкетонурія. Частота  фенілкетонурії серед новонароджених  коливається в межах 1 на 5-7000 живонароджених. Вона зумовлена дефектом обміну  фенілаланіну. Якщо не вдатися  до лікування в перші місяці  життя дитини, розвивається стійка енцефалопатія, а згодом настає інвалідність з явищами різкого відставання в психомоторному розвитку. Ефективною протидією хворобі є максимально раннє призначення сумішей (гідролізаторів білків), позбавлених фенілаланіну: “берлофен”, “нофенал”, “апонті”.

Дотримання дієти з  перших місяців життя може дати майже повну фенотипичну корекцію дефекту. Це значною мірою стимулює науку до пошуку ефективних лабораторних заходів скринінгової діагностики. Американський вчений Гатрі вперше запропонував такий метод (проба Гатрі). Для діагностики фенілкетонурії використовують мутантні штами b. subtilis, для існування яких необхідні метаболіти, що утворюються в крові хворого (у випадку фенілкетонурії – фенілаланін). Результат вважається позитивним, тобто вказує на наявність хвороби, коли мутатні штами бактерій починають розмножуватись після додавання в живильне середовище висушеної краплі крові.

Застосовуючи метод Гатрі, технічно можливо налагодити масовий скринінг на інші спадкові дефекти (лейциноз, гістідинемію, гомоцистинурію, тирозинемію, галактоземію).

Впровадження в практику імуноферментного аналізу дозволило  забезпечити можливість масового скринінгу  інших хвороб новонароджених, зокрема природженого гіпотиреозу, адреногенітального синдрому та галактоземії.

Існуючі програми селективного скринінгу дозволяють уточнювати діагноз  хвороб, які виявлені під час масового скринінгу, а також проводити обстеження спеціалізованих категорій хворих у будинках- інтернатах для розумово відсталих дітей та в педіатричних стаціонарах.

Принципи лікування.

- Перш за все раннє  встановлення правильного діагнозу  на підставі вище викладених методів із залученням вузьких спеціалістів.

- Комплексний підхід з включенням дієтотерапії (фенілкетонурії, синдрому мальабсорбції, галактоземії, тощо).

- Медикаментозне лікування  з включенням медикаментів:

1) сучасні ноотропи для  стимуляції ЦНС (когітум, інстенон, пантогам, тощо) у дітей з інтелектуально-мовними дефектами;

2) призначення сучасних  панкретичних ферментів у дітей  з муковісцидозом – креон в поєднанні із антибіотиками широкого спектру дії (цефало-спорини ІІІ–ІV генерації), ципрофлоксацином, тієнамом та бронхолітика-ми.

Характеристика  деяких спадкових захворювань.

Нейрофібороматоз (хвороба Реклінгаузена) - аутосомно-домінантний тип успадкування.

Характеристика фенотипу:

- світло-кричневі пігментні плями (у дітей їх кількість ≤ 5, діаметром ≤ 5 мм, кількість яких збільшується з віком);

- наявність двох і більше  нейрофібром в любій ділянці  тіла, частіше по ходу нервових стовбурів (головний симптом);

- множинні пігментні плями у природжених складках;

- зміни кісток (дисплазія крила клиновидної кістки, вроджене викривлення або витончення довгих трубчастих кісток, несправжній суглоб);

- дисплазія орбіти, гліома  зорового нерва, вузлики Ліша на райдужній оболонці ока.

Міотонічна дистрофія - аутосомно-домінантний тип успадкування, багатосистемне захворювання, яке характеризується клінічним поліморфізмом (варіабельність експресії гену) у осіб обох статей по часу клінічної маніфестації та важкості перебігу.

Основні клінічні симптоми: міотонія, м’язова слабість, катаракта, серцеві аритмії, облисіння чола, порушена толерантність до глюкози, зниження інтелекту.

Виділяємо чотири форми по віковому піку клінічної маніфестації захворювання: вроджена, юнацька, класична (20-30 р.), мінімальна (50-60р.). При цій хворобі виражений імпринтінг: пацієнти, народжені хворими матерями мають важчий перебіг захворювання з швидшим початком, ніж пацієнти, народжені від хворих батьків.

Сімейна гіперхолестеринемія: генетично гетерогенне з аутосомно-домінантним типом успадкування захворювання.

