Агротехніка вирощування соняшнику

Найоптимальнішим строком  післясходового боронування є період, коли соняшник має 1-3 пари справжніх  листків. Швидкість руху агрегату - не більше 4 км/год. Цю операцію не слід здійснювати раніше 11 години, оскільки через високий тургор рослини сильно пошкоджуються. За дотримання цих умов пошкодження рослин соняшнику не перевищує 10%, знищення бур'янів сягає 80-90%. Під час вегетації зазвичай проводять два міжрядних розпушування культиваторами КРН-4,2, КРН-5.6А, КРН-8,4. Особливо ефективні міжрядні розпушування на полях, що забур'янені осотом рожевим і жовтим.

У Степу найкраще проводити  розпушування на одну і ту ж глибину -    6-8 см. У Лісостепу останнє розпушування рекомендується проводити долотоподібними лапами на глибину 10-12 см за підвищеної швидкості руху агрегату. Створюється потужний мульчувальний шар ґрунту, який запобігає випаровуванню вологи, знищуються бур'яни. За рахунок підвищеної швидкості присипаються бур'яни у захисній зоні рядка, крім того, підрізується  верхній горизонтальний шар кореневої системи соняшнику, внаслідок чого стимулюється розвиток кореневої системи у більш глибоких горизонтах. Це знижує ризик пригнічення рослин у разі посухи [8].

3.5.Захист від хвороб та боротьба із шкідниками

Значні втрати врожаю (20-30% і навіть до 50%) можуть спричинити хвороби соняшнику. Крім цього, вони ведуть до погіршення якості продукції: зменшується польова схожість, маса насіння, його олійність, різко підвищується кислотне число олії і, як наслідок, знижуються її харчові властивості. Найбільш шкідливі: біла гниль (склеротиніоз), сіра гниль, несправжня борошниста роса, фомопсис, фомоз, суха гниль, вертицильоз (в'янення), вовчок (рослина-паразит). Значного ефекту можна досягти агрозаходами - вибір стійких до ураження сортів і попередника, оптимальне співвідношення елементів живлення та ін. На початкових фазах росту рослини захищають протруйники. За необхідності застосовують фунгіциди, дерозал, колфуго супер, корбель, фундазол.

Біла гниль (Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) d By. ) . Хвороба може уражати соняшник впродовж усієї вегетації. При ранньому ураженні рослини гинуть, більш пізньому - знижується продуктивність, а кошики, як правило, розпадаються на окремі частини. Проявляється у трьох формах: кореневої, стеблової та кошикової (І.Л. Марков, 1998). Коренева форма - уражені корені стають м'якішими і мокрими, ослизнюються та покриваються білим нальотом. Стеблова форма спостерігається як на сходах, так і на дорослих рослинах.

На молодих рослинах сім'ядолі, молоді листки і стебло біля основи буріють і покриваються білим нальотом. Листки в'януть, рослина поникає і гине. У дорослих рослин на стеблі видно бурувато-коричневі плями, серцевина стебла руйнується, всихає, залишаються тільки волокнисті пучки, а в порожнині утворюються численні склероції. Стебла в місцях ураження надламуються, рослини засихають і відмирають. Рослина з ураженими стеблами не плодоносить. Кошикова форма проявляється у вигляді блідо-коричневих плям на тильному боці кошиків, тканина стає мокрою і легко продавлюється. У місцях плям і на поверхні кошика з'являється білий наліт, який пронизує всю тканину кошика й насіння. Найбільш інтенсивно хвороба проявляється у вологі і теплі роки, за підвищеної вологості та температури в межах 18-24°С. Джерелом інфекції є рештки уражених рослин, насіння з склєроціями та грунт. Гриб зберігає життєздатність впродовж 6-8 років. Тому не можна вирощувати соняшник на одному і тому ж полі раніше як через 8 років. Слід дотримуватись просторової ізоляції нових посівів соняшнику від минулорічних не менше 1000 м.

