Інтегрована система захисту пшениці озимої в умовах Південного Степу України

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Таврійський державний агротехнологічний  університет

                                                                

 

                                                                     КАФЕДРА РОСЛИННИЦТВА

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни ІНТЕГРОВАНИЙ ЗАХИСТ РОСЛИН

 

за темою:

Інтегрована система захисту пшениці озимої в умовах Південного Степу України

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: Нінічук Володимир Степанович

 

група 31САгЗ

Перевірив:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мелітополь, 2013

 

ЗМІСТ

    Вступ.

1. Стан і перспективи розвитку захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів на пшениці.

2.Грунтові і кліматичні умови зони вирощування пшениці озимої.

3.Біологічні особливості та агротехніка пшениці озимої.

4.Розповсюдження та біологічні особливості шкідників, хвороб і бур’янів, небезпечних для пшениці озимої в зоні Південного Степу України.

5.Агротехнічні методи боротьби зі шкідливими організмами пшениці озимої.

6.Біологічні методи захисту.

7.Імунологічний метод.

8.Календарний план заходів захисту культури від шкідників, хвороб і бур’янів.

9.Розрахунок потреби у пестицидах і біопрепаратах.

10.Оцінка ефективності захисту культури від шкідників, хвороб і бур’янів.

11.Заходи безпеки при проведенні захисту культури від шкідливих організмів.

12.Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

В останні роки значно погіршився фітосанітарний стан агроценозів сільськогосподарських  культур.   Основними причинами  цього є несталість посівних площ і порушення технологій вирощування (практично повсюдне недотримання науково-обґрунтованих  сівозмін, спрощення системи основного  обробітку ґрунту, незбалансоване внесення міндобрив, несвоєчасне застосування засобів захисту).   За даними Інституту  захисту рослин та інших науково-дослідних  установ, потенційні втрати врожаю від  комплексу шкідливих організмів становлять: на озимій пшениці - 27%, кукурудзі - 29%, цукрових буряках - 28%, соняшнику - 24%, картоплі - 33%, ріпаку - 25%. Це переконливо  свідчить, що навіть часткове запобігання  втратам - важливий фактор підвищення продуктивності культури. Необхідно  звернути увагу, що в 2009 році на посівах  озимої пшениці очікується підвищена  чисельність злакових мух, клопа  шкідливої черепашки (розширення ареалу на північ), хлібного туруна (особливо в зоні Степу). В популяціях саранових  намітилась динаміка підйому чисельності. Існує загроза високої шкідливості  ґрунтових шкідників (дротяників, несправжніх  дротяників і личинок хрущів) у  більшості областей, насамперед в  Поліссі. Цього року за умов вологої  теплої погоди з частими дощами в  період достигання хлібів можливий високий  рівень розвитку більшості хвороб листя  та колосу, на що вказує запас інфекції, який знаходиться в ґрунті, рослинних  рештках і насінні. На кукурудзі  значну загрозу становитимуть сажкові  хвороби, кукурудзяний метелик, злакові  мухи. Потенційну небезпеку має розширення ареалу західного кукурудзяного  жука. На соняшнику з хвороб найбільш небезпечні фомопсис, несправжня борошниста роса, іржа, зі шкідників - сірий буряковий  довгоносик, совки підгризаючі та листогризучі, соняшникова шипоноска, попелиця.  На цукрових буряках найнебезпечнішими  для посівів є звичайний буряковий  довгоносик, сірий буряковий довгоносик, щитоноски, листкова бурякова попелиця, бурякова нематода, коренеїд сходів, церкоспороз, альтернаріоз.

 

