Виробництво товарної риби у ставах

 

5. Фактори підвищення  ефективності рибного господарства 

Поряд з повнішим залученням у промислове користування сировинної бази маловивчених ресурсів, переходом  на безвідходну технологію переробки  виловів риби кінцевою метою функціонування рибного господарства повинен бути не тільки прибуток, а й стійкий  розвиток галузі, щоб оптимально задовольнити попит населення і забезпечити  розвиток експортного потенціалу.

Інститут рибного господарства УААН є головною науковою установою  в Україні з питань визначення і опрацювання нових напрямів розвитку рибного господарства на внутрішніх прісноводних і солонувато водних водоймах, розробки новітніх технологій ведення рибництва та рибальства, рибогосподарського освоєння водойм комплексного використання. Наукове забезпечення рибного господарства внутрішніх водойм нашої держави здійснюють Інститут гідробіології НАНУ, Херсонський державний аграрний університет, Білоцерківський державний аграрний університет, Національний аграрний університет, Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка, Дніпропетровський державний університет та ін.

Дослідження йдуть багатьма напрямами. Селекційно-генетичні дослідження  спрямовано на забезпечення та розширення генофонду ставових риб, поліпшення їх продуктивних якостей відповідно до вимог виробництва, виведення  нових внутрішньо породних типів  і гібридних форм, формування високопродуктивних племінних стад риб у господарствах-репродукторах, забезпечення потреб рибгоспів у  племінних плідниках. Підготовлено і видано кілька інструкцій методично-технологічного напряму із селекційно-племінної  роботи з українськими породами коропа, формування та використання племінних  стад амурського сазана, промислової  гібридизації, ведення племінної  роботи з коропом на рибоводно-меліоративних  станціях тощо.

Удосконалюється метод комплексної  інтенсифікації завдяки використанню полі культури коропа з рослиноїдними  рибами, забезпеченню оптимального газового режиму та водообміну у ставах, інтенсивній годівлі риби штучними комбікормами тощо, що дозволяє одержувати рибо продукцію від 2 до 6 т/га.

Крім того, розробляються  і впроваджуються технології напівінтенсивного та випасного вирощування риби, використання яких дає змогу мати рибопродуктивність від 1,5 до 3 т/га завдяки спрямованому формуванню екосистем ставів.

Щоб ефективніше використовувати  полікультури, впроваджуються рекомендації і технології з вирощування рибопосадкового матеріалу різних видів риб разом із дволітками, одержання личинок коропа в донерестовий період, програмування рибопродуктивності водойм комплексного призначення, ресурсозберігаюча технологія вирощування риби у малих водосховищах тощо.

Відповідно до затвердженої Мінчорнобилем України програми ведення рибного господарства в районах, які зазнали радіоактивного забруднення, розпочато наукові дослідження з розробки технології ведення рибництва у таких рибних господарствах з метою забезпечення населення високоякісною екологічно безпечною рибною продукцією.

В інституті виконано науково-дослідні роботи з розробки технології годівлі  риби, вирощуваної у ставових та індустріальних господарствах. Запропоновані  інститутом рецепти комбікормів  передано комбікормовим заводам  для виробництва. Розроблено також  рекомендації із збагачення штучних  гранульованих рибних комбікормів  вітамінно-мінеральними преміксами, технології підрощування личинок коропа на штучних кормо сумішах, нормування годівлі риб тощо, які також дали високі результати.

За впровадження технологій формування маточних стад, штучного відтворення  і вирощування посадкового матеріалу  і товарної продукції канального сома, буфало, чорного амура, нових об’єктів лососівництва у ставах, садках і басейнах розширився асортимент риб, які вирощуються у рибних господарствах України, підвищилася рибопродуктивність цих водойм на 50-100 кг/га. Проте масштаби впровадження у виробництво ще недостатні. Однією з причин є відсутність матеріальних ресурсів та чіткого механізму впровадження нових розробок.

За умов посиленої дії  негативних чинників виникає потреба  у постійному контролі за станом здоров’я риб, які вирощуються у рибних господарствах. Упродовж останніх років  фахівцями інституту вивчено  етіологію низки захворювань, у  тому числі вірусних, бактеріальних  та інвазійних, розроблено та впроваджуються методи їх діагностики, вивчено та рекомендовано  ефективні лікувальні препарати. За матеріалами досліджень підготовлено близько 10 нормативно-технологічних  документів, які передано виробництву.

Завдяки застосуванню марганцевокислого  калію проти протозойних інвазій молоді коропа при підрощуванні в садках знижується зараженість мальків ектопаразитами і зростає їх виживання на 25%, а за обробки ікри проти сапролегніозу збільшується вихід личинок коропа на 20-25%. Застосовуючи проти краснухи коропів препарат біофузол та ветдипасфен, вдається зменшити захворюваність риб і збільшити вихід товарної продукції до 25%.

Завдяки використанню розроблених  фахівцями-іхтіопатологами інституту інструкцій та рекомендацій зменшується загибель риби майже на 20%.

Внаслідок негативної дії  антропогенних факторів та зняття з  виробництва низки препаратів як лікувальної, так і профілактичної дії, виникла нагальна потреба у  пошуках нових методів боротьби з хворобами риб, у тому числі  й біологічних. Розробки у цьому  напрямі пов’язані з пошуком  механізму підвищення імунного статусу  риб. Перші наробки дали змогу підготувати методичні рекомендації щодо методів контролю за станом здоров’я риб та засобів підвищення їх природної резистентності.

