Ефективність форм калійних добрив під кукурудзу на силос

Восени:

• Закладання досліду;

З кінцевих точок  вихідної лінії А В за допомогою  геодезичних приладів (екер, бусоль) чи звичайної мірної стрічки або шнура відбивають прямі кути і на основі перпендикулярних ліній відміряють другу і третю сторони, кінцеві точки яких позначаються буквами С і Д. З’єднавши між собою всі точки одержимо контур нашої ділянки. Межі його закріплюються за допомогою реперів у вигляді дерев’яних кілків чи металевих труб, які закопуються у основі кожної кутової точки на таку глибину, шоб їх не можна було б дістати знаряддями обробітку. На поверхню грунту з такого репера виводиться гнучкий дріт, за допомогою якого можна легко відновити межі досліду. Щоб «прив'язати» дослід до місцевості, треба відстані від кутових реперів до наявних поблизу орієнтирів в нашому випадку це поодинокі дерева, які нанесені на плані, який зберігається в документації дослідника. За таким планом є можливість відшукати закопаний або й відновити втрачений репер.

 

• Розбивка досліду на варіанти;

Наступним етапом є розбивка дослідного земельного масиву на повторення. їх межі також відмічаються реперами. Між повтореннями обов’язково  плануються захисні смуги такої ширини, щоб на них змогли б при потребі розвернутись тракторні агрегати і сільськогосподарські машини, в нашому випадку захисна смуга становить 1 метр.

Останнім етапом розбивки земельного масиву є виділення  в межах кожного повторення окремих варіантів або дослідних ділянок. Межі кожної ділянки фіксуються невеликими дерев’яними кілочками, які б не заважали проходу сільськогосподарських знарядь при сівбі і догляді за посівами.

Після розбивки земельного масиву на ділянки приступають  безпосередньо до закладки досліду шляхом виконання на них агрозаходів, передбачених схемою досліду. В дослідах з вивчення норм висіву ними буде сівба культури зрізними нормами висіву насіння; в дослідах з різною глибиною оранки — оранка на різну глибину; в досліді з різними добривами — внесення відповідних добрив тощо.

На заключному етапі закладання досліду проводиться  сівба культури, яка планується вирощуватись в досліді.

 

• Внесення добрив під основний (вручну) обробіток (основний обробіток один раз);

Основна обробка починається з осені ми використаємо трактор МТЗ-80 з плугом-ПЛН_3-35, на дерново-підзолистих грунтах слід проводити оранку на повну його глибину плугами з передплужниками на глибину 25 - 30 см. Вносимо добрива разом із основним обробітком (добриво розкидаємо на ділянки вручну). Перед оранкою проведемо лущення лущильником марки ППЛ-10-25 (ширина захвата плуга 2,5 м). Спостерігаючи за сходами бур’янів повторимо лущення за необхідності.

 

Навесні:

• Передпосівний обробіток;

Основним завданням  передпосівного обробітку ґрунту є  збереження вологи в ґрунті, очищення від бур'янів, створення сприятливих  умов для проростання насіння  і одержання своєчасних сходів.

Загальноприйнятим обов'язковим прийомом є ранньовесняне боронування (борона дискова БП-6П, ширина захвата, 6,0 м) і вирівнювання поверхні фізично стиглого ґрунту вирівняємо вирівнювачем ВПН-5,6А (ширина захвата 5,6) які рухаються по полю під кутом 45° до напряму оранки.

Після появи  сходів бур'янів проведемо першу культивацію культиватором КПШ-5 на глибину 10-12 см. Другу хвилю пророслих бур'янів знищують передпосівним обробітком, який найкраще провести за допомогою комбінованих агрегатів типу РВК-3,6, Європак, ЛК-4.

Передпосівний обробіток проведемо на глибину загортання насіння 6-8 см.

• Посів;

При посіві висока вірогідність пліснявіння насіння, ураження фузаріозом, тому ми використаємо комплексний протруйник Максим ХL 035 FS т.к.с., який здатен контролювати збудників хвороб як пліснявіння, так і фузаріозів.

Сіємо зерно (насіння кукурудзи висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С. На Поліссі - кінець квітня - перша декада травня) сівалкою СУПН-8. Після сівби кукурудзи площу прокоткуємо (ВПН-5,6А, ширина захвата 5,6 ) для вирівнювання нашої площі.

• Відновлення досліду (виділення захисних смуг).

 

Протягом  вегетації:

Проведемо після сходове боронування легкими або середніми боронами у фазі першого листка, далі з інтервалом 4 — 5 днів ще 1 — 2 рази та 1 — 3 міжрядні культивації. Розпушимо міжряддя і захисні зони рядків культиватором КПШ-5. Боротьбу з бур’янами будемо проводити ручним обприскуванням та просапуванням вручну.

