Програма “Зерно України – 2015”

Страхування ризиків при русі зерна на національному аграрному ринку та для подальшого експорту будуть здійснюватися на комерційній основі страховими організаціями, що діють в Україні. При цьому державні агенти можуть проводити конкурси з відбору надійних страхових компаній, яким будуть надаватися гарантії за рахунок коштів державного бюджету та, в подальшому, — за участю коштів спеціальних фондів зернового ринку.

Системи і механізми регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників будуть встановлюватися з урахуванням конкретних умов виробництва і фінансових можливостей кожного регіону та відпрацьованої моделі економічних відносин.

На цій основі буде проводитися фінансова підтримка товаровиробників АПК з метою освоєння новітніх технологій, розвитку ринкової інфраструктури, здійснення консультативно-інформаційної та дорадчої діяльності тощо.

Буде застосовуватися також децентралізована підтримка конкретних програм національного зернового ринку шляхом прийняття кожним регіоном на себе зобов’язань з фінансування на погоджених умовах тих чи інших заходів з наступним звітом відповідному органу за реалізацію цільової програми.

У разі порушення балансу виробництва і споживання, а також неможливості реалізації на ринку частини зерна держава може виступати гарантом його збуту, відповідно до сформованого законодавства України.

Основні завдання практичної роботи в напряму удосконалення ринкових стосунків та формування інфраструктури зернового ринку включатимуть розвиток біржової торгівлі (впровадження сучасної системи торгівлі товарними деривативами та баз Інтернет-технологій), створення інституту саморегульованих організацій, розвиток мережі сільськогосподарських заготівельно-збутових кооперативів, агроторгових домів, оптових ринків, системи цінового моніторингу.

Експорт і імпорт зерна буде здійснюватися з урахуванням необхідності захисту інтересів вітчизняних товаровиробників у сфері агропромислового виробництва і забезпечення продовольчої безпеки України.

Відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права і законодавства в інтересах продовольчої безпеки України будуть розроблені заходи із стимулювання експорту зерна, спрямовані на забезпечення стабільності внутрішнього ринку.

Захисні заходи здійснюватимуться у формі кількісних обмежень чи введення митних тарифів до такого рівня і на такий термін, що можуть бути необхідні для запобігання загрози його для внутрішнього ринку.

Встановлюється порядок і умови введення і застосування граничних цін, на основі яких визначатиметься митна політика.

Частина коштів, отриманих від сплати імпортних і експортних митних зборів та інших прирівняних до них платежів на зерно, спрямовуватиметься на державну підтримку агропромислового виробництва. Обсяги використання зазначених коштів визначаються законодавством про державний бюджет на відповідний рік.

Одним із важливих напрямків підтримки експорту є розбудова систем річкових та морських припортових елеваторів.

Буде запроваджена нова схема логістики, що передбачає визначення двох зон: експортна — це регіони, наближені до портових елеваторів; і зона внутрішнього споживання — у цих регіонах доцільніше споживати зерно для тваринництва й переробки.

У зоні внутрішнього споживання буде реконструйовано або побудовано лінійні елеватори потужністю близько 10 млн. т, а у експортній зоні будуть побудовані портові елеватори потужністю 9 млн. т (Додаток 11).

Митна політика в торгівлі зерном відіграє провідну роль у формуванні ринку і буде базуватися на загальних принципах розвитку торгових відносин з країнами-партнерами, що важливо в першу чергу для інтеграції в світову торгівельну систему.

При розробці цільових галузевих програм будуть передбачені поетапне зниження митних тарифів з одночасним посиленням нетарифних методів регулювання і захисту внутрішнього ринку.

В основу тактики і стратегії митного регулювання аграрного ринку будуть покладені інтереси країни, продовольчого забезпечення населення, формування дохідної частини державного бюджету.

Поряд із цим будуть враховуватися підтримка сфер, спрямованих на вирішення екологічних проблем, пов’язаних із сільськогосподарським виробництвом, зокрема питаннями захисту рослин, продовольчої підтримки і взаємодопомога між державами в екстремальних ситуаціях, гарантії якості і доступності зерна для всіх прошарків населення.

В найближчі роки будуть започатковані конкретні кроки щодо вироблення митної політики як складової частини розвитку зернового ринку.

