Розробка системи застосування добрив у зерно-трав’яній сівозміні у Північному Степу України

ЗМІСТ

 

ВСТУП . 3

Розділ 1. Живлення рослин і застосування добрив 4

1.1.Надходження поживних  речовин в рослини і їх винос  з врожаєм 
сільськогосподарських культур……………………………………………………….4

1. Надходження елементів живлення в рослини ..4
2. Виніс поживних елементів живлення з врожаєм сільськогосподарських 
   культур………………………………………………………………. 5
3. Роль окремих елементів живлення 8
4. Ставлення рослин до умов живлення в різні періоди росту та 
   розвитку 11
2. Фізіологічні основи визначення потреби сільськогосподарських культур 
   в добривах 12
3. Склад грунту і застосування добрив 13
1. Склад грунту 13
2. Агрохімічні властивості основних типів ґрунтів України 14
3. Застосування агрохімічних картограм 16

1.4.Вплив   різних   факторів  зовнішнього   середовища  на  ефективність 
органічних і мінеральних добрив 18

1.5.Агротехнічні заходи  і раціональне використання добрив ..20

Розділ 2. Складання системи  добрив під культури в сівозміні .23

2.1.Складання плану  використання добрив .23

1. Кліматичні умови .23
2. Грунтові умови Північного Степу України …26

2.1.3.Характеристика   культур    сівозміни   в   зв'язку   з   мінеральним

живленням ..28

2.1.3. План використання  добрив ..32

2.2.Розрахунок балансу  поживних речовин в грунті ….42

ВИСНОВКИ ….45

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …46

ВСТУП

Завданням агрохімії  на сучасному рівні є підвищене вивчення складу і властивостей добрив та інших засобів хімізації, впливу їх на кругообіг і баланс поживних речовин у землеробстві, складу і властивостей грунтів, відновлення їхньої родючості, умов живлення і створення оптимальних умов формування врожаю з високими біологічними показниками з урахуванням економічної й екологічної оцінки.

Основою розвитку аграрного  сектору є ведення високопродуктивного  землеробства за умов відновлення родючості  грунтів та охорони довкілля. Слід пам'ятати, що без оптимізації умов живлення рослин неможливо реалізувати їх потенціальну продуктивність в умовах виробництва, посилити кругообіг біогенних елементів і азоту, від якого значно залежать урожайність сільськогосподарських культур і якість продукції.

Особливо важливим нині є аналіз грунту, продукції рослинництва на вміст металів, радіонуклідів.

Застосування засобів  хімізації на основі даних ґрунтової  й рослинної діагностик з утриманням складу і властивостей грунтів, біологічних  і сортових особливостей рослин сприяє значному зменшенню можливого негативного впливу їх на навколишнє середовище.

Раціональне,   ефективне,       рентабельне   використання       добрив   в землеробстві є одним  з головних пріоритетів нашого народного  господарства. В даній курсовій роботі розглянуто основні елементи системи застосування добрив, а також її розробка на прикладі зерно-травяної сівозміни у Північному Степу України.

Метою написання даного курсового проекту є поглиблення теоретичних знань з курсу «Агрохімія», отримання практичних навичок розробки та впровадження раціональних норм мінеральних добрив їх раціональне використання, а також набування навичок обговорення та узагальнення отриманих результатів розрахунків.

 

 

 

 

Розділ №1. ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН І ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ

 

1.1.       Надходження поживних речовин в рослини і їх винос з врожаєм сільськогосподарських культур.

 

1.1.1.     Надходження елементів живлення в рослини

 

Елементи живлення рослин відносяться до факторів зовнішнього  середовища і в той же час принципово відмінні від ряду інших факторів (температури, рН і т. д.), так як в процесі поглинання перетворюються із зовнішнього чинника середовища у внутрішній фактор рослинного організму.

Існують два типи харчування живих організмів: автотрофний - засвоєння  мінеральних солей, води і вуглекислого газу і синтез з них органічної речовини -і гетеротрофних - використання організмами готових органічних речовин. Тварини і більшість мікроорганізмів відносяться до гетеротрофів. Рослини -автотрофні організми.

Завдяки процесу живлення (повітряному та кореневому) рослина створює СВОЇ структурні елементи і При добре збалансованому живленні швидко нарощує масу.