Сіра гниль (Botrytis cinerea Fr.) . Поширена в усіх зонах, де вирощують соняшник, особливо інтенсивно розвивається в роки з підвищеною вологістю повітря у другій половині вегетації - у фазі жовтої й бурої стиглості кошиків.

З'являється в період від сходів до достигання насіння. На молодих рослинах біля основи стебла утворюються бурі плями з сірим нальотом гриба, а пізніше з маленькими чорними склероціями. Тканина стебла відмирає знизу до верху, рослини набувають темно-бурого кольору і всихають. На дорослих рослинах біля основи стебла тканини руйнуються і рослина надламується. Значні втрати спричиняє ураження кошиків. На тильному боці їх утворюються темно-бурі маслянисті плями, тканина стає пухкою, з сірим нальотом гриба. Такий кошик загниває і розпадається на окремі частини. Поширюючись у тканинах кошика, гриб проникає у насіннєву оболонку та ядро сім'янки. На поверхні насіння і в його середині формуються маленькі чорні склероції. Збудник у формі грибниці і склероціїв зберігається в насінні і на рослинних рештках. Заходи захисту від білої гнилі: дотримування чергування культур у сівозміні, просторова ізоляція, знищення падалиці, видалення післязбиральних решток, протруювання насіння, обприскування рослин фунгіцидами.

Несправжня  борошниста роса (Peronospora cubensis Rostowz). Поширена у всіх зонах вирощування соняшнику. Розвиток хвороби посилюється за дощової й прохолодної погоди після сівби. Розрізняють декілька форм ураження борошнистою росою. У фазі 3-6 листків уражені рослини відстають у рості, мають дрібні листки і тонке стебло з хлоротичними плямами вздовж середньої жилки. З нижнього боку листків є світло-сірий наліт гриба. Уражені рослини гинуть або формують дрібні кошики без насіння, діаметром 2-3 см. Інша форма - карликовість рослин. Стебло вкорочене і товстіше. На листках з верхнього боку з'являються світло-зелені розпливчасті плями, з нижнього - білувато-сірий наліт. Уражені рослини відстають у рості, проте проходять всі фази розвитку і формують дрібні кошики з недорозвинутим насінням. Після цвітіння на листках дорослих рослин з'являються великі кутасті світло-зелені плями. На кошиках видно ділянки засохлих квіток, насіння стає щуплим. За прихованої форми розвитку хвороби зовнішніх симптомів непомітно, але рослини мають низьку продуктивність. Збудник її локалізується в коренях і проникає в стебло на відстані 10-25 см від кореневої шийки. При поздовжньому розрізі стебла за місяць до збирання врожаю в місцях локалізації патогена уражена тканина набуває жовто-коричневого забарвлення. Основне джерело інфекції - уражені рештки, в яких зберігаються ооспори, і уражене насіння, де знаходиться грибниця патогена. Заходи захисту: вирощування стійких сортів, сівба очищеним і протруєним насінням, повернення соняшнику на те саме поле не раніше як через 8 років, дотримання просторової ізоляції (не менше 1000 м) посівів соняшнику від полів, де його вирощували у попередні роки.

Фомопсис (сіра плямистість стебла)( Phomopsis helianthi Munt). Вперше виявлений на території України у 1985 році. Сьогодні хвороба поширена повсюдно, де вирощують соняшник. Збудник розвивається на рослинах впродовж усього вегетаційного періоду за температури повітря 20-26°С і вологості 60-90%. Уражуються листки, черешки, стебла та кошики. Вони покриваються спочатку некротичними плямами, а пізніше стають сірого

чи сіро-бурого забарвлення. На стеблах плями частіше з'являються між 4-ою та 7-ою парою листків, де досягають 20 см завдовжки. У місці ураження тканина розм'якшується, стебло руйнується і розламується. При сильному ураженні втрати врожаю можуть бути великими. Джерело інфекції - уражені післязбиральні рештки. Заходи захисту такі ж, як і для інших хвороб. Крім того важливо дотримуватись оптимальних строків сівби, не можна допускати загущення посівів та внесення великих норм азотних добрив.

