Урожайність пшениці озимої залежно від застосування добрив та біорегуляторів росту в умовах дослідного поля ХНАУ ім. В.В. Докучаєва

При розміщенні озимої пшениці після багаторічних трав, які збираються на два укоси, поле орють плугами з передплужниками (ПН-4-35, ПЛН-5-35 та ін.) не пізніше, яка за місяць до сівби. Грунт добре осідає, що гарантує одержання дружних сходів і добре виживання рослин взимку. Передплужники встановлюють на глибину 10-12 см, а плуг – на 25-27 см. З плугом агрегатують кільчато-шпорові котки (ЗККШ-6), або при достатній вологості грунту - важкі борони (БЗТС-1,0). Особливо ефективним є застосування в агрегаті з плугом комбінованих знарядь, що ущільнюють, подрібнюють і вирівнюють свіжовиораний і ще не пересохлий грунт. Це такі машини, як ППР-2,3; ПВР-2,3. Збирання просапних культур (кукурудза на зелений корм і силос) проводять безпосередньо перед сівбою озимої пшениці, тому часу для проведення багаторазового обробітку грунту не залишається. Дуже глибокий обробіток занадто розпушує грунт і сприяє втратам вологи. Тому тут можливий енергоощадний варіант підготовки грунту – поверхневий обробіток. Зразу ж за збиранням кукурудзи, щоб подрібнити рослинні рештки, площу дискують добре загостреними дисковими боронами (БДТ-3,0; БДТ-7,0).

Передпосівний обробіток грунту. Передпосівний обробіток грунту – одна з найважливіших ланок ресурсоощадної технології. Від своєчасної і якісної передпосівної підготовки грунту залежить глибина загортання насіння, дружність і рівномірність появи сходів озимої пшениці, ріст, розвиток і продуктивність рослиню основним завданням обробітку грунту є створення структурно-агрегатного  складу посівного шару. У результаті комплексу робіт якісно підготовлене до сівби поле повинно мати достатньо ущільнений під посівний шар з об´ємною масою 1,1-1,3 г/куб.см. У посівному дрібногрудочковому шарі грунту повинні переважати грунтові частинки діаметром 1-3 мм (в основному 1-1,5 мм).

Передпосівний обробіток грунту і сівба - це єдиний технологічний процес. Розрив між ними повинен бути мінімальним – не більше 0,5-1 години. Поле при цьому не встигає пересохнути і насіння лягає у вологий грунт. Необхідно дотримуватися перекриття (15-20 см) між суміжними проходами культиватора. Найкраще для цієї мети використовувати грунтооброблювальні агрегати РВК-3,6; РВК-5,4; РВК-7,2; ВИП-5,6 та ін. високу якість забезпечують комбінатори провідних європейських фірм під назвами Компактор, Європак, Європак 6000, Термінатор та ін. Ці знаряддя створюють ущільнену підошву, на яку потрібно висіяти насіння. У під посівному шарі внаслідок цього створюється добра можливість для капілярного підняття води, що забезпечує надходження вологи до насіння.

Підготовка насіння. Важливою умовою одержання високих урожаїв озимої пшениці є використання для сівби високоякісного насіння. Відомо, що сівба добре підготовленим високоякісним насінням забезпечує приріст урожаю 15-20% і більше. Зерно після обмолоту необхідно ретельно очищати і сортувати, щоб відібрати фракції виповненого та вирівняного насіння, яке відповідає вимогам посівного стандарту. Для одержання дружних рівномірних сходів потрібно висівати насіння з масою 1000 насінин не менше 40-50 г. Для сівби використовується насіння, що має лабораторну схожість від 100 до 87 %.

Для підвищення якості насіннєвого матеріалу застосовують протруювання хімічними препаратами такими як: Байтан Універсал, Вітавакс 200, Вінцит та ін. Одним з головних резервів збільшення виробництва зерна озимої пшениці є впровадження високопродуктивних сортів у сприятливих для них грунтово – кліматичних умовах. У цих умовах впровадження нових інтенсивних сортів збільшує урожайність на 25-40 %. Вклад сорту у досягнутій за останні 25-30 років рівень урожайності озимої пшениці у країнах Західної Європи становить 60%.

