Програма “Зерно України – 2015”

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ та ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

П Р О Г Р А М А

“Зерно України – 2015”

Київ • 2011

Програма “Зерно України – 2015”. — К.: ДІА, 2011. — 48 с.

Сприятливі грунтово-кліматичні умови України, вагомі інноваційні розробки в галузях селекції, насінництва та новітні технології вирощування зернових культур, високий попит на зернову продукцію на внутрішньому та світовому ринках дають підстави збільшити виробництво зерна в державі у 2015–2017 роках до 71–80 млн. т. Наукові установи Національної академії аграрних наук України разом із структурними підрозділами Міністерства аграрної політики та продовольства України розробили Програму «Зерно України–2015», в якій визначено шляхи нарощування виробництва зерна, розкрито технологічні, економічні та нормативно-правові засади вирішення зернової проблеми. Вирішення завдань, визначених програмою, стане важливим етапом реалізації державної політики в реформуванні аграрного сектора економіки України та підвищення ролі нашої держави в забезпеченні світової продовольчої безпеки.

© Міністерство аграрної політики та продовольства України, 2011

© Національна академія аграрних наук України, 2011

ВСТУП

Зернове господарство України є стратегічною і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Зерно і вироблені з нього продукти завжди були ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави.

Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дають змогу отримувати високоякісне продовольче зерно в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Разом із тим, подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу.

На зниження обсягів та виробництва зерна в останні роки суттєво вплинули складні погодно-кліматичні умови та недостатнє матеріально-технічне забезпечення, тому виникла необхідність у прийнятті ряду нормативно-правових актів, якими визначені напрямки розвитку сільського господарства та державного контролю за наповненням і функціонуванням вітчизняного ринку зерна, а саме:

Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, який визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектору економіки агропромислового комплексу України, спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експертного потенціалу.

Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна” гарантує цивілізований рух зерна, прозору ринкову інфраструктуру, зниження негативних наслідків сезонних і кон’юнктурних коливань цін на зерно, підвищення рівня рентабельності та стимулювання його виробництва. Прийнято інші нормативно-правові акти з метою стимулювання розвитку та ефективності аграрного ринку.

З боку Уряду надається підтримка сільськогосподарським товаровиробникам на виплату часткової компенсації витрат із посіву озимих культур, ярої пшениці, закупівлі мінеральних добрив вітчизняного виробництва. Виконання Програми “Зерно України — 2005–2010”, схваленої наказом Міністерством аграрної політики і продовольства України від 28 липня 2004 р. № 271, дало змогу удосконалити структуру площ вирощування зернових культур та стимулювати збільшення виробництва зерна.

Мета і завдання Програми “Зерно України — 2015” (далі — Програма) полягає у тому, щоб у наступні роки збільшити валове виробництво зерна та покращити його якість, підтримати розвиток інших галузей аграрного сектору економіки, сприяти подальшому підвищенню культури землеробства.

Прогнозовані показники виробництва зерна в 2015 та в 2017 роках за всіма категоріями господарств наведені у додатках 1–6.

З прийняттям Програми передбачається розробка і впровадження низки підзаконних актів:

•про державну і регіональну програми цільового розвитку зернового господарства;

•про встановлення паритетності цін на зерно та матеріально-технічні ресурси для зернового господарства;

•про стимулювання якості зерна та впровадження нових прогресивних технологічних процесів у вирощуванні, зберіганні, переробці і використанні зерна.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ 
ЗЕРНОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Інтенсифікація розвитку зернового господарства та збільшення обсягів виробництва зерна досягається завдяки таким основним чинникам, як підвищення урожайності шляхом удосконалення землекористування, дотримання сівозмін, обробітку ґрунту, внесення мінеральних добрив і проведення хімічної меліорації земель, захисту рослин, розвитку селекції і насінництва, підвищення якості зерна, науково-методичне забезпечення, розвиток ринку зерна.

Україна має повернути втрачені позиції обсягів виробництва зерна шляхом інтенсивного ведення галузі зерновиробництва, оснащення господарств технікою, впровадження сучасних сортів і гібридів, поліпшення насінницької справи, освоєння ресурсоощадних технологій, більш раціонального використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов, стосовно вирощування окремих зернових культур.