В основі життя рослинного організму лежить різноманіття реакцій  обміну як із зовнішнім середовищем, так і всередині клітини і  між клітинами або різними органами. При цьому збалансоване надходження окремих хімічних елементів забезпечує послідовність і спряженість всіх біологічних реакцій і фізіологічних функцій організму.

Основним процесом, у  результаті якого створюються органічні  речовини в рослинах, є фотосинтез, хоча рослини в невеликих кількостях можуть засвоювати з навколишнього середовища амінокислоти, ростові речовини, вітаміни, антибіотики, а також С02 в процесі темнової фіксації. Інтенсивність засвоєння елементів мінерального живлення залежить не тільки від біологічних особливостей   даної   рослини   і   умов   зовнішнього   середовища   (наявність елементів в доступній формі і в достатній кількості в ґрунтовому розчині, необхідна температура, аерація грунту і т. д.), але і від кількості енергії і органічних речовин, утворених ними в процесі фотосинтезу.

Надходження мінеральних  речовин в рослину лімітують  багато факторів. Рослина через листя  отримує 95% і більше вуглекислого газу і може засвоювати шляхом некореневого живлення з водних розчинів також зольні елементи, сірку й азот. Однак основна кількість азоту, води та зольних елементів надходить у рослину з грунту через кореневу систему.

Залежно від біологічних  особливостей та умов вирощування рослини  розвивають кореневу систему різної потужності. На бідних грунтах і в посушливих районах в пошуках їжі і води вони створюють відносно велику масу коренів.

Застосування добрив, як правило, трохи зменшує співвідношення маси коренів і надземної маси рослини, але підвищує абсолютну  величину цього показника і глибину поширення кореневої системи. Таким чином, добриво сільськогосподарських культур не тільки збільшує надземну масу, але і позитивно діє на розвиток кореневої системи.

Через кореневу систему  в рослини разом з водою  засмоктуються поживні речовини, а вода постійно випаровується. Таким чином, надходження поживних речовин знаходиться в прямій залежності від інтенсивності транспірації рослин.

1.1.2.Виніс поживних елементів живлення з врожаєм сільськогосподарських культур.

Загальна потреба в поживних елементах характерезується розмірами біологічного виносу - наявність цих елементів в усій формуючий для отримання врожаю біомаси, тобто в надземних органах і коріннях. Накопичення рослинами поживних речовин достигає максимума звичайно  ще  до настання  повної стиглості і потім деякою мірою знижається за рахунок відтоку їх із кореневої системи в грунт і опаду підсогших листків.

Біологічний винос включає  кількість поживних елементів як в відчуждаємій з поля основною і  побічної продукції (господарський виніс), так і в корінні, пожнивних рештках, листяному опаді (остаточний виніс).

Остаточна частина виносу нерідко достигає значних розмірів, особливо у багаторічних трав. Запас  елементів харчування цієї частини  виносу може бути в подальшому використано рослинами, і його слід враховувати при оцінці повного балансу поживних елементів в сівозміні.

Потреба с/г культур  в елементах харчування, як правило, характеризується виносом їх з врожаєм, або з господарським виносом.( Таблиця №1)

Таблиця № 1

Середній    винос    азоту,    фосфору    і    калію    сільськогосподарськими культурами, кг

 

Культура	Грунтово-кліматичні зони	Основна продукція	N         |Р2О5		К2О
				на 1 ц продукції
Пшениця озима	І	Зерно	36	10	24
Пшениця озима	ІІ ІІІ	Зерно	35	13,5	33
Жито	І	Зерно	24	10	29
Кукурудза	ІІ ІІІ	Зерно	24	7	33
Овес	І	Зерно	25	10	25
Овес	ІІ ІІІ	Зерно	31	10	27
Ячмінь	ІІ ІІІ	Зерно	26	10	26
Льон-довгунець	І	Насіння	106	53	93
Льон-довгунець	І	Волокно	80	26	95
Гречка	І ІІ	Зерно	34	18	47,5
Цукрові буряки	II	Корені	5,9	1,8	7,5
Картопля	І	Бульби	6,2	2,0	14,5
Соняшник	III	Насіння	55	27,5	190
Кормові коренеплоди	II	Корені	5,0	1,5	7,0
Кукурудза	ІІ ІІІ	Силосна маса	2,5	1,0	2,8

 

Відносний вміст елементів  мінерального харчування в основній і побічній продукції різних с/г  культур визначається в першу  чергу видовими особливостями, але  залежить також від сорту і  умов вирощування. Вміст азоту і  фосфору значно вище в господарській  цінній частині врожаю - зерна, корене- і бульбоплодах, чим в соломі і батві. Калію більше в соломі і батві, ніж в товарній частині врожаю (Таблиця №2).