Суха гниль (Fusarium Link). Хвороба проявляється на зворотному боці кошика у вигляді сухої бурої загниваючої плями. Кошик робиться сухим, жорстким і при стрясанні кришиться. Насінини легко витягуються, недорозвиваються і злипаються. Хвороба прогресує, якщо під час достигання соняшника спостерігається часта зміна сухої і дощової погоди. Зберігається гриб у вигляді грибниці на насінні і на уражених рештках кошиків.

 Вугільна гниль (Sclerotium bataticola Taub). Найбільш поширена в умовах сухого та жаркого літа. Проявляється у другій половині вегетації у вигляді в'янення рослин. Уражені рослини в'януть і засихають. Листки на уражених рослинах стають коричневими, стебла набувають попелястого забарвлення. Біля основи стебла утворюється бура пляма, тканина розмочалюється, паренхима руйнується, а серцевина всихає. Уражені рослини не плодоносять. Склероції на рослинних рештках добре зберігаються в ґрунті впродовж 5-6 років.

Фомоз (Phoma oleracea Sacc). Хвороба проявляється на соняшнику, починаючи з фази 3-4 пар листків. На верхівках листків з'являються темно-бурі плями із жовтою облямівкою. Плями розростаються і охоплюють майже всю листкову пластинку. Уражені листки в'януть, але не опадають. На черешках і стеблах з'являються темно-коричневі плями, які пізніше стають чорними. Усередині стебла виникають порожнини, і воно легко переламується. На зворотному боці кошика формуються великі бурі розпливчасті плями. Квітки засихають, насіння стає бурим і щуплим або не утворюється зовсім. Джерелом інфекції можуть бути рослинні рештки і заражене насіння. Рослини заражаються за відносної вологості повітря 40 -80% і за досить широкого діапазону температури - 5-30°С.

В'янення (вертицильоз)( Verticillium). Проявляється від початку формування кошиків до достигання насіння. Уражені листки в'януть від країв до середини, на них утворюються коричневі плями, оточені жовтою облямівкою. Кошики ураженої рослини дрібніші. За сильного ураження кошики засихають, а рослина виглядає як обпалена вогнем. Грибниця проникає в рослину через корені, уражає судинну систему стебел, через що і відбувається в'янення. Джерелом інфекції є рослинні рештки, заражене насіння та ґрунт.

Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana Wallr.) Найбільшу шкоду завдає у південних районах у посушливі роки. В Україні рекомендується вирощувати лише стійкі до вовчка сорти та гібриди соняшника. Вовчок соняшниковий - рослина-паразит, що розвивається на коренях соняшнику і сильно його пригнічує. Вовчок не має коріння і зелених листків, забирає у рослин соняшнику поживні речовини і воду. При паразитуванні 30 квітконосів на рослині урожай насіння соняшнику знижується у 7 разів, а при 60 і більше він майже відсутній. Вовчок має просте, негіллясте, білувате, з часом бурувате стебло, заввишки до 40-50 см, квітки голубуваті. Одна рослина вовчка дає 60-100 тис. насінин. Життєздатність насіння в ґрунті зберігається впродовж 8-12 років. Заходи боротьби з вовчком такі самі, як і з іншими хворобами соняшнику. Надійних хімічних способів боротьби з вовчком соняшниковим немає, однак існують гібриди з генетичною толерантністю до нього.

Захист від шкідників - важливий елемент технології вирощування високих урожаїв соняшнику. Основні шкідники - ковалики (дротяники), міль соняшникова, попелиця, чорнотілки (медляки), совки, луговий метелик, довгоносики та ін. Застосовують інсектициди при протруєнні насіння і обприскують посіви під час вегетації, використовуючи такі препарати: децис, дімілін, моспілан, сумітіон, фуфанон, штефесін при перевищенні порогу шкідливості. Для кращого запилення на посіви соняшнику доцільно вивезти пасіку з розрахунку одна-півтори бджолосім'ї на 1 га. Це значно підвищує врожай насіння [9].