Клініка: гіперхолестеринемія  і поява в дитячому віці ксантом  на шкірі, сухожилках, ліпоїдна дуга рогівки.

В пубертатний період формується атероматозне ураження гирла аорти, стеноз коронарних артерій з наростаючою  коронарною недостатністю.

Синдром Марфана.

Спадкове системне захворювання структурних білків сполучної тканини, що успадковується по аутосомно-домінантному типу і характеризується значним поліморфізмом, багатосистемністю. Ураження внутрішніх органів проявляється вродженими вадами серця і магістральних судин (60%), скелету, очей; виражені зміни легень виявляють у 10-20% випадків.

Фенотип:

- аномалії розвитку м’язово-скелетної  системи арахнодактилія,: долихостеномегалія, високий ріст, довгі кінцівки, плоска стопа, астенічна будова тіла, прогнатія, “готичне піднебіння”, воронкоподібна грудна клітка, кіфоз, гіпермобільність суглобів, гіпоплазія вертлужної впадини, м’язова гіпотонія;

- шкіра: атрофічні стрії, пахова кила;

- очі: міопія, підвивих кришталика, відшарування сітківки, велика рогівка, ін.;

- серцево-судинна система:  аортальна регургітація, аневризма  висхідної частини аорти, розшарування  аорти, мітральна регургітація, пролапс  мітрального клапану, кальцифікація  мітрального отвору, аритмія; 

- органи дихання: м.б. кистозна гіпоплазія легень, часті бактеріальні деструкції, спостерігаються повторні спонтанні пневмоторакси;

- ЦНС: аномалії розвитку, ектазії твердої мозкової оболонки;

- з сечею підвищене виділення гідроксіпроліну.

Лікування симптоматичне.

Синдром Елерса –Данло.

Основні клінічні симптоми з боку усіх систем організму зумовлені  надмірною розтяжимістю сполучної  тканини в зв’язку з порушеним  синтезу колагену. Найважливіші із них: гіпереластичність шкіри, підшкірні вузлики, надмірна рухомість суглобів, підвищена ранимість шкіри, симптоми геморагічного діатезу, пролапс мітрального клапану.

Фенілкетонурія: аутосомно-рецесивне захворювання амінокислотного обміну. Діти народжуються здоровими, однак в перші тижні життя поступово наростають підвищена збудливість, гіперрефлексія, м’язовий гіпертонус, тремор, судомні епілептиформні припадки, “мишачій” запах, мікроцефалія. Надалі зниження інтелекту, знижена пігментація шкіри, волосся, райдужки ока.

Муковісцидоз – моногенне захворювання з аутосомно-рецесивним типом успадкування, зумовлене мутацією гену муковісцидозного трансмебранного регулятора, характеризується ураженням екзокринних залоз життєво важливих органів і систем, важким перебігом і серйозним прогнозом. Це універсальна екзокринопатія з порушенням транспорту через клітинні мембрани натрію, хлору. Характеристика основних клінічних форм: меконіальний ілеус, переважно кишкова, легенева, змішана форми.

Критерії діагностики: сімейний анамнез, клініка, хлориди поту, молекулярна  діагностика.

Адреногенітальний синдром (вроджена гіперплазія кори наднирни-ків).

Вроджена гіперплазія  кори наднирників – група захворювань, зумовлених порушенням синтезу гормонів корою наднирників з різною клінічною картиною.

В основі захворювання лежить спадковий дефект ферментів, які приймають участь у стероїдогенезі. Усі форми ВГКН успадковуються по аутосомно-рецесивному типу. Найчастіше зустрічається дефіцит 21-гідроксилази (1:5000 –1:20000 новонароджених).

Зниження синтезу 21–гідроксилази  супроводжується зниженням синтезу  кортизолу і альдостерону з нагромадженням проміжних продуктів синтезу  стрероїдів, перш за все прогестерону та його похідних. Недостатність кортизолу зумовлює підвищену секрецію АКТГ є розвитком гострої та хронічної (скритої) наднирникової недостатності, гіперплазії сітчастої зони кори наднирників і гіперпродукції андрогенів, синтез яких не залежить від 21-гідроксилази. Дефіцит альдостерону супроводжується активацією ренін-ангіотензивної системи з явним чи скритим (компенсованим) синдромом втрати солей.