Ефективне митне регулювання дасть змогу активізувати торгівлю зерном, що у свою чергу зробить стимулюючий вплив на внутрішній ринок зерна.

З переходом на світові правила ведення торгівлі будуть наслідуватися світові підходи до планування та використання одержаної продукції.

Реалізація програмних положень щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсами, дотримання технологічних параметрів виробництва зерна та ефективності економічних механізмів розвитку ринку зерна дозволить забезпечити його виробництво на рівні 71–80 млн. т.

При цьому, Україна цілком реально може відновити використання зерна тваринництвом в межах 17–19,4 млн. т. Згідно з даними балансу попиту та пропозиції зерна в перспективі зерно в країні буде використовуватися таким чином: на харчування 6,3 млн. т, насіння — 3,1 млн. т, фуражні цілі — 17–19,4 млн. т та експорт — 35–36 млн. т.

Першочергове завдання держави — гарантувати продовольчу безпеку. Тому формування достатніх запасів зерна (продовольчого та фуражного), при зазначеному рівні його виробництва на рівні чотиримісячного запасу внутрішнього споживання є пріоритетним завданням Уряду. Таким потребам відповідає обсяг зерна на підприємствах від 6 до 7,2 млн. т.

Не менш важливим завданням держави є цінове регулювання ринку. З метою запобігання стрімкого обвалу цін, особливо в період перших двох-трьох місяців після збирання врожаю, держава буде вилучати з ринку 2,5–3,5 млн. тонн продовольчого зерна, у тому числі близько 1–1,5 млн. тонн на формування Аграрним фондом державного продовольчого резерву, та 1,5 — 2 млн. тонн — на створення тримісячного незнижуваного регіонального запасу зерна. Прогнозні показники балансу зерна за маркетинговими роками наведено в додатку 12.

 

Фінансова підтримка

Політика фінансової підтримки нарощування зерновиробництва здійснюється Міністерством аграрної політики та продовольства України за такими основними напрямами:

•збільшення обсягів фінансування державних цільових програм;

•запровадження нових механізмів кредитування;

•посилення ролі Аграрного фонду у фінансуванні виробництва через механізми заготівлі майбутнього урожаю (строкові контракти);

•стимулювання залучення коштів на вітчизняних та закордонних (ІРО) фондових ринках;

•стимулювання приватних інвестицій (акціонування);

•податкове стимулювання;

•розвиток агрострахування.

Збільшення обсягів фінансування з державного бюджету передбачено Законом України “Про підтримку розвитку сільського господарства” та Постановою Верховної Ради України від 11 травня 2004 р. № 1698-IV, де 2015 рік визначено періодом пріоритетної державної підтримки агропромислового комплексу та соціальної сфери села. Дотримання чинного законодавства передбачає, що загальні обсяги фінансування державних цільових програм розвитку агропромислового виробництва повинні становити не менше 10% від видатків Державного бюджету України.

Для забезпечення функціонування та подальшого розвитку зернового комплексу на період до 2015 року необхідно забезпечити стабільне державне фінансування галузі, яке можливо реалізувати двома способами:

1. Запровадження тимчасового  збору для створення Фонду  підтримки українського села  в розмірі 1% обігу всіх товарів, робіт і послуг.

Об’єктом оподаткування доцільно визначити виручку — товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній мережі та мережі громадського харчування сільгосппродукції та продуктів харчування.

Розрахункова сума 1% збору, виходячи із показників 2010 року становитиме орієнтовно 39,0 млрд. грн. (на 2011–2015 рр. орієнтовно 200 млрд. грн.)

Недоліком запровадження такого збору може стати часткове зростання цін та незначне підвищення рівня інфляції в країні.

2. Спрямування на розвиток  агропромислового комплексу фіксованої частки бюджету країни, яка має становити 10 відсотків, що за 2011 рік орієнтовно становить 33,7 млрд. грн (на 2011–2015 рр. орієнтовно 200 мрд. грн).

