Інтегрована система захисту пшениці озимої в умовах Південного Степу України

Посівний ковалик —  наймасовіший шкідник на орних угіддях.

 

Пшенична (чорна злакова) муха

 

Латинська назва:  Phorbia securis

Російська назва:  Пшеничная  муха

Тип шкідника:  Шкідники зернових злакових культур 

Ряд:  двокрилі — Diptera

Родина:  квіткові мухи — Anthomyidae

 

 В Україні поширена  повсюдно. Часто трапляється разом  з дуже подібною за морфологічними  й біологічними ознаками ярою  мухою — PhorbiagenitalisSchnab. Деякі дослідники  ярою називають саме пшеничну  муху.

Імаго 4 – 5,2 мм завдовжки, оксамитовочорна, груди та вилиці слабко припорошені  сріблястобурим пилком. Крила темні, задимлені.

Яйця білі, еліпсоподібні, завдовжки 1,2 мм.

Личинка третього (останнього) віку 6 – 8 мм, форма тіла майже циліндрична, забарвлення від білуватого до жовтуватого.

Пупарій червонуватокоричневий  або буруватий, завдовжки 4,5 – 5,5 мм.

Зимує в стадії пупарія  в ґрунті на глибині 2 – 3 см або в  стеблах озимих злаків.

Виліт мух розпочинається дуже рано, впродовж першої половини квітня. Літає разом з ярою мухою.

 

Яйця самки відкладають  за пазуху листків нерозкущених рослин та на бічні пагони слабко розкущених посівів озимих, а також за колеоптиле або піхву першого листка ярих. Розвиток яйця триває 2 – 8 діб. Личинка  проникає всередину пагона і робить спіральний хід до конуса росту або  зародка колоса, виїдаючи на своєму шляху всі ніжні тканини. Внаслідок  пошкоджень жовтіє і засихає центральний  листок, пагін пригнічується й  відмирає. У разі пошкодження ярих до початку кущіння зазвичай гине вся рослина.

Розвиток личинки триває 20 – 30 діб, після чого вона утворює  пупарій у поверхневому шарі ґрунту, зрідка — в пошкоджених стеблах. Наприкінці серпня — впродовж вересня  з більшості пупаріїв вилітають  мухи другого покоління. Частина  личинок у пупаріях перебуває  в стані діапаузи до весни наступного року. Мухи осіннього покоління разом  з ярою мухою заселяють сходи  озимих, де розвиваються і спричинюють  пошкодження, аналогічне пошкодженню  весняним поколінням ярих. Личинки, що завершили живлення, створюють пупарії  і зимують у полеглих стеблах.

Заходи захисту. Лущення  стерні слідом за збиранням врожаю і зяблева оранка. У разі значної  чисельності мух рекомендується провести обробки крайових смуг полів  інсектицидами — на початку масового льоту і в подальшому через 8 – 10 діб. Для захисту озимих застосовують також обробку насіння інсектицидами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Септоріоз

 Культура, що уражується:  Пшениця 

Тип збудника:  Гриб

Назва збудника:  Septoria tritici Rob.et Desm., Septoria graminum Desm., Septoria triticola Lobik.

Захворювання виявляють  скрізь, але особливо в районах  з підвищеною вологістю. В окремі роки септоріоз викликає такий же недобір урожаю, як і бура іржа.

Проявляється хвороба  на листі, стеблах і колоссі у  вигляді світло-жовтих і світло-бурих  плям з темним обідком. На плямах утворюються  чорні дрібні пікніди у вигляді  крапок. Уражені листки бліднуть, поступово  втрачають хлорофіл і повністю висихають, а стебла буріють, зморщуються і  нерідко вигинаються. При захворюванні колосся на колоскових лусочках виявляється  пляма, що надає йому вигляд строкатості, а іноді буруватості.