Способи сівби. Озиму пшеницю висівають рядковим способом з міжряддям 15 см зерновими сівалками типу СЗ-3,6.

Глибина сівби. Глибина загортання насіння - один з основних показників якості сівби озимої пшениці. Вона значною мірою визначає будову майбутнього паростку і тип рослини. Глибина сівби обґрунтовується біологією рослин і залежить від багатьох факторів. Найважливіші з них - вологість грунту, його механічний склад, кліматичні умови, біологічні особливості сорту, якість насіння. Від глибини загортання насіння залежить польова схожість, своєчасність і дружність сходів, місце залягання вузла кущіння, зимостійкість рослин, стійкість їх до вилягання, ріст, розвиток і продуктивність озимої пшениці.

Норма висіву. Для нормального росту і розвитку рослин потрібна відповідна площа живлення, при якій вони будуть мати достатньо поживних речовин і води для створення необхідної вегетативної маси і формування зерна. Урожай зменшується як при зрідженому, так і при загущеному стеблостої.

А тому продуктивність озимої пшениці найвища при оптимальній нормі висіву, величина якої залежить від кліматичних умов, родючості грунтів, попередника, удобрення, біологічних особливостей сорту, строків сівби, якості насіння і т. д.

На родючих грунтах, після кращих попередників і на вищих фонах удобрення норму висіву необхідно зменшити. Сорти, які відзначаються більшою кущистістю, сіють з меншими нормами, порівняно з слабо кущистими. Вважається, що норму висіву можна збільшити в зоні достатнього зволоження. На важких грунтах, де спостерігається низька польова схожість насіння, сіють більше, а на структурних чорноземах, які забезпечують вищу польову схожість, норму висіву доцільно дещо зменшити. Норма висіву безпосередньо пов´язана із строками сівби. При сівбі в ранні строки рослини добре кущаться і формують нормальний стеблостій при менших нормах висіву. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиниці площі норму висіву необхідно збільшити на 10-15%.

 Строки сівби. Численні дослідження показують, що тільки при сівбі в оптимальні строки рослини можуть повністю використати всі необхідні чинники для свого росту і розвитку та забезпечити найвищий урожай озимої пшениці. Продуктивність рослин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби. У першому випадку озима пшениця розвиває велику вегетативну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість. Крім того, рослини ранніх строків сівби більше пошкоджуються шкідниками і хворобами, посіви сильніше забур’яненості, можуть випрівати. Навесні, коли пшениця кущиться, бур´яни випереджають її в рості і затіняють, забираючи значну частину елементів живлення і вологи. Все це призводить до сповільненого росту, зрідження посівів та зменшення врожаю.

Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу.

Дослідження останніх років у нас і за рубежем показали, що при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією, з високими нормами внесення мінеральних добрив, найвища зимостійкість формується при оптимальних і допустимо пізніх строках сівби.

Найбільш оптимальними строками сівби  озимої пшениці в мовах східного Лісостепу України є період з 10 по 20 вересня.

Догляд за посівами. Своєчасне проведення тих чи інших заходів під час вегетації дає змогу збільшити продуктивність окремих елементів рослин і посівів в цілому. При нестачі вологи у верхньому шарі і недостатньому осіданні грунту, зразу ж після сівби проводять коткування кільчато-шпоровими  котками. Це забезпечує дружні сходи, кращий розвиток кореневої системи восени, підвищує зимостійкість. Якщо під основний обробіток грунту не внесено заплановану норму фосфорних і калійних добрив, то проводять осіннє підживлення цими видами добрив.

