Породоутворювальний процес в Україні на сучасному етапі

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

 

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

 

 

Факультет технології виробництва і

переробки продукції  тваринництва

 

 

Кафедра розведення і генетики

сільськогосподарських тварин

 

 

Контрольна  робота

 

з дисципліни:     Розведення сільськогосподаських тварин

 

Тема: Породоутворювальний процес

в Україні на сучасному  етапі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЛТАВА – 2013

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

    ВСТУП……………………………………………………………………………….3

І. Породоутворювальний процес в Україні на сучасному етапі…………………4

1.1. Методика виведення нових порід тварин……………………………………..4

1.2. Нові погляди на породоутворювальний процес (синтетичні популяції і ін.)…………………………………………………………………………………….7

1.3. Приклади створення нових селекційних досягнень………………………...10

1.4. Вимоги при апробації нових селекційних досягнень……………………….11

ІІ. Висновки……………………………………………………………….………..18

ІІІ. Пропозиції………………………………………………………………………19

ІV.Список використаної літератури………………………………………………20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Проблема виробництва  продуктів тваринництва у зв’язку  з зростанням чисельності людей  з кожним роком загострюється. В  нашій державі ця проблема ускладнилася в зв’язку з переходом сільського господарства на ринкові умови.

В Україні за останні 30 - 40 років спостерігається бурхливий  процес породоутворення. Місцеві породи виявилися неконкурентноспроможними в ринкових умовах, тому на теренах  нашої держави створені молочні  породи інтенсивного типу з високим  генетичним потенціалом молочної продуктивності.

До таких порід відноситься  і українська червоно-ряба молочна  порода. Вона виведена шляхом відтворного  схрещування місцевої симентальської породи комбінованого напрямку продуктивності з червоно-рябими голштинськими  бугаями північноамериканської  селекції. Порода поширена в багатьох областях України.

Оскільки порода недавно  створена, то вона заслуговує на увагу  вивчення господарсько-корисних ознак  тварин та взаємозв’язків між ними.

Для удосконалення породи велике значення має використання потенціалу найбільш високоцінних в племінному відношенні тварин. Особливо це важливо  в умовах удосконалення породи з  використанням принципів великомасштабної селекції.

Зазначене вище і послужило  метою наших досліджень.

 Для реалізації цієї  мети нами поставлено завдання  вивчити методику виведення нових порід тварин,  ознайомитись з новими поглядами на породоутворювальний процес, прикладами створення  селекційних досягнень та вимогами при їх апробації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Породоутворювальний процес  в Україні на сучасному етапі.

1.1. Методика виведення нових порід тварин.

Інтенсифікація тваринництва вимагає  наявності високопродуктивних тварин певних якостей, яких можна отримати лише завдяки селекційно-племінній  роботі.

Племінна робота - це система організаційно-зоотехнічних заходів, спрямованих на покращення і вдосконалення існуючої породи. У систему племінної роботи входить  годівля, утримання, використання племінних  тварин, організація розмноження  і вирощування молодняка.

Селекція - це наука, що займається створенням високопродуктивних сортів і гібридів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів. Селекція ґрунтується на відборі  і підборі дослідного матеріалу.

Під відбором у тваринництві розуміють  виділення із стада для збереження і подальшого розведення кращих тварин. Для відбору тварин враховують, насамперед, головні ознаки: продуктивність, конституцію, вагу, якість потомства, родовід тощо, а пізніше і другорядні - масть, форму і розмір рогів, довжину  хвоста і ін.

На практиці розрізняють масовий  та індивідуальний відбір. Під масовим  розуміють оцінку великої кількості  тварин за сукупністю зовнішніх ознак  і продуктивністю. Індивідуальний відбір передбачає всебічну оцінку окремої  тварини. Створення всіх порід відбувається під контролем як штучного, так  і природного доборів.

Відбір тварин з племінною метою  завершується підбором, тобто складанням з відібраних тварин пар для розмноження, з тим, щоб отримати потомство  з найкращими якісними показниками.

Система підбору і парування  тварин є основою їх розведення. У практиці тваринництва виділяють  два основні методи розведення сільськогосподарських  тварин: чистопородне і схрещування.

Чистопородне розведення - це парування  тварин, які належать до однієї породи. Застосовують для збільшення чисельності  і збереження та вдосконалення основних властивостей породи. Чистопородне розведення проводять двома способами: неспорідненим  та спорідненим паруванням.

Неспоріднене парування, або аутбридинг, передбачає підбір батьківських пар, які  не перебувають в родинній спорідненності.

Під час спорідненого розведення, або інбридингу, пари формують з  родинно споріднених особин. Наприклад, парують матір з сином, батька з дочкою, тощо. Як правило, необхідно  уникати спорідненого парування, бо невміле його застосування призводить до зниження життєвості потомства, ослаблення конституції і зменшення продуктивності тварин.