Сходи кукурудзи з'являються  на 10-15-й день після  сівби. На 7-8-й день після сівби розпушимо верхній шар ґрунту (2-3 см) граблями. Якщо в цей час сходи кукурудзи під поверхнею ґрунту, то розпушувати ґрунт не можна. При з'явленні поодиноких сходів міжряддя розпушують і відлякують ворон. Таке розпушування знищує сходи бур'янів і руйнує ґрунтову кірку, що утворилася. У фазі 3-4 листків рослини проривають, залишаючи в гнізді по 1—2 найбільш розвинені.

Рослини кукурудзи схильні до утворення пасинків. Тому, коли вони досягнуть висоти 20-25 см, їх пасинкують. Своєчасне пасинкування сприяє підвищенню врожаю качанів на 12-15%. Догляд за рослинами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь, виполюванні бур'янів у рядках і 1-2 підгортаннях. Останнє сприяє утворенню повітряних корінців, у результаті чого підвищується стійкість рослин до вилягання, поліпшується поживний режим. Розпушувати ґрунт у міжряддях і підгортати рослини доцільніше після дощу або поливу. Протягом вегетації посіви кукурудзи 3-4 рази поливають (поливна норма 30-40 л води/м.кв.). Після поливу ґрунт у міжряддях розпушують.

 

• Супутні та фенологічні спостереження.

У кукурудзи  розрізняють такі фази: появу повних сходів, початок і повне викидання  волотей; початок і повне цвітіння качанів; молочну, молочно-воскову, воскову і повну стиглість зерна.

Початок цвітіння качанів настає при появі приймочок; фаза молочної стиглості зерна припадає на період, коли зерно уже сформувалось, але легко роздавлюється і  з нього витікає біла рідина у вигляді молока; при молочно-восковій стиглості із зерна виділяється тістоподібна маса з включенням твердих крупинок; у восковій стиглості зерно не роздавлюється пальцями, але те ріжеться нігтем; ознакою повної стиглості зерна є його почорніння на місці прикріплення до стрижня качана та пожовтіння обгорток. Для визначення фази стиглості розкривають обгортки на 10 качанах у захисних смугах. Фаза настала, якщо характерні ознаки для неї мають 8 качанів з 10. [9]

Качани  збирають у фазі молочно-воскової стиглості зерна. У цей період обгорткові листки щільно облягають  качани і стають світло-зеленими, коси чорніють, зерно  добре виповнене  і набуває жовтуватого  відтінку, шкіра його легко ріжеться нігтем.

Для боротьби з воронами на посівах кукурудзи насіння перед сівбою обробляють нафтою, соляровим маслом, а також застосовують різні відлякувальні засоби.

 

Збір  та обробіток урожаю

Наприкінці  молочно-воскової стиглості, кукурудзу  збирають на силос комбайнам Полісся-250. Подрібнену до 2-3 мм (не більше 4 мм) масу силосують з наступним інтенсивним трамбуванням у траншеях та вкривають плівкою, соломою. При якісному трамбуванні зменшується вміст повітря і відбувається кисломолочне бродіння, якщо є більше повітря - у силосній масі проходить оцтове бродіння, якість силосу низька. Важливо також подрібнити зерно для кращого його засвоєння організмом тварин.

Для стабільного  виробництва зерна слід всю силосну  кукурудзу вирощувати за зерновою технологією. У світі немає посівів кукурудзи на силос, вся вона вирощується на зерно і різниться лише за характером використання врожаю. [6]

У нашому завданні результати дробного обліку рекогносцирувального посіву (врожайність кукурудзи на силос, попередником якої є озима пшениця) показали, що родючість грунту не змінюється

Наша облікова площа ділянки (досліджувана ділянка) за умовою задачі становить 100 м²: довжина 25 м, а ширина 4 м.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2. Напрямок проходу сівалки

Форма та розміри дослідної ділянки при розміщенні варіантів.

Насамперед визначають умовну ширину ділянки або кількість рядків кукурудзи на ній. Наша сівалка шестирядна і кукурудзу висівають з міжряддям 0,7 м, то ширина захвату становитиме 0,7 • 6 = 4,2 м. Отже, ділянку треба засіяти за один прохід сівалки по довжині ділянки. При цьому загальна ширина ділянки становитиме 4,2 • 1 = 4,2 м, де число 1 означає що сівалка пройде по ділянці 1 раз і включатиме 6 рядків (шестирядна сівалка пройде 1 раз по довжині облікової ділянки – штрих пунктирні лінії на рис.2).

На захисну  смугу зліва у нас засіється один рядок, і облікова частина дослідної ділянки буде загальною шириною 0,7 X 6 = 4,2 м. Наша облікова довжина ділянки за умовою задачі є рівною і становить 25 м, звідси, площа облікової частини ділянки становитиме 4,2 X 25 = 105 м².

На кінцеві захисні смуги, ми відведемо по 1 м, тоді, загальна довжина ділянки становитиме 25 + 2 (1 м ліворуч та 1 м праворуч) = 27 м, загальна ширина 4,2 + 2 (1 м вгору та 1 м вниз)= 6,2 м тоді, загальна площа ділянки (посівна) — 6,2 • 27 = 167,4 м². [15]

5.2. Розбивка  досліду та внесення добрив

Наш дослід складається з 6 облікових ділянок розміри яких становлять 100 м².

