Физическая реабилитаци при туберкулезе

У конкретній епідеміологічній ситуації хіміопрофілактика може бути призначена й іншим несприятливим  щодо туберкульозу групам населення. Серед  осіб, яким проводилася хіміопрофілактика, кількість захворювань на туберкульоз у 5-7 разів менша порівняно з відповідними групами осіб, яким вона не проводилася.

 

Висновок

1. Туберкульо́з (від лат. Tuberculum — горбок)— інфекційна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується утворенням специфічних гранульом в різноманітних органах та тканинах (найчастіше у легенях) і поліморфною клінічною картиною.

Сьогодні у світі налічується 50—60 мільйонів хворих на туберкульоз, щороку захворює 7−10 мільйонів, помирає 3 мільйони осіб. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 людей.

2. Після зняття симптомів інтоксикації (нормалізації температури, зникнення анорексії, підвищеної стомлюваності, нічних потів, ознобів та ін. можна рекомендувати хворому активний руховий режим із поступовим збільшенням фізичних навантажень. Однак не можна включати у заняття максимальні та субмаксимальні навантаження навіть для осіб із достатньою фізичною підготовленістю (тренованих).

Лікування фізіотерапією  інфільтративного туберкульозу сприятиме  розсмоктуванню ексудативного перифокального запалення, при кавернозному туберкульозі - лікування фізіотерапією дозволяє стимулювати репаративні процеси; при туберкульозному плевриті - лікування  фізіотерапією сприяє більш швидкому і повному розсмоктуванню випоту і попереджає утворення плевральних  спайок. Таке лікування широко використовується в нашому протитуберкульозному санаторії.

Дієтотерапія спрямована на підвищення захисних сил організму, стимуляцію репаративних процесів, нормалізацію обмінних порушень, відновлення порушених  функцій і зниження гіперергії організму.

Лікувальне харчування має  будуватися з урахуванням локалізації, характеру процесу, ступеня активності, реактивної здатності організму, стану  органів травлення, вгодованості і  способу життя хворого, супутніх захворювань та ускладнень, функціонального стану уражених органів.

3.Профілактичні заходи: після виявлення хвороби усі члени родини повинні негайно пройти флюорографічне обстеження. У разі виявлення відкритої форми туберкульозу на період бактеріовиділення хворий має бути ізольований у стаціонар. У помешканні хворого з бактеріовиділенням працівники санітарно-епідеміологічної служби повинні провести дезинфекцію, помешкання прибирається з використанням засобів дезинфекції, посуд підлягає 30-ти хвилинному кип'ятінню з використанням 2% розчину соди або 2% освітленого розчину хлорного вапна (20 г. хлорного вапна розчиняється віл. води і настоюється впродовж доби).

Проводиться специфічна профіліктика за допомогою вакцини БЦЖ. Первинна вакцинація проводиться доношеним новонародженим дітям у пологовому будинку на 3-5 день життя. Ревакцинацію здійснюють здоровим дітям, які мають негативну реакцію Манту з 2 ТО в 7 і 14-річному віці.

Хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами проводять здоровим людям, у яких підвищений ризик захворювання на туберкульоз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.Лікувальна фізична культура: Підручник / В. С. Соколовський,Н. О. Романова, О. Г. Юшковська. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2005. — 234 с.

2.Дубровський В.І. Валеологія. Здоровий образ життя \ Передмова В.Н. Мошков. – М.:RETORIKA-А: Флинта, 1999. – 560с.

3.Мухін В.М. Фізична реабілітація.- М.: Вид. НУФВСУ «Олімпійська література», 2005. – 470с.

4.Грейда Б.П., Завацький В.I. Лiкувальна фiзична культура. – Луцьк, 1993. – 88с.

5.Основи курортології: Посібник для студентів та лікарів. За редакцією М.В. Лободи, Е.О. Колесника. – К.: Видавець Купріянова О.О., 2003. – 512 с.

6.Грейда Б.П., Завацький В.I. Лiкувальна фiзична культура. – Луцьк, 1993. – 88с.

7.Журавлева А.И., Граевскя Н.Д. Спортивная медицина и лечебная физкультура / Руководство. - М.: Медицина, 1993. - 432 с.

8.Лечебная физическая культура: Справ. изд. / Под. ред. В.А. Епифанова.- М.: Медицина, 1987. - 528 с.

9.Физическая реабилитация: Учебн. Для академий и институтов физ. культ. / под. ред. С.Н. Попова. - Ростов н/д: “Феникс”, 1999. - 608 с.

10.Курортологія і фізіотерапія, під ред. В.М. Боголюбова, т. 1, с. 84, М., 1985.

11.Воронін Н.М. Основи медичної та біологічної кліматології, с.276, М., 1981;

12.Лікувальна фізична культура та масаж – П.И.Готовцев, А.Д.Субботін, В.П.Селіванов 1987 г. – 160 с.

13.Бібліогр.: Бокша В.Г. і Богуцький Б.В. Медична кліматологія і кліматотерапія, с.173, 184, Київ, 1980;

14.Перельман М. И., Корякин В. А., Богадельникова И. В. Фтизиатрия. ОАО Издательство «Медицина», 2004.

15.Обережно: туберкульоз//Міщиха Оксана, к.м.н., лікар-фтизіатр, "Слово «Просвіти», число 3 (243), березень 2002, с. 11.

16.Галинская Л. А. Туберкулёз, Ростов-на-Дону, 2000г.

17.Бактериальные болезни растений, 2 изд., М., 1960г.

18.Эйнис В. Л. Туберкулёз, клиника, профилактика и лечение, М., 1961г.

19.Щебанов Ф. В. Туберкулёз, М., 1969г.

20.Похитонова М. П. Клиника, профилактика и лечение туберкулёза у детей, 5 изд., М., 1965г.

21.Словарь-справочник фитопатолога, под ред. П. Н. Головина, 2 изд., Л., 1967г.

22.Малая медицинская энциклопедия, М., т. 2,6, 1996г.

23.Ротов В. И. , Кокуричев П. И. , Савченко П. Е. Туберкулёз сельскохозяйственных животных 1973 г

24.Помельцов К.В. Рентгенологическая диагностика туберкулеза легких. М.:Медицина, 1971. 367 с.

25.Рубинштейн Г.Р. Туберкулез легких. М., 1948. 228 с.

26.Струков А.И., Соловьева И.Л. Морфология туберкулеза в современных условиях. М.: Медицина, 1986. 228 с.

27.Ерохин В.В., Земскова З.С., Уварова О.А. и др. Патологоанатомическая диагностика прогрессирующих форм туберкулеза легких в связи с новой клинической классификацией // Пробл. туб. 1996. №4. С. 32–37.

28.Авербах М.М. Туберкуломы легкого. Клинико-анатомический анализ, патологическая анатомия, патогенез и классификация по материалам резекций. М.:Медицина, 1969. 336 с.

29.Александрова А.В. Рентгенологическая диагностика туберкулеза органов дыхания. М.:Медицина, 1983.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Додаток №1. Первинний і вторинний туберкульоз. Поділ туберкульозу на  первинний і вторинний має найважливіше клінічне значення. Про первинний туберкульоз прийнято говорити в тому випадку, коли хвороба (туберкульоз) розвинулася при першому.

Додаток №2.

Додаток №3 Жахи туберкульозу.

Додаток №4. Туберкульоз. Фото рентген.