Ландшафтно-екологічна організація контурно-меліоративного землеробства

Типи змішування лісонасаджень бувають наступні: деревно-чагарниковий, деревно-тіньовий і комбінований (змішаний). Деревно-чагарниковий тип змішування формується за участю не більше 70 % деревних і не менше 30 % кущових порід за кількістю посадкових місць. За змішаного типу участь деревних порід становить понад 70%, а кущових - до 30 %. Деревно-тіньовий тип змішування передбачає відсутність кущових порід, або їх наявність не більше 5 % [7].

З метою оптимізації конструкцій та адаптації їх до конкретних грунтово - кліматичних умов, видів стрічкових насаджень та з врахуванням типів змішування лісових порід професором Пилипенком О.І.  запропоновані більш деталізовані варіанти конструкцій  (табл. 3.1.). Ілюстрації таких конструкцій для умов Запорізької області наведено у Додатку В [7].

Лісосмуги непродувної конструкції – це складні багатоярусні екосистеми з підліском, які в межах всього вертикального профілю не мають просвітів. Непродувні лісосмуги створюють на схилах крутизною більше 1,5-2°, вони захищають угіддя від змиву. Продувні лісосмуги мають щільну будову у верхній частині вертикального профілю і великі просвіти між стовбурами в приземній частині. За формою це прості 1- 2 ярусні насадження без кущіва бо з кущами висотою не більше 1 м. Великі просвіти між кронами дерев і низьких кущів забезпечують сприятливі вітровий та сніговий режими. Ажурні лісосмуги – складні 3 - 4 ярусні насадження з підліском, які в межах всього вертикального профілю мають рівномірно розташовані просвіти [16].

 

 

 

Таблиця 3.1

Конструкції і типи змішування різних видів лісових смуг (виділені класичні рекомендації, інші – можуть бути рекомендовані за певних умов)

Конструкція лісових смуг		Ажурність, %			Тип змішування		Види лісових смуг		Грунтово-кліматичні зони
		між стовбурами		в кронах
Непродувна (широкі смуги), щільна (вузькі смуги)		0-10		0-10	деревно-чагарниковий; змішаний		прияружні, прибалкові, водоохоронні,уздовж залізниць; стокорегулювальні; полезахисні(в системі); уздовж автодоріг (останні три смуги – вузькі)		всі
Ажурна		15-35		15-35	змішаний		стокорегулювальні; полезахисні; уздовж автодоріг		всі; Степ; всі
Продувна: помірно		30-50		0-10	змішаний		полезахисні;		Лісостеп південний;
								Степ північний
сильно	60-70		0-10		деревно-тіньовий	полезахисні;		Полісся; Лісостеп
Ажурно-продувна: помірно	30-50		10-15		змішаний	полезахисні;		Лісостеп південний; Степ
сильно	60-70		15-30		деревно-тіньовий	полезахисні; алейні лісові смуги уздовж автодоріг		Полісся; всі
Алейні, малорядні	15-60		15-30		змішаний,деревно-тіньовий	уздовж автодоріг; алейні		всі

 

 

 

Полезахисні лісові смуги — основні (повздовжні), допоміжні (поперечні) і окружні.

Основні (повздовжні) лісові смуги на глинястих і суглинкових ґрунтах розміщуються на довгих межах полів (або їх клітин) на відстані (табл. 3.2), що не перевищує зон лісонасаджень у віці 30 років (проектний вік). Основні лісові смуги розміщують перпендикулярно до переважного напрямку шкідливих вітрів (суховійні, хуртовинні, холодні, дефляційні) з допустимим відхиленням від нього ±30° [7].

Таблиця 3.2

Відстань між основними лісовими смугами

Грунтово-клімитична зона	Механічний склад грунтів
	суглинкові	дефляційно-небезпечні супіщані	дефляційно-небезпечні піщані
Полісся Лісостеп Степ: чорноземи звичайні чорноземи південні темно-каштанові грунти каштаново- солонцюваті грунти	700 600   500 450 400 300	400 400	400 350

 

Полезахисні лісосмуги складаються з 3 - 5 рядів з міжряддями 2 - 3 м, відстань між рослинами від 0,25 до 0,75 м, в більшості з них чагарники чередуються із супутньою породою. Ширина полезахисних лісосмуг від 10 до 15 м.

Полезахисна ефективність лісосмуг безпосередньо не залежить від широти її, а залежить від густини посадки дерев на одиницю довжини лісосмуги при однаковій формі та щільності крон.

 Полезахисні лісосмуги  складаються з однієї породи  або головної та супутньої порід. Лісосмуги, які складаються з головних та супутніх порід, висаджені чистими рядами. Чагарники висаджені чистими рядами або чергуються в рядах із супутньою породою. До складу полезахисних лісосмуг входять такі породи: головні – Quercusrobur L., Robiniapseudoacacia L., супутні – Maluspraecox( Pall.) Borkh., Acercampestre L., Prunusstepposa Kotov, Pyruscommunis L.,чагарники – Sambucusracemosa L., Loniceratatarica L., Rosa lupulina Dubovik [16].