Клініка: в періоді новонародженості діагностуємо тільки явні дефіцити 21-гідроксидази: просту (неускладнену) та сільвтрачаючу.

Проста форма ВГКН характеризується внутрішньоутробною гіперандрогенністю – гіпертрофією клітора, калиткоподібні великі статеві губи, урогенітальний синус у дівчаток; макрогенітосомія у хлопчиків. Частіше діти народжуються від переношеної вагітності, з середньою або помірно підвищеною масою тіла, добре розвиненими м’язами, твердими кістками черепа та малими розмірами тім’ячка. Внаслідок хронічного надлишку АКТГ у дітей має місце гіперпігментація. Надалі властивий прискорений фізичний розвиток і темпи окостеніння скелету, а після 1-2 років появляються симптоми передчасного статевого дозрівання по ізосексуальному типу у хлопчиків і інтерсексуальному – у дівчаток. При стресових ситуаціях, захворюваннях можливий розвиток гострої наднирникової недостатності, ймовірність якої зростає при ускладнених пологах, гіпоксії, а також у підлітковому віці.

Сільвтрачаюча форма зустрічається  у 75% випадків у хворих з дефіцитом 21–гідроксилази. При народження клініка не відрізняється від клініки простої форми ВГКН: недостатня прибавка, прогресуюча втрата маси тіла, зригування, блювота “фонтаном”, діарея, поліурія, яка змінюється оліго-, анурією, дегідратацією, “мармуровістю” шкіри, зниженням артеріального тиску, тахікардією, глухістю тонів серця, ціанозом. При відсутності адекватної терапії діти гинуть у перші три місяці життя.

Діагностика.

- Підвищений рівень 17-гідрооксіпрогестерону в крові > 15нМоль/л.

- Підвищений рівень АКТГ (> 15нМоль/л).

- Підвищений рівень реніну плазми (> 10нМоль/л/год.).

- Підвищена екскреція 17-КС з сечею (> 1мг/доб.).

- Знижений вміст кортизолу крові (< 100 нМоль/л) та екскреція 17-ОКС з сечею (< 0,2мг/доб.).

При сільвтрачаючій формі характерно:

- гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія;

- ЕКГ (гіперкаліємія),

- рh < 7,3; Ht зростає, рівень глюкози знижений.

Лікування посиндромне.

Міодистрофія  Дюшена-Беккера: прогресуючі дегенеративні зміни у попереково-смугастих м’язах без первинної патології периферичного мотонейрону. Міодистрофія Дюшена: клінічна маніфестація у 2 –3 роки (“качача” хода, псевдогіпертрофія м’язів гомілки). Атрофія м’язів має висхідний характер: м’язи стегно-тазового поясу – плечового поясу – руки – м’язи обличчя – дихальні м’язи. Псевдогіпертрофія інших груп м’язів. Розвивається кардіоміопатія (атрофія міокарду) і гостра серцева недостатність, що є причиною смерті. Порушення моторики шлунково-кишкового тракту, вторинні зміни кісток, зниження інтелекту.

Хромосомні захворювання.

Хвороба Дауна (трисомія - 21) – вроджені вади розвитку, пренанатальна гіпоплазія, порушення постнатального розвитку нервової системи, вторинна імунологічна недостатність.

Характеристика фенотипу: монголоїдний розріз очей, округле  сплющене обличчя, плоска спинка носа, епікант, великий язик, брахицефалія, деформовані вушні раковини, м’язова гіпотонія.

Синдром Патау (трисомія – 13): множинні вади розвитку головного мозку та обличчя.

Синдром Едварса (трисомія - 18): пренатальна гіпотрофія та множинні вади розвитку лицевого черепа, серця, кісткового скелету, статевих органів.

Трисомія – 8: аномалії розвитку обличчя, опорно-рухового апарату та сечостатевої системи. Симптоми дисплазії сполучної тканини множинні.

Полісомія по статевих хромосомах.

Синдром Клайнфельтера (ХХY): високий ріст, жіночий тип будови тіла, гінекомастія, слабо виражене оволосіння обличчя, підкрильцевих ямок та лобка. Яєчка зменшені в розмірах. Безпліддя.

Синдром Шерешевського-Тернера (45, ХО): гіпогонадизм, недо-розвиток статевих органів та вторинних статевих ознак, первинна аменорея, вроджені вади розвитку, низький ріст.