Удосконалення землекористування

В сучасному землеробстві країни налічується 32,4 млн. га ріллі, яка займає: 78 відсотків всіх сільськогосподарських угідь (41,7 млн. га). Серед земель, які використовуються в активному обробітку, майже 10 млн. га низькопродуктивні, кислі, засолені, піщані, які не дають належної віддачі на вкладені в них матеріальні та енергетичні ресурси. Щороку на них розміщується більше 1,0 млн. га зернових культур, за рахунок низької родючості втрачається 1–1,2 млн. тонн зерна.

За таких умов необхідне проведення оптимізації агроландшафтів, зниження недопустимої розораності ґрунтів з тим, щоб вилучені землі використати більш раціонально, створити на них луки та пасовища, а найбідніші — заліснити.

Виходячи з науково обґрунтованих розрахунків, економічної, господарської та екологічної доцільності, необхідно зменшити обсяги ріллі на 8,0–8,5 млн. га, що дасть можливість інтенсивніше використовувати продуктивніші землі.

Структура посівів

Посівні площі зернових культур мають становити близько 16 млн. га, у тому числі озимої пшениці — не менше 6,0 млн. га, озимого ячменю — 1,2 млн. га, озимого жита — 0,3 млн. га, кукурудзи — 4,0 млн. га, ярого ячменю –2,2 млн. га. Площі посіву проса і сорго — 0,5 млн. га, гречки — 0,3 млн. га.

В польових сівозмінах зернові культури повинні займати в господарствах: степової зони 55–60% ріллі, лісостепової — 50–55 і поліської зони — 40–45 відсотків. В степовій зоні буде надаватись пріоритет озимим пшениці і ячменю, сорго, в лісостеповій, крім того, ярому ячменю і зернобобовим культурам, а на Поліссі — озимому житу, тритикале, ярим зерновим колосовим і круп’яним культурам. В усіх зонах доцільно розширити такі високопродуктивні зернові культури, як озиме та яре тритикале.

Виробництво зерна на цих площах за середньої урожайності 43–45 ц/га становитиме у 2015 році близько 71 млн. тонн.

Попередники

Важливим заходом отримання достатніх валових зборів зерна є розміщення зернових культур. Набутий багаторічний досвід свідчить, що за рахунок покращання попередників розміщення зернових культур можливе збільшення виробництва зерна до 9 відсотків.

Традиційними попередниками, особливо для озимих зернових, залишаються:

•чисті, зайняті пари;

•багаторічні та однорічні трави;

•зернобобові культури.

Виходячи з того, що насиченість зерновими культурами становить 55–60% усіх посівів, необхідно більш ретельно виконувати весь комплекс агротехнічних заходів з обробітку ґрунту, удобрення, сівби та їх захисту, що потребує додаткових матеріальних і фінансових витрат.

Обробіток ґрунту

В технології вирощування зернових культур важливе значення має застосування диференційованого обробітку ґрунту з урахуванням біологічних особливостей культур, попередників, їхньої забур’яненості, розповсюдження хвороб і шкідників тощо.

В сучасних умовах під озимі зернові культури після більшості непарових попередників слід надавати перевагу поверхневому обробітку на глибину 6–8 см або так званій прямій сівбі шляхом застосування комбінованих агрегатів. На незасмічених багаторічними бур’янами площах неглибокий (12–14 см) обробіток доцільно застосовувати і під ярі колосові культури, а в окремих випадках — і під просапні культури.

На забур’янених, особливо багаторічними бур’янами, площах, при значному розповсюдженні хвороб і шкідників під ярі зернові культури доцільно проводити переважно полицеву оранку — під колосові на глибину 15–16 см, під просапні (кукурудзу, соняшник) і чистий пар — на 20–27 см.

Обов’язковим елементом технології обробітку ґрунту, особливо під ярі культури, є система різноглибинних лущень восени, а під озимі — негайне розроблення ґрунту до стану, придатного до сівби. Догляд за паровими площами необхідно здійснювати шляхом різноглибинних культивацій від 10–12 см навесні до 5–6 см перед сівбою. Після літніх опадів проводиться боронування парів зубовими боронами.