Стокорегулюючі (водорегулювальні) лісові смуги мають протиерозійне і полезахисне значення. Вони зменшують прояв водної ерозії грунту від злив і талих вод завдяки зарегулюванню поверхневого стоку та переведення його у підґрунтовий. Такі насадження затримують сніг на зайнятій території та прилеглих полях і цим сприяють меншому ступеню промерзання ґрунту, збільшують запаси ґрунтової вологи і родючість ґрунтів, підвищують врожайність сільськогосподарських культур, поліпшують мікроклімат середовища.

За умови наявності важких водонепроникних ґрунтів смуги розміщують на схилах стрімкістю 1,5 - 2°, а за небезпеки формування значного поверхневого стоку - на землях ґрунтозахисної сівозміни (2 - 7°), а також інших угіддях із схилами 7 - 10°. Необхідно розмішувати їх дотримуючись напрямку горизонталей, тобто впоперек схилів або за контуром.

Приклад розміщення стокорегулювальних лісових смуг за умов прямого профілю схилу наведено на рис. 3.4.

 

 

Рис. 3.4. Схема розміщення захисних лісових насаджень: 1 - полезахисна лісова смуга; 2,5-стокорегулювальні лісові смуги; 3 - прибалкові, прияружні лісосмуги; 4 - поперечна лісова смуга; Г - грунт; Л - лес; Вп - вапняк

 

Для запобігання процесам ерозії грунтів на схилових землях, які мають значну протяжність, створюється мережа стокорегулювальних смуг. Основну стокорегулювальну лісову смугу завширшки 15 - 20 м розміщують на межі привододільного і присіткового фондів у напрямку горизонталей із мінімальним відхиленням. Наступні смуги завширшки 12,5 - 15 м розмішують донизу на схилі на певній відстані одна від одної. Відстань між стокорегулювальними смугами за інструктивними вимогами на схилах до 4° не має перевищувати:

• на сірих лісових ґрунтах та опідзолених чорноземах - 350 м;
• на типових, звичайних і південних чорноземах - 400 м;
• на темно-каштанових ґрунтах - 300 м.

На схилах стрімкістю понад 4° відстань між смугами зменшують до 200-100 м [7].

Конструкція смуг ажурна або продувна, кількість рядів 2 — 5, відстань між ними 2,5 — 4 м, між рослинами у ряді 1,5 — 3 м [15]. Така конструкція і такий тип змішування найбільшою мірою відповідають протиерозійним функціям цих насаджень. На стрімких схилах і у місцях проходження водопідвідних тальвегів (улоговинах, лощинах) конструкція лісових смуг має бути більш щільнішою, а саме: у нижній частині щільна, у верхній (кронах) - ажурна; щільна вздовж всього вертикального профілю [7].

Стокорегулюючі лісові смуги створюють за деревно-чагарниковим, комбінованим та чагарниковим типами за участі підлісних порідне менше 20 – 25 % [10].

Стокорегулюючі лісосмуги вирощують зі швидкорослих довговічних для зони порід. Закладаються смуги посадкою садженців та сіянців [22]. При створенні стокорегулюючих смуг перевагу віддають деревним та чагарниковим породам, які мають глибоку кореневу систему (дуб, модрина, липа, тополя) та забезпечують формування пухкої підстилки з високою вологоємністю (липа, акація біла, ліщина, жимолость, карагана дерев’яниста  та ін.). У лісосмуги з дуба вводять супутні породи [11].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

1. Контурно-меліоративна організація землеробства представляє собою систему впорядкування сільськогосподарських земель шляхом поділу їх на три технологічні групи. Внаслідок такої диференціації земельного фонду отримали можливість перенесення культур, які здатні запобігати ерозії, на схилові землі, а на рівнинній частині засіювати просапні культури, які є ерозійнонебезпечними. При цьому треба враховувати усі фактори росту та розвитку рослин для забезпечення їх високої продуктивності.

Впровадження контурно-меліоративної системи здійснюється для підвищення захисних функцій сільськогосподарських земель, урахування рубежів, які впливають на перерозподіл поверхневого стоку на водозбірних площах, визначення лінійних рубежів протиерозійних заходів, а також створення оптимальних умов взаємодії різних елементів ґрунтозахисного землеробства.

2. Просторова організація контурно-меліоративної системи землеробства впроваджується шляхом проектування контурних меж між технологічними групами земель. Згідно цих меж розміщується польова гідрографічна мережа.

Лінійні рубежі розміщуються у напрямку наближення до горизонталей місцевості поперек схилів. Контурні рубежі фіксуються на місцевості різними засобами постійного упорядкування території.

Протягом календарного року лінійні елементи проекту контурно-меліоративної організації території виносяться в натуру в повному обсязі. Контурні межі виносяться інструментальними методами згідно зі спеціальною нормативно - технічною документацією.

