Технологія вирощування соняшнику

 

3.6.1. Первинна доробка врожаю

 

Для післязбиральної  обробки товарного насіння застосовують зерноочисні машини ОВП-20А, ЗАВ-20, ЗАВ-25, ЗАВ-40.

При стандартній вологості  насіння 12% фактичний вміст води в зерновій частині становить 24-25%, при вологості 19% - 28-30%. При зберіганні насіння з такою вологістю  в них швидко наростають процеси  окислення і підвищується кислотне число олії і вона стає непридатною для харчування. Досліди показують, що для зберігання високих харчових якостей соняшникової олії, щойно зібране насіння на протязі 1-2 днів повинно доводитися до вологості не більше 12%, а в послідуючі 2-3 дні до 7%, що дозволяє зберігати їх без псування на протязі тривалого часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Технологічна  карта вирощування, збирання і  первинної доробки культури

 

Для раціональної організації  виробництва окремих видів продукції  рослинництва складають технологічну карту вирощування сільськогосподарських культур. Технологічні карти складають для кожної культури і по окремих видах незавершеного виробництва.

В технологічній карті  планують перелік всіх робіт у  хронологічній послідовності та агротехнічні вимоги до їх виконання  й обсяги робіт у фізичних та еталонних гектарах для тракторних робіт, склад агрегату, марка трактора, кількість обслуговуючого персоналу за професіями, тарифні ставки оплати праці, норми виробітку і використання матеріалів.

Технологічні карти  складають на 100 га посіву і на кілька років з відповідним коригуванням щороку. Це дає змогу зменшити обсяг планової роботи на підприємстві і за показниками такої карти визначити витрати на будь-яку площу посіву конкретної культури.

Для складання технологічних  карт в господарстві повинні бути необхідні дані, такі як план посіву, врожайність та валовий збір основної і побічної продукції, норми внесення органічних добрив, наявність засобів механізації, техніки та прийнята технологія і організація виробництва.

Типові норми на механізовані, тракторно-транспортні, ручні роботи, довідкові матеріали по тарифікації і оплаті праці, витрати пального і засобів захисту рослин, ринкові ціни на продукцію т ресурси.

Карти розробляють в  такому напрямку:

• визначають послідовність виконання технологічних операцій (в графі найменування робіт наводять певний їх перелік за технологією, яка застосовується під культуру в тій хронологічній послідовності, в якій вони виконуватимуться в кожному періоді);
• встановлюють технологічні вимоги до виконання кожного робочого процесу за всіма його параметрами: глибиною обробітку грунту, способами посіву, нормами висіву насіння та внесення добрив;
• вказують обсяг робіт у фізичних і умовних гектарах, строки їх виконання (календарні і робочі дні), склад агрегату, кількість обслуговуючого персоналу, змінну норму виробітку, кількість нормо-змін, затрати праці механізаторів і різноробочих;
• наводять показники вартості палива, добрив, засобів захисту рослин, насіння, витрати на оплату праці з нарахуваннями, на обслуговування техніки та інші перемінні і умовно-постійні витрати;
• розраховують виробничий бюджет культури, в якому на основі витрат прогнозують доходи та прибутковість виробництва продукції.

В методичних цілях технологічну карту можна розділити на п’ять частин.

Вступна. В верхній частині карти вказують назву культури і сорту, площу посіву, попередник, врожайність, валовий збір основної і побічної продукції, норми внесення добрив, засобів захисту рослин.

Технологічна. Включає  в себе записані по календарним строкам  види робіт, їх обсяг в фізичних та умовних еталонних гектарах.

Технічна. Визначає склад  машинно-тракторних, механізованих  і транспортних агрегатів, кількість  і кваліфікацію робочих.

Розрахункова. Полягає  в розрахунку витрат праці і матеріальних ресурсів по видам робіт і по культурі в цілому, а також визначенні потреби в робочій силі і техніці по термінам виконання робіт.