Система боротьби з бур´янами. Важливим резервом підвищення врожайності озимої пшениці є боротьба з бур´янами. При сильній забур´яненості посівів озимої пшениці урожайність зерна зменшується на 25-30% і більше. Зниження врожаю зерна та його якості відбувається внаслідок конкуренції між бур´янами і культурними рослинами за воду, світло, поживні речовини. Якщо при весняному обстеженні на 1 кв. м поля виявлено більше 10-15 однорічних або 2-3 багаторічних бур´янів, виникає потреба у застосуванні гербіцидів(їх дуже багато, і використовуються вони проти різних бур´янів). Оптимальна температура для проведення обробітків гербіцидами є 16-25 °С. Ефективність більшості препаратів зменшується при температурі менше 13°С і знижується до нуля при 8-10 °С. Навесні у фазі кущення при забур’яненості однорічними дводольними бур’янами застосовують агрітокс, в.р. 1,5 л/га; амінка, в.р. – 1,2 – 1,3 л/га; дікамерон в.р. – 0,16 – 0,19 л/га; 2,4 -Д 500 в.р. – 1,7 л/га; 2,4 -Д 700 в.р. (пілар 2,4-Д в.р.), луварам, в.р.к. – 1,2-2,0 л/га, дезормон 600, в.р. – 0,8-1,4 л/га та ін.

На полях, засмічених однорічними дводольними стійкими до гербіцидів групи 2,4Д , застосовують аркан 750, в.н. 20 г/га, банвел 4S 480SL, в.р.к. 0,15-0,3 л/га, лонтрел, 300, в.р. (агрон 300, в.р.) – 0,16-0,66 л/га,  хармоні 75, в.г., 15-20 г/га та ін. Проти однорічних злакових у посівах озимої пшениці застосовують пума супер, м.в.с. – 1,0 г/га, а проти багаторічних злакових – монітор 750, в.г. – 13-26 г/га.

Система захисту від хвороб. Рослини озимої пшениці часто уражаються хворобами, що приводить до зниження врожаю зерна та його якості. Щорічні втрати зерна від хвороб досягають 10-20% потенціального врожаю.

Збудниками хвороб зернових є в основному гриби, бактерії, віруси, мікоплазми й нематоди. Вони передаються через грунт, насіння і залишки попередньої культури. Найбільш поширені хвороби озимої пшениці – тверда і летюча сажка, борошниста роса, іржа, кореневі гнилі, снігова плетінь, септоріоз та ін. Найкращий метод боротьби з хворобами – це впровадження стійких до ураження сортів. Хімічну обробку посівів не проводять або застосовують у невеликих розмірах. Особливо ціняться сорти, які мають комплексну стійкість проти основних хвороб. Обприскування посівів від ураження колоса і зерна фузаріозом, та іншими хворобами проводиться одним з таких фунгіцидів:  фоліантом к.е. – 1,0 г/га фолікуром, 25% к.е. - 1 л/га; фолікуром ВТ, 22,5 % к.е. - 1,0-1,25 л/га; імпактом, 25 % с.к. - 0,5 л/га. Зменшують захворювання агротехнічні заходи(правильне чергування культур і сівозміні,своєчасний обробіток грунту). 

Боротьба зі шкідниками озимої пшениці. Посіви озимої пшениці в різні періоди росту можуть пошкоджувати шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, хлібний жук, злакові мухи, злакові попелиці, пшеничний трипс, смугаста хлібна блоха, хлібна п´явиця. Провідну роль у боротьбі зі шкідниками повинні відігравати агротехнічні заходи (науково-обгрунтована сівозміна, вчасне проведення обробітків грунту).

Проти хлібних п'явиць при наявності 1-2 личинок на стебло і 15 % пошкодженої поверхні листка вогнища обприскують золоном, 35% к.е. - 1,5-2,0 л/га; Бі-58 новий, 40% к.е. - 1,5 л/га; нурелом Д, 55% к.е. - 0,75-1,0 л/га; волатоном 500, 50% к.е. - 1,6 л/га; децисом, 2,5% к.е. - 0,25 л/га; карате, 5% к.е. - 0,15 л/га; сумі-альфа, 5% к.е. - 0,2-0,25 л/га та ін.

У фазі формування зерна проводиться обробка посівів проти злакових попелиць (10-20 особин на стебло), хлібних жуків (5-6-жуків на 1 м2), злакових трипсів (40 – 50 особин на колос). Обприскування проти попелиць і трипсів Бі-58 новим, 40 % к.е.- 1,5 л/га; золоном, 35% к.е. - 1,5-2,0 л/га; децисом, 2,5% к.е. - 0,25 л/га; карате, 5% к.е. – 0,15-0,20 л/га та ін..