Важливими є наукові дослідження  з удосконалення методів рибогосподарського освоєння дніпровських водосховищ. Останнім часом інститутом було розроблено і  передано для впровадження науково-технічні програми „Дніпрориба” та „Амур”, технологію підвищення рибопродуктивності дніпровських водосховищ через вселення дволіток рослиноїдних риб та нормативи вселення рослиноїдних риб у Каховське і Кременчуцьке водосховища.

Чільне місце займають дослідження з питань вивчення екологічного стану й розробки наукових основ  охорони рибогосподарських водойм, що пов’язано із запобіганням їх забруднення  радіонуклідами, важкими металами та іншими токсикантами з метою одержання  екологічно безпечної рибної продукції.

Також сформовано та частково випробувано інтенсифікацій ні заходи для рибництва, метою яких є зниження вмісту ізотопів у товарній рибній продукції без зниження рибоводних показників. Багаторічні матеріали  узагальнено у рекомендації з  ведення рибництва та рибальства у внутрішніх водоймах України в  умовах радіоактивного забруднення.

На внутрішніх водоймах провадиться  постійний екомоніторинг, комплексна оцінка якості води, що надходить у рибні господарства та скидається з них. Вченими інституту на підставі багаторічних даних досліджень та їх узагальнення підготовлено рекомендації з використання у рибних господарствах мінеральних, органічних добрив та вапна, розроблено заходи щодо запобігання забрудненню рибних господарств важкими металами, а також нормативи якості води джерела водопостачання ставів у період вирощування риби та гранично допустимих концентрацій органічних речовин і біогенних елементів у скидах у період облову ставів.

На основі вивчення рівня  виробництва та споживання риби внутрішніх водойм розроблено основні напрями  формування і розвитку ринку рибної продукції. Визначено структуру  енергетичних витрат за різних технологій вирощування товарної риби та напрями  скорочення матеріальних витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

Як підсумок, слід сказати, що виробництво товарної риби є досить важливим і трудомістким процесом. Найбільш поширеним і прийнятним є виробництво товарної риби при  дворічному обороті, адже при цьому  господарство за два вегетаційних періоди  одержує товарну продукцію. Хоча деякі господарства виробляють товарну  рибу і при трирічному обороті, кінцевою метою якого є одержання великої  риби, яка відрізняється високими смаковими якостями, і підвищення рівня економічної ефективності ставового рибництва. Виробляють товарну  рибу і в малих водосховищах. Ця група водойм за характером рибогосподарської  експлуатації займає проміжний стан між не спускними нагульними ставами і спеціалізованими рибницькими господарствами, що базуються на озерах й великих водосховищах. У більшості малих водосховищ відносно сприятливі умови для нагулу і практично повна відсутність умов для ефективного природного відтворення цінних видів риби. Важливою у розвитку товарного рибництва є механізація важкої праці та окремих трудомістких виробничих процесів вирощування риби. Адже впровадження у рибне господарство внутрішніх водойм засобів механізації та автоматизації виробничих процесів дозволить забезпечити виконання трудомістких процесів машинами, підвищити продуктивність праці.

Тому для розвитку товарного  рибництва слід підвищувати ефективність функціонування ставових екосистем, розробляючи  ресурсозберігаючі технології, спрямовуючи  формування природної кормової бази та максимально використовуючи продуктивні  можливості водойм. Такі заходи можливі  за умови забезпечення господарства органічними та мінеральними добривами, вапном, комбікормами. Основне завдання при цьому – виявлення максимальної продуктивності ставів при вирощуванні в них оптимального комплексу цінних видів риб за методами інтенсивної або випасної аквакультури.

Також з метою зменшення  вартості комбікормів для риб  важливо вести пошук нетрадиційної  сировини, придатної для годівлі  риб або введення її в склад  комбікормів, оптимальних технологій виготовлення таких комбікормів. Актуальним при цьому залишається питання  підвищення якості гранул, їх водостійкості та міцності, особливо комбікормів, у які вводяться компоненти із нетрадиційної сировини.

Потребує збільшення маточне  стадо поголів’я рослиноїдних риб, на часі створення племінних стад, пристосованих до заводської технології з високими продуктивними якостями, збереження плідників після проведення нерестової кампанії.

Необхідно також поліпшити  якість наукових досліджень, для чого слід обмінюватися спеціалістами та провадити стажуванням за профілем у країнах близького й далекого зарубіжжя, що дасть змогу поглибити  наукові розробки, розширити обсяг  фундаментальних та прикладних досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Борщевський П., Стасишен М. „Рибний ринок України: проблеми і перспективи розвитку”. Економіка України №3 – 1996р.

2.   Василець С. „Рибне господарство на „Агро – 95”. Тваринництво України №9 – 1995р.

3. Гринжевський М.В. „Фактори підвищення ефективності рибного господарства”. Вісник аграрної науки №4 – 1999р.

4. „Загальнодержавна програма розвитку рибного господарства України на період до 2010 року”. Рибне господарство України №5 – 2004р.

5.   Закон України „Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них”. Рибне господарство України №2 – 2003р.

6.   Інтенсифікація рибництва / за ред. П.Т.Галасуна, А.І.Андрющенко – Київ: Урожай, 1990р.

7.    Ковалев Ю.Н. Технологія і механізація тваринництва: навчальний посібник професійної освіти. – М: ИРПО, 1998р.

8.   Рибне господарство: Республіканський міжвідомчий тематичний науковий збірник – Київ: Урожай, 1992р.

9. „Рибне господарство України: стан, тенденції, перспективи”. Рибне господарство України №3,4 – 2003р.

10.  Шерман І.М. Рибництво – Київ: Урожай, 1992р.