Термінологія ботаніки

План

Вступ

Склад і структурна організація українських біологічних термінів

Системна організація

Походження українських біологічних термінів

Лексико-граматична характеристика

Будова українських біологічних термінів

Суфіксальний спосіб словотворення

Словотвірні типи з суфіксами іншомовного походження

Префіксальний та префіксально-суфіксальний спосіб творення біологічних термінів.

Терміни-словосполучення

Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Проблема терміна і терміносистеми викликає постійний інтерес дослідників, оскільки термінологія є складовою і невід’ємною частиною лексичної системи мови. Існує чимало наукових праць, присвячених загальним питанням термінології як складової частини лексичної системи мови, зокрема, в них порушується питання про роль і місце термінів у лексичній системі мови, особливості терміна в плані виразу і змісту та специфіка його функціонування.

Біологічна термінологія є основною формою існування понять, в яких відображаються підсумки пізнавальної діяльності людиною природи на певному історичному етапі розвитку; наукове пізнання світу, фіксація його результатів неможлива без розвитку й удосконалення наукової термінології.

Розвиток біологічної термінології відбувався нерівномірно, паралельно із розвитком знань про живу природу. Зокрема, українська біологічна термінологія тісно пов’язана з розвитком природознавства, техніки та інших наук. Вона створювалася разом з розвитком цих наук та наукової мови.

Карл Лінней вперше систематизував поняття описової ботаніки та зоології в 1751 і 1758 рр.. Ще до появи писемності слов’яни мали багату на той час лексику, яка всебічно відбивала різні сторони матеріальної і духовної культури - їй були властиві риси стихійно організованої терміносистеми. З появою письма дописемна народна термінологія стає однією з важливих передумов дальшого розвитку культури, а згодом - науки і техніки.

В основі сучасної європейської систематизації й узагальненні знань про живу природу лежать праці Арістотеля, Теофраста, а пізніше - римських натуралістів. Продовжені в епоху Відродження, вони дали початок ботаніці, зоології, описовій та порівняльній анатомії, фізіології та ембріології людини. Також літописи періоду Київської Русі дають багатий матеріал як для історії природознавства, так і для мовознавства.

Завдяки зусиллям як вітчизняних, так і зарубіжних учених протягом ХVII-ХVIII ст. у біології був зібраний великий фактичний матеріал, який створив умови для появи нових термінів, що, в свою чергу, стало підґрунтям для формування майже всієї багатоманітності сучасної біологічної термінології.

Наукові праці з біологічних дисциплін українською мовою з’явилися на початку 60-х років минулого століття у Західній Україні. До них, зокрема, можна віднести „Початок до уложення термінології ботанічної руської» І. Гавришкевича. І.Г. Вернадський спробував систематизувати наявну термінологію та створити нову. Зробив він це у роботі „Початки до уложення номенклатури і термінології природописної», яку вважають основоположною у галузі систематизації української термінології. Термінологічні праці І. Г. Вернадського і тепер становлять значний інтерес насамперед зібраним у них багатством діалектної природничої номенклатури.

1.1 Системна організація

Сучасна українська біологічна термінологія, відбиваючи систему природничих наукових понять у вигляді найменування предметів, процесів, якостей і властивостей, стану тощо, розвивається в рамках діяльності міжнародної асоціації вчених по приведенню до єдиної системи наукової термінології. Системність біологічної термінології залежить від специфіки організації загальновживаної лексики, тому в ній є багато з того, що характеризує лексичну систему мови в цілому. А що стосується відмінностей, то вони найбільш яскраво виражаються на рівні формування понятійної бази термінів, яка залежить від ступеня наукового пізнання відповідних явищ навколишньої дійсності.

Термінологічна система - це система знаків, зміст і зв’язки якої знаходяться в межах однієї галузі знань. Системність терміна має реалізуватися в плані змісту і в плані виразу. В плані змісту відбивається суть поняття, його місце серед інших понять, забезпечується його точність, однозначність, лаконічність; в плані виразу системність досягається однотипністю словотворчих моделей. Саме тому в системній організації термінології важлива роль відводиться словотвору. За допомогою словотворчих формантів творяться терміни - виразники видових понять. Так, формант -оз(а) репрезентує групу вуглеводів за їх хімічною будовою, розміром та властивостями:

аміл	оз (а)
глюк
ксил
мальт
пент
риб
сахар

Сема квіт- стала основою творення цілого гнізда простих, однокореневих слів:

квіт	никарство
	ництво
	ковий
	никовий
	частий
	ування
	увати
	учий

 

Вищим ступенем системної родовидової ієрархії біологічних термінів є терміни-словосполучення:

квітка	актиноморфна
	зигоморфна
	циклічна
	ациклічна
	одностатева
	двостатева
	трубчаста
	язичкова

Таким чином, системна ієрархія мовних знаків у біології відбиває всі ті об’єкти, що є предметом вивчення цієї науки. Вони взаємозв’язані між собою і становлять відносно замкнену (але кількісно не обмежену) систему, тому і терміни утворюють єдине ціле, в якому кожна одиниця, вказуючи на ознаки окремого поняття, не тільки відбиває об’єктивні зв’язки між поняттями, але й вказує їх місце в системі, оскільки значення кожного окремо взятого терміна координовано із значенням інших термінів цієї системи.