На ріпаку істотну загрозу  становитимуть хрестоцвіті блішки, ріпаковий квіткоїд, ріпаковий насіннєвий прихованохоботник, стебловий прихованохоботник, капустяна стручкова галиця, попелиці, бурякова нематода, снігова пліснява, альтернаріоз, бактеріоз коренів, фомоз, циліндроспоріоз.     Популяція  гризунів восени 2008 року відзначалась високими показниками життєздатності, погодні умови зими поточного  року сприятливі для збереження їх чисельності на рівні, що становитиме  загрозу посівам озимих зернових, ріпаку, багаторічних трав, особливо в  Лісостепу та Поліссі, подекуди в  Степу. За такої фітосанітарної ситуації доцільно спрямувати основні зусилля  на дотримання систем захисту сільгоспкультур, які базуються на оптимальному поєднанні  організаційно-господарських, імунологічних, біологічних і хімічних заходів, що забезпечує регулювання чисельності  шкідливих організмів на господарчо невідчутному рівні. Система включає: -використання сортового потенціалу рослин, у тому числі впровадження у виробництво сортів, комплексно стійких до шкідників і хвороб;  -дотримання сівозмін. Граничний рівень зернових колосових культур у  структурі площ посівів озимої пшениці  не повинен перевищувати 50-55%. Повторне розміщення посівів соняшнику на одній площі не раніше ніж через 6-8 років. Зменшення насичення сівозмін ріпаком, особливо у зерно-буряковій  сівозміні, щоб унеможливити поширення  нематодозів;          - для захисту від ґрунтових  шкідників, поля із значною їх чисельністю  необхідно відводити під посіви бобових, льону, гречки, проса чи чорний пар, які погіршують умови живлення та розвитку даних шкідників, особливо за умови багаторазової культивації  запирієних площ; -          обробіток ґрунту: вибір найбільш раціональної системи підготовки ґрунту визначається ґрунтово-кліматичними умовами, попередником, кількістю продуктивної вологи та запасом насіння бур'янів в орному шарі; -          дотримання оптимальних для кожної кліматичної зони строків сівби; -          посів  ранніх ярих зернових колосових у  ранні строки (на півдні України - в  лютневі вікна); 

 

-          обов'язкову обробку насіння зернових  колосових протруйниками системної  дії з додаванням стимуляторів  росту вітчизняного виробництва  на природній основі, що забезпечує  захист від сажкових хвороб  і кореневих гнилей та підвищує  схожість насіння; -          інкрустацію насіння цукрових  буряків, соняшнику, кукурудзи  інсектицидами або комбінованими  препаратами від комплексу шкідників  для ефективного захисту сходів; -          знищення  бур'янів для обмеження місць  резервації шкідників і хвороб;  -          збалансоване  внесення мінеральних добрив; -          систематичний моніторинг фітосанітарного  стану посівів. Застосування феромонних  пасток для моніторингу чисельності  та прогнозу строку обробок  проти кукурудзяного метелика  та шкідників плодових культур;          - для оптимізації і економічної  доцільності хімічного захисту  проти шкідників і хвороб обробки  проводити з урахуванням економічних  порогів шкідливості (табл. 1-6);          - для збереження потенційного  врожаю проведення обробок фунгіцидами  проти хвороб: на зернових колосових  - 2-3 обробки, на цукрових буряках  - 1-2 обробки, на соняшнику - 2 обробки,  на ріпаку - 1-2 обробки; -          на озимій пшениці для запобігання  ураження колоса фузаріозом й  альтернаріозом ("почорніння колоса") обов'язкова обробка посівів у  фазу цвітіння системними фунгіцидами; -          критерієм  доцільності проведення обробок  проти хвороб є їх розвиток  на рівні 1-5% за сприятливих  погодних умов; -          після відновлення вегетації  озимої пшениці провести обробіток  їх гербіцидами; -          використовувати пестициди і  агрохімікати згідно з регламентами, вказаними в "Переліку пестицидів  і агрохімікатів, дозволених для  використання в Україні"; -          важливими складовими регулювання  чисельності мишоподібних гризунів  є моніторинг поведінки, розвитку, шкідливості гризунів і профілактичні  заходи: знищення бур'янів, своєчасне  і без втрат збирання врожаю, рання глибока оранка, знищення  гризунів у місцях їх резервації  для недопущення в посіви сільгоспкультур.

-          в регіонах, де складаються сприятливі  умови для розвитку трихограми (ГТК 0,9-1,2), для захисту посівів  від листогризучих совок, стеблового (кукурудзяного) метелика - випуск  трихограми. 

 В умовах дефіциту  матеріальних ресурсів перевагу  в проведенні хімічного захисту  зернових культур від шкідливої  черепашки слід надавати посівам,  перспективним для одержання  сильних і цінних пшениць. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Клімат відноситься до другого агрокліматичного району, який характеризується як дуже теплий та посушливий і знаходиться в зоні Південного Степу України. Клімат відзначається нерівномірністю і недостатнім випаданням опадів на протязі року, високою температурою і сухістю повітря, потужними східними вітрами в найбільш критичні періоди розвитку рослин. Середня кількість опадів, які випадають за рік, складає 430 мм. Дують східні та південно-східні вітри, навесні і влітку їх швидкість складає 10-15 м/с, що значно збільшує випаровування вологи ґрунтом і рослинами. Відносна вологість повітря становить 80-85 %, а влітку знижується до 30-40 %. Середньорічна температура складає +9,3^оС, без морозний період триває 275 днів, сума ефективних температур за цей період складає 3100-3250°С.