Під час чистопородного розведення може бути лінійне і родинне та міжлінійне і міжродинне розведення. Лінійне розведення застосовують для  посилення цінних ознак лінії, а  міжлінійне - для одержання нової  лінії, яка поєднувала б кращі  ознаки вихідних ліній.

Другим методом розведення тварин є схрещування.

Схрещування тварин різних порід називається  міжпородним, а різних видів - міжвидовим.

Залежно від мети, виділяють наступні види міжпородного схрещування: поглинальне, ввідне, відтворювальне, промислове і  перемінне.

Поглинальне схрещування передбачає парування тварин двох порід - малопродуктивної (поліпшуваної) і високопродуктивної (поліпшуючої) протягом 4-5 поколінь. Застосовують для докорінного покращення малопродуктивних порід.

Ввідне - це одноразове спаровування маток поліпшуваної породи з плідниками поліпшуючої породи. Застосовують для  покращення порід без їх докорінної зміни.

Відтворювальне схрещування - це парування  тварин двох чи кількох порід з  метою поєднання їх цінних якостей  в одній новій. Це основний метод  виведення порід сільськогосподарських  тварин.

Промислове схрещування ґрунтується  на паруванні тварин різних порід  з метою одержання гетерозисних помісей першого покоління з  підвищеною продуктивністю. Різновидністю  промислового схрещування є перемінне  схрещування, основна мета якого - це максимально посилити і використати  цінні особливості одержуваних  помісей першого покоління. Для  цього помісних маток першого  покоління спаровують з плідниками однієї з вихідних порід, у другому  поколінні - з плідниками іншої вихідної породи і т. д.

Міжвидове схрещування передбачає парування тварин різних видів. Таке схрещування називають ще гібридизацією. У практиці сільського господарства найпоширеніша промислова гібридизація з метою одержання робочих  користувальних тварин з проявами ефекту гетерозису. Наприклад, схрещуючи осла з кобилою отримують сильного і витривалого гібрида - мула, а  схрещування жеребця з ослицею  дає - лошака. Одержувані гібриди не здатні до розмноження. Рідше використовують гібридизацію для докорінної зміни  деяких видів тварин. Так, власне велику рогату худобу схрещують із зебу, буйволами, яками тощо. Так, схрещування самців яків з коровами великої рогатої  худоби дає гібрида, який називають  хайник.

Дарвін роз'яснив історію походження домашніх тварин і культурних рослин. Він підвів підсумки чудовим результатами, яких досягло людство за допомогою  спершу несвідомого, а потім і  свідомого штучного відбору. 
Ці роботи Дарвіна дали сильний поштовх для нових успіхів тваринників і садівників. І, дійсно, після виходу в світ праць Дарвіна було виведено багато нових, вельми продуктивних порід великої рогатої худоби, овець, свиней, коней, курей та інших тварин; були досягнуті найбільші успіхи в отриманні високої удійності у корів, несучості у курей, жвавості бігу у коней. 
Особливо великі успіхи досягнуті в СРСР. У результаті робіт радянських вчених і передовиків тваринництва докорінно змінюються склад і якість поголів'я сільськогосподарських тварин в нашій країні. Для цього використовуються всі кращі досягнення науки і практики і в першу чергу чудові наукові узагальнення і висновки, які укладені у вченні Дарвіна.

Які сучасні методи виведення нових  порід домашніх тварин та підвищення їх продуктивності, на які спирається наше соціалістичне, планове господарство? 
Перш за все, це методи селекції, тобто відбір на плем'я кращих тварин стада, що виділяються своїми якостями. При цьому нас в першу чергу цікавлять господарсько цінні ознаки: мясность, молочність, несучість, жвавість бігу, сальність, скоростиглість, багатоплідність та інші. Поряд з цим ми звертаємо увагу і на зовнішні ознаки або дива тварин: глибоку груди, міцне додавання, гарний розвиток окремих частин тіла. Зрозуміло, що кожен з цих ознак треба правильно оцінити залежно від напряму господарства, завдань і потреб кожної області та багатьох інших завдань, які ставить перед собою селекціонер, тобто людина, що займається відбором.

Для вмілого відбору необхідні  великі знання. Треба знати і господарство (економіку) краю та природні можливості породи тварин. Необхідно знання історії  біологічних наук і досвіду кращих; тваринників. Крім того, потрібно ще велике вміння по які значним ознаками вибрати  кращих тварин. Нарешті, потрібно добре  знати закони спадковості, згідно з  якими передаються у спадок такі ознаки, як мясность, молочність або  несучість або якість і настриг  вовни. 
У справі поліпшення порід і створення нових порід велике значення має так звана метизація, або схрещування тварин однієї породи домашніх тварин іншої породи. Зазвичай маток місцевих малопродуктивних порід покривають високоцінними породистими самцями-виробниками.