3.6. Збирання врожаю

Урожайність соняшнику залежить від строку збирання, що визначається ступенем стиглості та вологістю насіння. Залежно від погодних умов урожай починають збирати через 5-6 днів після обробки Реглоном. За цей час на оброблених полях вологість насіння знижується до 12 - 5%. Збирають соняшник у фазі господарської стиглості, коли рослин із жовтими і жовто-бурими кошиками в посівах 12 - 16%, а з бурими й сухими – 85 - 88%. У Степу починають збирання при середній вологості насіння 12 - 14%, у Лісостепу – 16 - 18%.

Гібриди достигають дружно, особливо — після обробки рослин десикантами. Тому збирати їх починають при вологості насіння 17- 19%, а за вологої   осені – 20 - 22%. За 2-3 дні до початку збиральних робіт поле обкошують і розбивають на загінки, прокладають транспортні й розвантажувальні магістралі.

Для збирання використовують зернозбиральні комбайни зі спеціальними пристроями. Комбайни ДОН-1200 і ДОН-1500 обладнують пристроями ПСП-8 і ПСП-10. Щоб насіння менше обрушувалось і подрібнювалось, частоту обертання  барабана на комбайнах СК-5М "Нива" встановлюють на рівні близько 300 об./хв.

Після первинного очищення на агрегаті ЗАВ-20 чи інших комплексах насіння додатково обробляють на машинах вторинного й остаточного  очищення — СВУ-5, СМ-4, а також  на пневмо сортувальних столах ПСС-2,5, БПСУ-3. Сухе й очищене насіння калібрують, що забезпечує висівання заданої кількості насінин у рядки і позбавляє необхідності проривати рослини. Для тривалого зберігання посівного насіння соняшнику його вологість має бути не вищою 7—8% [7].

                                                       

 

ВИСНОВКИ

 

1. Соняшник - однорічна рослина, яка належить до родини складноцвітих. Корисними ознаками цієї культури є те, що  насіння районованих сортів і гібридів містить 50 — 52 % олії, а також є цінною харчовою рослиною. Соняшник — чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння.
2. Розрізняють два види соняшнику — культурний (Helianthus cultus Wenzl) і дикорослий (Helianthus ruderalis Wenzl). У культурного соняшнику виділяють два підвиди — посівний (subsp. sativus) і декоративний (subsp. ornamentalis).

Сорти соняшнику бувають  такі: 

• Скоростиглі : Байда, Візит, Кий, Одеський 149, Красень та інші.
• Ранньостиглі : Ант, Альціон, Галя, Антрацит, Віста. Запорізький 26, Запорізький 9, Одеський 249, Етюд.
• Середньоранні: Аламо, Арена, Днєпр, Згода, Злива, Знахідка та інші.
• Середньостиглі : Днєстр, Єврофлор, Опера, Оксана, Ортега.

3. Агротехніка вирощування соняшника передбачає правильний обробіток ґрунту, внесення добрив, а також захист рослини від шкідників та хвороб.

 

 

 

 

 

 

 

 

                             

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Довідник по олійних культурах / З. Б. Борисонік, В. Г. Михайлов,

Б. К. Погорлецький, В. Н. Салатенко та ін.. – К.: Урожай, 1988.

2. “Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії” В.П. Гудзь, А.П. Лісовал, В.О. Андрієнко - Київ 1995.

3.Лихочвор В. В. «Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур» - Львів: НВФ "Українські технології",    2002. - 800 с.

4. Олійні та ефіроолійні культури / За ред. М. Г. Городнього. – К.: Урожай, 1970.

5. Олійні та ефіроолійні культури / Лещенко А. - К.: 1956;

6. «Олійні культури на Україні» С.В.Лозовий «Пропозиція» за 12 місяць 2006 - ст..12-15.

7. Рослинництво: Підручник / В. Г. Влох, С. В. Дубковецький, Г. С. Кияк,    Д. М. Онищук; За  ред. В. Г. Влоха. – К.: Вища шк., 2005. – 382 с.: іл. 8.Рослинництво: Підручник / О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білонож-ко; За  ред. О. І. Зінченка. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 591 с.: іл.