Зима тепла із частими  відлигами. В такі холодні місяці, як січень та лютий, днів із відлигами  буває до п’ятдесяти. В цей період температура повітря коливається від -2,5°С до -20°С, але в окремі роки знижувалися до -25°С. Перехід середньодобової температури повітря через 0°С спостерігається в березні. Останні весняні приморозки характерні до другої декади квітня, а перший осінній – другій половині жовтня. Глибина промерзання ґрунту коливається від 14 до 102 см, а в середньому 41 см. Повне відтавання ґрунт зазвичай співпадає з другою декадою березня. Середня висота снігового покриву в період його максимуму (лютий) досягає 6-7 см, а середня з максимальних декадних висот за зиму складає 15 см.

Зима 2009-2010 року була холодною з критичними негативними температурами. Інтенсивне зниження температури спостерігалося з 20 січня, коли вдень температура сягала до -18^оС, а вночі вже до -23,1^оС. Мінімальна температура 21 січня досягла до -25^оС, 22 січня -21,9^оС, а з 23 січня -26,3^оС (сама низька) і 24 січня до -25^оС.

Найважливіші місяці (червень, липень, серпень) мають середньомісячну  температуру повітря 20-22°С.

Погодні умови характеризуються значним перепадом температур у  лютому та березні. До негативних явищ слід також віднести нерівномірний  розподіл опадів по місяцях року, низьку відносну вологість повітря впродовж вегетаційного періоду, високий  рівень випаровування вологи ґрунтом. Східні та північно-східні вітри взимку дуже холодні.

Навесні переважають південно-західні  вітри, з опадами у вигляді  дощів; влітку східні вітри приносять  зливові дощі.

Накопичення вологи в ґрунті відбувається, головним чином, восени, частково взимку і рано навесні. В  цілому кліматичні умови району дозволяють вирощувати озиму пшеницю.

Ґрунтовий покрив Південного Степу досить різноманітний і представлений темно-каштановими ґрунтами, які сприятливі для зростання і розвитку зернових культур . Ґрунтоутворююча порода – лес, який характеризується палево-бурим забарвленням, розвиненою пористістю, досить щільним складанням. Структура верхніх шарів лесу грубокомковата, по порах спостерігаються прожилки, з близьким заляганням лінії закипання 10% HCl і горизонту білозерки 58-60см. Карбонати представлені вуглекислими солями кальцію і магнію. Ґрунти представлені чорноземами звичайними середньо – та мало гумусними, чорноземами південними та темно-каштановими слабо солонцюватими ґрунтами.

За даними лабораторії агрохімії ІЗС ім. М. Ф. Сидоренка чорнозем південний важко суглинковий, сформований на лесах в умовах рівнинного рельєфу. За вмістом гумусу (в середньому 1,6 % у верхньому 60 см шарі) даний ґрунт відноситься до мало гумусних. Середній вміст його в шарі 0-20 см складає 2,71 % і з глибиною поступово зменшується до 1,97 %. Об’ємна маса ґрунту у верхньому 0-60 см шарі складає в середньому 1,25-1,26 г/см³. Вміст мінерального азоту в цьому шарі чорнозему становить 8,8 мг/кг г. Ґрунт оптимально забезпечений в шарі 0-40 см рухомим фосфором 2,6 мг/100г г., та середньо – обмінним калієм 34,8 мг/100г ґрунту (за Мачигіним). Вміст водорозчинних солей в шарі ґрунту 0-150 см становить 0,09-0,12 %, серед яких переважають нейтральні солі. Токсичні лужні солі в шарі 0-60 см відсутні. Реакція ґрунтового середовища у верхніх горизонтах нейтральна та слабо лужна рН_водн. –6,6-7,5 (0-60 см). Чорнозем південний важко суглинковий має високу ємність вбирання 32,51 - 48,62 мекв/100г г.(шар 0-150 см) і характеризується значною насиченістю кальцієм і магнієм, низьким вмістом натрію. Вміст увібраного натрію в шарі ґрунту 0-60 см складає 0,3-0,5 % від суми увібраних основ, що свідчить про відсутність солонцюватості ґрунту.