Мінеральні добрива

Одержання запланованого урожаю зернових культур можна досягти за умов запровадження чіткої системи удобрення. Успіх інтенсивних технологій вирощування зернових культур базується на максимальній концентрації і високоефективному використанні наявних матеріально-технічних ресурсів. Інтенсивні технології передбачають швидке впровадження досягнень вітчизняного та зарубіжного науково-технічного потенціалу, чіткого дотримання технологічної дисципліни і програмованого вирощування врожаю. При дотриманні цих вимог забезпечується значне збільшення зернового виробництва. Прогнозована потреба в мінеральних добривах під зернові культури показана в додатку 7.

Захист рослин

Фітосанітарний стан посівів зернових культур, і особливо озимої пшениці, залишається складним. В останні роки значно поширився септоріоз листя і колосу, сажкові захворювання, кореневі гнилі, іржасті плямистості та спалахи розмноження шкідників і особливо клопа шкідливої черепашки, злакових мух, підгризаючих совок, хлібного туруна, мишоподібних гризунів.

Практичним досвідом і даними наукових установ встановлено, що втрати врожаю від них можуть досягати понад 30 відсотків.

Для забезпечення одержання сталих урожаїв високої якості передбачається впровадження системи захисту зернових культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів.

Особливу увагу слід приділяти агротехнічним і організаційно-господарським прийомам, що дасть змогу попередити масове розмноження шкідливих організмів, зменшити використання хімічних засобів та забезпечити більш ефективне їх використання.

Для проведення хімічних заходів потрібно щороку близько 10,8 тис. тонн засобів захисту. Інтегровані технології захисту зернових культур дадуть можливість сільгоспвиробникам зберегти від шкідників, хвороб і бур’янів зерна на суму понад 2,5 млрд. грн.

Як свідчать багаторічні дані Інституту захисту рослин НААН, особливе гостро стоятиме проблема захисту озимини в осінній період на тих посівах, де не повною мірою витримується технологія вирощування. Це перш за все поля з ранніми і надранніми строками сівби та стерньовими попередниками, а також там, де спрощені системи обробітку ґрунту і внесення добрив.

Прогнозована потреба в засобах захисту рослин під зернові культури на 2015 р. наведена в додатку 7.

Насінництво

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва тісно пов’язаний із використанням у землеробстві новітніх досягнень у галузі селекції і насінництва.

Впровадження нових продуктивніших, стійкіших до несприятливих погодно-кліматичних умов і хвороб сортів, оновлення асортименту насіння високих репродукцій дає змогу збільшити врожайність та виробництво зерна на 20–25 відсотків.

Для забезпечення посіву прогнозованих площ, виконання Пpoгpaми “Зерно України — 2015” необхідно мати щороку до 4,0 млн. тонн високоякісного насіння зернових культур, у тому числі озимих 1,8–1,9 млн. тонн та 1,2 млн. тонн ярих зернових. Середньорічна потреба в насінні ярих озимих зернових культур під урожай 2015 р. наведена додатках 9,10.

Національна академія аграрних наук України, Національна академія наук України та їхні науково-дослідні установи, навчальні господарства вищих сільськогосподарських навчальних закладів Міністерства аграрної політики і продовольства України, які виробляють насіння еліти, повністю забезпечують потребу товаровиробників у такому насінні відповідно до прийнятої схеми насінництва.

Згідно із Законом України “Про насіння і садивний матеріал” в Україні організовується поновлення насіння еліти та її репродукування за схемою.

Первинне насінництво за всіма правилами ведеться безпосередньо оригінатором сорту, установою або власником сорту. В окремих випадках цим можуть займатись й інші науково-дослідні установи, але обов’язково тільки за згодою й методикою автора-оригінатора сорту та під його контролем, що відображається у відповідному договорі. Реалізація насіння вищих категорій (розсадники, розмноження, супереліта) неоригінаторами сортів забороняється. Первинне насінництво складається з добору вихідного матеріалу кращих типових рослин, їхньої оцінки за потомством та попереднього розмноження.

Елітне насінництво, як правило, ведеться науково-дослідними установами та їх дослідними господарствами, окремими навчальними господарствами закладів аграрної освіти та деякими іншими суб’єктами господарювання, яким за результатами атестації надано право на виробництво й реалізацію такого насіння.