Физическая реабилитаци при туберкулезе

Вправи на «парадоксальне» дихання рекомендують також при міжчасткових плевритах, які відрізняються тривалим збереженням випоту через відсутність усмоктувальної здатності міжчасткової плеври. Залучення спеціальних вправ на «парадоксальне» дихання в комплекс традиційних методів лікування осумкованих серозних туберкульозних плевритів різко прискорює процес ліквідації випоту. Однак слід пам’ятати, що ці вправи необхідно застосовувати тільки до розсисання ексудату. Потім їх мають замінити вправи на розтягування, що сприяють відновленню нормальної екскурсії ребер і діафрагми на боці плевриту. Такі вправи не¬обхідно виконувати кілька разів на день до повного відновлення симетрії дихальних екскурсій обох половин грудної клітки та діафрагми. їх потрібно застосовувати у процедурі лікувальної гімнастики, ранкової гігієнічної гімнастики на фоні загально-розвиваючих гімнастичних і спортивно-прикладних вправ. Ці вправи є обов’язковими для профілактики розвитку плевропневмосклерозу як наслідку вилікуваного туберкульозного плевриту або лікувального пневмотораксу, а також віддалених наслідків ускладненого перебігу післяопераційного періоду при операціях на легенях.

Спеціальні вправи на формування активного повного видиху при дисемінованому туберкульозі легень і при коніотуберкульозі.

Усі вправи виконують у  повільному темпі, вдих через ніс спокійний, видих повний, дуючий, через напівзімкнені губи. Число повторень кожної вправи визначають індивідуально, відповідно до функціональних можливостей хворого.

—В. п. — сидячи або стоячи, руки на плечах. Лікті вниз — вдих, злегка нахиляючись і з’єднуючи лікті — видих.

—В. п. — таке саме, руки вниз. Вдих, нахиляючись вправо, права рука вниз, ліва — до пахвової западини — видих; так само — в іншу сторону.

—В. п. — сидячи або стоячи, ноги нарізно, руки на поясі. Вдих; нахиляючись, руки до носків — видих.

—В. п. — стоячи, ноги разом, руки на поясі. Вдих, нахиляючись, руки до носків — видих; присісти, руками обхопивши коліна — додатковий видих.

—Ходьба на місці: 2-3 кроки — вдих, 4-6 кроків-видих.

—В. п. — сидячи на стільці, руки на стегнах. Вдих, руками підтягти коліно до грудей — видих; так само другою ногою.

—В. п. — сидячи, відкинувшись на спинку стільця, руки на животі, розслабитися, діафрагмальне дихання.

Спеціальні вправи на мобілізацію дихальних екскурсій при плевритах у стадії розсисання, при плевральних зрощеннях і швартах, при однобічному плевропневмосклерозі.

Темп повільний. Вихідне  положення, кількість повторень кожної вправи визначають індивідуально відповідно до функціональних можливостей хворого. При супровідному астматичному бронхіті (у хворих на плевропневмосклероз) показана коротка (2-3 с) зат-римка дихання після видиху. При вираженій дихальній недостатності вправи з обтяженням не призначають. Асиметричне обтяження рекомендують при атрофії м’язів плечового пояса на боці плевриту, плевральних швартах.

-В. п. — стоячи або сидячи, ноги нарізно, руки на поясі. Відводячи руку «хворої» сторони вбік і назад — вдих, руку опустити — видих.

-В. п. — стоячи або сидячи, ноги нарізно, руки вниз. Нахиляючись у «здорову» сторону, протилежну сторону, через сторону вгору — вдих, випрямитися, руку опустити — видих.

-В. п. — таке саме. Нахиляючись, пальці обох рук до носка ноги «здорової» сторони — вдих, випрямитися — видих.

-В. п. — сидячи, руки вниз. Відводячи руку назад, прогнутися — вдих, підтягуючи руками коліно «хворої» сторони — видих.

-В. п. — стоячи, зігнуті руки перед грудьми, у руці «хворої» сторони — гантель. Відводячи прямі руки назад — вдих, повертаючись у в. п. — видих.

-В. п. — стоячи, руки вниз, у руці «хворої» сто¬рони — гантель. Піднімаючи прямі руки через сторони вгору — вдих, опускаючи руки — видих.

-В. п. — стоячи або сидячи, руки на поясі. Пово¬рот голови у «здорову» сторону, підборіддя злегка підняти — вдих, голову прямо — видих.

Спеціальні вправи на «парадоксальне»  дихання при осумкованих плевритах, залишкових плевральних порожнинах після часткових резекцій легені, при пневмоплевритах.

Вправи на «парадоксальне»  дихання виконують у повільному темпі. Вдих — при напруженні м’язів і зменшенні об’єму грудної клітки, видих при розслабленні. Ці вправи не слід поєднувати із загальнорозвиваючими або звичайними дихальними. Призначають до повної ліквідації залишкової порожнини, пневмоплевриту або осумкованого плевриту. Необхідно повторно виконувати вправи 3-4 рази на день і поступово збільшити кількість повторень кожної вправи до 20-30 разів.