 

 

Таблиця№2

Вміст азоту, фосфору  і калію в сільськогосподарських  рослинах, %

 

Культура	Продукція	Вміст елементів живлення
		N	Р2О5	К2О
На суху речовину
Пшениця Озима	зерно солома	2,80 0,45	0,85 0,20	0,50 0,90
Яра	зерно солома	0,40 0,67	0,85 0,20	0,60 0,75
Ячмінь	зерно солома	2,10 0,50	0,85 0,20	0,55 1,00
Кукурудза	зерно солома	1,91 0,75	0,57 0,30	0,37 1,64
Горох	зерно солома	4,50 1,40	1,00 0,35	0,75 1.50
Льон	насіння солома	4,00 0,62	1,35 0,42	1,00 0,97
Соняшник	насіння ціла рослина	2,61 1,56	1,39 0,76	0,96 5,25

 

Виніс елементів харчування рослин із ґрунту збільшується з збільшенням врожаю. Але прямого співвідношення між цими показниками немає. При великому рівні врожайності затрати поживних речовин на формування одиниці продукції загалом знижується.

Найбільш продуктивним використанням рослинами поживних елементів із грунту і добрив забезпечується при добрих ґрунтово-кліматичних умовах, високому рівні агротехніки. Одночасно достигається мінімальне застосування елементів харчування на одиницю врожаю основної продукції.

Виніс мікроелементів з  врожаєм с/г культур становить  лише десятки або сотні грамів на 1 га, і потрібність в багатьох із них може повністю забезпечуватися за рахунок грунту та внесення органічних добрив, а не рідко лише за рахунок запасів в насінні.

Такі мікроелементи, як кальцій, магній і сірка, звичайно наявні в більшості  грунтів в кількостях, доступних  для забезпечення рослини. Крім того вони вносяться в грунт з меліорантами, а також наявні в органічних і мінеральних добривах.

Для покращення стану харчування с/г  культур в польових умовах, більше всього потрібно внести азот, фосфор, калій.

1.1.3. Роль окремих елементів живлення

Жоден елемент не може бути замінений іншим, тобто вони фізіологічно рівноцінні. Недолік будь-якого макро або мікроелемента призводить до порушення обміну речовин і фізіологічних процесів у рослин, погіршення їх росту і розвитку, зниження врожаю і його якості. При гострому дефіциті елементів живлення у рослин з'являються характерні ознаки голодування.

Азот. Азот входить до складу білків, ферментів, нуклеїнових кислот, хлорофілу, алкалоїдів, фосфатидів, більшості вітамінів і інших органічних азотистих сполук, які відіграють важливу роль у процесах обміну речовин в рослині.

Рівень азотного живлення визначає розміри та інтенсивність синтезу  білка та інших азотистих органічних сполук у рослинах, ростові процеси. Недолік азоту особливо різко  позначається на зростанні вегетативних органів. Слабке формування фотосинтезуючого листового і стебловий апарату внаслідок дефіциту азоту, в свою чергу, обмежує утворення органів плодоношення до зниження врожаю і зменшення кількості білка в продукції.

Фосфор. З органічних сполук фосфору найбільш важливу роль в рослинах відіграють нуклеїнові кислоти - складні високомолекулярні речовини, що складаються з азотистих основ, молекули вуглеводів (рибози або дезоксирибози) і фосфорної кислоти. Вони беруть участь у найважливіших процесах життєдіяльності організмів - синтезі білка, зростанні і розмноженні, передачі спадкових властивостей. Нуклеїнові кислоти утворюють комплекси з білками -нуклеопротеїдами, що беруть участь в побудові цитоплазми і ядра клітин.