3. До основних технологій впровадження контурно-меліоративної системи землеробства, які враховують та найповніше використовують ландшафтно-екологічний потенціал сільськогосподарських територій відностять ґрунтозахисні сівозміни, розпилювачі стоку, водовідвідні канава, загати по мікроулоговинам,  вали-тераси, водозатримувальні вали, терасування схилів, виположення та засипка ярів, полезахисні, привододільні та стокорегулюючі лісосмуги.
4. Ландшафтно-екологічна організація контурно-меліоративного землеробства являє собою систему заходів, що враховують характер ландшафтних комплексів та використовують екологічний потенціал території для запобігання проявам ерозійних та дефляційних процесів, втраті вологи внаслідок поверхневого стоку та підвищення продуктивності агроценозів. Також цю систему землеробства на ландшафтно-екологічній основі організовують таким чином, щоб не тільки запобігати негативним природним процесам, а й для залучення важких для обробітку земельних ділянок (схилові землі, гірські схили), які за екологічними показниками можуть слугувати для вирощування багатьох сільськогосподарських культур і мають потенціал продуктивного агроландшафту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Большая советская энциклопедия : каталог в 30 т. / Глав. ред. А.М. Прохоров — М.: Советская энциклопедия, 1969—1978.
2. Драгавцев А.П. Горное плодоводство / А.П.Драгавцев. - Москва, 1958. - 430 с.
3. Драгавцев А.П. Южное плодоводство / А.П. Драгавцев, Г.В. Трусевич. - М. : Колос, 1970. – 479 с.
4. Екологічні проблеми землеробства / Примак І.Д., Манько Ю.П., Рідей Н.М. та ін.; за ред. І.Д. Примака. — К. : Центр учбової літератури, 2010. — 456 с.
5. Землеробство : [підручник. 2-ге вид. перероб. та доп.] / В.П. Гудзь, І.Д. Примак, Ю.В. Будьонний, С.П. Танчик — К. : Центр учбової літератури, 2010. —  464 с.
6. Колтунов Н.М. Эколого - ландшафтная организация территории /  Колтунов Н. М.  -  Москва: Родник, 1998. -  128 с.
7. Лісові меліорації : [підруч.]  /  О.І. Пилипенко, В.Ю. Юхновський, С.М. Дударець, В.М. Малюга ; за ред. В.Ю. Юхновського. – К. : Аграрна освіта, 2010. – 282 с.
8. Лопырев  М.И.  Защита земель от эрозии и охрана природы / М.И. Лопырев, Е.И. Рябов. – Москва, 1989. - 240 с.
9. Нормативи ґрунтозахисних контурно-меліоративних систем землеробства / Тараріко О.Г., Лапа М.А., Тараріко Ю.О., Пироженко Г.С., Видрін Ю.В. та ін. — К., 1998. — 158 с.
10. Рабочев Г.И. Экологическая эффективность адаптивного землеустройства / Г.И. Рабочев, А.Л.Рабочев, Н.Н.Кирова. – Самара : ФГОУ ВПО СГСХА, 2010. – 247 с.
11. Руководство по лесовосстановлению и лесоразведению в лесостепной, степной, сухостепной и полупустынной зонах европейской части Российской Федерации, 2011. - 7 с.
12. Сурмач Г.П. Водная эрозия и борьба с ней / Сурмач Г. П. ; под ред.  д-р физ. - мат. наук Н. Ф. Бондаренко - Ленинград: Гидрометеоиздат, 1976. – 255 с.
13. Ткач І.М. Відтворення земельних ресурсів: мета і механізми // Головне управління Держземагенства у Тернопільській області. Інформаційний бюлетень. Випуск № 29 (вересень) 2006.  – 12 с.
14. Федотов В.С. Террасирование склонов под сады и виноградники в Молдавии / В.С. Федотов. - Кишенев, 1961 – 380 с.  
15. Черкасов Г.Н. Рациональное использование почвенных ресурсов и адаптивно-ландшафтное земледелие. Актуальные проблемы почвоведения, экологии и земледелия : сборник докладов научно-практической конференции курского отделения МОО [«Общество почвоведов имени В.В. Докучаева»]. - Курск: ГНУ ВНИИ Земледелия и защиты почв от эрозии россельхозакадемии, 2012. – 6 с.
16. Чиркова О.В. Структура лісосмуг як складових елементів екологічної мережі // Донецький ботанічний сад НАН України. Проблеми екології та охорони природи техногенного регіону. – Донецьк: ДонНУ, 2010. – №1(10).– 8с.
17. Швебс Г.И. Контурное земледелие / Швебс Г.И. — Одесса: Маяк, 1985. — 55 с. — (Б-ка передового опыта. Технология пр-ва).
18. Агрономический портал. Основы сельского хазяйства – Режим доступу до ресурсу: http://agronomiy.ru/polevie_sevooboroti.html
19. Виноградарство и виноделие. – Режим доступу до ресурсу http://sortov.net/info/gidrotehnicheskie-protivoerozionnye-meropriyatiya.html
20. Каталог технической документации – Режим доступу до ресурсу: http://rplc.ru/2012/03/razmeshhenie-polezashhitnyx-lesnyx-polos/
21. Почвоведение: от Докучаева до современности. – Режим доступу до ресурсу: http://www.soil-science.ru
22. Энциклопедии и словари. Энциклопедия сельского хазяйства. – Режим доступу до ресурсу: http://enc-dic.com/enc_selhoz/Stokoregulirujuschie-lesne-polos-3405/