У фазу закінчення формування – наливу зерна для збереження врожаю та якості зерна від шкідливої черепашки при наявності 1-2 личинок на 1 м2 на посівах сильних і цінних пшениць, 4-6 особин на 1м2 – на решті полів пшениці; хлібних жуків (3–4 особини на 1 м2); хлібної жужелиці (8 особин на 1 м2); злакових трипсів (40-50 особин на колос); попелиць (15-30 особин на стебло)  посіви обприскують  проти шкідливої черепашки карате, 5 % к.е. - 0,15 – 0,20 л/га; децисом, 2,5% к.е. - 0,25 л/га; шерпою, 25% к.е - 0,2 л/га; ф'юрі 10% в.е. - 0,07 л/га та ін. Проти хлібних жуків посіви обробляють волатоном 500, 50 % к.е. - 2 л/га; карате, 5 % к.е. - 0,2 л/га та ін. (25,27).

Збирання врожаю. Найвигідніше провести збирання впродовж 10-12 днів після настання повної стиглості зерна. Більш раннє збирання вимагатиме додаткових енергетичних затрат для скошування у валки чи досушувати  зерна, а пізніші строки збирання супроводжують втрати зерна.

Роздільне збирання варто застосовувати на сильно забур´янених посівах, нерівномірно достигаючих хлібах і на площах з підсівом багаторічних трав. Скошування пшениці у валки необхідно починати за 4-6 днів до настання повної стиглості зерна, при його волгості 30-35%. Через 3-5 днів після підсихання валків до волгості зерна 17-18 % їх підбирають комбайнами. Щоб валки добре провітрювались і колосся не торкалось землі, рослини середньо і низькорослих сортів скошують на висоті 15 см, а високорослі загущені посіви – на висоті 20 см від поверхні грунту.

Переваги двохфазного способу збирання у тому, що збирання розпочинаємо на 5-6 днів швидше, порівняно з однофазним. Крім того, затрачається менше енергоносіїв на сушіння зерна на тоці, підвищується продуктивність комбайнів. Але поряд з перевагами є і недоліки двохфазного збирання озимої пшениці, а саме:  додаткові затрати при скошуванні у валки, великі втрати зерна та проблеми з обмолотом валків, якщо валки попадуть під    дощ. Тому кількість скошеної маси не повинна перевищувати одноденну норму на комбайн з підбирачем.

З настанням повної стиглості зерна (вологість 14-17 %) урожай збирають прямим комбайнуванням. Перевагами однофазного збирання є більша незалежність від погодних умов. Стеблостій після дощу швидко сохне і через 1-4 години можна продовжувати збирання, тоді як для просихання замочених дощем валків потрібно 1-2 дні, або й більше, сонячної погоди. При прямому комбайнуванні менші затрати енергії, нижча собівартість збиральних робіт.

Застосування регуляторів росту в умовах виробництва

Тобто, на зміну традиційним енерговитрат ним технологіям повинні прийти принципово нові прийоми землеробства. Одним із таких прийомів, на наш погляд, є застосування регуляторів росту рослин.

Регулятори росту рослин - це природні або синтетичні сполуки, які використовують для обробки насіння або рослин з метою покращення якості зерна, збільшення врожайності, тобто це фактори керування ростом і розвитком рослин. Проте природні фітогормони ( ауксини, гібереліни, цитокініни, етилен, абсцизова кислота), не знайшли широкого застосування в сільськогосподарському виробництві. Це пов'язано з тим, що вони мають високу вартість виробництва. Масове використання регуляторів росту стало можливим лише після створення препаратів на основі аналогів природних речовин.

В Росії та Україні в 1992 - 1996 роки було дозволено до використання 69 препаратів регуляторів росту. З них 53 біостимулятори із яких 23,1% рекомендовано на зернових. Слід відмітити, що в Західній Європі широкого застосування на зернових культурах набуло використання регуляторів росту рослин ретардантного типу. Ними у Німеччині, Франції, Великій Британії обробляється відповідно 76; 55; 67% посівів озимої пшениці.