В межах Програми будуть фінансуватись такі програми за рахунок видатків, передбачених Міністерством аграрної політики та продовольства України з державного бюджету: “Докорінне поліпшення земель підприємств агропромислового комплексу”; “Заходи по боротьбі з шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин”; “Селекція в рослинництві”; “Створення і забезпечення страхового запасу елітного насіння”; “Часткова компенсація вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва”; “Часткова компенсація витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих та озимих зернових культур”; “Формування державного продовольчого резерву для здійснення інтервенцій”, “Здійснення фінансової підтримки заставних та інтервенційних операцій з зерном”; “Докорінне поліпшення земель сортодослідних станцій та опорних пунктів”; “Селекція в галузі сортовипробування”; “Часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва” тощо.

Частка державної підтримки загальної вартості заходів, що спрямовуються на виконання Програми, становитиме не менше 25%.

Крім прямої бюджетної підтримки виробників сільськогосподарської продукції важливим фактором росту ефективності виробництва, в т.ч. в зерновій галузі, є розвиток ринку фінансових послуг через формування кредитної інфраструктури й удосконалення кредитних механізмів, розвиток системи страхування. Відповідно до вимог Земельного Кодексу України та інших законів буде створений спеціалізований земельний іпотечно-інвестиційний банк із мережею регіональних структур, Центральний і регіональні кооперативні банки та розвинену мережу кредитних спілок і кооперативів, спрямовану на обслуговування малого і середнього підприємництва в сільській місцевості.

Розвиток цього напряму буде головним та передбачає, поряд із збереженням існуючих механізмів кредитування, впровадження у 2012–2015 рр. нової системи кредитування сільськогосподарських товаровиробників шляхом створення Державного земельного іпотечно-інвестиційного банку та підтримку розвитку мікрокредитування на селі.

Мінімальні розміри фінансової підтримки виробництва зерна  
із державного бюджету (млрд. грн.)

	Обсяг фінансування, всього	За роками
		2011	2012	2013	2014	2015
На виробництво зерна	8,63	1,58	1,65	1,72	1,80	1,88

 

ПРІОРИТЕТНА СИСТЕМА КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬГОСПТОВАРОВИРОБНИКІВ

 

•Створення спеціалізованого земельного банку:

 

•Запровадження нової системи кредитування за ставкою 10%:

 

•Поєднання мікрокредитування дрібних сільськогосподарських виробників із державною системою кредитування через забезпечення розвитку кредитної кооперації

 

Для забезпечення належного доступу сільськогосподарських товаровиробників до ринку фінансових ресурсів передбачається створення Державного земельного фонду, функціонування якого забезпечить впровадження іпотечного кредитування в аграрному секторі економіки.

Державний земельний іпотечно-інвестиційний банк (ДЗІІБ) здійснюватиме кредитування сільгоспвиробників під заставу їхніх земельних ділянок за умови рефінансування Національним банком Державного земельного (іпотечного) банку під облікову ставку НБУ (7,5%) та ставки банку у розмірі 1,5%, кредитування аграріїв за середньо- та довгостроковими кредитами може становити не більше 9% річних, навіть без щорічного виділення коштів державного бюджету для здешевлення залучених кредитів.

Посилення ролі Аграрного фонду у фінансовій підтримці зерновиробництва (через укладання строкових контрактів на поставку майбутнього урожаю) передбачає його фінансування з державного спеціального фонду, загального фонду та доходів від розміщення облігацій внутрішньої державної позички.

Прогноз фінансування Аграрного фонду (млрд. грн.)

 

№ п/п	Джерело	Рік
		2011	2012	2013	2014	2015
1	Спец. фонд	2,2	3,0	4,0	5,0	6,0
2	Облігації ВДП	5,0	9,0	10,0	10,0	10,0
3	Загальн. фонд	0,8	1,0	1,0	1,5	2,0
Разом		8,0	13,0	15,0	16,5	18,0

 

Для виконання зазначених функцій та більш ефективного впливу на цінову ситуацію на ринку в умовах прогнозованої нестабільності світових цін на сільськогосподарську продукцію і, перш за все на зерно, фінансування Аграрного фонду необхідно збільшувати до 13,0 млрд. грн., в 2012 р. з яких 3,0 млрд. грн. — за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету (надходження від реалізації об’єктів державного цінового регулювання) та 1,0 млрд. грн. — за рахунок коштів загального фонду, а 9 млрд. грн. — за рахунок ОВДП. Відповідно до 2015 р. фінансування Аграрного фонду потрібно довести до 18 млрд. грн.