Ефективність форм калійних добрив під кукурудзу на силос

Наша ділянка : довжина - 25 м: ширина -4м = 25*4=100м²;

3,15т/га = 3150 кг;   1га= 10 000м²; звідси

3150 кг вапна  : 10 000 м² = 0,315 кг на 100м²;

Необхідно внести 0,315 кг або 315 грамів вапна на нашу ділянку під час проведення вирівнювального посіву, внесення проведемо ручним способом.

Загалом за даними із літературних джерел в наш грунт  доцільно внести добрива N, Р₂О₅, К₂О у співвідношенні 1,2-1,3:1:1,2-1,3 [18], але ми проводимо дослідження тому користуємось нормами внесення по задачі.

2.2. Аналіз схеми  досліду

Схема досліду. Детальне вивчення запропонованої схеми польового досліду дає можливість провести її аналіз. Для цього необхідно ознайомитися з особливостями складання схем одно- та багатофакторних дослідів.

Схема досліду складається з урахуванням принципу єдиної різниці й тотожності всіх інших факторів, наявності контролю (контролів). Вона має бути найкоротшою, але забезпечувати можливість отримання максимуму інформації, необхідної для розв’язання поставленого завдання.

Схема досліду — це перелік логічно підібраних варіантів із визначеними контролями, котрі об’єднуються конкретною темою, ідеєю.

Агротехнічні  заходи, окремі технології і сорти  вивчаються у межах експериментальних  одиниць. В польових дослідах експериментальною одиницею є дослідна ділянка.

Так, для теми «Ефективність форм калійних добрив під кукурудзу на силос» схема  досліду буде такою:

У сівозмінах кукурудзу  на силос та зерно можна розміщувати  після картоплі, озимих, люпину на зерно  та інших попередників залежно від конкретних умов.

Таблиця 1

Вихідні дані дослідження

Схема досліду	Урожайність по повторностях, ц/га
	І	II	III	IV
1. Контроль	229,0	222,5	207,0	213,0
1. N90Р90- фон	322,7	326,0	316,2	319,0
2. фон + К90 (калій хлористий)	333,4	346,4	337,5	333,4
3. фон + К90 (сульфат калію)	357,2	372,1	347,1	359,7
4. фон + К90 (каліймагнезія)	362,0	376,0	348,1	401,4
5. фон + К90 (каїніт)	352,5	354,6	365,0	344,2

Варіант - досліджувана рослина, сорт, добриво (їх види, форми строки, способи внесення), агротехнічні прийоми, умови вирощування та їх поєднання. Сукупність варіантів складає схему досліду. Кожний варіант відрізняється від іншого фактором, який вивчається.

Порівнювати будемо наступні варіанти:

1. Контроль

1. N90Р90- фон

2. фон + К90 (калій хлористий)

3. фон + К90 (сульфат калію)

4. фон + К90 (каліймагнезія)

5. фон + К90 (каїніт)

Контроль (стандарт) - один або декілька варіантів, з якими порівнюють дослідні варіанти. При вивченні дії добрив контролем є варіант без внесення того добрива, дію якого вивчають. В нашому випадку контроль є першим варіантом.

Фон - умови досліду, які незмінні у кожному варіанті. В нашому випадку фон присутній у всіх варіантах окрім контролю.

Повторення — частина площі дослідної ділянки, на які розміщений повний набір варіантів схеми досліду. В нашій задачі 4 повторення. [21]

Дослідна  ділянка у польових дослідах являє собою земельну площу певного розміру прямокутної форми, на якій розміщується тільки один із варіантів досліду. Так, у дослідах, де планується вивчення попередників пшениці, на дослідній ділянці може бути розміщений лише один з попередників — багаторічні трави, горох або ін. При вивченні сортів на одній дослідній ділянці висівають лише один із сортів, що входять у схему досліду.(рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1. Схема дослідної ділянки

 

3. Вимоги до  польового досліду та дослідної  ділянки відповідно до ефективності форм калійних добрив під кукурудзу на силос.

Найважливішими  вимогами або принципами, що ставляться до дослідів, є: 1) дотримання принципу єдиної логічної відміни; 2) додержання правила доцільності; 3) типовість досліду; 4) придатність умов для проведення будь-якого досліду; 5) можливість відтворення результатів досліджень в ідентичних умовах; 6) можливість, при необхідності, вводити додаткові варіанти; 7) проведення досліджень на перспективних культурах і сортах; 8) наявність необхідної документації; 9) облік крім основних показників (урожайність та якість продукції) супутніх: 10) необхідність супроводження дослідів основними статистичними показниками.

Принцип єдиної логічної відміни. За цим принципом (правилом) дослідник може змінювати лише той фактор, що вивчається, при суворій постійності решти всіх умов проведення досліду. Наприклад, при вивченні у досліді продуктивності посівів соняшника з густотою рослин на І га ЗО. 40, 50, 60 і 70 тис. штук за принципом єдиної логічної відміни варіанти між собою повинні відрізнятись лише густотою посівів, а всі інші елементи агротехніки (попередник, удобрення, обробіток грунту, строк, глибина і спосіб сівби, догляд за посівами, строки і способи збирання) повинні залишатись однаковими. Лише за таких умов можна вичленити вплив густоти посіву на їх продуктивність.