На основі логіко-понятійних відношень у термінології біологічних наук виділяються термінологічні поля, терміни в яких об’єднуються за певними семантичними ознаками. Прикладом термінологічного поля можуть стати терміни на позначення закономірностей розвитку живої природи, які, в свою чергу, можна поділити на ряд тематичних об’єднань: найменування загальних категорій наукових понять: біоцикл (життєва область, вища одиниця розчленування земної поверхні), життя (вища форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин); аналогічно: клітина, розвиток, старіння, народження, смерть, філогенез та ін.; терміни на позначення природних процесів, що відбуваються внаслідок певних закономірностей, пов’язаних з живою природою: вмирати, всмоктувати, загнивати, засихати, зацвітати,набрякати, народжуватися, окотитися, ощенитися, проростати, сходити, хворіти; терміни, що позначають спрямовану дію людини на живу природу: живцювати,обезбарвлювати, осушувати, прищеплювати, просочувати; назви предметів, що використовуються у практичній діяльності біологів: ботанізирка, барокамера,мікроскоп, вакуфакт, візирограф, ларингоскоп, кімограф, кардіограф, бормашина, аспіратор; терміни на позначення фізичного стану організму, відчуття: вагітність,голодування, дражливість, збудження, роздратування, спрага, сонливість. Назви рослинних та тваринних угруповань різних таксономічних розрядів (відділів, класів, порядків, родин, родів), наприклад: голонасінні, золотисті водорості - відділ; комахи, ссавці, споровики - клас; злакові, кактусові, коропові, котячі, складноцвіті, товстолисті - родина; анемона, арахіс, вовк, волошка, дурман, сумах, тигр - рід; терміни на позначення структури органів та частин живих організмів: бутон, волоть, голівка, голка,жилка, зонтик, квітка, китиця, колючка, колос, лист, пагін, сім’ядоля, стебло, судина, суцвіття; на позначення періодів вегетації (розвитку) та розмноження рослинних і тваринних організмів: автохорія, антропохорія, вегетація, дозрівання, жилкування, живо народження, живцювання, запилення, мітоз, народження, партеногенез,самозапилення, цвітіння, щеплення; фізіологічних властивостей рослин: безсім’яний, безжилковий, безпелюстковий, жовтіння, плодючість, спокій; біохімічні компоненти рослин: агар-агар, білок, глікоген, гліадин, гордеїн,; таксономічної класифікації живих організмів: вид, клас, над вид, надклас,над родина, над ряд, підвид, підклас, підродина, підряд, підтип, родина, тип, царство; органічних і неорганічних сполук, білків: вітамін, глобулін, глютеїн, зеїн, інгібітор,казеїн, креатин, протеїн, холестерин; біологічних наук і відповідних фахівців: альгологія, астробіологія, біологія, біохімія, ботаніка, бактеріологія тощо.

Терміносистема біологічних наук не обмежується переліченими термінологічними об’єднаннями. Кожне з них може членуватися на ряд дрібніших об’єднань. Наприклад, у розділі «морфологія рослин» можна виділити: будова квітки: маточка, оцвітина, пуп’янок, пелюстка, приймочка, стовпчик, квітколоже, квітконіжка; найменування суцвіть: волоть, голівка, завиток, зонтик, китиця, колос, кошик, початок, щиток; найменування органів вищих рослин: стебло, корінь, коренеплід, гілка, брунька, плід,листок, стовбур, насіння, міжвузля.

Структурно-семантична системність біологічних термінів на позначення найрізноманітніших, проявів життя та властивостей організмів досягається також шляхом утворення термінологічних гнізд, що групуються навколо родового біологічного поняття, вираженого термінами-словосполученнями, одним із компонентів яких є термін, що виражає: а) родове поняття: біологічний вид, вікаруючий вид, евритопний вид; адвентативний корінь тощо; б) утворення термінів із спільним коренем на позначення різних біологічних понять: цвіт, цвісти, цвітіння, оцвітина; брунька, брунькування; зерно,зернистість, зернистим, зернівка.

Помітне місце у структурно-семантичній організації термінів відводиться морфеміці, яка в лексико-семантичній системі мови не тільки групує біологічні терміни в словотворчі гнізда, а й об’єднує цілі семантичні поля, ієрархізуючи таким чином відношення всередині терміносистеми біологічних наук, і визначає її зв’язок як з іншими терміносистемами, так і загальновживаною лексикою.