Заключна. Розраховується собівартість одиниці продукції  та виробничий бюджет культури, який дозволяє визначити й доходність та точку  беззбитковості виробництва.

Кожна частина технологічної  карти потребує від спеціаліста  уважного вивчення умов виробництва, орієнтації на нові способи роботи, прогресивні  нормативи і високу точність розрахунків  по всіх підрозділах.

З появою новітніх технологій в рослинництві, по технологічним картам видно як зменшились затрати і підвищилась рентабельність виробництва.

Для того, щоб зрозуміти  як ведуться розрахунки і складається  технологічна карта, ми беремо один вид  роботи і починаємо розраховувати  його показники.

В графі «Найменування робіт» наводять перелік робіт по технології, яка застосовується під культуру в тій хронологічній послідовності, в якій вони будуть виконуватись по кожному періоду; проставляють робочі дні і одиниці виміру. Фізичний обсяг роботи установлюють виходячи з площі посіву культури, прийнятої технології її вирощування, норм витрат різних матеріалів (насіння, добрив тощо) і виражають в тих одиницях виміру, які встановлені для норм виробітку.

Розраховуємо показники  технологічного прийому культивація  на глибину 10-12 см (див. додаток 1).

В колонці Обсяг робіт  зазначаємо 100 гектар, склад агрегату Т-150 + 2КПС-4, обслуговуючий персонал – 1 механізатор, норма виробітку 34,20 га. Норми виробітку за зміну являються  основою для планування затрат праці  по кожному виду робіт в цілому по культурі, а також для визначення потреби в сільгосптехніці (через необхідне число нормозмін). Змінні норми виробітку і витрати палива на механізовані польові, транспортні, стаціонарні, на вантажо-розвантажувальні і ручні роботи слід використовувати з врахуванням всіх нормоутворюючих факторів на основі даних паспортизації полів.

Знаючи норму виробітку  за 7-годинну зміну, розраховуємо кількість  нормо-змін шляхом ділення обсягу робіт  на норму виробітку (їх кількість  вписуємо у відповідну графу технологічної карти).

Кількість нормо-змін = (обсяг  робіт/ норма виробітку) = (100/34,2) = 2,92 нормо-зміни необхідно для того, щоб агрегат обробив запланований обсяг робіт.

Знаходимо затрати праці, які виражаються в людино-годинах  на весь обсяг робіт для механізаторів і інших працівників шляхом множення чисельності обслуговуючого персоналу на кількість нормо-змін і семигодинну робочу зміну і записують загальною сумою.

Зп = К_оп * К_нз * Р_з

Де:

Зп – затрати праці, люд.-год.

К_оп – кількість обслуговуючого персоналу

К_нз – кількість нормо-змін

Р_з – робоча зміна, год

Зп = 1 * 2,9239 * 7 = 20,47 люд.-год.

Тобто, для культивації  на 10-12 см при обсязі роботи 100 га потрібно затратити 20,47 людино-годин.

Вираховвуємо оплату праці по тарифу за виконаний обсяг робіт методом множення кількості нормо-змін на тарифіковану оплату праці за семигодинну зміну. При культивації для тракториста 5-го розряду тарифна ставка за нормо-зміну складає 71,53 грн.

О_пт = К_нз * О_пз

Де:

О_пт – оплата праці по тарифу, грн

К_нз – кількість нормо-змін

О_пз – оплата праці за зміну, грн.

О_пт = 2,9239 * 71,53 = 209,15 грн

Після цих розрахунків  визначають такі види доплати та надбавок по тарифному фонду: за роботу на гусеничних тракторах, за шкідливі умови праці, стаж роботи механізаторів, резерв відпусток.

Щоб знайти всього оплату праці треба до оплати праці по тарифу додати надбавки за роботу.