Септоріоз часто є причиною щуплості зерна, інколи — неплідності  колосу. Збудниками хвороби є незавершені  гриби роду Septoria, порядку Sphaeropsidales. Найбільш часто зустрічаються S.tritici Rob.et Desm., S.graminum Desm., S.triticola Lobik. Вони уражують не тільки пшеницю, а й інші злаки.

Грибниця цих грибів розташовується в міжклітинниках тканин рослин, на яких під епідермісом утворюються  пікніди з пікноспорами. Пікніди  кулясті, трохи приплюснуті, 40-150 мкм  у діаметрі, з витягнутим отвором  у верхівці. Пікноспори безбарвні, ниткоподібні, прямі або зігнуті. S.tritici має 3-7 перетинок  розміром 39-70 х 1-2,7 мкм; S.graminum — з 2-5 невиразними  перетинками, 50-75 х 1-1,5 мкм; S.nodorum — з 3 перетинками; 15-25 х 2-3 мкм. З дозріванням  пікноспор у пікнідах епідерміс  тканини рослини-живителя розвивається, і пікноспори виштовхуються силою  осмотичного тиску. Розповсюджуються вони краплинами дощу і потоками повітря, іноді на відстань 90-100 м.

Проростають пікноспори у  краплях вологи при температурі  від 9 до 28°С (оптимум 20-22°С).

Інкубаційний період хвороби  — 6- 9 діб. За період вегетації рослин збудники утворюють декілька поколінь. Особливо інтенсивно захворювання розвивається, коли часто випадають дощі.

Зимують патогени пікнідами  і грибницею на рештках уражених рослин, що знаходятся на поверхні грунту, а також на сходах озимих зернових культур. Джерелом інфекції іноді може бути уражене насіння. При підвищених температурі і сухості повітря  життєздатність пікноспори зберігають понад 3 міс.

Септоріоз зменшує асиміляційну поверхню листків, викликає недорозвиненість колосу і передчасне дозрівання злаків. Недобір зерна іноді становить 30% і більше.

Ранні посіви озимої і пізні  посіви ярої пшениці пошкоджуються  сильніше, ніж посіви оптимальних  строків. При внесенні збалансованого повного мінерального добрива підвищується стійкість рослин до септоріозу, а  при однобічному внесенні азотних  — знижується.

Високостійких до септоріозу сортів немає.

 

Звичайна гниль 

 Культура, що уражується:  Пшениця, Жито, Ячмінь 

Тип збудника:  Гриб

Назва збудника:  Drechslera sorokiniana Subram. (Helminthosporium sativum.P.,K.et B. Bipolaris sorokiniana Shoem.)

В Україні найбільш поширена у Донецькій, Луганській, Харківській  і Запорізькій областях. Загнивання кореневої системи відмічається як на молодих, так і на дорослих рослинах. Іноді на сходах утворюється  один корінь замість трьох, а паростки викривлюються і відмирають. Стебла, особливо у прикореневій частині, буріють  і загнивають, внаслідок чого уражені  тканини розм'якшуються, й рослини  гинуть. Уражені стебла вкриваються  темно-сірим нальотом.

 На листі дорослих  рослин спочатку з'являються темні,  а пізніше — темно-бурі чи  світло-бурі, трохи видовжені плями  з темною облямівкою, які з  часом вкриваються оливково-бурим  або чорно-сірим нальотом.

Таке ураження листя називають  темно-бурою плямистістю. Нерідко  спостерігають побуріння колоскових лусочок, зерно утворюється щупле, а зародковий кінець його чорніє або  стає коричневим.

Збудник хвороби — незавершений гриб Drechslera sorokiniana Subram. (Helminthosporium sativum.P.,K.et B. Bipolaris sorokiniana Shoem.). Він пристосований  до паразитизму за умов теплої і  сухої погоди, у місцях з підвищеною сонячною радіацією та на грунтах, наближених до нейтральних. Його грибниця розповсюджується у міжклітинниках тканин рослин. При  цьому на поверхні уражених органів, особливо при наявності вологи, утворюється  темно-буре спороношення. Конідієносці багатоклітинні, темні, колінчасті, довжиною до 130 мкм і товщиною 6-7 мкм. Конідії  темно-оливкові, еліптичні, видовжено-яйцеподібні, іноді зігнуті, розміром 60-130 х 17-30 мкм, з 2-13 поперечними перетинками. При  наявності краплинної вологи вони проростають  кінцевими клітинами. У період вегетації  рослин гриб розповсюджується конідіями. Розвиток його перебігає при температурі 6-37°С, а максимальне зараження  рослин відбувається при температурі 15°С і відносній вологості повітря 95-98%.