Захисні смуги  між обліковими ділянками з Пн на Пд становлять відстань 1 м одна від одної. Бокова захисна смуга з Зх на Сх становлять відстань 1 м з обох сторін. Всього посівна площа облікової частини ділянки становитиме 4,2 X 25 = 105 м², а загальна площа ділянки (посівна) — 167,4 м²

Посівна ділянка  закріплена реперами по кутах ділянки – високі дерев’яні стовпи вкопані в землю. Від точки Б посівної ділянки на ПнС на відстані 8 м розташоване дерево, від точки С ПдЗ на відстані 10 м також є дерево, що виступають ориєнтирами для відновлення досліду у разі необхідності.

У досліді планується 6 варіантів і 4 повторності із загальною  кількістю ділянок 6*4 =24. Ці 24 ділянки  займатимуть площу 105 * 24 = 2520 м². З урахуванням доріг і захисних смуг навколо досліду загальна площа буде більшою, а саме 167,4 *24 = 4017,6 м². [9]

Способи і технології внесення добрив у ґрунт

Способи внесення добрив визначаються агротехнікою вирощування  культур. Залежно від періоду  внесення розрізняють передпосівний, припосівний і післяпосівний (підживлення) способи внесення добрив.

Ми будем  насипати добриво з мішка у відро і розсіювати на всій площі ділянки з однієї сторони ділянки (2/3 відваженої кількості) , потім на тій же площі з іншої сторони (1/3 відваженої кількості) розсіємо решту добрива. Добриво спочатку розсіємо уздовж ділянки, а потім упоперек, щоб забезпечити рівномірність внесення на всій ділянці.

Розсівати добриво  треба так, щоб певна кількість  його залишилась і можна було розсіяти наприкінці внесення. [15]

 

 

 

 

 

5.3. Супутні спостереження та агрохімічні дослідження під час вегетації культури

На Поліссі  випадає 510-610 мм опадів, гідротермічний коефіцієнт на Поліссі дорівнює 1,2-1,5.[12]

На весні  під час вегетації культури відбираємо проби грунту на аналіз. Щоб ґрунтова проба була репрезентативною і результати її аналізу характеризували всю ділянку, де її відібрали, процес відбирання проб ґрунту треба виконувати дуже ретельно.

На кожній ділянці  польового досліду беремо одну змішану пробу, яку готуємо з 6—10 індивідуальних проб, відібраних по діагоналі ділянки з кореневмісного шару ґрунту бурами різної конструкції.

Після ретельного перемішування індивідуальних проб із загальної маси ґрунту відбирають середню пробу масою 400—500 г.

Після перенесення відібраних середніх проб у лабораторію чи інше приміщення, яке добре провітрюється, грунт розсипають тонким шаром для сушіння, уникаючи при цьому попадання на нього прямих сонячних променів.[14]

Нині галузевими є стандартні методи агрохімічного грунту, які дозволяють проводити визначення вмісту обмінного калію з однієї наважки грунту.  Для нашого грунту, дерново-підзолистого застосуємо метод Кірсанова в модифікації ЦІНАО (ДСТУ 4113-2002) [7]

Принцип методу. Калій вилучають з ґрунту 0,2 н. розчином НС1 у співвідношенні ґрунту й розчину 1 : 5.

Готування витяжки. 10 г ґрунту переносять у колбу  й заливають 50 мл 0,2 н. розчину соляної  кислоти і збовтують протягом 1 хв. Після 15 хв відстоювання розчин фільтрують.

Визначення  вмісту калію. Вміст калію у розчині  визначають на полуменевому фотометрі. Для розрахунків вмісту калію  у розчині виготовляють шкалу  зразкових розчинів. Для цього  в десять мірних колб на 250 мл наливають  таку кількість вихідного зразкового розчину КС1.

Об’єм у мірній колбі доводять до риски 0,2 н. розчином НС1 і добре перемішують.

За допомогою  зразкових розчинів калібрують шкалу  полуменевого фотометра. Полуменевий  фотометр встановлюють на нуль за зразковим  розчином. Після калібрування приладу  й побудови калібрувального графіка визначають вміст калію в грунті. На осі абсцис крім концентрації калію (мг К₂0) можна відкладати вміст калію в міліграмах К₂0 на 1000 г грунту згідно з таблицею і визначати вміст калію в грунті за допомогою графіка. Вміст калію (К₂0), в міліграмах на 1000 г грунту , обчислюють за формулою

К₂О =

,

де: а — маса К₂0, знайдена за калібрувальним графіком, мг/л;

m — маса проби грунту, г;

V — загальний  об’єм розчину, мл;

1000 — для  перерахунку на 1 кг грунту;

1000 — для  перерахунку кількості міліграмів К₂0 на 1 мл розчину.[14]

Вміст загального калію в рослинному матеріалі  визначають як після мокрого, так  і сухого озолення після розчинення золи методом полуменевої фотометрії на полуменевому фотометрі. Полуменевофотометричний метод характеризується високою чутливістю, швидкістю та точністю визначення.[7]