Таким чином, терміносистема біологічних наук являє собою єдиний організм з усталеною понятійною базою, з відповідними засобами мовного вираження, в якому порушення однієї частини неминуче впливає на інші компоненти термінологічного поля.

Походження українських біологічних термінів

Біологічна термінологія української мови як з генетичного погляду, так і з погляду понятійної бази та її структури відзначається неоднорідністю. Це залежить від багатоджерельності походження. Основним її ядром є народна термінологія, яка складалася протягом віків. Вона включає спільнослов’янську термінологію: вид, волокно,волосок, гриб, жилка, жито, злак; східнослов’янську - крилатка (односім’ядольний плід), пазуха, шийка, клубочок (тип суцвіття), українську - волоть, китиця, маточка,приймочка та ін.

Великий вплив на формування української терміносистеми біологічних наук мала прогресивна російська наука та російська мова. XVIII ст. в історії російської культури було часом першого розквіту російської наукової думки і відповідно часом активного формування системи наукової термінології провідних галузей наук, таких як хімія, фізика, ботаніка та ін. З’являється багато перекладних наукових праць.Формування вітчизняної термінології в цей період було активно-пошуковим. Вітчизняні ботаніки, створюючи наукові біологічні терміни для позначення нових понять, намагалися використовувати наявні в мові народні назви. Зокрема, М. Максимовичу належать терміни завитки,зав’язь, зачаток, зернівка, волоть, водорості, міжклітинники, клітина, клітковинна кора, дінце, початок, плодовниця, сім’янка; I. Мартинову - терміни крона, корзинкатощо; А. Болотову - головка, вічко, зонтик та ін.; Ф. Полікарпову - вінчик, гілка, вид, колос, кора, корінь, лист, плід та ін. Нові біологічні терміни, створювані у донауковий період, стосувалися здебільшого анатомії людини, її життя та побуту, напр.: борідка, волос коліно, коробочка, кошик, пазуха, чашечка, шапинка та ін. Частина загальновживаної лексики набуває нових значень завдяки початковій термінологічній діяльності вчених.

Термінологія - це та ділянка лексико-семантичної системи мови, в якій міжмовні контакти найбільш виразні. У біологічній термінології початкового періоду на її формування найвиразніше проявляється вплив грецької та латинської мов. Засвоєння біологічних назв грецького походження відбувалося до прийняття християнства внаслідок безпосередніх торгово-економічних зв’язків східних слов’ян з Грецією та її колоніями на Чорноморському узбережжі. Це були здебільшого назви рослин і їх плодів: вишня,кедр, кипарис, лавр, мак, мигдаль, м’ята, огірок, тис та ін.; назви тварин: буйвіл, єхидна, кит, крокодил та ін. Пізніший етап засвоєння термінів грецького походження припадає на ХV-ХVІІ ст. у зв’язку із запровадженням у школах грецької мови як одного з основних предметів навчання.

Латинізми у мову східних слов’ян проникають в Х-ХІ ст. переважно через германське посередництво: біб, розарій. Основна ж їх маса припадає на ХV-ХVІ ст., коли в школах України панівною була латинська мова, яка на той час стала однією з основ міжнародного фонду європейських мов.

З погляду семантики серед латинізмів можна виділити терміни на позначення дій та процесів: абдукція, абсорбція, аглютинація, адаптація; речовин: білірубін, вітамін, желатин; біологічних утворень та частин організмів: вакуоля, вена, капіляри, фурункул; назв хвороб, запальних процесів та стану організму: авітаміноз, ангіна, ботулізм; різних організмів: барбарис, бацила, ;приміщень для розведення та вирощування рослинних і тваринних організмів: віварій, інсектарій та ін.

На початок XVIII ст. з’явилося багато понять, не відомих античній і середньовічній біології та медицині, тому греко-латинське джерело практично вичерпувалося, а вплив латині послабшав, оскільки вона перестала бути основною мовою науки і залишилася лише як засіб навчання в семінаріях і університетах. Починається новий етап запозичень з живих мов, обумовлений розширенням контактів з західноєвропейськими країнами в галузі науки, освіти, мистецтва.

Іншомовні терміни, що потрапили в цей час у вітчизняний науковий біологічний словник, з генетичного боку пов’язані з численними мовами-джерелами. Зокрема, запозичення з арабської мови - барбарис; англійської - алігатор, гайморит, каучук, пінгвін; іспанської - батат, ігуана, кака;, німецької - артишок,бормашина, ботанізирка, ; французької - банан, букет, бюретка. В українській мові засвідчені окремі терміни, запозичені з тюркських мов: айва, беркут, кавун, тютюн, саксаул; китайської - женьшень, тунг; японської - ікебана, тсуга; малайської - агар-агар, орангутанг;мов північноамериканських індійців: ондатра, секвоя; польської - парша, рожа і деяких інших мов.