Зимує патоген у вигляді  грибниці і конідій на рештках  рослин, падалиці зерен у грунті, витримуючи морози до -39°С. Тому останні  часто стають джерелом інфекції. Проте  за таких умов гриб зберігається у  грунті близько року.

На уражених рештках рослин, що перезимували, гриб може утворювати псевдотеції з сумками і сумкоспорами. У цій стадії він має назву Cochliobolus sativus Drechsl. Хвороба викликає порушення  фізіолого-біохімічних функцій рослин — зниження утворення хлорофілу, зміну складу амінокислот, отримання  росту, послаблення мінерального живлення. Це призводить до зниження зернової продуктивності рослин і погіршення якості зерна.

Недобір урожаю зерна озимої пшениці від звичайної гнилі  може сягати 7-10, ярої — 8-11%. У посушливі  роки цей процент ще більший.

 

Внесення під пшеницю  органічних добрив, особливо при достатній  вологості грунту, посилює розвиток антагоністичних грибів і бактерій, які викликають дегенерацію й  лізис грибниці та конідій патогена. Зменшення інфекційного початку  в грунті спостерігається також  у тих випадках, коли попередниками  пшениці були пар і культури, що не уражуються патогеном (озимий і ярий ріпак, гірчиця, бобові, кукурудза та ін.). Більше уражуються сорти твердої  пшениці, менше — озимої Донецька 5, ярої — Луганська 7 та ін.

Осот жовтий польовий

 

Тип: Непаразитні 

Підтип: Багаторічні

Біологічна група: Коренепаросткові

Ботанічний клас: Дводольні

 

 

 

Загальна характеристика

Морфологічна будова рослини  Стебло - пряме, 50-150 см. Листки - чергові, голі. Суцвіття - квітки жовті, язичкові, зібрані в кошики. Корінь - в перший рік проникає в грунт на глибину 2,1, на третій - на 4 м Насіння Плід - сімянка. Форма - овальновидовжена, зморшкувата, злегка зігнута. Колір - світло-бурувато-коричневий. Розмір - довжина 2,5- 3,25, ширина 0,75-1,25, товщина 0,5 мм. Маса 1000 нас. -0,5-0,6 г. Розвиток Сходить - в квітні-травні і навіть влітку. Цвіте - на першому році життя з  червня по вересень. Плодоносить -в  липні - жовтні.

Біологічні особливості  Глибина проростання -не більше 8-12 см, Життєздатність насіння в грунті - до 5 років Максимальна плодючість - 30 тис. сім"янок, Екологічні умови  Температура проростання -мінімальна +6...+8, оптимальна +25...+30°. Поширення Засмічує поля, пасовища, сади, городи, переважно на добре зволожених землях.

Морфологічна будова

Стебло - пряме, 50-150 см. Листки - чергові, голі. Суцвіття - квітки жовті, язичкові, зібрані в кошики. Корінь - в перший рік проникає в грунт  на глибину 2,1, на третій - на 4 м .

Розвиток

Сходить - в квітні-травні і навіть влітку. Цвіте - на першому  році життя з червня по вересень. Плодоносить -в липні - жовтні

Насіння

Плід - сімянка. Форма - овальновидовжена, зморшкувата, злегка зігнута. Колір - світло-бурувато-коричневий. Розмір - довжина 2,5- 3,25, ширина 0,75-1,25, товщина 0,5 мм. Маса 1000 нас. -0,5-0,6 г.