-В. п. — стоячи або сидячи, ноги нарізно, руки до плечей. Зводячи лікті, голову нагнути — вдих, повертаючись у в. п. — видих.

-В. п. — стоячи або сидячи, рука «хворої» сторони долонею притиснута до однойменної бічної по¬верхні грудної клітки, другою рукою стиснути лікоть або передпліччя. Нахиляючись у «хвору» сторону — вдих, у в. п. — видих.

-В. п. — лежачи або сидячи на стільці, руки на стегнах. Руками підтягти зігнуту ногу «хворої» сторони до грудей — вдих, у в. п. — видих.

-В. п. — стоячи або сидячи, рушник на рівні нижнього кута лопатки «хворої» сторони (або через плече «хворої» сторони), біля протилежного боку грудної клітки утримується за кінці руками. Стискаючи рушником грудну клітку — вдих, розслаблюючи рушник — видих [1,78].

2.Фізіотерапія

Туберкульоз легень - хронічне інфекційне захворювання, при якому  порушуються функції всіх основних систем організму, в першу чергу  нервової та імунної. Під прикриттям інтенсивної антибактеріальної терапії (тубазід, фтивазид, салюзід та ін) лікування фізіотерапією носить досить широкий характер.

Лікування фізіотерапією  інфільтративного туберкульозу сприятиме  розсмоктуванню ексудативного перифокального запалення, при кавернозному туберкульозі - лікування фізіотерапією дозволяє стимулювати репаративні процеси; при туберкульозному плевриті - лікування  фізіотерапією сприяє більш швидкому і повному розсмоктуванню випоту і попереджає утворення плевральних спайок. Таке лікування широко використовується в нашому протитуберкульозному санаторії.

Як правило, з перших днів перебування хворого в стаціонарі призначається тільки аерозольна антибактеріальна терапія, тому інші методи лікування  фізіотерапією призначаються значно пізніше, в ході санаторно-курортного лікування, коли відсутня інтоксикація організму, немає небезпеки дисемінації  туберкульозного процесу і виникнення кровотечі.

Лікування фізіотерапією  інфільтративного туберкульозу легенів  проводиться наступними методами:

• низькочастотна магнітотерапія пульсуючим магнітним полем. Цей метод призначається одним з перших і може ефективно сприяти розсмоктуванню ексудативного перифокального запалення. Лікування фізіотерапією в даному випадку проводиться за допомогою апарата «Полюс-1». Прямокутні індуктори апарату розташовують контактно, стабільно різнойменними полюсами над областю інфільтрату. Частота 50 Гц, магнітна індукція 30-40 мТл. Тривалість процедури 30 хв щодня. Курс лікування фізіотерапією - 20 процедур.
• інфрачервона лазерна терапія. Випромінюючу головку встановлюють контактно над областю інфільтрату, методика скануюча. Частота імпульсів 1500 Гц, імпульсна потужність 4-6 Вт Тривалість процедури 8-10 хв щодня. Курс лікування фізіотерапією - 10 процедур. Лазерну терапію підключають на другій половині курсу магнітотерапії.
• ультразвукова терапія. Застосовується методика скануюча над областю інфільтрату. Режим безперервний, інтенсивність 0,4-0,6 Вт/см2. Тривалість процедури 8 хв щодня. Курс лікування фізіотерапією - 10 процедур. Ультразвукову терапію призначають після курсу магнітолазерної терапії.
• деціметроволновая терапія. Лікування фізіотерапією проводиться з застосуванням апарата «Хвиля-2». Циліндричний випромінювач апарату встановлюють над областю інфільтрату з зазором 5 см. Потужність 40 ВтТривалість процедури 10-12 хв щодня. Курс лікування фізіотерапією - 10 процедур.
• при необхідності лікування фізіотерапією може проводиться методом електрофорезу ПАСК, салюзіда (вводяться з катода) на область грудної клітини над інфільтратом. Сила струму 5-8 мА. Тривалість процедури 15-20 хв щодня. Курс лікування фізіотерапією - 15-20 процедур.

Лікування фізіотерапією  кавернозного туберкульозу легенів проводиться наступними методами:

• ультразвукові аерозольні інгаляції антибактеріального препарату (солютізон та ін.). Тривалість інгаляції 10 хв, щодня. Курс лікування фізіотерапією - 20 процедур.
• лікування фізіотерапією із застосуванням методу внутрішньоорганного електрофорезу антибактеріального препарату проводять після ультразвукової аерозольної інгаляції. Електроди з прокладками установлюють поперечно на грудну клітку над ураженої областю. Сила струму 3-5 мА. Тривалість процедури 30 хв щодня. Курс лікування фізіотерапією - 10 процедур.
• ультразвукова терапія або внутріорганних ультрафонофорез (після інгаляції антибіотиків). Методика скануюча над областю каверни. Режим імпульсний, інтенсивність 0,2-0,4 Вт/см2. Тривалість процедури 6-8 хв щодня. Курс лікування фізіотерапією - 10 процедур.
• лікування фізіотерапією із застосуванням високоинтенсивной імпульсної магнітотерапії. Використовується апарат АМІТІ-01. Індуктори апарату встановлюють контактно на грудну клітку над областю каверни. Інтенсивність магнітного поля 400-800 мТл, інтервал між імпульсами 100 мс. Тривалість процедури 8-10 хв щодня. Курс лікування фізіотерапією - 10 процедур.
• інфрачервона лазерна терапія. Випромінюючу головку встановлюють контактно над областю каверни, методика скануюча. Частота імпульсів 10 Гц, імпульсна потужність 4-6 Вт. Тривалість процедури 10 хв щодня. Курс лікування триває 10 процедур. Ефективно лікування фізіотерапією з поєднанням впливу апаратами АМІТІ-01 і інфрачервоної лазеротерапії.
• високоінтенсивна імпульсна магнітна і світлова терапія апаратом АМІСТ-01.Лікування фізіотерапією проводиться за методикою впливу та інтенсивності магнітного поля - як при використанні апарату АМІТІ-01. Режим випромінювання світлодіодів імпульсний. Метод призначається замість впливу апаратами АМІТІ-01 і інфрачервоної лазеротерапії.

Лікування фізіотерапією  проводиться із застосуванням енергії  різних видів електричного струму, електричних і магнітних полів. Відповідно до класифікації А. Н. Обросова і Н. М. Лівенцова (1964), особливості впливу різних способів електролікування при лікуванні фізіотерапією залежать від виду енергії, режиму дії. Так, зокрема, сучасне апаратне лікування фізіотерапією проводиться із застосуванням постійного струму в безперервному і імпульсному режимі, змінного електричного струму в безперервному і імпульсному режимі, електромагнітного поля в імпульсному і безперервному режимі, постійного електричного поля в безперервному режимі [3,179].

3.Лікувальне харчування при туберкульозі

Захворювання викликається мікобактерією туберкульозу. Можуть уражатися різні органи і системи (легені, кишечник, кістки і суглоби, нирки, серозні оболонки, гортань і носоглотка, шкіра, печінка, серцево-судинна система і т. д.).

Патогенетичні механізми  визначають важливу роль лікувального харчування в комплексній терапії туберкульозу. 

Дієтотерапія спрямована на підвищення захисних сил організму, стимуляцію репаративних процесів, нормалізацію обмінних порушень, відновлення порушених  функцій і зниження гіперергії організму.

Лікувальне харчування має  будуватися з урахуванням локалізації, характеру процесу, ступеня активності, реактивної здатності організму, стану  органів травлення, вгодованості і  способу життя хворого, супутніх захворювань та ускладнень, функціонального стану уражених органів.

При розрахунку загальної  калорійності, поряд з урахуванням  росту, маси тіла, статі і способу  життя (режиму) хворого, необхідно мати на увазі часте наявність при туберкульозі підвищеної витрати енергії, пов'язаного з інфекцією і гарячковим станом М. В. Певзнер рекомендує призначати на кожен кілограм маси тіла;

а) при режимі повного спокою - 35 ккал;

б) при режимі відносного спокою (лежання - 5-6 год протягом дня) з невеликими-прогулянками – 40 ккал;

в) при тренувальному режимі (лежання 3,5 год протягом дня, рухливі ігри та трудові процеси) – 45 ккал;

г) при трудовому режимі з 2-годинним відпочинком протягом дня і роботою протягом 3-6 год – 50 ккал.

При масі тіла хворого нижче  за норму і прогресуючому схудненні  показано призначення посиленого харчування, яке передбачає підвищення калорійності на 1/3 в порівнянні з належною. Не слід вдаватися до посиленого харчування при виражених порушеннях діяльності шлунка, кишечника, печінки і серцево-судинної системи. Практикувалося раніше більш значне підвищення калорійності, так зване «надмірне» харчування, себе не виправдало; воно веде до перевантаження органів травлення, проміжного обміну, перенапруження регуляторних механізмів, ослаблення захисних сил і підвищенню алергізації організму. Про благотворний вплив посиленого харчування свідчить не стільки збільшення маси тіла, скільки поліпшення апетиту, настрою і поява бадьорості. Разом з тим, якщо маса тіла хворого при посиленому харчуванні не збільшується, необхідно переглянути якісний склад їжі.

У зв'язку з посиленим  білковим розпадом показано включення  в раціон підвищеної кількості білка (в період спалаху до 2,5 г і поза спалаху туберкульозногопроцесу до 1,5-2 г на 1 кг маси тіла), що сприяє підвищенню опірності організму до туберкульозної інфекції; не менше половини належної кількості білків повинні бути тваринного походження (м'ясо, риба, яйця, молоко, сир та ін.).