Правило доцільності. Як відомо, серед сортів озимої пшениці та інших зернових колосових культур є стійкі і нестійкі до вилягання сорти. Перші не вилягають навіть на високих фонах, а другі — навпаки. І особливо це спостерігається в роки з великою кількістю атмосферних опадів під час колосіння рослин. Порівнювати такі сорти  однакових умовах родючості грунту недоцільно. Як відомо, різні сорти зернових колосових культур мають різну кущистість. Якщо при сортовивченні їх висівати однаковою нормою, то на час збирання врожаю посіви одних сортів можуть бути загущеними, а інші — дещо зрідженими. Тому частіше сорти з вищим коефіцієнтом кущення потрібно висівати з меншою нормою, ніж сорти, які характеризуються нижчою кущистістю. Ці вимоги зумовлені правилом доцільності.

Типовість досліду. Згідно цієї вимоги дослід необхідно проводити в таких умовах, які відповідають природній зоні, грунтам, сільськогосподарській культурі, сортові, рівню механізації, обробітку грунту, організаційно-економічним умовам тощо.

Для кожної ґрунтово-кліматичної зони підбирають відповідні культури з певним їх співвідношенням у структурі посівних площ. Досліди проводять у типових сівозмінах, які прийняті для даної зони.

Типовість сорту вимагає від дослідника використовувати у кожній грунтово-кліматичній зоні зареєстровані сорти чи гібриди. Проте, враховуючи періодичну заміну сортів і гібридів на нові більш перспективні, дослід варто закладати також і з ними, тому що через кілька років по закінченню досліджень вони можуть стати зареєстрованими.

Системи обробітку грунту, удобрення, норми висіву, строки сівби та глибина заробки насіння і т.д., якщо вони і не є об'єктами досліджень, також повинні бути типовими для певної зони.

Як правило, досліди проводяться на типових і добре окультурених грунтах, які за площею найбільш поширені у даній зоні.

Отже, типовість досліду — одна з основних його умов. Порушення правила типовості знецінює дослід і призводить до того, що його результати не можуть бути рекомендованими для виробництва.

Придатність умов для досліду. Пояснимо цю вимогу конкретним прикладом. Планується вивчати дози мінеральних добрив від ЗО кг до 150 кг діючої речовини азоту, фосфору і калію на 1 га. На площі, яка виділена для досліду, за рік до його проведення були внесені азотно-фосфорно-калійні добрива із розрахунку 180 кг на 1 га кожного елементу. Ч и придатна така площа для досліду? Звичайно непридатна, тому що на фоні високих попередніх доз добрив значно нижчі дози не можуть проявитись на рослинах у такій мірі, як це могло б бути на нижчому фоні удобрення.

Інший приклад. Підбирається земельна площа для досліду, де планується вивчити різну глибину основного обробітку грунту — від 18 см до 28 см. А площа, яку виділили для досліду, попередньо оралась на глибину 32 см. На фоні такої глибини оранки виявити ефективність значно меншої глибини буде неможливо, тому виділена земельна площа для даного досліду є непридатною.

Відтворення результатів досліду. За цією вимогою дослідник, повторюючи дослід на певну тему за аналогічною методикою і в ідентичних умовах, мусить отримати результати, аналогічні тим, які були одержані у попередньому досліді. Таке відтворення результатів надзвичайно важливе насамперед для перевірки достовірності одержаних раніше даних.

Щоб досліди можна було відтворити в аналогічних умовах, дослідник мусить детально описувати всі необхідні умови проведення досліду. Такими умовами є: місце проведення досліду (населений пункт, район, область); грунтові умови (тип грунту, його гранулометричний склад, хімічні властивості, рівень ґрунтових вод, експозиція та крутизна схилу): попередники та перед попередники; дослідна культура та сорти чи гібриди: коротка характеристика агротехніки: назва машин та знарядь механізації тощо; специфічні умови проведення досліду, схема досліду і контроль, розмір дослідної ділянки і ширина захисних смуг, повторність, метод розмішений варіантів, методика обліків і спостережень, строки виконання польових робіт тощо.

 

4. Планування  досліду

Оскільки наш  грунт у досліді є дерново-слабопідзолистий супіщаний, то припустимо що наша ділянка розташована на території Полісся, адже дерново-підзолисті ґрунти є зональними в Українському Поліссі й займають 60 % його території.