Розраховуємо підвищену  оплату праці за якість роботи (20%):

(209,15 * 20) : 100 = 41,83 грн

Визначаємо доплату (10%):

(209,15 * 10) : 100 = 20,92 грн

Аккордний фонд (10%)

(271,9 * 10) : 100 = 27,19 грн

Всього заробітна плата  з нарахуваннями:

209,15 + 41,83 + 20,92 + 27,19 = 299,09 грн

Розраховуємо необхідну  кількість пального для виконання  заданого обсягу робіт. Для трактора Т-150 норма пального на одиницю роботи складає 4 кг. Витрати пального на загальний обсяг робіт розраховуємо методом множення кількості пального на одиницю роботи на загальний обсяг роботи.

В_ор * П_ор

Де

П_вор – пальне на весь обсяг роботи, кг

В_ор – обсяг робіт, га

П_ор – пальне на одиницю роботи, кг

П_вор = 100 * 4 = 400 кг.

Оплата з нарахуваннями  на 1 га, грн.:

299,09 : 100 = 2,99

Використання палива на 1 га, л:

400 : 100 = 4

Людино-годин на 1 га:

20,47 : 100 = 0,2

Таким чином ведуться розрахунки й по інших технологічних  операціях у технологічній карті.

 

 

 

 

Висновки

 

Економічна ефективність вирощування соняшнику характеризується системою показників. Основні з них  урожайність, продуктивність праці, собівартість валової продукції, чистий дохід  на 1 люд.-год. І на 1 га посівної площі, рентабельність. Виробництво соняшнику по інтенсивній технології є галуззю високої механізації. Воно легше за виробництво овочів, картоплі, кормових буряків.

Основні затрати праці  на виробництво соняшнику приходяться  на підготовку грунту, догляд за посівами, збирання врожаю. В структурі собівартості соняшнику найбільшу питому вагу мають заробітна плата, витрати на насіння, добрива, гербіциди, ремонт основних засобів.

На даний час всі  технологічні процеси по виробництву  соняшника механізовані і врожайність  сприяє зниженню затрат.

У СТОВ «Вільне-2002» створено всі умови для одержання високих  стабільних врожаїв соняшнику. Цьому  сприяють грунтово-кліматичні, а також  виробничі умови.

Вирощування соняшнику  по інтенсивній технології вже дало результати. Тому для одержання високих врожаїв потрібно дотримуватись таких вимог:

1. Розміщувати культуру по кращим попередникам.
2. Вчасний і правильний обробіток грунту.
3. Не зважаючи на підвищення цін на добрива, вносити науково-обгрунтовані норми добрив для зони Степу під соняшник.
4. Дотримуватись інтегрованої системи захисту соняшнику в господарстві.
5. Використовувати високоврожайні сорти і гібриди.
6. Вчасно виконувати всі технологічні операції при вирощуванні соняшнику.

Все це повинно привести до підвищення врожайності соняшнику  та збільшення валових зборів цієї культури у господарстві, що дасть можливість виконувати план виробництва і продажу господарством, а значить отримувати прибуток.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. М.А.Білоножко, В.П.Шевченко та інші. Рослинництво. –К. Вища школа. 1990.
2. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва. Практикум. Навч. Посібник. –К. Вища школа. 1994.
3. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Степу України. Редкол. М.В. Зубець та інші. –К. Аграрна наука. 2010. -986 с.
4. Технологічні карти та витрати на вирощування сільськогосподарських культур. За ред.. П.Т. Саблука, Д.І. Мазоренка, Г.Є.Мазнєва. – Харків. ХНТУСГ. 2004. – 307 с.
5. Вовчук С.Д. Типові норми на механізовані сільськогосподарські роботи. –К. Урожай. 1999.
6. Організація і планування сільськогосподарського виробництва. За редакцією М.М. Ільчука та Л.Я. Зрібняка. Підручник. -Вінниця. Нова книга. 2008. – 456 с.
7. Лузан І.Я. Оплата праці в сільськогосподарському виробництві. –К. 2000.
8. Журнал «Пропозиція» №12, 2005 рік.
9. Журнал «Насінництво» №4, 2006 рік.
10. Річні звіти СТОВ АФ «Вільне-2002».