За роки радянської влади були закуплені  за кордоном і завезені в нашу країну кращі виробники найбільш цінних і продуктивних закордонних порід: бики шортгорни, герефорди, Сімментали, остфрізи, барани рамбульє і прекос, кнури великої білої англійської  породи, найбільш несучості породи курей - білі леггорни, жовті рід-айланд та інші. Використання самців-виробників для запліднення місцевих малопродуктивних маток дозволило значно поліпшити  породность і продуктивність нашого тваринництва. Особливо успішна була робота по метизації поголів'я овець, так як тут широко застосовувалося  штучне осіменіння. А при штучному заплідненні спермою одного видатного  за своїми якостями барана можна запліднити за сезон кілька тисяч маток. 
Поряд з великими досягненнями слід вказати і на допущені в цій роботі помилки. Вони полягають в тому, що деякі тваринники, застосовуючи метизації, забували про дуже важливі вказівках Дарвіна. Дарвін завжди підкреслював, що кожна порода тварин повинна відрізнятися хорошою пристосованістю до місцевих кліматичних умов, а також і до потреб місцевого населення. 
Візьмемо, наприклад, грубошерстну курдючним вівцю, що одержала широке поширення в степах Казахстану і Західного Сибіру. Хоча ця вівця дає трохи вовни і притому невисокої якості, але зате вона нарощує великий курдюк, що дає кілька кілограмів відмінного сала. Ця вівця дуже невибаглива і відмінно пристосувалася до місцевих кліматичних і кормових умов.

Деякі наші тваринники, не врахувавши всього цього, стали огульно схрещувати нитки синтетичні курдючних овець  з тонкорунними баранами породи прекос або рамбульє. При цьому вони не вели відбору тварин по їх пристосованості  до місцевих умов. В результаті хоча і покращилася якість вовни, але деякі вівці загубили курдюк і виявилися менш пристосованими до місцевих умов.

Тваринники, ведучи роботу по створенню  нової породи, зобов'язані чітко  уявляти собі, якими якостями повинні  володіти ці породи, і твердо дотримуватися  наміченого плану при відборі. У  даному випадку тваринники повинні  були підвищити якість вовни, зберігши одночасно невибагливість місцевої вівці і здатність її нарощувати курдюк.

Подібні ж помилки роблять деякі  тваринники, покращуючи малорослі сибірську  корову. Вони хочуть підвищити живу вагу і молочність цієї корови, але  забувають про необхідність зберегти виключно високу жирність молока, що відрізняє  сибірських корів від усіх інших  порід у світі. Крім того, схрещуючи  западносибирскую або казахську  малорослі корівчину з великими, але зате і більш зніженими  биками таких закордонних порід, як остфрізи або Сімментали, ми отримуємо  і більш зніжене потомство. Воно мало пристосоване до скупим природним  пасовищах Західного Сибіру і  Казахстану, до їх суворих морозів  і холодним вітрам.

Взагалі, проводячи метизації, необхідно  подумати і про поліпшення всіх умов утримання тварин. Треба створити поліпшену кормову базу, збільшуючи посіви бобових кормових трав і коренеплодів; необхідно побудувати гарні приміщення для утримання худоби і т. д. Без  цих умов метизація не принесе  великої користі. У той же час  не слід намагатися покращувати метизацією такі місцеві породи, які самі володіють  багатьма цінними господарськими ознаками. 
Такі, наприклад, ярославська і холмогорская породи великої рогатої худоби. Ці породи слід покращувати НЕ метизацією, а так званим відбором в собі, тобто відбором на плем'я кращих тварин даної породи.

 

2. Нові погляди  на породоутворювальний процес 

(синтетичні популяції  і ін.).

В останній час чітко простежується  тенденція збільшення попиту на високоякісну нежирну свинину, тому в нашій  країні переважно використовуються м'ясні генотипи свиней, проходить заміна свиней сального і м'ясо-сального напряму  продуктивності на тварин м'ясного типу.

Відомо, що продуктивність визначається спадковими факторами і залежить від породного призначення. Показники  спадковості використовуються для  селекційного покращення стада. На основі селекційного диференціалу батьків  і величини спадковості можна  передбачити і відносне покращення продуктивності тварини. Цей шлях вже  не забезпечує бажаного ефекту удосконалення, особливо ознак з низькою спадковістю, що значно звужує генетичну варіабельність всередині самої породи і супроводжується  зниженням результатів відбору. Протягом довготривалого часу багатоплідність  ведучих порід свиней – великої  білої, української степової білої  знаходяться практично на одному і тому ж рівні – 10-13 поросят  на опорос [5].