По механічному  складу темно- каштанові ґрунти відносяться до важко суглинкових, в якому переважає фракція мулу – 41,78 - 53,85%.

Крім  того, відмічається значна кількість  пилуватих часток - 35,88 - 45,12%. Ґрунти володіють великою вологоємкістю, в сильно зволоженому стані в'язкі, дрібні, погано провітрювані. У сухому стані – щільні і тверді.

Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної, з глибиною величина рН стає слабо  лужною 7,37-7,62, рН водної витяжки 6,70-7,37.

Вниз  по профілю вміст гумусу поступово  зменшується. Забезпеченість гідролізованим азотом і рухомим фосфором низька, обмінним калієм – висока. Сума увібраних основ складає 29,9-40,1 мгекв/100г ґрунту. Характерною особливістю складу увібраних основ є присутність натрію і збільшена кількість магнію і кальцію. Вміст натрію становить 0,45-1,35%. Дані аналізу водної витяжки показують, що темно-каштанові ґрунти мають підвищений вміст водорозчинних солей 0,86 мгекв/100г ґрунту в шарі 0-100см. Глибина залягання ґрунтових вод близько 10 м. По хімічному складу вода сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієва з сухим залишком 7,8-22,6 г/л і загальною жорсткістю 58-162,5 мг-экв/л.

Отже, темно-каштанові ґрунти за своїм механічним складом та за вмістом гумусу придатні для вирощування зернових культур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. В онтогенезі пшениця проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, трубкування(стеблування), колосіння, цвітіння, формування і налив зернівки, молочна, воскова, повна стиглість. Проростання насіння, фаза сходів та частково кущення відбуваються восени, під час 1 та 2 етапів органогенезу, останні фенофази і етапи органогенезу - весною та влітку наступного року. Тривалість вегетації восени - 40-50 днів, весною і літом - 90-110 днів. Маса 1000 зерен - 35-50г.

За сприятливих умов сходи  з`являються за 7-9 днів після сівби. Через 13-15 днів, коли на рослині утвориться 3-4 листки і на глибині 2-3 см сформується  вузол кущення - настає фаза кущіння (підземного пагоноутворення). До зими рослина повинна сформувати 2-4 пагони. Для цього потрібно 40-50 днів осінньої вегетації. Коренева система на цей  час заглиблюється на 50-70см.

З настанням весною середньодобових  температур 4-5°C пшениця відновлює  вегетацію і продовжує кущитись ще 25-30 днів. Після цього починається  вихід у трубку (стеблування). Воно триває 25-30 днів і змінюється фазою  колосіння, а ще через 4-5 днів настає цвітіння і припинення росту стебла. Пшениця - самозапильна культура, тому запилення може відбуватись і  в полеглих посівах, але кількість  зерен в колосі, маса 1000 зерен  та урожайність зменшуються на 20-40% і більше. Після запліднення формується зернівка, яка через 12-17 днів досягає  кінцевої довжини і вступає у  фазу ранньої молочної,а потім  молочної, тістоподібної, воскової і  повної стиглості. Фаза молочної стиглості  триває 7-14, воскової 7-9 днів. В середині воскової стиглості при вологості  зерна 33-35% припиняється надходження  пластичних речовин у зернівки і  можна приступати до роздільного  збирання.

Пшениця - холодостійка культура. Її насіння починає проростати при  температурі 1-2°C. Для одержання дружних  сходів під час сівби повинні  бути температури 14-16°C. При температурі 25°C і вище формуються ослаблі проростки  з тонкими корінцями, які сильно уражуються хворобами. Добре загартовані  рослини витримують взимку зниження температури в зоні вузла кущення  до мінус 17-18°C, а високо- морозостійких  сортів - до мінус 19-20°C.

Загартуванню сприяє сонячна  погода в передзимовий період протягом 12-14 днів та посилене фосфорно-калійне  живлення. Найвища морозостійкість  рослин - на початку зими. До весни  вона поступово знижується. Значно знижується морозостійкість при  періодичному відтаванні та замерзанні грунту. Дуже шкідливі перепади температури  ранньою весною, коли вже почалось відростання рослин і температури  вдень підвищуються до 5-10°C тепла, а  вночі знижуються до мінус 8-10°C.