Вони характеризуються низькою вологоємністю, високою  водопроникністю, бідністю на увібрані основи та поживні речовини (рухомі форми азоту, калію, фосфору). Ґрунти безструктурні, містять 1-1,5 % гумусу, мають кислу реакцію (рН 4,5-4,8). Дерново-слабопідзолисті ґрунти є орнопридатними, на них вирощують жито, люпин, картоплю, кукурудзу. Для підвищення їх врожайності ефективним є внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування.[4]

Види виділяються  за ступенем розвитку підзолистого процесу: слабопідзолисті – Е-горизонт являє  собою окремі білясті плями або  суцільний потужністю до 3 см; середньопідзолисті – Е менший за потужністю від  Не; сильно підзолисті – Е більший від Не. За ступенем гумусованості дерново-підзолисті грунти на рівні виду бувають: мало гумусні (<3% гумусу у верхньому горизонті), середньо гумусні (3-5%), високо гумусні (>5%).

Таблиця 2

Будова профілю  дерново-підзолистих грунтів.

Індекс	Морфологічний опис
Но	Лісова підстилка  різної товщини (0-3 см), на орних землях цього горизонту немає
НЕ	Гумусово-елювіальний  горизонт (6-18-20 см). Сірий, супіщаний, слабко-структурний. У ньому зосереджений основний запас  гумусу.
Е	Елювіальний горизонт (21-40 см), ясно-забарвлений від великої кількості кремянки. Це горизонт, у якому найбільш виражений підзолистий горизонт. Добре промитий і збіднілий на поживні речовини. Переважно безструктурний
І	Ілювіальний горизонт (41-120 см) має добре виражені скупчення колоїдних речовин; гідратів, оксидів заліза та алюмінію, гумусових речовин та інших сполук. Усі ці речовини надають горизонту строкатості: на загальному червонувато-бурому фоні трапляються прошарки грубозернистого світло забарвленого (відмитого від плівок заліза) піску. Горизонт ущільнений, іноді не пропускає навіть води.
Р	Ґрунтотворна  порода різного походження та потужності (121-200 см). При постійному або тимчасовому  надмірному зволоженні є ознаки повного  або часткового оглеєєння у вигляді  сизих і іржавих плям та розводів.[5]

Характерною особливістю  для Полісся є перевищення  суми опадів за рік над кількістю  випаруваної з поверхні вологи. Це зумовлює промивний тип водного  режиму, призводить до заболочування  понижених ділянок, утворення болотних грунтів. Цьому сприяє також високий рівень залягання грунтових вод.  [5]

Рельєф ділянки рівнинний. Крутизни схилу відсутня.

Ділянка знаходиться (контроль) на полі, 510 м від дороги (орієнтир 2 дерева обв’язані стрічками). Кінець досліду знаходиться на ПнС від дороги вниз 260 м (орієнтир стрічка на деревах).

Захисні смуги  позначені реперами (вкопаними рейками), по довжині ділянки (досліду) розташовані  додаткові репери у вигляді встромлених  в грунт арматур, самі ж облікові ділянки помічені викопною ямою вглиб на 0,5 м.

Кукурудза не належить до культур, дуже вимогливих до попередників. Так при вивченні попередників кукурудзи на силос схема досліду буде наступною:

1. Пар чорний

2. Ярий ячмінь

3. Вико-вівсяна суміш на сіно

4. Озима пшениця (3 роки) вирівнювальний посів. [3]

Перед закладанням  досліду необхідно провести вирівнювальний посів озимою пшеницею, для зменшення  неоднорідності родючості грунту на протязі двох років. Разом із вирівнювальним посівом проводимо вапнування грунту нашої ділянки.

4.1. Вибір та  підготовка дослідної ділянки

Вибір і підготовка земельної ділянки  під дослід

Перед вибором  земельної площі для досліду  визначають її розміри арифметичним розрахунком. Згідно з завданням і видом досліду попередньо визначають загальний розмір і форму дослідної ділянки. Наприклад, вона повинна мати форму 4 х 25 м, а площа її становити 100 м². У досліді планується 6 варіантів і 4 повторності із загальною кількістю ділянок 6 х 4 = 24. Ці 24 ділянки займатимуть площу 100 х 24 = 2400 м², а з урахуванням доріг і захисних смуг навколо досліду загальна площа повинна бути значно більшою.

Вибираючи земельну площу, проводять грунтово-біологічне обстеження, вивчають історію поля, рослинний покрив, рельєф та мікрорельєф місцевості.

Ґрунтово-біологічне обстеження земельної площі

При виборі площі  для досліду виходять з програми досліджень і комплексу природних  умов та біологічних потреб рослин. Рельєф, крутизна схилу, його експозиція, грунт, підґрунтя та рівень залягання ґрунтових вод у досліді мають бути ідентичними тим умовам, у яких вирощують досліджувану культуру в конкретній грунтово-кліматичній зоні, області, районі. У досліді потрібно додержуватись виробничої типовості досліду, орієнтуючись на кращі господарства з передовою агротехнікою.

Для певних культур  підбирають відповідні попередники. Так, для нашої зони та відповідно для нашої ділянки характериними є — пар чорний, ярий ячмінь, вико-вівсяна суміш на сіно та озима пшениця (3 роки) - вирівнювальний посів.[3]