Сходи

Свіжодостиглі сім"янки сходять  у рік достигання, але в посушливі  роки не проростають. Пагони з підземних  бруньок вегетативних органів розмноження  з"являються з глибини до 1,7 м. Кореневі відрізки довжиною 0,5-0,8 см здатні до регенерації навіть після  висушування до 40 % початкової вологості. Вологолюбна і світлолюбна рослина. Надземні органи витримують приморозки до -4...-6°.

Біологічні особливості

Екологічні умови

Температура проростання -мінімальна +6...+8, оптимальна +25...+30°.

Засмічує поля, пасовища, сади, городи, переважно на добре  зволожених землях.

 

 

 

 

5. Агротехнічний метод — один із основних в екологічно орієнтованих системах захисту рослин у рільництві та овочівництві. Він раціонально поєднує вимоги захисту рослин і охорони навколишнього середовища.

Застосування методу ґрунтується  на взаємовідносинах між рослинами, шкідливими організмами і навколишнім  середовищем.

За допомогою агротехнічних  заходів можна створити несприятливі умови для розвитку та розмноження  шкідливих видів і сприятливі умови для розвитку культурних рослин та корисних видів — ентомофагів.

Більшість агротехнічних  заходів мають профілактичний характер, запобігають розмноженню шкідників. Деякими прийомами можна безпосередньо  знищити комах. Існує ряд прийомів, які поліпшують життєдіяльність  природних корисних комах, чим сприяють їх активізації у знищенні шкідників. У цьому заключається їх біоценотична роль.

У принципі кожен агротехнічний  прийом має біоценотичне значення. Однак найбільше значення з точки  зору захисту рослин мають: сівозміна, система обробітку ґрунту, система  добрив, очищення і сортування насіння, строки і способи сівби, прийоми  по догляду за посівами, боротьба з  бур’янами, строки і способи збирання урожаю, просторова ізоляція та ін.

Сівозміна. Правильне чергування культур забезпечує максимальне  пригнічення усіх біотипів бур’янів, зниження згубності спеціалізованих  видів шкідників і хвороб.

Особливо ефективна сівозміна  для зниження монофагів (хлібна жужелиця, горохова зернівка, коренева бурякова попелиця, бурякова нематода, кореневі гнилі, сажка кукурудзи та інші).

Чергуванням культур можна  запобігти нагромадженню на полях  збудників хвороб, особливо тих, що уражують підземні частини рослини (кореневі гнилі тощо).

Обробіток ґрунту. Відомо, що більше 90% видів шкідників певну  частину свого життя проводять  у ґрунті. При обробітку ґрунту умови життя їх різко змінюються.

Своєчасний і високоякісний  обробіток ґрунту сприяє також швидкому розкладанню післяжнивних решток та бур’янів разом із збудниками хвороб, що знаходяться на них.

Під час проведення оранки шкідливих комах, вигорнутих на поверхню ґрунту, знищують комахоїдні птахи, хижі жужелиці, яйця та личинки висихають  або вимерзають. Під час обробітку  руйнуються лялькові колиски та запасні  коридорчики, зроблені гусеницями перед  залялькуванням для виходу метеликів  на поверхню ґрунту.

Це призводить до загибелі злакової попелиці, цикадок, злакових мух, сприяє зменшенню щільності  мишовидних гризунів тощо.

Серед прийомів післяпосівного обробітку ґрунту має значення культивація  міжрядь просапних культур, під  час якої частина комах гине від  механічних пошкоджень (дротяники, хлібні жуки та ін.), від вивертання личинок (капустяна і озима совки та ін.), знищення шкідників птахами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Біологічні - це використання живих істот або продуктів їх життєдіяльності для упередження шкоди шкідливих організмів.

В інтегрованій системі захисту  рослин поряд з хімічними вже  давно застосовують біологічні й  агротехнічні методи боротьби з шкідниками і хворобами. В сучасному рослинництві вони повинні набрати набагато більшого поширення.